Skip to main content

Full text of "Словник іншомовних слів"

See other formats




Національний університет 
ім. Тараса Шевченка 
Український мовно-інформаційний фонд 
НАН України 


Словник 

іншомовних 

слів 


Київ 

Наукова думка 
2000 


ББК 81.2УКР-4 
С48 


УКЛАДАЧІ 

С. М. МОРОЗОВ, Л. М. ШКАРАПУТА 

Словник містить близько 10 000 слів, запозичених українською мо¬ 
вою з інших мов головним чином у 18—20 ст., а також утворених з 
іншомовних елементів, переважно з давньогрецької та латинської мов. 
До словника включено загальновживану лексику, розповсюджені спе¬ 
ціальні терміни, а також термінологічні словосполучення, що вживаю¬ 
ться у різних галузях знань, актуальну інтернаціональну лексику, яка 
поповнила українську мову у 80—90-х роках 20 ст. 

У словнику подано довідку про походження наведених одиниць, 
написання слів та їх наголошення узгоджено з новим українським 
правописом. 

Тлумачення багатьох слів переглянуто відповідно до сучасного їх 
розуміння. 

Словник розрахований на широке коло читачів. 


Рекомендовано до друку вченою радою 

факультету соціології та психології Національного університету 
ім. Тараса Шевченка 


Редакція філології, художньої літератури 
та словників 

Редактори Є. І. Мазніченко, Л. П, Марченко, Л. С. Шорубалка 

4602030000 - 018 
2000 

© С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута, 2000 
© Ідея та назва серії “Словники України” 
966 - 00 - 0439-7 Т. П. Гуменюк, В. А. Широков, 1999 



ПЕРЕДМОВА 


Словник іншомовних слів — науково-популярне довідкове ви¬ 
дання, розраховане на найширші кола читачів. Перед його упоряд¬ 
никами стояло завдання у невеликій за обсягом книжці дати пояс¬ 
нення й етимологічну довідку щодо найуживаніших слів та термінів 
іншомовного походження, які ввійшли до лексичного складу укра¬ 
їнської літературної мови. 

Від часу виходу в світ такої фундаментальної праці, як “Слов¬ 
ник іншомовних слів” за редакцією академіка НАН України 
О. С. Мельничука (видавництво редакції Української радянської 
енциклопедії АН УРСР), минуло понад чверть століття, і він давно 
вже зник не лише з книгарень, а й з багатьох бібліотек. 

У житті української спільноти за цей період сталися докорінні 
зміни. Розпався Союз РСР, і український народ одностайно висло¬ 
вився за незалежність своєї держави. Суверенній Україні властиві 
відкритість політики, широкі міжнародні зв’язки у сфері науки, 
культури, торгівлі, розвиток засобів масової інформації та кому¬ 
нікації. 

Поруч з активізацією національних мовних засобів у повсяк¬ 
денне життя помітним потоком вливається інтернаціональна лек¬ 
сика, а також слова і терміни мов інших народів, особливо англо¬ 
мовних. їх можна зустріти на шпальтах газет і журналів, почути у 
радіо- й телепрограмах та й у щоденному спілкуванні, побачити на 
рекламних щитах і вивісках крамниць. Часом у друкованих видан¬ 
нях одне й те саме іншомовне за походженням слово виступає у різ¬ 
ному написанні. Зокрема це буває наслідком неврахування чинного 
нині правопису. 

Схвалений Академією наук України, Міністерством освіти і 
Міністерством культури України, Український правопис (4-те ви¬ 
дання, виправлене й доповнене, Київ, Наукова думка, 1993 р.) вніс 
значні зміни в написання саме іншомовних слів: щодо усунення 
подвоєння приголосних ( мецо-сопрано, бароко, лібрето, фортиси¬ 
мо), вживання літери є на початку слова (єна, Ємен), передачі ла¬ 
тинських літер і, у та німецького дифтонга еи в загальних назвах 
(параноя, секвоя, конвеєр, феєрверк), поширення так званого “пра¬ 
вила дев’ятки” на частину географічних назв (Корсика, Мексика, 


III 



ПЕРЕДМОВА 


Алжир, Вашингтон, Лейпциг, Чикаго, Чилі, Крит, Мавританія, Мад¬ 
рид, Цюрих, Аргентина, Бразилія, Сардинія, Сирія, Скандинавія, Ти¬ 
бет, деякі інші та похідні від цих назв), написання в словах францу¬ 
зького походження у, а не ю після шиплячих ( брошура, журі, пара¬ 
шут), а також у словах парфуми, парфумерія. 

Упорядники словника ставили своїм завданням, окрім довідки 
про походження іншомовних слів та їх витлумачення, дати читачеві 
інформацію про сучасний стан з їхнім написанням та наголошен¬ 
ням. Взявши за основу реєстр Словника іншомовних слів за редак¬ 
цією акад. О. С. Мельничука (далі СІСМ), автори намагалися по 
змозі, зважаючи на обсяг словника, доповнити його актуальною ле¬ 
ксикою, яка набула поширення в українській мові останнім часом, 
особливо протягом останнього десятиріччя. Ретельно фіксувалися і 
відбиралися слова іншомовного походження з різних галузей нау¬ 
ки, техніки, мистецтва, а також на позначення побутових реалій 
цього періоду, такі як банкомат, бодибілдинг, брифінг, ваучер, вінд¬ 
серфінг, вотум, гамбургер, гриль, дайджест, джек-пот, дилер, диске¬ 
та, ексклюзивний, електорат, євро, зомбі, імідж, інновація, інтер- 
нет, кайф, кілер, кліп, клонування, компакт-диск, консалтинг, консу- 
мент, контролінг, конфекція, ксерокс, курсор, кутюр’є, лейбл, лізинг, 
макіяж, мануальний, менталітет, міленіум, модем, моніторинг, ост- 
арбайтери, от кутюр, офшор, памперси, папараці, пейджер, плеєр, 
плотер, полтергейст, принтер, рейтинг, рекетир, ріелтер, саміт, 
сертифікація, сканер, скейтборд, скотч, спонсор, термінал, тиней- 
джер, ток-шоу, транш, траст, трилер, уфологія, файл, факс, хакер, 
хіт, шейпінг, шопінг, шоу-бізнес тощо. 

Деякі лексеми спеціально залучені з огляду на складність їхньо¬ 
го правописного відтворення: диск-жокей, дистриб’ютор, копірайт, 
мас-медіа, от кутюр, рок-н-рол, ф’ючерсний, халі-галі, хепі-енд та ін. 
Мова не стоїть на місці: чимало варіантів (правописних, фонетич¬ 
них, словотвірних) СІСМа, таких як слайд і слейд, уїк-енд і уїкенд, 
свінг і суїнг, поп-арт і попарт та ін., зараз вживається переважно в 
одній певній формі. В такому разі у пропонованому словнику пода¬ 
ється усталеніший варіант. Проте нові лексеми можуть наводитися 
у різному написанні (лайфо і ліфо, он-лайн і онлайн тощо), оскільки 
відбір саме тієї або іншої форми слова — тривалий процес у мові. 

При доборі реєстру словника упорядники залишили поза спис¬ 
ком частину наведених у СІСМі слів, значення яких зрозуміле кож¬ 
ній освіченій людині; фіксація у словнику несла б лише інформа¬ 
цію про їхнє походження: акуратний, поліклініка, портрет, пошта 
(поштамт є), силос, солідний, сосиска, туризм тощо. Не наводяться, 
як правило, також загальновідомі слова, похідні від поданих у слов¬ 
нику термінів. Так, при наявному секта немає сектант, сектантс¬ 
тво, при спіритизм — спірит. У той же час регулярне похідне слово 


IV 



ПЕРЕДМОВА 


може наводитися, якщо його семантика ширша за значення твірно¬ 
го слова. 

Упорядники намагалися по змозі показати розвиток значення 
іншомовного слова на українському грунті, зокрема шляхом мета¬ 
форизації та метонімізації, і, як правило, залишали такі слова в ре¬ 
єстрі. Слово фал, наприклад, у СІСМі має дві значеннєві рубрики, 
тоді як у даному словнику показані ще два його нових значення: 
3) Трос-и/ланг, яким користується космонавт при виході у відкри¬ 
тий космос і 4) Трос, який кріпиться до катера і за який тримається 
спортсмен на водних лижах. У статті факел фіксується метафоричне 
значення: 4) Переносно — те, що несе в собі істину, знання, освіту, 
свободу. 

Усього в словнику вміщено близько 10 000 слів і термінів. 

БУДОВА СЛОВНИКА 

І. Статті в словнику складаються з реєстрового слова (слова-за- 
головка), етимологічної довідки і дефініції (короткого тлумачення). 
За потреби наводяться також додаткові пояснення та посилання на 
статті, що містять слова-заголовки, тією чи іншою мірою співвідно¬ 
сні реєстровому. 

Реєстрове слово набране великими літерами напівжирним 
шрифтрм з наголосом, іноді з двома (при варіантності наголошен¬ 
ня): КУНТУШ, ФАРФОР тощо. У складних словах, що пишуться 
через дефіс, наголошуються обидві частини: АЛЬМА-МАТЕР, ДА¬ 
ЛАЙ-ЛАМА (але ОН-ЛАЙН, УІК-ЕНД). Побічний наголос не по¬ 
значається, напр.: ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ, а не ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ, 
ЖИРОСИСТЕМА, а не ЖЙРОСИСТЕМА. 

Заголовок може складатися з двох слів, як правило, правопис¬ 
них, фонетичних або словотвірних варіантів (БААЛ і ВААЛ, БІВУ¬ 
АК і БІВАК, ГІДАЛЬГО і ІДАЛЬГО, ІНФЛУЕНЦА і ІНФЛЮЕН- 
ЦА, АПРОБУВАННЯ і АПРОБАЦІЯ, ДРЕНАЖ і ДРЕНАЖУ¬ 
ВАННЯ, ДИЛЕТАНТЙЗМ і ДИЛЕТАНТСТВО тощо). У цьому ви¬ 
падку обидва слова набираються великими літерами напівжирним 
шрифтом з наголосом і наводяться через кому. На відповідному 
місці за абеткою дається посилання від другого слова на перше, 
напр. ВЕДАЇЗМ див. Ве.дизм (далі йдуть статті ВЕДЖВУД..., ВЕ¬ 
ДИ... і ВЕДЙЗМ, ВЕДАЇЗМ...). 

Іноді в реєстрі вміщене словосполучення. Якщо другий його 
складник — іншомовне слово, наведене в словнику, то все слово¬ 
сполучення набирається великими літерами напівжирним шриф¬ 
том і з наголосами: ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АПАРАТ, ДІАТОНІЧНА 
ГАМА. Коли ж другий член реєстрового словосполучення — укра¬ 
їнське слово або іншомовне, але не включене в реєстр, то воно на- 


V 



ПЕРЕДМОВА 


бирається звичайним (світлим) шрифтом малими літерами вроз¬ 
бивку і без наголосу: ВАЛЬПУРГІЄВА н і ч, ІНФОРМАЦІЙНА 
мережа, БУЛЬВАРНА література. Словосполучення, що 
містяться в тексті статті, подаються світлим шрифтом урозбивку, 
переважно із скороченням, напр.: ГЕТЕРОТРОФНИЙ ...; г - н і 
організми; АРМАДА ... 2) Н е п е р е м о ж н а а.; АРІАДІІА ... 
2) Переносно — нитка Аріадни. Коли реєстровий іменник 
згадується в тексті статті, то він скорочується до першої літери, не¬ 
залежно від його числа і відмінка в даному контексті, напр.: 
БУМЕРАНГ ... Деякі види Б., описавши замкнену криву, повер¬ 
таються до метальника; ВЕБЕР ... 1 В. — магнітний потік, рівно¬ 
мірне зменшення якого до нуля за 1 с спричинює виникнення в 
контурі провідника, ідо охоплює цей потік, електрорушійної сили в 
1 вольт. 

Реєстрові слова подані переважно в однині. Заголовок наводи¬ 
ться у множині, якщо це відповідає загальноприйнятій практиці: 
АЛЬДЕГІДИ, АНАБОЛІКИ, БРЙДЖІ, ФЕРМЕНТИ тощо. Така 
система приводить зрідка до введення в реєстр двох форм того са¬ 
мого слова — в однині та множині, напр.: АМФІБІЇ ... — клас хре¬ 
бетних тварин, які на стадії личинки дихають зябрами, а в доросло¬ 
му віці — легенями... і АМФІБІЯ ... — бойова або транспортна ма¬ 
шина (танк, автомобіль), здатна пересуватися суходолом, водою або 
під водою; літак, пристосований для зльоту й посадки на воді й су¬ 
ходолі. 

Підхід до наведення у словнику омонімів продовжує традицію 
СІСМа: у спільній статті вміщуються похідні від одного й того са¬ 
мого іншомовного слова, навіть якщо їхні значення дуже далекі. 
Омоніми в пропонованому словнику — це запозичення з різних 
мов, а також утворення від різних слів однієї мови. їх оформлено за 
допомогою маленької порядкової цифри справа вгорі. Посилання 
на такі слова також даються із цифровими позначками: БУХТА 1 
(нім. ВисЬі, від Ьіе§еп — гнути, згинати) — придатна для стоянки 
суден затока, яку захищають від хвиль острови або миси; БУХТА 2 
(гол. ЬосЬї) — канат, укладений вертикально кругами або вісімками 
(у формі циліндра)-, ГІПЕРБОЛА 1 (від грец. йтерроАїї — перебільшен¬ 
ня) — стилістична фігура, в якій перебільшено певну ознаку, щоб 
посилити виразність мови... і ГІПЕРБОЛА 2 (від грец. шгерРоАаААіо — 
жену, через щось перекидаю, від йтер — через і р&ААсо — жену, ки¬ 
даю) — плоска крива, що є геометричним місцем точок площини, 
для кожної з яких різниця віддалей від двох даних точок цієї пло¬ 
щини ( фокусів Г.) є сталою величиною. Окремі значення полісеміч- 
ного (багатозначного) запозиченого слова нумеруються; після циф¬ 
ри ставиться дужка. За потреби номер значення може наводитися у 
дефініції іншого реєстрового слова: МАТ 1 — завершальне поло- 


VI 




ПЕРЕДМОВА 


ження в шаховій партії (4), при якому король, що перебуває під 
ударом фігури (5) противника, не може захиститися. 

II. В етимологічній довідці, взятій у дужки (як правило — кру¬ 
глі), після заголовка статті дається іншомовне слово або слова, від 
яких походить реєстрове слово, переважно з першоджерелом і пе¬ 
рекладом, напр.: БРОКАТ (нім. Вгокаі — парча, від італ. Ьгоссаіо, з 
лат. Ьгоссйиз — виступний, опуклий). Якщо значення реєстрового 
слова і наведеного в етимологічній довідці іншомовного слова 
значною мірою збігаються, переклад не наводиться: ГРИФОН 
(франц. §гіїїоп, від лат. §гурІШ5, з грец. урйф). Проте нерідко ці зна¬ 
чення відрізняються надто істотно. В такому разі дається букваль¬ 
ний переклад твірного слова із відповідною позначкою: БЕРЕ 
(франц. Ьеигге, букв. — масляний) — група сортів груші з плодами 
видовженої форми і таким соковитим м’якушем, що ніби тане в 
роті (як масло); ГРИЗЛІ (англ. егіггіу, букв. — сірий) — бурий вед¬ 
мідь, поширений на Алясці; ЕКСЛІБРИС (лат. ех ІіЬгіз, букв. — з 
книг) — художньо виконана позначка на книзі з ім’ям її власни¬ 
ка. 

Для слів, що за походженням є складними, етимологічна довід¬ 
ка може формуватися по-різному в залежності від того, чи містить 
твірне слово продуктивний у словоскладанні компонент (афіксоїд). 
Щоб уникнути зайвих повторень, найчастіше вживані з них виділя¬ 
ються в окремі статті: АВТО..., АРХІ..., ВЕЛО..., ГЕО..., ДИЗ..., 
ЕКС..., ЄВРО..., ІЗО...; БЕТА-..., ГАММА-...; ...АНТРОП, ...ГЕ- 
НЕЗ, ...ГРАФ, ...ЛОГІЯ, ...МАН, ...ФІЛІЯ та багато ін. Реєстровий 
афіксоїд подається в них без наголосу. Довідка, в якій виступають 
подібні компоненти, оформляється так: ГРАФОМАНІЯ (від гра¬ 
фо... і ...манія). Якщо ж компоненти складного слова (або один з 
них) не введені в реєстр, то наводиться їхня етимологія: АМБІВА¬ 
ЛЕНТНИЙ (від лат. атЬо — обидва і уаіепііа — сила, міць); АНТИ¬ 
БІОТИКИ (від анти... і грец. рштибс — життєвий). Етимологічна 
довідка може включати слова, наведені в реєстрі: ДИСБАЛАНС (від 
дис... і баланс). Як правило, в етимологічній довідці даються поси¬ 
лання не більше ніж на два компоненти слова: ГЕОМОРФОЛОГІЯ 
(від гео... і морфологія ), а не (від гео..., морфо... і ...логія). Проте мо¬ 
жуть зустрітися трикомпонентні посилання, напр., наводиться 
БІОГЕОЦЕНОЗ із етимологією: від біо..., грец. уп — земля і ...ценоз 
(слова геоценоз у реєстрі немає). 

Якщо твірна основа латинського або грецького слова, наведе¬ 
ного в етимологічній довідці в називному відмінку, не ясна, то до¬ 
датково у круглих дужках подається його родовий відмінок. У тако¬ 
му разі етимологічна довідка в цілому береться у квадратні дужки, 
напр.: ВЕЛОСИПЕД [франц. уеіосіребе, від лат. уєіох (уєіосіб) — 
швидкий і ре$ (ресііз) — нога]. Квадратні дужки необхідні і тоді, ко- 


VII 



ПЕРЕДМОВА 


ли слово-заголовок утворене з частин іншомовних слів, напр.: 
МОПЕД [від мо(тоцикл) і (велоси)пед]. 

Іншомовні слова в етимологічних довідках пишуться латинсь¬ 
кими або грецькими літерами, якщо мови, з яких ці слова походять, 
мають відповідну графіку. В решті випадків іншомовні слова пишу¬ 
ться українськими літерами, напр. ДЖЇУ-ДЖЙТСУ (япон. дзюдзю- 
цу), або в етимологічній довідці лише називається мова, з якої сло¬ 
во походить, напр.: ДЖИХАД (араб. — священна війна, війна за 
віру; букв. — старанність, заповзяття); АРА, АРАРА (з мови тупі-гу- 
арані). Латинські та грецькі дієслова, а також їх переклад українсь¬ 
кою мовою в етимологічній довідці даються у формі першої особи 
однини; дієслова, взяті з інших мов, наводяться й перекладаються в 
інфінітиві. 

До слів, що походять від імен, географічних назв і т. ін., пояс¬ 
нення наводиться, як правило, в кінці тлумачення. Напр.: АРАУКА¬ 
РІЯ — ряд хвойних деревних рослин. Поширені у Південній Аме¬ 
риці й Австралії. Дають цінну деревину, насіння більшості видів їс¬ 
тівне. Деякі види вирощують як декоративні. Від назви чилійської 
провінції Араухо; ВЕРНЬЄР... Від прізвища французького винахід¬ 
ника П. Верньє (1580—1637); КйБАЛЬТ (від лат. соЬаКиш, з нім. 
КоЬоШ — гірський дух, гном, який нібито шкодить гірникам)... Ети¬ 
мологічна довідка може не наводитися, якщо тлумачення містить 
слово, що є реєстровим і, отже, його походження вже розглянуте, 
напр.: БРОНХІТ — запалення слизової оболонки бронхів (вище бу¬ 
ло: БРЙНХИ (від грец. рроухос — дихальне горло, трахея). 

III. Тлумачення в словнику, попри його відносно невеликий 
обсяг, покликані дати необхідну й достатню інформацію про реєст¬ 
рове слово. У дефініції відбиті такі сторони, як місце поширення 
явища, предмета, їхні характерні ознаки, галузь практичного засто¬ 
сування тощо. Напр.: ЗОДІАК [від грец. £шбіаи6<; (хйиАос) — коло із 
зображень тварин] — пояс на небесній сфері вздовж екліптики, по 
якому пролягає річний шлях видимого руху Сонця; включає 12 су¬ 
зір’їв: Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, 
Стрілець, Козерог, Водолій, Риби. Або: ПСОРІАЗ (від грец. цнорійш — 
страждаю шкірним захворюванням) — хронічне незаразне захворю¬ 
вання шкіри в людини. Виникає переважно внаслідок порушення 
діяльності нервової системи. 

Готуючи словник до друку, укладачі особливу увагу звернули на 
вкорінені в попередні часи штампи і звільнили від упередженості де¬ 
фініції багатьох слів ( бюрократія, капіталізм, комунізм, місіонерст¬ 
во, штрейкбрехер і багато інших). 

Ретельно фіксувалися нові значення іншомовних слів на укра¬ 
їнському грунті. Так, у СІСМі слово бієнале тлумачиться таким чи¬ 
ном: назва художніх виставок, що відбуваються кожні два роки в 


VIII 




ПЕРЕДМОВА 


Італії. Уданому ж словнику враховано розширення цього значення: 
культурно-мистецький захід, що відбувається з інтервалом два роки 
(напр.: виставки, кінофестивалі). Мокасини, за СІСМом, — м’яке 
взуття з оленячої шкіри в індіанців, а у тексті пропонованого слов¬ 
ника ще: взуття з м’якої шкіри без застібки, переважно із вплете¬ 
ною союзкою. 

Статті поповнювалися термінологічними словосполученнями, 
які утворилися й набули поширення останнім часом: віртуальна ре¬ 
альність, детектор неправди, радіаційний фон, інструменти марке¬ 
тингу тощо. Значення іншомовних слів за потреби ілюструються 
прикладами. Так, у статті ЕСЕНЦІЯ при значенні — “міцний роз¬ 
чин, витяжка якої-небудь речовини” наводиться приклад: оцтова 
е.; стаття АПбСТРбФ містить низку слів, у яких виступає цей знак; 
приклади ілюструють усі без винятку статті, реєстровим словом у 
яких є афіксо'щ — продуктивна у словоскладанні перша або друга 
частина складних слів: ЄВРО... — у складних словах вказує на при¬ 
належність до Європи, напр.: євровалюти, євродолари ; ...ЕДР (від 
грец. Е5ра — основа, бік, сторона) — кінцева частина назв багато¬ 
гранників, напр.: гексаедр, октаедр. 

Пояснювальні позначки в словнику вживаються у відповідності 
з наведеним списком скорочень. Галузеві ремарки використовую¬ 
ться рідко: лише тоді, коли з тексту дефініції не можна визначити, 
якої науково-технічної сфери стосується іншомовне слово або пев¬ 
не його значення, напр.: АСИМІЛЙЦІЯ... 3) мовозн. Уподібнення 
звуків. У тексті статей застосовують загальноприйняті в літературі 
скорочення. Одиниці мір подаються усталеними в міжнародних си¬ 
стемах умовними позначеннями світлим прямим шрифтом, оскіль¬ 
ки курсив у словнику несе інше навантаження: курсивом набираю¬ 
ться відбиті в реєстрі слова в усіх позиціях, окрім заголовної, а та¬ 
кож ремарки (галузеві та стилістичні). 

IV. У словнику використано розгалужену систему посилань, в 
якій основне навантаження припадає на набрані курсивом в етимо¬ 
логічній частині та в дефініціях іншомовні слова. Завдяки цьому 
читач може ознайомитися з широким колом понять, що тією або 
іншою мірою стосуються слова-заголовка. Напр.: БУЛЬТЕР’ЄР 
(англ. Ьиіі Іеггіег, від Ьиіі — бик і тер’єр) — порода собак, отримана 
шляхом схрещування бульдога і білого англійського тер’єра, а також 
собака цієї породи. Використовують у собачих боях, для захисту 
оселі й господаря. Якщо іншомовного слова, використаного в тлу¬ 
мачній частині, в реєстрі немає, а пояснення його значення бажане, 
У дужках з позначкою “див.” (дивіться) наводиться споріднене з 
ним курсивне слово, напр.: ЕОН (від грец. аііЬу — ера, епоха) — 
найбільший підрозділ геологічної історії Землі, що об’єднує кілька 
ер. Виділяють два Е.: докембрійський, або криптозойський (див. 


IX 



ПЕРЕДМОВА 


Докембрій), і фанерозойський (див. Фанерозой). Приклади в статтях 
з реєстровим афіксоїдом можуть бути як курсивні, так і набрані 
прямим шрифтом. Так у статті ТЕКСА... наводяться ілюстрації: гек¬ 
саедр, гексахлоран. Це означає, що другого слова в реєстрі немає. 

Для особливого загострення уваги читача на взаємопов’язанос- 
ті певних іншомовних слів служать позначки “див. також” і “пор.” 
(порівняйте), що, звичайно, звернені на слова, наявні в реєстрі і, 
отже, набрані курсивом. Напр.: АФІКС (від лат. аШхиз — прикріп¬ 
лений) — частина слова, що має граматичне значення і вносить 
зміни у значення кореня. Інші назви — формант, формати в. 
Див. також Префікс, Інфікс, Суфікс, БУКОЛІКА (від грец. 
РоихоЛіиос; — пасторальний, сільський) — жанр античної поезії ; зма¬ 
льовує життя пастухів (пор. ідилія, пастораль) на лоні природи. 

Синоніми та варіанти іншомовних слів у словнику відбивають¬ 
ся кількома способами. Варіанти наводяться в одній статті через 
кому: ВАСИЛІАНИ, БАЗИЛІАНИ..., ЖИГА, ДЖЙГА..., ОЙКУМЕ¬ 
НА, ЕЙКУМЕНА... тощо. На своєму місці за абеткою наводиться 
відсилання типу ДЖЙГА див. Жига. Абсолютні синоніми оформля¬ 
ються за формулою: “те саме, що й”. Напр.: ОРДЕН ... 4) Те саме, 
шо й ордер (4). Або: ЕКТО ... (від грец. бито? — поза, зовні) — те са¬ 
ме, що й екзо... Але частіше в кінці статті або відповідного значення 
реєстрового слова подається синонім після слів: “інша назва” (ва¬ 
ріант: “застаріла назва”). Якщо цей синонім зафіксований у реєст¬ 
рі, він набраний курсивом: ВАКХАНКА — 1) В античному світі 
жриця Вакха, учасниця вакханалій ; в античній міфології — супутни¬ 
ця Вакха. Інша назва — менада. Якщо ж синонім — українське сло¬ 
во або запозичене, але не відібране до реєструйте він набирається 
світлим прямим шрифтом урозбивку: ДИНАМОМЕТР ... Інша на- 
зва — с и л о м і р; АВОКАДО ... Інша назва — алігаторова 
груша; АРСЕН ... Застаріла назва — миш’як. Світлим шрифтом 
урозбивку набираються також інші відповідники синонімічного ти¬ 
пу, напр.: ВЕСТА (лат. Уезіа) — 1) У давньоримській міфології боги¬ 
ня домашнього вогнища. У давньогрецькій міфології — Г е с т і я. 
Синоніми часом можуть виступати у складі дефініції, напр.: ІН- 
ТЕРЦЕСІЯ ... 1) У цивільному праві прийняття на себе чужого бор¬ 
гу; поручительство. 

Антоніми вводяться в текст статті через слово “протилежне” і 
розміщуються також у кінці статті або відповідного значення (але 
перед фрагментом “інша назва”). Напр.: ВЕРТИКАЛЬНИЙ (лат. 
уепісаііз) — напрямлений по вертикалі', перпендикулярний до лінії 
горизонту. Протилежне — горизонтальний. Інша назва — прямо- 




СКОРОЧЕННЯ У СЛОВНИКУ 
ІНШОМОВНИХ СЛІВ 


СКОРОЧЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНИХ ПОЗНАЧОК 


ав. 

— 

авіація 

австрал. 

— 

австралійські мови 

авто 

— 

автомобільна справа 

азерб. 

— 

азербайджанська мова 

анат. 


анатомія 

англ. 

— 

англійська мова 

англосакс. 

— 

англосаксонська мова 

антроп. 

— 

антропологія 

араб. 

— 

арабська мова 

арам. 

— 

арамейська мова 

арх. 

— 

археологія 

архіт. 

— 

архітектура 

астр. 


астрономія 

афр. 

— 

африканські мови 

біол. 


біологія 

болг. 


болгарська мова 

бот. 

- 

ботаніка 

бухг. 


бухгалтерія 

вет. 


ветеринарія 

військ. 

“ 

військова справа 

вірм. 

— 

вірменська мова 

геогр. 


географія 

геод. 

— 

геодезія 

геол. 


геологія 

герм. 

— 

германські мови 

гідр. 

— 

гідрологія 

гірн. 

— 

гірнича справа 

гол. 


голландська (нідерландська) мова 

грец. 


давньогрецька мова 

груз. 

— 

грузинська мова 

давньоєвр. 

— 

давньоєврейська мова 


XI 



СКОРОЧЕННЯ У СЛОВНИКУ ІНШОМОВНИХ СЛІВ 


давньоперс. 

— 

давньоперська мова 

дат. 

— 

датська мова 

дипл. 

— 

дипломатія 

екон. 

— 

економіка 

ескім. 

— 

ескімоська мова 

есп. 

— 

есперанто 

ест. 

— 

естонська мова 

етн. 

- 

етнографія 

єгип. 

— 

єгипетська мова 

ж. р. 

— 

жіночий рід 

заст. 

— 

застаріле 

зн. в. 

— 

знахідний відмінок 

зоол. 

— 

зоологія 

інд. 

— 

індійські мови 

індіан. 

— 

індіанські мови 

інф . 

- 

інформатика 

ірл. 

— 

ірландська мова 

ірон. 

— 

іронічне 

ісл. 

— 

ісландська мова 

ісп. 

— 

іспанська мова 

іст. 

— 

історія 

італ. 

— 

італійська мова 

казах. 

— 

казахська мова 

кельт. 

— 

кельтські мови 

кирг. 

— 

киргизька мова 

кит. 

— 

китайська мова 

кіберн. 

— 

кібернетика 

ком . 

— 

комерція 

косм. 

— 

космонавтика 

кримськотат. 

— 

кримськотатарська мова 

лат. 

— 

латинська мова 

латис. 

— 

латиська мова 

лит. 

— 

литовська мова 

літературозн. 

— 

літературознавство 

матем. 

— 

математика 

мед. 

— 

медицина 

метеор. 

— 

метеорологія 

мист. 

— 

мистецтво 

мінер. 

— 

мінералогія 

міф. 

— 

міфологія 

множ. 

— 

множина 


XII 



СКОРОЧЕННЯ У СЛОВНИКУ ІНШОМОВНИХ СЛІВ 


мовозн. 

— 

мовознавство 

молд. 

— 

молдавська мова 

монг. 

— 

монгольська мова 

мор. 

— 

морська справа 

муз. 

— 

музика 

нім. 

— 

німецька мова 

новогрец. 

— 

новогрецька мова 

норв. 

— 

норвезька мова 

одн. 

— 

однина 

пед. 

— 

педагогіка 

перс. 

— 

перська мова 

поет. 

— 

поетичне 

полігр. 

- 

поліграфія 

політ. 

— 

політологія 

польс. 

— 

польська мова 

португ. 

— 

португальська мова 

Прованс. 

— 

провансальська мова 

психол. 

— 

психологія 

рел. 

— 

релігія 

род. в. 

— 

родовий відмінок 

розм. 

— 

розмовне 

рум. 

— 

румунська мова 

санскр. 

— 

санскрит (давньоіндійська мова) 

с. г. 

— 

сільське господарство 

семіт. 

— 

семітські мови 

сербохорв. 

- 

сербохорватська мова 

середи ьоангл. 

— 

середньоанглійська мова 

середи ьо франц. 

— 

середньофранцузька мова 

сир. 

— 

сирійська мова 

сканд. 

— 

скандинавські мови 

словац. 

— 

словацька мова 

сп. 

— 

спорт 

старо ісп. 

— 

староіспанська мова 

старо нім. 

— 

старонімецька мова 

старопольс. 

— 

старопольська мова 

старосканд. 

— 

староскандинавська мова 

старофранц. 

— 

старофранцузька мова 

старо швед. 

— 

старошведська мова 

тадж. 

— 

таджицька мова 

тат. 

— 

татарська мова 

теол . 

— 

теологія 


XIII 



СКОРОЧЕННЯ У СЛОВНИКУ ІНШОМОВНИХ СЛІВ 


тех. 

— 

техніка 

тур. 

— 

турецька мова 

туркм. 

— 

туркменська мова 

тюрк. 

— 

тюркські мови 

утор. 

— 

угорська мова 

узб. 

— 

узбецька мова 

фарм. 

— 

фармакологія 

фіз. 

— 

фізика 

фізіол. 

— 

фізіологія 

філософ. 

— 

філософія 

фін. 

— 

фінська мова 

флам. 

— 

фламандська мова 

франц. 

— 

французька мова 

хім. 

— 

хімія 

чес. 

— 

чеська мова 

швед. 

— 

шведська мова 

юрид. 

— 

юриспруденція 

якут. 

— 

якутська мова 

япон. 

" 

японська мова 

СКОРОЧЕННЯ В ТЕКСТІ СТАТЕЙ 

ат. Н. 

- 

атомний номер 

букв. 

~ 

буквально 

див. 

— 

дивіться 

днк 

~ 

дезоксирибонуклеїнова кислота 

ЕОМ 

— 

електронна обчислювальна машина 

І Т. ін. 

— 

і таке інше 

м. 

— 

місто 

напр. 

— 

наприклад 

н. е. 

— 

нова (наша) ера 

0. 

— 

острів 

03. 

— 

озеро 

пит. в. 

— 

питома вага 

пор. 

— 

порівняйте 

р- 

— 

рік 

рр. 

— 

роки 

скор. 

— 

скорочено 

ст. 

— 

століття 

та ін. 

— 

та інше (інші) 


XIV 



СКОРОЧЕННЯ У СЛОВНИКУ ІНШОМОВНИХ СЛІВ 


т. зв. — так званий 

т. ч. — таким чином 

у т. ч. - у тому числі 

СПИСОК ВЖИВАНИХ У СЛОВНИКУ 
СКОРОЧЕНЬ ФІЗИЧНИХ ВЕЛИЧИН 


А 

— 

ампер 

А 

- 

ангстрем 

атм 

— 

атмосфера 

6 

— 

бел 

В 

— 

вольт 

Вб 

- 

вебер 

Вт 

— 

ват 

г 

— 

грам 

та 

— 

гектар 

Гб 

— 

гільберт 

Гн 

— 

генрі 

Гс 

— 

гаус 

Гц 

— 

герц 

дБ 

— 

децибел 

Дж 

— 

джоуль 

дин 

— 

дина 

дм 

— 

дециметр 

дп 

— 

діоптрія 

Е 

— 

ерстед 

Є 

— 

електрон 

кал 

— 

калорія 

кар 

— 

карат 

кг 

— 

кілограм 

Кі 

— 

кюрі 

Кл 

— 

кулон 

км 

— 

кілометр 

л 

— 

літр 

лк 

— 

люкс 

лм 

— 

люмен 

м 

— 

метр 

Мкс 

— 

максвел 

млн 

— 

мільйон 

мм 

— 

міліметр 


XV 



СКОРОЧЕННЯ У СЛОВНИКУ ІНШОМОВНИХ СЛІВ 


н 


НЬЮТОН 

нт 

— 

ніт 

Па 

— 

паскаль 

пз 

— 

п'єза 

пк 

— 

парсек 

р 


рентген 

рад 

— 

радіан 

с 


секунда 

см 

— 

сантиметр 

ср 

— 

стерадіан 

т 

— 

тонна 

Тл 

- 

тесла 

ц 

— 

центнер 




я 


А..., перед голосними АН... (грец. 'а..., ’гм...) — префікс, що означає 
заперечення, відсутність, напр.: алогічний, аненцефалія, ахромія. 
АБАЖУР (франц. аЬаі^оиг) — частина світильника, призначена для 
захисту очей від світла та зосередження світла в потрібному напрямі. 
АБАЗІЯ (від а... і грец. (Заок; — ходіння) — втрата здатності ходити, 
зокрема внаслідок захворювання нервової системи. 

АБАК, АБАКА (від грец. сфа£, &(Зажоу — дошка) — 1) Лічильна дош¬ 
ка у стародавніх греків і римлян, а потім (до 18 ст.) у Західній Євро¬ 
пі. 2) Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри, звичай¬ 
но чотирикутна. 3) Особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма). 
АБАТ [лат. аЬЬаз (аЬЬаіїз), від грец. бф(3а, з арамейського абба — ба¬ 
тько] — 1) У католицькій церкві глава громади ченців, настоятель 
абатства. 2) Шанобливе звертання до осіб, шо належать до католи¬ 
цького духівництва. 

АБАТСТВО [від лат. аЬЬаз (аЬЬаІіь), з грец. &р|3а, від арамейського 
абба — батько] — католицький монастир з належними йому воло¬ 
діннями. 

АБВЕР (нім. АЬтеЬг) — військова розвідка та контррозвідка Німеч¬ 
чини у 1919—44 рр. 

АБДИКАЦІЯ (лат. аЬсІісаїіо, від аЬсіісо — зрікаюся) — зречення 
престолу, відмова від влади, посади або сану. 

АБДОМІНАЛЬНИЙ (лат. аЬсІотіпаїіх, від аЬботеп — живіт) — че¬ 
ревний. 

АБЕКОР (англ. аЬесог) — скорочена назва міжнародного банківсь¬ 
кого об’єднання у складі 10 учасників — великих європейських бан¬ 
ків, яке сприяє міжбанківському обміну інформацією та здійсненню 
наукових досліджень. 

АБЕРАЦІЯ (лат. аЬеггаїіо — відхилення, від аЬегго — помиляюся) — 
1) Помилкова думка, відхилення від істини. 2) Позірне зміщення 
світила на небесній сфері. 3)А. сферична полягає в тому, що 
промені, які виходять з однієї точки, після проходження лінз утво¬ 
рюють розпливчасте зображення. 4) А. хроматична — вада зо¬ 
браження, спричинена неоднаковою заломлюваністю світла різ¬ 
ного кольору, через що зображення виходить нерізке й забарвлене. 
5) біол. Відхилення від нормальної будови організму, яке переважно 


1 



АБЗАЦ 


виявляється в іншому забарвленні або розмірі. 6) Зміна структури 
хромосом. 

АБЗАЦ (нім. АЬзаСг, букв. — уступ) — 1) Відступ у початковому ряд¬ 
ку тексту. 2) Частина тексту від одного такого відступу до іншого. 
АБІОГЕНЕЗ (від а... і біогенез) — 1) Самозародження. 2) Теорія ви¬ 
никнення живих істот з неорганічних речовин. Див. також Біогенез. 
АБІОТЙЧНИЙ (від а... і прец. Рио-пход — життєвий) — неорганіч¬ 
ний або позбавлений життя; а-ні фактори — сукупність умов 
зовнішнього неорганічного середовища, що забезпечують існуван¬ 
ня організму, а-на зона — зона, в якій немає живих організмів, 
напр., глибинні шари земної кулі або найвищі шари атмосфери. 
АБІСАЛЬ (від грец. йршасх; — безодня) — зона найбільших морсь¬ 
ких глибин (понад 2000 м). 

АБІТУРІЄНТ [від лат. аЬіІигіепз (аЬііигіепІіх) — той, хто збирається 
йти] — 1) Випускник середнього навчального закладу. 2) Вступник 
до вищого чи середнього спеціального навчального закладу. 
АБОЛІЦІОНІЗМ [від лат. аЬоІіііо (аЬоШіопіз) — скасування, зни¬ 
щення] — 1) Суспільний рух, спрямований проти запровадження 
якогось закону. 2) Рух у кінці 18 — 1-й половині 19 ст. за скасуван¬ 
ня рабовласництва, зокрема рух у США за звільнення негрів. 
АБОЛІЦІОНІСТ — 1) Прихильник скасування рабства. 2) Прихи¬ 
льник скасування якогось закону. 

АБОЛІЦІЯ (лат. аЬоІіііо — знищення, скасування) — 1) Скасування 
закону, рішення, ліквідація посади. 2) Припинення кримінальної 
справи на стадії, коли винність обвинувачуваного ще не доведена 
юридично. Право А. належить до компетенції глави держави. 3) Від¬ 
новлення честі шляхом офіційного спростування наклепу. 
АБОНЕМЕНТ (франц. аЬоппешепІ) — документ на право певний 
час обслуговуватися чи користуватися чим-небудь, а також саме та¬ 
ке право. 

АБОНЕНТ (нім. АЬоппепі, від франц. аЬоппе) — той, хто користу¬ 
ється абонементом. 

АБОРДАЖ (франц. аЬогсІаде, від Ьогб — борт судна) — 1) Спосіб ве¬ 
дення морського бою, що полягав у зчепленні гаками бортів свого і 
ворожого суден для рукопашної сутички їхніх екіпажів; застосову¬ 
вався за часів гребного й вітрильного флоту. 2) Зчеплення суден 
бортами для передачі вантажів або обміну пасажирами. 
АБОРИГЕНИ (лат. АЬогіеіпез, від аЬ огіеіпе — від початку) — І) Ко¬ 
рінні жителі певної країни чи місцевості. 2) біол. Те саме, що й ав¬ 
тохтони. 

АБЙРТ (від лат. аЬоПиз — викидень) — мимовільне або штучне пе¬ 
реривання вагітності протягом перших 28 тижнів. 

АБОРТЙВНИЙ (від лат. аЬоПіуцз — недоношений, передчасно на¬ 
роджений) — 1) мед. Який припиняє розвиток будь-якого процесу, 
перериває перебіг хвороби. 2) біол. Недорозвинений. 


2 




АБСбРБЦІЯ 


АБРАЗЙВИ (франц. аЬгазіГ — шліфувальний, від лат. аЬгайо — 
зіскоблюю) — тверді дрібнозернисті речовини чи їх суміші (алмаз, 
корунд, наждак та ін.), що застосовуються у вигляді порошків, паст 
або інструментів для механічної обробки поверхонь різних виро¬ 
бів. 

АБРАЗІЯ (від лат. аЬгазіо — зіскоблювання) — 1) геол. Руйнування 
берегів водойм хвилями. 2) мед. Вискоблювання (слизової оболон¬ 
ки матки, ямочки зуба тощо). 

АБРАКАДАБРА (лат. аЬгасабаЬга — заклинання, від грец. "Аррс^ос; — 
назва божества і давньоєвр. дабар — слово) — 1) Магічна формула, 
таємне слово, яким приписувалась чудодійна сила. 2) Незрозумілий 
набір слів, нісенітниця. 

АБРЕВІАТУРА (італ. аЬЬгеуІаІига, від лат. аЬЬгеуІо — скорочую) — 
1) Складноскорочене слово, утворене з початкових складів, з пер¬ 
ших літер (або їх назв) слів словосполучення, напр.: вуз, ГЕС. 2) Зна¬ 
ки скорочення нотного запису. 

АБРИКбС (гол. аЬгікооз) — рід плодових дерев та кущів родини ро¬ 
зоцвітих. 

АБРИС (від нім. АЬгіВ — план, креслення) — 1) Лінійний контур 
предмета. 2) геод. Креслення, зроблене від руки при топографічній 
зйомці у польових умовах з позначенням на ньому даних промірів, 
потрібних для складання точного плану. 3) У літографії — контур 
малюнка і межі ділянок окремих кольорів та півтонів багатоколір¬ 
ного зображення, позначені на прозорому матеріалі (кальці, плюрі) 
для перенесення контуру малюнка на літографський камінь. 
АБСЕНТ (франц. аЬзіпіЬе, букв. — полин) — спиртний напій, на¬ 
стойка на родину. 

АБСЕНТЕЇЗМ [від лат. аЬзепз (аЬзепїіз) — відсутній] — 1) Ухиляння 
виборців від участі у виборах у державні органи , систематична відсут¬ 
ність представників колегіальних органів на засіданнях. 2) А. з е м- 
левласницький — форма землеволодіння, за якою земля як 
умова виробництва відокремлена від землевласника. 

АБСЙДА див. Апсида. 

АБСОЛЮТ (від лат. аЬзоІиіиз — довершений, безумовний, необме¬ 
жений) — те, що ні від чого не залежить, безвідносне. У філософії і 
релігії— вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу (абсолют¬ 
на ідея, абсолютна особа, Бог і т. ін.). 

АБСОЛЮТЙЗМ (франц. аЬзоІШізгпе, від лат. аЬзоІиІиз — безумов¬ 
ний, необмежений) — необмежена монархія, фюрма правління, за 
якої верховна влада повністю належить монархові (царю, імперато¬ 
ру, королю і т. ін.). 

АБСОРБЕНТИ [від лат. аЬзогЬепз (аЬзогЬепііз) — поглинальний] — 
речовини, здатні до абсорбції (напр.: вода, промивні мастила). 
АБСОРБЦІЯ (від лат. аЬзогрїіо — поглинання) — І) Вбирання газів 
або рідин усім об’ємом (на відміну від адсорбції) рідини чи твердого 

З 



АБСТИНЕНЦІЯ 


тіла. 2) Поглинання світла, звуку, радіохвиль при проходженні крізь 
речовину. 

АБСТИНЕНЦІЯ (лат. аЬ$ІіпепІіа, від аЬяіпео — утримуюся) — 1) Ціл¬ 
ковите утримання від вживання спиртних напоїв, тютюну. 2) Стате¬ 
ве утримання. 3) Особливий психічний і фізичний стан, що виникає 
у алкоголіків та наркоманів після припинення вживання алкоголю 
або звичного наркотику. 

АБСТРАГУВАТИ (від лат. аЬзїгаНо — відтягую, відриваю) — мисле- 
но виділяти з усіх ознак, властивостей, зв’язків конкретного пред¬ 
мета основні, найзагальніші. 

АБСТРАКТНИЙ (від лат. аЬхІгасІіо — відтягнення, відвернення) — 
який є наслідком мисленого виділення з усіх ознак, властивостей 
і зв’язків конкретного предмета його основних, найзагальніших; 
а-не мислення — один з видів людського мислення, який по¬ 
лягає в утворенні абстрактних понять і оперуванні ними; а-не 
мистецтво — те саме, що й абстракціонізм. 
АБСТРАКЦІОНІЗМ [від лат. аЬзігасІіо (аЬзігасНопіх) — віддален¬ 
ня] — формалістична течія в образотворчому мистецтві 20 ст. Твори 
його послідовників являють собою поєднання геометричних форм, 
кольорових плям та ліній. 

АБСТРАКЦІЯ (від лат. аЬзІгасІіо — віддалення) — 1) Мислене від¬ 
кидання частини властивостей, зв’язків об’єкта пізнання з метою 
виділення тих сторін, зв’язків, що є предметом пізнання. 2) Про¬ 
дукт пізнання порівняно з конкретною дійсністю; абстрактне по¬ 
няття. 3) Метод наукового дослідження, що полягає в мисленому 
виділенні найістотніших рис, відношень, сторін предмета. 
АБСУРД (лат. аЬ$игс!и$ — немилозвучний, безглуздий) — 1) Те, що 
не має сенсу; безглуздя, нісенітниця. 2) У драматургії гротескне де¬ 
монстрування беззмістовності людського буття; дія постає у харак¬ 
терах і подіях, позбавлених внутрішнього змісту і причинно-наслід- 
кових зв’язків. 

АБСЦЕС (лат. аЬвсезвиз — гнояк) — скупчення гною в тканинах або 
органах тіла внаслідок руйнування тканин при гнійному запаленні їх. 
АБСЦЙСА (від лат. аЬзсізиз — відрізаний) — одне з чисел, що ви¬ 
значають положення точки на площині або у просторі відносно да¬ 
ної прямокутної системи координат (пор. ордината). Позначається 
літерою х. 

АБ’ЮРАЦІЯ (лат. аЬіигаїіо, від аЬщго — клятвено відрікаюся) — 
прилюдне зречення віри або своїх переконань. 

АВАЛЬ (франц. ауаі — схвалення) — доручення за векселем, зробле¬ 
не третьою особою у вигляді спеціального гарантійного запису. 
АВАНГАРД (франц. ауапІ-§агсіе, від ахапі — попереду і §агс1е — охо¬ 
рона, букв. — передова охорона) — 1) Частина або підрозділ, що під 
час пересування військ знаходиться попереду головних сил. 2) Пе¬ 
реносно — передова частина суспільної групи, класу. 


4 




АВЕРАЖ 


АВАНГАРДИЗМ (франц. ауапї-§агс1І5те) — загальна назва течій у 
мистецтві 20 ст., яким властиві відхід від усталених принципів і тра¬ 
дицій, пошуки нових, незвичних форм художнього вираження. 
АВАНЗАЛ (від франц. ауапі — перед і нім. 5аа1 — зала) — передня 
зала, приміщення перед головною залою. 

АВАНЛОЖА (від франц. ауапі — перед і ложа) — внутрішня закри¬ 
та частина театральної ложі. 

АВАНПОСТ (франц. ауапі-розіе) — передовий пост; у деяких інозе¬ 
мних арміях і в Росії 18—19 ст. — сторожовий пост, найближчий до 
противника. 

АВАНС (франц. ауапсе, від ауапсег — платити наперед) — І) Гро¬ 
шова сума або майнова цінність, що видається в рахунок майбут¬ 
ніх платежів. 2) Переносно — робити аванси — намагатися 
схилити кого-небудь до себе обіцянками; загравати; подавати на¬ 
дію. 

АВАНСЦЕНА (франц. ауапі-зсспе) — передня частина сцени від 
рампи до завіси. 

АВАНТАЖ (франц. ауапіа^е — перевага) — вигода, користь, сприят¬ 
ливе становище. 

АВАНТИТУЛ (від франц. ауапі — перед і титул) — виконана худо¬ 
жником або набрана за ескізом початкова сторінка книги, яка пере¬ 
дує титульному аркушу. 

АВАНТЮРА (франц. ауепіиге, букв. — пригода) — ризиковане, сум¬ 
нівне діяння, часто з корисливими, безчесними намірами, розрахо¬ 
ване на випадковий успіх; акція без урахування реальних можливос¬ 
тей і умов, як правило, приречена на невдачу. 

АВАНТЮРИН (франц. ауепіигіпе) — 1) Мінерал класу силікатів, 
дрібнозернистий різновид кварцу переважно буро-червоного кольо¬ 
ру з мерехтливим золотавим блиском. Використовують для вигото¬ 
влення прикрас, художніх виробів. Інша назва — золотий 
п і с о к. 2) Сорт художнього скла із золотавим блиском від мідних 
включень. 

АВГІЄВІ стайні — 1)У давньогрецькій міфології стайні царя 
Еліди Авгія, які не чистили ЗО років і які за один лише день вичис¬ 
тив Геракл, спрямувавши на них воду двох річок. 2) Переносно — 
дуже забруднене місце або вкрай занедбані справи. 

АВГУР (лат. аи§иг, від аи§ео — вирощую, збільшую, примножую) — 
1) У Стародавньому Римі жрець, який віщував “волю богів”, витлу¬ 
мачуючи ауспіції. 2) Переносно — людина, яка вдає, ніби їй відомі 
особливі таємниці. Посмішка авгура — удавано багатознач¬ 
ний вираз обличчя дурисвіта, шахрая. 

АВЕНЮ (франц. ауепие) — у Франції, Англії, США та деяких ін¬ 
ших країнах широка вулиця, звичайно обсаджена деревами. 
АВЕРАЖ (від англ. ауега§іп§ — усереднення) — стратегія поведін¬ 
ки на біржі, яка полягає в послідовних купівлі та продажу через пе- 


5 



АВЕРРОЇЗМ 


вний проміжок часу акцій конкретного випуску в міру зміни їх вар¬ 
тості. 

АВЕРРОЇЗМ — раціоналістичний і почасти матеріалістичний на¬ 
прям у середньовічній філософії , засновником якого був арабський 
мислитель Ібн-Рушд (латинізоване ім’я — Аверроес; 1126—98). 
АВЕРС (франц. ауегз, від лат. асіуегзиз — повернутий обличчям) — 
лицьовий бік монети або медалі. 

АВІА... (від лат. ауіз — птах) — у складних словах відповідає понят¬ 
тю “авіаційний”, напр.: авіамеханік, авіамодель, авіатраса. 

АВІАЛЬ [від аві(а).,. і ал(юміній)] — сплав алюмінію переважно з 
магнієм, кремнієм і міддю. Відзначається високою пластичністю, за¬ 
довільною антикорозійною стійкістю. 

АВІАТОР (франц. ауіаіеиг) — те саме, що й льотчик. 

АВІАЦІЯ (франц. ауіаііоп, від лат. ауіз — птах) — 1) Теорія і практи¬ 
ка літання на апаратах, важчих за повітря (на відміну від аеронав¬ 
тики), — літаках, вертольотах, планерах тощо. 2) Повітряний флот. 
АВІЄТКА (франц. ауіеііе) — легкий одно- або двомісний спортив¬ 
ний літак з малопотужним двигуном. 

АВІЗО (італ. аууізо — повідомлення) — письмове повідомлення 
банку клієнтові або іншому банкові про виконані операції. 

АВЇСТА (від італ. а уізіа — за пред’явленням) — напис на векселі, 
який засвідчує, що вексель може бути оплачений за пред’явленням 
або через певний час від дня його пред’явлення. 

АВІТАМІНОЗИ (від а... і вітаміни) — захворювання людини і тва¬ 
рин, що розвиваються внаслідок повної відсутності або недостачі в 
їжі чи кормах вітамінів. 

АВОКАДО (португ. аЬасаІе, з індіан.) — рід плодових дерев родини 
лаврових з їстівними плодами, схожими на груші. Культивують у 
багатьох тропічних і субтропічних країнах. Інша назва — а л і г а т о- 
р о в а груша. 

АВРАЛ (від англ. оуєг — нагору і аіі — всі) — 1) Термінова робота, 
яку виконує весь або майже весь особовий склад судна. 2) Перенос¬ 
но — залучення всіх працівників для виконання невідкладного зав¬ 
дання. 

АВРОРА (лат. Аигога) — 1) У давньоримській міфології богиня ран¬ 
кової зорі. 2) Переносно — ранкова зоря. 

АВСТРАЛОПІТЕКИ (від лат. аизігаїіз — південний і ...пітек) — група 
викопних вищих приматів, близьких до предкової форми людини. 
АВСТРАЛЬНИЙ (від лат. аизігаїіз, від аизіег — південь) — південний. 
АВТАРКІЯ (грец. даітаркєіа — самовдоволення) — створення замк¬ 
неного самодостатнього господарства в межах окремої країни або 
групи країн, спрямоване на максимальне обмеження імпорту, сти¬ 
мулювання експорту товарів і капіталу. 

АВТЕНТЙЧНИИ (від грец. ай&єупн6<; — справжній) — дійсний, 
вірний; який грунтується на першоджерелі. 


6 




АВТбЛІЗ 


АВТЕНТЙЧНІСТЬ (від автентичний) — 1) Доказ походження. 
2) Справжність, вірогідність, напр., авторського тексту. 3) Проце¬ 
дура перевірки справжності, вірогідності. 

АВТО... (від грец. оа>т6<; — сам) — у складних словах відновідає по¬ 
няттям “само...” (напр. автограф)-, “автоматичний” (напр. авто¬ 
пілот)', “автомобільний” (напр. автотраса); “ автомобіль ” (напр. ав- 
тобензовоз); “самохідний” (напр. автодрезина). 

АВТОБАН (нім. АиіоЬаНп) — багатосмугове шосе для швидкісного 
руху автомобілів. 

АВТОБІОГРАФІЯ (від авто... і біографія) — життєпис якої-небудь 
особи, складений нею самою. 

АВТОГАМІЯ (від авто... і ...гамія) — 1) Самозапилення і самоза¬ 
пліднення у вищих рослин (напр., у пшениці, ячменю). 2) Са¬ 
мозапліднення деяких одноклітинних організмів (напр., у деяких 
амеб). 

АВТОГЕННИЙ (від авто... і ...генний) — 1) Який розвинувся само¬ 
стійно. 2)А-не зварювання — з’єднання матеріалів місцевим 
розплавленням їх газокисневим полум’ям. 

АВТОГРАФ (від авто... і ...граф) — 1) Власноручний, звичайно па¬ 
м’ятний, підпис або напис. 2) Власноручний авторський рукопис¬ 
ний текст. 3) Копіювальний прилад. 

АВТОЕРОТЙЗМ (від авто і Ерос) — самозадоволення без сторон¬ 
нього об’єкта через власне тіло або психічні особливості; термін 
психоаналізу. 

АВТОКАР (від авто... і англ. саг — візок) — самохідний візок з дви¬ 
гуном внутрішнього згоряння для перевезень вантажів безрейкови¬ 
ми дорогами на невелику віддаль. А. заміняють електрокарами. Ін¬ 
ша назва — автовізок. 

АВТОКЕФАЛЬНІСТЬ, АВТОКЕФАЛІЯ (від авто... і грец. иесраХп — 
голова) — повне самоврядування церкви, її незалежність від інших 
єдиновірних церков. 

АВТОКЛАВ (від авто... і лат. с1ауі$ — ключ) — герметичний апарат 
для проведення різних процесів при нагріванні й під тиском, зокре¬ 
ма стерилізації бинтів, інструментів. 

АВТОКРАТІЯ (грец. аитоир&тєіа — самовладдя) — форма правлін¬ 
ня, що являє собою необмежене й безконтрольне повновладдя од¬ 
нієї особи в державі (див. також Абсолютизм, Деспотія, Тиранія). 
А. є і політичні режими з верховною владою лідера, що не контро¬ 
люється представницькими органами, напр. фашистська диктатура 
(див. також Авторитаризм, Фашизм). 

АВТОЛ (від авто... і ...ол) — мінеральне (з нафти) мастило для дви¬ 
гунів внутрішнього згоряння. 

АВТОЛІЗ (від авто... і ...ліз) — самоперетравлювання, розпад тка¬ 
нин організму під впливом гідролітичних ферментів, що містяться в 
цих же тканинах. 


7 



АВТОМАТ 


АВТОМАТ (від грец. оситбцатої; — самодіючий) — 1) Пристрій, при¬ 
лад, машина, система, що виконує певний процес без безпосеред¬ 
ньої участі людини. 2) Математична модель реальних (технічних) А. 
3) Пістолет-кулемет. 

АВТОМАТЙЗМ (від грец. айтоцстацб; — самочинне діяння) — 

1) фізіол. Здатність органа або окремих клітин до ритмічної діяльно¬ 
сті, що не має помітного зв’язку із зовнішніми чинниками. 2) пси- 
хол. Дія, яка виконується майже без контролю свідомості і виникає 
в результаті багаторазового повторення. 

АВТОМАТИКА (від грец. са>т6цато<; — самодіючий) — 1) Сукупність 
механізмів і пристроїв, що діють без безпосередньої участі людини. 

2) Галузь науки й техніки, що стосується теоріїта практики автома¬ 
тизації виробничих процесів. 

АВТОМАТЙЧНИЙ (від автомат) — 1) Виконуваний пристроєм 
без втручання людини. 2) Переносно — машинальний, мимовіль¬ 
ний (напр. а. рух). 

АВТОМЕТАМОРФІЗМ (від авто... і метаморфізм) — перетворення 
магматичної гірської породи під впливом розчинів та летких речо¬ 
вин, які виділяються під час її охолодження. 

АВТОМОБІЛЬ (від авто... і лат. гпоЬіІіз — рухомий) — самохідна 
машина з тепловим (переважно внутрішнього згоряння) або елект¬ 
ричним двигуном, якою перевозять безрейковими дорогами паса¬ 
жирів, вантажі або спеціальне устаткування. 

АВТЙНІМ (від авто... і грец. бтора — ім’я) — справжнє ім’я автора, 
який виступає під псевдонімом. 

АВТОНОМІСТ — прихильник автономії. 

АВТОНОМІЯ (грец. аетоуоріа — незалежність) — 1) Самоврядуван¬ 
ня певної частини держави, що здійснюється в межах, передбаче¬ 
них загальнодержавним законом ( конституцією). 2) У широкому 
розумінні — право на самоврядування, що ним користуються окре¬ 
мі підприємства, установи, організації. 

АВТОПІЛОТ (від авто... і пілот) — пристрій, за допомогою якого 
автоматично підтримують заданий режим польоту (курс, крен тощо) 
літальних апаратів. 

АВТОПОРТРЕТ (від авто... і портрет) — портрет художника, вико¬ 
наний ним самим. 

АВТОПСІЯ (грец. айтофїа — безпосереднє бачення) — розтин тру¬ 
па для встановлення причин смерті. 

АВТОР (від лат. аиіог — письменник) — творець художнього або 
публіцистичного твору, наукового дослідження, проекту, винаходу 
тощо. 

АВТОРАЛІ (від авто... і ралі) — ралі на автомобілях. 
АВТОРЕФЕРАТ (від авто... і реферат) — короткий виклад автором 
своєї наукової праці, напр. а. дисертації. 


8 



АВТОХТбНИ 


АВТОРИЗАЦІЯ (франц. аШогі$аІіоп, букв. — дозвіл) — надання ав¬ 
тором повноважень чи згоди на якусь дію, напр., на переклад, ін¬ 
сценізацію чи екранізацію свого твору. 

АВТОРИЗОВАНИЙ (від франц. ашогі$ег — дозволяти) — зробле¬ 
ний за згодою автора чи схвалений ним, напр. а. переклад. 
АВТОРИТАРЙЗМ (франц. аиІогіІагі$те, від лат. аиіогіїаз — вплив, 
влада) — антидемократична система політичного володарювання. 
Характеризується повною відсутністю або абсолютною фіктивніс¬ 
тю демократичних інституцій , зосередженням у руках однієї особи 
або невеликої групи осіб необмеженої влади, що спирається на вій¬ 
ськово-каральний апарат репресій і терору. 

АВТОРИТАРНИЙ (франц. аиіогіїаіге — владний, від лат. аиіогіїах — 
влада) — І) Який грунтується на беззаперечному підкоренні владі. 
2) Який намагається утвердити свою владу, вплив, домагається ви¬ 
знання свого авторитету. 

АВТОРИТЕТ (нім. АиіогіШ, франц. аиіогіїе, від лат. аиїогіїав — вла¬ 
да) — 1) Загальновизнаний вплив, що його роблять на переконання 
й поведінку людей певні особа, організація, вчення завдяки прита¬ 
манним або приписуваним їм особливостям і заслугам. 2) Особа, 
що користується загальним визнанням, впливом. 

АВТОСТОП (від авто... і англ. аіор — зупинення) — 1) Організацій¬ 
но визначена система подорожування з використанням туристами 
попутного автотранспорту. 2) Пристрій для автоматичного зупи¬ 
нення поїзда. 

АВТОСТРАДА (від авто... та італ. зігасіа — дорога) — широка дорога 
з твердим покриттям, розрахована на швидкісний автомобільний 
рух у двох протилежних напрямах. 

АВТОТЙПІЯ (від авто... і ...типія) — 1) Поліграфічний спосіб від¬ 
творення півтонових зображень, при якому растровий сітчастий не¬ 
гатив копіюють на цинкову пластинку, що потім протравлюється 
азотною кислотою, створюючи кліше. 2) Відбиток з такого кліше. 
АВТОТОМІЯ (від авто... і ...томія) — мимовільне відокремлення 
частини тіла, що згодом відновлюється, напр. хвоста ящірки. Захи¬ 
сне пристосування тварин. 

АВТОТРАНСФОРМАТОР (від авто... і трансформатор) — елект¬ 
ричний трансформатор, в якому обмотка нижчої напруги є части¬ 
ною обмотки вищої напруги. 

АВТОТРОФНИЙ (від авто... і ...трофний) — який живиться тим, 
що утворює сам; а-ні організми — організми (зелені рослини, 
деякі бактерії), які синтезують усі необхідні для життя органічні ре¬ 
човини з неорганічних (з повітря, води, грунту) за допомогою соня¬ 
чної енергії (фотосинтез) або хімічних процесів ( хемосинтез). 
АВТОХТбНИ (від грец. айтбхЗшу — місцевий, корінний) — 1) Ко¬ 
рінні жителі певної території, країни (тубільці, аборигени). 2) Орга¬ 
нізми, що живуть там, де вони сформувалися в процесі еволюції. 3) Гір- 


9 



АВТОХТОННИЙ 


ські породи або корисні копалини, вихідний матеріал яких виник 
на місці їх утворення. 

АВТОХТОННИЙ (грец. айтбхОшу) — який виник, зародився на міс¬ 
ці сучасного проживання, існування. 

АВУАРИ (від франц. ауоіг — майно) — 1) Різні активи (гроші, чеки, 
векселі, перекази, акредитиви), за рахунок яких можуть бути прове¬ 
дені платежі. 2) Засоби банку (його каса, рахунки в інших банках, 
цінні папери, що можуть бути легко реалізовані, векселі тощо), які 
є на його рахунку в закордонних банках у іноземній валюті. 3) Вне¬ 
ски приватних осіб і організацій у банках. 

АГАВА (від грец. ауаеос; — гідний подиву) — рід рослин родини 
амарилісових. Культивують у тропічних і субтропічних країнах. З 
деяких видів одержують грубе волокно. У помірних широтах виро¬ 
щують як декоративну (кімнатну і тепличну) рослину. 

АГАМІЯ (грец. йуаміа) — 1) Безшлюбність. 2) бюл. Відсутність статі. 
АГАР, АГАР-АГАР (малайське) — безбарвний або жовтуватий твер¬ 
дий продукт, одержуваний з морських водоростей. Використовують 
як поживне середовище для лабораторної культури мікроорганізмів, 
а також у кондитерській промисловості. 

АГАТ (грец. (іуатгі-;) — мінерал класу силікатів або класу оксидів (за 
різними класифікаціями), різновид халцедону різних відтінків. Ви¬ 
користовують як виробне каміння та в техніці. 

АГЕВЗІЯ [від а... і грец. уейоп (уєйотіїе) — смак] — втрата смакових 
відчуттів. 

АГЕНДА (англ. а^епсіа) — перелік питань для обговорення на нара¬ 
ді, діловій зустрічі, що розсилається учасникам заздалегідь. 

АГЕНТ [від лат. а§еп£ (а§еп(і$) — діючий] — 1) Особа, що діє за чиї¬ 
мось дорученням, уповноважений. У міжнародному праві й дип¬ 
ломатичній практиці а. дипломатичний — збірне наймену¬ 
вання дипломатичних представників і членів дипломатичного пер¬ 
соналу посольств, місій. А. консульський — один з консульсь¬ 
ких рангів у ряді країн. У практиці деяких держав — службова особа 
консульської установи. 2) Шпигун, диверсант. У дореволюційній 
Росії — секретний співробітник царської охранки. 3) У природни¬ 
чих науках — чинник, що викликає те або інше явище. 
АГЕНТСТВО (від агент) — 1) Організація, що виконує певні дору¬ 
чення інших установ або громадян. 2) Представництво, відділення 
якої-небудь установи, підприємства. 3) Установа, що збирає і подає 
інформацію в пресу, на радіо, телебачення. 

АГЕНТУРА (нім. А§епіиг) — 1) Сукупність агентів будь-якої уста¬ 
нови, підприємства або організації. 2) Мережа агентів, що створю¬ 
ється для збирання таємних відомостей, здійснення підривної ро¬ 
боти. 

АГІТАЦІЯ (від лат. а§ііаІіо — приведення в рух, спонукання) — 
1) Поширення певних ідей або гасел за допомогою різноманітних 


10 



АГРАРІЇ 


засобів: кіно, театру, образотворчого мистецтва, політичної та худо¬ 
жньої літератури, лекцій, виступів у пресі, по радіо, телебаченню то¬ 
що; один із засобів політичного впливу на маси. 2) Переносно — 
дія,' що має на меті переконати в чому-небудь, спонукати до чогось. 
АГЛОМЕРАТ (від лат. ১1отега(и$ — нагромаджений) — 1) геол. 
Уламки гірських порід та мінералів у вигляді крихких скупчень. 2) тех. 
Спечена в грудки дрібнозерниста або пилувата руда. 
АГЛОМЕРАЦІЯ (від лат. а§£Іотего — приєдную, нагромаджую) — 
1) Спікання дрібнозернистих або пилуватих матеріалів, які є скла¬ 
довою частиною металургійної шихти, у відносно великі грудки 
(агломерат). 2) віол. Утворення мікроорганізмами скупчень (купок) у 
рідинах або тканинах внаслідок зміни фізичних чи хімічних власти¬ 
востей мікробних клітин. 3) Злиття міст та населених пунктів, зосе¬ 
реджених на певній території, у загальне міське поселення; велике 
місто, утворене внаслідок такого злиття. 

АГЛЮТИНАТИВНИЙ — пов’язаний з аглютинацією ; а - н і мо¬ 
ви— мови, в яких граматичні форми й похідні слова утворюються 
способом аглютинації ( напр.: тюркські, фінно-угорські). 
АГЛЮТИНАЦІЯ (лат. а 2 §ІШіпаІіо — склеювання) — 1) біол. Склею¬ 
вання в грудочки й осідання завислих у рідині мікроорганізмів, 
клітинних елементів крові тощо. 2) мовозн. Спосіб утворення похід¬ 
них слів і граматичних форм приєднанням до кореня афіксів з пев¬ 
ним значенням. 

АГНІ (санскр. — вогонь) — бог вогню в давньоіндійській ведичній 
релігії. Див. також Ведизм. 

АГНбЗІЯ (від грец. Луусостіа, букв. — незнання) — порушення скла¬ 
дних форм зорового, слухового, дотикового сприймання тощо в ре¬ 
зультаті ураження кори головного мозку. 

АГНОСТИЦИЗМ (від грец. йуушотої; — незнаний) — філософське 
вчення, що заперечує можливість пізнання об’єктивного світу і сут¬ 
ності речей. 

АГОНІЯ (від грец. йуіоуіа — боротьба) — передсмертний стан орга¬ 
нізму. 

АГОРАФОБІЯ (від грец. буорй — площа і ...фобія) — патологічний 
страх перед відкритим простором (пустелею, степом тощо). 
АГРАВАЦІЯ (від лат. а§егауо _ обтяжую) — перебільшування хво¬ 
рим симптомів захворювання. 

АГРАМАТИЗМ (від грец. бурйрратої; — нерозбірливий, нісенітний) — 
порушення мовної діяльності в результаті ураження певних зон ко¬ 
ри головного мозку. 

АГРАНУЛОЦЙТИ (від а..., лат. §гапи!ит — зернятко і ...цитії) — 
білі кров’яні клітини — лейкоцити (лімфоцити і моноцити), що не 
містять у цитоплазмі зерен (гранул). 

АГРАРІЇ (лат. а§гагіі, від грец. бурої; — поле) — 1) Великі землевлас¬ 
ники, поміщики. 2) Члени аграрних політичних партій. 


11 



АГРАРНИЙ 


АГРАРНИЙ (лат. аагагіиз, від а^ег — земля, поле) — земельний, по¬ 
в’язаний з землеволодінням, землекористуванням. 

АГРАФ (франц. а§гаіе) — коштовна пряжка чи застібка на одязі. 
АГРАФІЯ (від а... і ...графія) — розлад або втрата здатності писати 
слова внаслідок ураження певних відділів кори головного мозку. 
АГРЕГАТ (від ১ге§аіи5 — зібраний) — 1) Механічне поєднання різ¬ 
норідних чи однорідних частин. 2) Сукупність двох або більше різ¬ 
нотипних машин, апаратів, які діють спільно, напр. турбіни і комп¬ 
ресора (турбокомпресор). 3) Частина складних машин (апаратів), яка 
являє собою завершене ціле і самостійно виконує певні функції, 
напр. двигун в автомобілі. 4) б'юл. Багатоклітинний утвір, що вини¬ 
кає при злипанні клітин. 5) геол. Сукупність зерен мінералів або їх 
зрощень, що складає гірську породу. 

АГРЕГАТНІ стани (від агрегат) — фізичні стани речовини, що зу¬ 
мовлюються відмінністю в особливостях теплового руху і взаємодії 
її частинок (молекул, атомів, іонів). Такими станами є твердий (кри¬ 
сталічний), рідинний і газоподібний; часто четвертим А. с. вважа¬ 
ють плазму. 

АГРЕСІЯ (лат. ১ге5$іо, від ১гес!іог — нападаю) — в сучасному 
міжнародному праві будь-яке незаконне з погляду Статуту ООН 
застосування сили однією державою проти суверенітету, терито¬ 
ріальної цілісності або політичної незалежності іншої держави або 
народу (нації). 

АГРЕСОР (лат. ১ге550г — нападник) — сторона, що нападає; дер¬ 
жава, яка здійснює агресію, першою застосовує збройну силу проти 
іншої держави. 

АГРО... (від грец. &ур6<; — поле) — у складних словах відповідає по¬ 
няттям “земля”, “землеробський”, “агрономічний”, напр.: агро¬ 
культура, агротехніка. 

АГРОКОНСОРЦІУМ (від агро... і консорціум) — добровільне об’єд¬ 
нання підприємств агропромислового комплексу для спільного ви¬ 
рішення конкретних завдань. 

АГРОКУЛЬТУРА (від агро... і культура) — система прийомів, захо¬ 
дів, спрямованих на підвищення культури землеробства, піднесен¬ 
ня врожайності сільськогосподарських культур. 

АГРОІібМІЯ (від агро... і ...номія) — наукові основи сільськогоспо¬ 
дарського виробництва, сукупність теоретичних і практичних знань 
про вирощування рослин, організацію виробництва і первинну пе¬ 
реробку сільськогосподарської продукції. 

АГРОСФЕРА (від агро... і сфера) — частина біосфери, до якої вхо¬ 
дять культурні рослини, свійські тварини і оброблений під сільсь¬ 
когосподарські культури Грунт. 

АДАЖІО (від італ. аба§іо — повільно) — 1) Музичний темп, повіль¬ 
ніший від анданте і швидший за ларго-, п’єса або частина її, написа¬ 
на в характері А. 2) У балеті — повільна частина сольного або дует- 


12 




АДВЕРБІАЛІЗАЦІЯ 


ного танцю під ліричний музичний супровід. 3) Частина уроку кла¬ 
сичного балету — вправи для набуття стійкості. 

ДДАМ (від грец. ’А5йд, з давньоєвр.; букв. — земля, людина) — за 
Біблією та Кораном, перша людина, створений Богом батько роду 
людського. 

АДАМАНТ [від грец. &56ца<; (абйщаутоф] — дорогоцінний камінь, 
алмаз. 

АДАМЇТИ (від Адам) — християнська секта, що заперечувала 
будь-яку церковну організацію та обрядність; проповідувала спіль¬ 
ність майна. 

АДАПТАЦІЯ (лат. асіаріаііо, від асіаріо — пристосовую) — 1) При¬ 
стосування організмів до змінних умов навколишнього середовища; 
а. біологічна — пристосування організмів протягом життя бага¬ 
тьох поколінь до змін середовиша; а. фізіологічна — швидке 
пристосування до порівняно короткочасних змін середовища 
(напр., а. о к а — зміна чутливості ока внаслідок зміни освітлення). 
2) Процес активного пристосування особи або соціальної групи до 
соціального середовища. 3) Пристосування (скорочення і полег¬ 
шення) тексту для тих, хто починає вивчати іноземну мову, а та¬ 
кож творів художньої літератури для сприймання дітьми. 
АДАПТЕР (англ. абаріег, від лат. абаріо — пристосовую) — 1) При¬ 
стрій для електроакустичного відтворення механічного запису звуку. 
2) Додаткова касета до фотоапарата для знімання на світлочутливі 
матеріали інших форматів. 

АДАПТИВНИЙ (англ. асіарііуе, від лат. асіарю — пристосовую) — 
пристосовний; а-ні ознаки — спеціальні пристосування організ¬ 
му, що дають йому змогу існувати в даному середовищі; а - н а си¬ 
стем а — самопристосовна система', а-на радіація — утво¬ 
рення різноманітних форм організмів у межах виду або групи спо¬ 
ріднених видів; а-ні ферменти — ферменти, синтез яких при¬ 
скорюється або спричинюється тими самими речовинами, на які 
вони діють. 

АДВЕНТЙВНИЙ (від лат. асіуєпіісіиз — зайшлий) — чужий, не вла¬ 
стивий; а. о р г а н — придатковий орган рослини, який розвиваєть¬ 
ся не на властивому місці (напр., коріння на надземній частині, 
бруньки й пагони на коренях); а-на рослина — рослина, зане¬ 
сена людиною в нову для неї місцевість. 

АДВЕНТЙСТИ (від лат. асіуепіиз — пришестя) — прихильники 
християнської протестантської секти, які надають особливого зна¬ 
чення моральному оновленню як необхідній умові підготовки до 
другого пришестя Христа. Секта виникла в 30-х роках 19 ст. у 
США. 

АДВЕРБІАЛІЗАЦІЯ (від лат. асІуегЬіиш — прислівник) — перехід 
слів різних частин мови (переважно іменників і прикметників) у 
прислівники (напр.: ранком, блискавкою). 


13 



АДВОКАТ 


АДВОКАТ (лат. асіуосаіиз, букв. — закликаний на допомогу) — 
1) Особа, яка надає юридичну допомогу населенню, установам, під¬ 
приємствам і організаціям порадами, складанням різних юридич¬ 
них документів і головним чином захистом їхніх інтересів у судово¬ 
му засіданні. 2) Переносно — той, хто виступає на захист кого- або 
чого-небудь. 

АДВОКАТУРА — 1) Організація адвокатів. 2) Діяльність адвоката. 
АДГЕЗІЯ (від лат. айЬаезіо — прилипання) — взаємне прилипання 
двох різнорідних твердих тіл або рідин при контакті. 

АДДУКТОР (від лат. асШисо — приводжу) — привідний м’яз. 
АДДУКЦІЯ (від лат. асісіисііо — стискання) — рух кінцівок, їхніх 
окремих частин, язика, очей до середньої лінії тіла. 

АДЕКВАТНИЙ (від лат. асіаеяиаШз — прирівняний) — рівний, від¬ 
повідний, тотожний. 

АДЕНДУМ (лат. асісіепскіт, букв. — те, що має бути додане) — до¬ 
даток до договору, що змінює або доповнює ті чи інші його умови. 
АДЕНІТ (від грец. йбпу — залоза) — запалення лімфатичних вузлів. 
АДЕНОВІРУСИ (від грец. 6бг|у — залоза і віруси) — велика група 
вірусів, які містять ДНК. Вперше виділені з клітин аденоїдів та з 
шлунково-кишкового тракту людини. Спричинюють ряд захворю¬ 
вань: гострий катар верхніх дихальних шляхів, кон’юнктивіти, ен¬ 
тероколіти тощо. 

АДЕНбїДИ (від грец. бсбіїу — залоза і... оїд) — патологічне розрос¬ 
тання носоглоткових мигдаликів. 

АДЕНбМА (від грец. <5с6г|у — залоза і ...ома) — доброякісна пухлина 
залозистих органів (молочної, передміхурової залози та ін.). 
АДЕПТ (від лат. асіеріиз — той, хто чогось досяг) — 1) Посвячений у 
таємницю якогось вчення, секти тощо. 2) Переносно — ревний 
прихильник якоїсь ідеї , вчення. 

АДИТЙВНИЙ (від лат. асісііііуиз — придатковий) — пов’язаний з 
додаванням; а-на теорія чисел — частина арифметики, що 
вивчає закони, за якими числа можна скласти з доданків того чи ін¬ 
шого виду. 

АДІАБАТА (від грец. ббійратої; — неперехідний) — лінія, яка зобра¬ 
жує на графіку адіабатний процес. 

АДІАБАТНИЙ ПРОЦЕС (від грец. &бі&Рато<; — неперехідний і про¬ 
цес) — термодинамічний процес, що відбувається без теплообміну з 
навколишнім середовищем. Відіграє важливу роль у атмосфері. 
АДЇТІ (сарскр. — безмежність, всесвіт) — у давньоіндійській міфо¬ 
логії мат богів і всього, що живе на Землі; уособлення жіночого на¬ 
чала. 

АДМІРАЛТЕЙСТВО (від гол. асітігааі — адмірал) — 1) Центр війсь¬ 
кового суднобудування: територія з верфями, складами, майстерня¬ 
ми для спорядження, будування та ремонту військових суден. 2) У 


14 




АЕРАЦІЯ 


ряді країн (напр. у Великій Британії) — виший орган управління 
військово-морськими силами. 

АДМОНІЦІЯ (від англ. асітопіііоп — застереження) — 1) Факт 
пред’явлення боржникові боргової розписки. 2) Дисциплінарне за¬ 
уваження, попередження керівника підлеглому щодо відповідаль¬ 
ності. 

АДбНІС (грец. ■'Абіоун;, від фінікійського адон — пан) — 1) Грецька 
назва фінікійського бога родючості. 2) Мала планета Сонячної сис¬ 
теми. 3) Рід рослин родини жовтецевих. Поширені в Європі та Азії. 
Застосовують у медицині. Інша назва — горицвіт. 4) Переносно — 
красень-юнак. 

АДОПТАЦІЯ, АДбПЦІЯ (лат. асіоріаііо, асіорііо, від асіоріо — уси- 
новлюю) — усиновлення. 

АДОРАЦІЯ (лат. асіогаїіо, від абого — обожнюю) — захоплення 
ким-небудь, обожнювання, поклоніння. 

АДРЕНАЛІН (від лат. асі — при і гепаїіз — нирковий) — гормон моз¬ 
кової речовини надниркових залоз; лікарський препарат — судино¬ 
звужувальний та кровоспинний засіб. 

АДРЕС (франц. агігеззе) — письмове, переважно ювілейне, при¬ 
вітання. 

АДРЕСА (франц. абгеззе) — 1) Місце проживання особи чи місце¬ 
знаходження установи. 2) У програмуванні — цифрове або буквено- 
цифрове позначення місцезнаходження інформації в цифровій об¬ 
числювальній машині. 

АДРЕСАТ (нім. Асігеззаї) — одержувач листа, телеграми, посилки. 
АДСОРБЕНТИ [від лат. асі — до, в, при і зогЬепз (зогЬепііз) — по- 
глинальний] — речовини, здатні до адсорбції. До А. належать силіка¬ 
гель, активоване вугілля, алюмогель тощо. 

АДСбРБЦІЯ (від лат. асі — до, в, при і зогЬео — поглинаю) — вби¬ 
рання газів або рідин поверхневим шаром (на відміну від абсорбції) 
рідини або твердого тіла. 

АДЮЛЬТЕР (франц. аіїиііеге, від лат. асіиїїег — розпусний) — по¬ 
дружня зрада. 

АД’ЮНКТ (від лат. афипсіиз — приєднаний, зарахований) — 1) Осо¬ 
ба, яка готується у вищому військовому навчальному закладі до на¬ 
уково-педагогічної чи науково-дослідної роботи. 2) У деяких краї¬ 
нах Західної Європи та в дореволюційній Росії — помічник акаде¬ 
міка чи професора. 

АЕРАРІЙ (від грец. <5сї|р — повітря) — захищений від сонця і вітру 
майданчик, приміщення для приймання повітряних ванн. 
АЕРАЦІЯ (від грец. &пр — повітря) — І) Провітрювання, збагачен¬ 
ня повітрям. 2) А. будинків — природна вентиляція приміщень. 

3) А. в о д и — збагачення води киснем повітря в аеротанках, ае¬ 
рофільтрах, біофільтрах, вилучення з неї шкідливих домішок. 

4) А. грунту — газообмін грунтового повітря з атмосферним. 


15 



АЕРО... 


АЕРО... (від грец. &пр — повітря) — у складних словах відповідає 
поняттям “авіаційний” (напр. аероклуб), “повітряний” (напр. аеро¬ 
фільтр). 

АЕРОБИ (від грец. &пр — повітря і ріо? — життя) — організми , для 
життєдіяльності яких потрібний вільний молекулярний кисень. 
АЕРбБІКА (від англ. аегоЬісз) — комплекс оздоровчих фізичних 
вправ, котрі виконуються у супроводі музики. Інша назва — ри¬ 
тмічна гімнастика. 

АЕРОДРОМ (від аеро... і ...дром) — ділянка, підготовлена і обладна¬ 
на для зльоту, посадки, розміщення і технічного обслуговування 
літаків. 

АЕРОЗОЛІ (від аеро... і золь) — дисперсні системи З твердих або рід¬ 
ких частинок, завислих у газоподібному середовищі (напр., дим, ту¬ 
ман у повітрі). 

АЕРОНАВТ (від аеро... і ...навт) — спеціально підготовлена люди¬ 
на, що здійснює політ на апаратах, легших за повітря. 
АЕРОНАВТИКА (від аеро... і ...навтика) — теорія х практика літан¬ 
ня на легших за повітря апаратах — аеростатах. 

АЕРОГЮНІК4 (від аеро... і ...поніка) — вирощування рослин без 
грунту чи його замінника; поживними речовинами рослини забез¬ 
печують, обприскуючи коріння розпиленим поживним розчином. 
Інша назва — повітряна культура. 

АЕРОПОРТ (від аеро... і порт) — 1) Транспортне підприємство, що 
здійснює регулярні перевезення пасажирів, багажу, вантажів і по¬ 
шти засобами повітряного транспорту. 2) Вузловий пункт повітря¬ 
ного транспорту з великим аеродромом. 

АЕРОСТАТ (від аеро... і ...стат) — літальний апарат, легший за по¬ 
вітря. Підйомна сила А. створюється легшим за повітря газом 
(напр. воднем), яким заповнена оболонка. 

АЕРОТРОПІЗМ (від аеро... і грец. гроти) — поворот, напрям) — рос¬ 
тові рухи коренів і стебел рослин у напрямі до джерела кисню. 
АЖАН ]франц. аеепі (сіє роїісе)] — поліцейський чин у Франції. 
АЖИТАЦІЯ (франц. афіайоп, від лат. афіаііо Д приведення в рух) — 
збуджений стан, хвилювання. 

АЖІО (англ. а§іо, від лат. аа>іо — перевищення) — 1) Відхилення в 
бік підвищення від номіналу ціни, за якою на біржі продаються цін¬ 
ні папери. Протилежне — дизажіо. 2) Різниця між вартістю металу 
та біржовою вартістю монети при операціях із золотими монетами. 
3) Сума комісійних за обмін паперових грошей на золоту або “силь¬ 
ну” валюту. 

АЖІО-КбНТО (італ. а§іо-сопЮ) — рахунок, на якому відображено 
прибутки та збитки. 

АЖІОТАЖ (франц. а§іо(а§е) — 1) Спекулятивне підвищення або 
зниження курсу біржових паперів або цін на товари з метою одер¬ 
жання прибутку. 2) Переносно — збудження, хвилювання. 


16 




АЙСИНГ 


АЖУР 1 (від франц. а.іоиг — на сьогодні) — 1) Виконання бухгалтер¬ 
ських записів у день проведення відповідних операцій. 2) Перенос- 
н0 _ виконана робота. 

АЖУР 2 (франц. ариг, від а)оигег — робити наскрізним) — 1) Тонке 
мереживо. 2) Плетіння з тонких металевих ниток у ювелірній спра¬ 
ві, художньому литві. 

АЗАЛІЯ (від грец. &СаХ£о<; — сухий) — назва кількох видів рослин 
роду рододендрон родини вересових. Декоративні кущі. 

АЗАН (араб.) — заклик до молитви, проголошуваний муедзином з 
мінарету. 

АЗАРТ (франц. Ьаьагсі — випадок, ризик, з ісп. агаг, від араб, аз- 
загр — гральні кості) — захоплення, завзяття, запальність, гарячко¬ 
вість. 

АЗБЕСТ (грец. аарєото<;, букв. — невгасимий) — тонковолокнисті 
мінерали класу силікатів. Вогнестійкі, кислото- та луготривкі. Вико¬ 
ристовують для виробництва вогнетривких тканин, у будівництві. 
АЗИМУТ (араб, ас-сумут, множ, від ас-самт — шлях, напрям) — 
1) Кут між площиною меридіана точки спостереження й вертикаль¬ 
ною площиною, що проходить через предмет (пароплав, літак, не¬ 
бесне світило тощо) і дану точку спостереження. 2) М а г н і т - 
ний а. — кут між даним напрямом і площиною магнітного мери¬ 
діана місця. 

АЗОТ (від а... і грец. Сала — живу) — хімічний елемент, символ N. 
ат. н. 7; газ без кольору, запаху, складова частина повітря, не під¬ 
тримує дихання та горіння; входить до складу білків, ферментів, 
гормонів , нуклеїнових кислот, багатьох вітамінів. Важливий еле¬ 
мент живлення рослин. 

АЗОТЕМІЯ (від азот... і ...емія) — збільшення вмісту в крові люди¬ 
ни і тварин продуктів азотистого обміну, що є ознакою ниркової 
недостатності, хвороб нирок. 

АЗОТОБАКТЕР [від азот і бактер(ія)] — рід аеробних бактерій 
(див. Аероби), здатних засвоювати молекулярний азот повітря; зба¬ 
гачує грунт азотистими сполуками. 

А?У (тюрк.) — страва з дрібних шматків м’яса у гострому соусі. 
АІД (грец. "Аібпс;) — 1) У давньогрецькій міфології бог підземного 
світу і царства мертвих. Інша назва — Плутон. 2) Підземне царство 
мертвих, пекло, потойбічний світ, інша назва — Гадес. 

АЙВА (тур. а^а) — рід рослин родини розових. Плодові дерева або 
кущі. Поширена на Кавказі, в Середній Азії та в Ірані. Культивують 
у багатьох країнах. З плодів виготовляють варення, желе тощо. 
АЙСБЕРГ (англ. ісеЬег§, букв. — льодова гора) — велика плаваюча 
брила льоду, що відкололася від льодовика і плаває переважно в по¬ 
лярних морях. 

АЙСИНГ (від англ. ісіп§) — у хокеї на льоду перетинання шайбою 
всіх зон. 


17 



АЙС-РЕВЮ 


АЙС-РЕВЮ (англ. ісе ге\оіе) — назва балету на льоду. 
АКАДЕМІЗМ (франц. асасЗетізте) — 1) Відрив теорії від практики 
в науці та мистецтві. 2) Напрям, що склався у 16—19 ст. у художніх 
академіях. Його прихильники догматично наслідували зовнішні 
форми мистецтва античності й Відродження. 

АКАДЕМІЯ (грец. ’Акабпрєіа — назва садів поблизу Афін, які, згід¬ 
но з легендою, належали міфічному герою Академу) — 1) Первісна 
назва філософської школи, заснованої Платоном (4 ст. до н. е.). 
2) Вищий науковий або художній заклад. 3) Назва деяких вищих 
навчальних закладів (напр. сільськогосподарська а.). 

АКАЛЬКУЛІЯ (від а... і лат. саісиіо — рахую) — порушення здатно¬ 
сті лічити й розуміти числа, яке спостерігається при деяких захво¬ 
рюваннях головного мозку. 

АКАРОЛОГІЯ (від грец. аиарі — кліщ і ...логія) — розділ зоології , що 
вивчає кліщів. 

АКВА... (від лат. а^иа — вода) — у складних словах відповідає по¬ 
няттю “водний”, “водяний”, напр.; акваплан, акваторія. 
АКВАЛАНГ (від аква... і англ. 1ип§ — легеня) — автоматичний апа¬ 
рат для забезпечення дихання людини під водою на невеликих гли¬ 
бинах. 

АКВАМАРИН (від лат. а^иа тагіпа — морська вода) — мінерал кла¬ 
су силікатів, прозорий різновид берилу, переважно синювато-зеле¬ 
ного або блакитного забарвлення. Дорогоцінний камінь. 
АКВАНАВТ (від аква... і ...навт) — фахівець, який у гідрокостюмі 
або у підводному апараті працює на недоступних водолазу глиби¬ 
нах. Інша назва — гідронавт. 

АКВАНАВТИКА (від аква... і... навтика) — теорія і практика трива¬ 
лого (багатодобового) перебування людини ( гідронавта ) під водою. 
АКВАРЕЛЬ (франц. аяиагеїіе, з італ. асяиагеїіа, від ас^иа — вода) — 
фарби, що легко розчиняються водою; твір живопису, виконаний 
такими фарбами. 

АКВАРІУМ (лат. аяиагіит — водойма, від ациа — вода) — 1) Посу¬ 
дина (скляна або зі скляними стінками) для утримання та розведен¬ 
ня водяних тварин і рослин. 2) Спеціальний заклад з басейнами для 
утримання живих водяних організмів з метою вивчення і демонстру¬ 
вання їх. 

АКВАТЙНТА (італ. ас^иа^іп(а, від асциаГоПе — офорт і ііпіо — заба¬ 
рвлений, тонований) — 1) Ручний спосіб виготовлення друкованої 
форми у вигляді заглибленої гравюри на металі. 2) Різновид гравю¬ 
ри, оснований на травленні кислотою вкритої тонким шаром асфа¬ 
льту або каніфолі металевої платівки, на яку голкою нанесено зо¬ 
браження. 

АКВАТОРІЯ [від аква... і (територія] — ділянка водної поверхні у 
визначених межах; звичайно — водна частина морського порту з 
внутрішньою гаванню. 


18 




АКОРД 


АКВЕДУК (лат. а^иаес1исШ$ — водопровід, від ааиа — вода і бисо — 
веду) — мостова споруда для переведення водопроводів, зрошу¬ 
вальних і гідроенергетичних каналів через глибокі яри, міжгір’я, за¬ 
лізниці. 

АКВІЗЙТОР (лат. асдішіїог, від асчиіго — додаю, збільшую) — 
агент транспортних або страхових організацій, в обов’язки якого 
входить залучення нових вантажів або страхувань. 

АКВІЗЙЦІЯ (від лат. ассіиізіїо — здобуваю, досягаю) — 1) Робота з 
населенням по укладанню договорів добровільного страхування. 
2) Скуповування на біржі акціонерами контрольного пакета акцій 
підприємства, придбання підприємства. 

АКЙН (тюрк.) — у казахів, киргизів та деяких інших народів 
співеиь-імпровізатор, що виконує речитативом свої вірші під аком¬ 
панемент домбри або кобиза. 

АКІНЕЗІЯ (від грец. йкіупстіа — нерухомість) — втрата здатності до 
довільних рухів внаслідок паралічу, болю, при деяких психічних за¬ 
хворюваннях. 

АКЛІМАТИЗАЦІЯ (від лат. асі — до, для і клімат) — пристосування 
рослин і тварин до нових географічних, кліматичних умов існуван¬ 
ня. Див. також Адаптація. 

АКМЕ (від грец. акрп — розквіт, вершина, вищий ступінь чогось) — 
соматичний, фізіологічний, психічний і соціальний стан особистості, 
для якого характерні зрілість її розвитку, досягнення найвищих по¬ 
казників у її діяльності та творчості. 

АКМЕЇЗМ (від грец. бсирп — вершина чогось) — модерністська те¬ 
чія в російській поезії на початку 20 ст. Акмеїсти проповідували зве¬ 
рнення поезії до людини, до реального світу, прагнули повернути 
слову його початковий, не символічний зміст. 

АКОМОДАЦІЯ (лат. ассотосіаііо, від ассотосіо — пристосовую) — 
1) Пристосування вимови суміжних приголосних і голосних звуків, 
внаслідок чого властивості одного звука частково поширюються на 
інший. 2) А. о к а — здатність ока виразно бачити предмети на різ¬ 
ній відстані. 3) А. фізіологічна — пристосування до дії подраз¬ 
ника, сила якого повільно наростає. 4) А. гістологічна — зміна 
форми та співвідношення тканинних елементів (клітин) у процесі 
пристосування до нових умов існування. 

АКОМПАНЕМЕНТ (італ. ассотра§патеп№, від ассотра§паге — 
супроводжувати) — 1) Супровід основної партії (солістів) або голо¬ 
вної мелодії (соло) вокального чи інструментального твору. Викону¬ 
ється оркестром, ансамблем або на окремому інструменті. 2) Пере¬ 
носно — дії, події, явища, що супроводять що-небудь, створюють 
тло для того, що відбувається. 

А-КОНТО (італ. а сопіо — в рахунок) — в рахунок платежу. 
АКОРД (від італ. ассогсіо — узгодженість, співзвучність) — сполучен¬ 
ня різних за висотою тонів, що сприймаються в звуковій єдності. 


19 



АКОРДНИЙ 


АКОРДНИЙ (від італ. ассогсіо — згода) — узгоджений, здійснюва¬ 
ний за угодою; а-на оплата — різновидність прямої відрядної 
оплати праці, яку встановлюють не за відпрацьований час, а за об¬ 
сяг виконаної роботи. 

АКРЕДИТАЦІЯ, АКРЕДИТУВАННЯ (франц. ассгесіііаііоп, від лат. 
ассгейо — довіряю) — у міжнародному праві сукупність дій, пов’я¬ 
заних з призначенням і вступом на посаду глави дипломатичного 
представництва або постійного представника держави при будь- 
яких міжнародних організаціях. 

АКРЕДИТИВ (франц. ассгейіІіГ, від лат. ассгесііііуш — довірчий) — 
1) Платіжний документ, за яким одна кредитна установа дає розпо¬ 
рядження іншій згідно із заявкою клієнта і за його рахунок сплати¬ 
ти певну суму грошей пред’явникові. А. відкличний — акреди¬ 
тив, який банк-емітент може змінити або скасувати без попере¬ 
днього повідомлення отримувача коштів. А. покритий — акре¬ 
дитив, за яким банк-емітент попередньо надає валютні кошти у 
розпорядженнябанку-постачальника. А. циркулярний — інст¬ 
рукція, яку банк дає своїм агентам щодо оплати витрат клієнта до 
обумовленої максимальної суми. 2) Вірча грамота. 
АКРЕДИТОВАНІ ІНВЕСТОРИ (від лат. ассгесіо — довіряю і інвес¬ 
тор) — інвестори, які відповідають кваліфікаційним вимогам щодо 
компетентності у питаннях фінансів. 

АКРЙДИ [від грец. акрі<; (аирібоф — сарана] — біол. підряд сарано¬ 
вих комах ряду прямокрилих. 

АКРОБАТ (грец. акрор&тті<;, від аирсфат іи> — ходжу навшпиньках) — 
1) Спортсмен-гімнаст, який займається акробатикою. 2) Артист, 
який виступає в жанрі акробатичного циркового мистецтва. 
АКРОБАТИКА (англ. асгоЬаГіск, франц. асгоЬаііе, від грец. 
акрорапц;, з 6скро|Зат£ю — ходжу навшпиньках) — 1) Вид фізичних 
вправ типу гімнастичних. 2) Вид спорту, який об’єднує численні 
групи фізичних вправ (напр., складні стрибки, балансування тошо). 
3) Жанр циркового мистецтва. 

АЕСРОПОЛЬ (грец. акрбігоХц, від акро$ — верхній і тгбХц — місто) — 
розташована на височині укріплена частина давньогрецького міста. 
Був фортецею і притулком громадян у воєнний час. На А. звичайно 
будували храми божеств — покровителів даного міста. 

АКРОСТЙХ [від грец. йиро<; — крайній і оті? (апхоф — ряд] — вірш, 
у якому перші (іноді останні або середні) літери кожного рядка 
утворюють слово або речення, найчастіше ім’я того, кому А. при¬ 
свячується. 

АКРОТЕРІЙ (від грец. (іирштгіріоу — вершина, виступ) — скульпту¬ 
рна прикраса над кутами або на вершині фронтону архітектурної 
споруди. 

АКРОФОНІЯ (від грец. йхро? — крайній і... фонія ) — складноскоро- 
чені слова з початкових літер словосполучення, які читаються не за 
назвою літер, а як звичайне слово, напр.: вуз, СНІД. 


20 




АКТИВАЦІЯ 


АКСЕЛЕРАТОР (від лат. ассеїего — прискорюю) — регулятор кіль¬ 
кості палива, що надходить у циліндри автомобільних та інших дви¬ 
гунів внутрішнього згоряння, за допомогою якого змінюється 
швидкість або навантаження в роботі двигуна. 

АКСЕЛЕРАЦІЯ (від лат. ассеїегаїіо — прискорення) — 1) Більш 
раннє або швидке формування якогось органа в період ембріонально¬ 
го розвитку порівняно з іншими чи зародком у цілому. 2) Приско¬ 
рений фізичний розвиток дітей і молоді. 

АКСЕЛЬБАНТ (нім. АсЬхеІЬапсі, від АсЬзеї — плече і Вапсі — стріч¬ 
ка, тасьма) — наплічний шнур з металевим наконечником. Прина¬ 
лежність парадної офіцерської форми деяких родів військ, військо¬ 
вих музикантів. 

АКСЕСУАР (від франц. ассе$$оіге — допоміжний, другорядний) — 

1) Річ, приналежна до чогось; невід’ємна частина чого-небудь. 

2) Дрібні предмети бутафорії або реквізиту, що є другорядними 
сценічними деталями спектаклю. 3) Допоміжні деталі в художньому 
зображенні. 

АКСІАЛЬНИЙ (від лат. ахіз — вісь) — осьовий. 

АКСІОЛбГІЯ (від грец. а?ісс — цінність і ...логія) — вчення про цін¬ 
ності. 

АКСІОМА (грец. — значуще, прийняте положення, від 

&їю(о — вважаю гідним) — 1) Твердження певної теорії, що при¬ 
ймається без доведення як вихідне, таке, що є підставою для дове¬ 
дення інших тверджень ( теорем ) цієї теорії. 2) Переносно — неза¬ 
перечна істина, що не потребує обгрунтування. 

АКСОНОМЕТРІЯ (від грец. а?соу — вісь і ...метрія) — спосіб зобра¬ 
ження предметів на кресленні, при якому на площину зображень 
проектуються і предмет, і осі прямокутної системи координат, до 
яких віднесено зображуваний предмет. 

АКТ (лат. асіиз, від а§о — приводжу в рух) — 1) Офіційний доку¬ 
мент, запис, протокол. Інтерпретаційний а. — документ, 
який містить роз’яснення, тлумачення умов, положень контракту, 
документів ревізії тощо з позиції їх відповідності правовим нормам. 
2) Вчинок, дія. 3) Частина драматичного твору, яка відповідає дії 
або є її підрозділом. 4) Урочисті збори в наукових установах, 
навчальних закладах. 5) мист. Зображення оголеного тіла людини. 
Інша назва — ню. 

АКТИВ (від лат. асііуш — діяльний, дійовий) — 1) Найдіяльніші 
члени якоїсь організації. 2) Частина бухгалтерського балансу, що 
відображає на певну дату всі наявні на даному підприємстві чи в 
установі матеріальні цінності та кошти. 

АКТИВАЦІЯ (від лат. асііуцз — діяльний) — 1) Збудження молекул, 
атомів-, перехід молекули з неактивного стану в стан з енергією, до¬ 
статньою для здійснення хімічної реакції. 2) Опромінення якої-не- 
будь речовини ядерними частинками для одержання її радіоактив- 


21 



АКТЙВНИЙ 


них ізотопів. 3) Обробка деревного вугілля та інших пористих тіл 
для збільшення їхньої здатності вбирати гази, рідини тощо. 
АКТЙВНИЙ (лат. асїіуиз) — 1) Діяльний, енергійний; який розви¬ 
вається. 2) Здатний вступати в хімічну реакцію, взаємодіяти з чим- 
небудь. 3) мовозн. Який показує дію, що переходить на об’єкт (про 
зворот, стан). 4)А-не виборче право — право громадян 
брати участь у виборах до представницьких органів державної вла¬ 
ди. 5) А. торговельний баланс — перевищення вивезення 
товарів з країни над ввезенням їх до неї. 

АКТЙВНІСТЬ (від лат. асііуш) — посилена діяльність, діяльний 
стан. 

АКТИВОВАНЕ вугілля (від лат. асііуш) — дрібнопориста поро¬ 
шкувата або зерниста речовина чорного кольору, адсорбент. Засто¬ 
совують для поділу суміші газів, очищення розчинів від органічних 
домішок. 

АКТЙН [здогадно від грец. акти; (ахтїуск;) — промінь, спиця] — 
білок м’язової тканини, бере участь у м’язовому скороченні разом з 
міозином. 

АКТИНІДИ див. Актиноїди. 

АКТЙНІЙ [від грец. биті? (ахтїуос;) — промінь] — радіоактивний 
хімічний елемент, символ Ас, ат. н. 89. Сріблясто-білий метал. Зу¬ 
стрічається в уранових рудах. 

АКТИНО... [від грец. йхтїі; (йхтїуос) — промінь] — у складних словах 
означає відношення до променистої енергії, випромінювання, напр. 
актинометр. 

АКТИНОЇДИ, АКТИНІДИ [від актин(ій) та ...оїд] — хімічні елемен¬ 
ти, які в періодичній системі елементів розміщені після актинію 
(ат. н. 90—103). Всі А. радіоактивні. До А. належать торій, нептуній 
та ін. Більшість А. одержані штучно. 

АКТИНОМІЦЕТИ (від актино... і ...міцети) — група мікроорганіз¬ 
мів, для яких характерні риси будови бактерій і найпростіших гри¬ 
бів. Серед А. є патогенні форми, що спричинюють туберкульоз, диф¬ 
терію та ін. З багатьох А. виробляють антибіотики, вітаміни тощо. 
Інша назва — променисті гриби. 

АКТОВИЙ — 1) Який стосується акту, а. з а л — зал для урочистих 
зборів, переважно у навчальних або наукових закладах. 2) А - в і 
книги — книги, в які нотаріуси записують акти й угоди. 
АКТОГРАФІЯ (лат. асіиз — дія, рух і ... графів) — метод реєстрації 
рухової активності людини або тварин. 

АКТУАЛЬНИЙ (від лат. асіиаііз — справжній, теперішній, сучас¬ 
ний) — 1) Важливий уданий момент, злободенний, назрілий. 2) Який 
реально існує, виявляється. Протилежне — потенційний. 3) мо¬ 
возн. Який має реальне значення і функцію в даному висловлюванні 
(а-не (зозчленування речення). 

АКТУАРІЙ (лат. ас(иагіиз) — спеціаліст з техніки розрахунків стра¬ 
хування. 

22 




АКЦЕПТАНТ 


АКУМУЛЮВАННЯ, АКУМУЛЯЦІЯ (від лат. асситиіаііо — на¬ 
громадження) — 1) Нагромадження, збирання, напр. а. енергії. 

2) геол. Процеси нагромадження на суходолі і на дні водойм міне¬ 
ральних речовин та органічних решток. Протилежне — денудація. 

3 ) А. капіталу — нагромадження капіталу , залучення його до 
банків. 

АКУМУЛЯТОР (лат. ассштшіаіог — збирач, від асситиіо — нагро¬ 
маджую) — пристрій ( електричний , гідравлічний, тепловий) для на¬ 
громадження енергії з метою її наступного використання. 
АКУМУЛЯЦІЯ див. Акумулювання. 

АКУПУНКТУРА (від лат. асиз — голка і рипсіига — укол) — метод 
лікування голкоуколюванням. Походить з Китаю. Інша назва — го¬ 
лкотерапія. 

АКУСМА (від грец. акоесща — почуте) — слухове уявлення про 
звук. 

АКУСТИКА (від грец. ахоиатіхо:; — слуховий) — 1) Розділ фізики, 
який вивчає звукові явища. 2) Звукові умови певного приміщення, 
простору тощо. 

АКУШЕРСТВО (від франц. ассоисЬег — приймати пологи) — наука 
про вагітність, пологи і післяпологовий період, їх фізіологію і пато¬ 
логію, а також раціональну допомогу вагітній та породіллі. 

АКЦЕНТ (лат. ассепіих — наголос) — 1) Виділення фонетичними 
засобами (посиленням голосу, підвищенням тону) складу в слові 
або словосполученні і знак, яким його позначають. 2) Сукупність 
особливостей вимови, характерних для певної мови або діалекту. 
3) Своєрідне вимовляння іншомовних звуків, зумовлене артикуля¬ 
ційною базою рідної мови. 4) муз. Підкреслення звука або акорду, 
переважно його підсиленням. 5) Переносно — особлива увага до 
чого-небудь, підкреслення чогось. 

АКЦЕНТУАЦІЯ (лат. ассепшаііо) — 1) Система наголошення 
певної мови. 2) Позначення наголосів на письмі, при друкуванні. 
3) Підвищення голосу при вимові. 

АКЦЕНТУВАТИ (від лат. ассепіио — наголошую) — 1) Виразно ви¬ 
мовляти, з наголосом, підкресленням. 2) Виділяти підсиленням 
окремий звук або акорд. 3) Переносно — звертати, зосереджувати 
увагу. 

АКЦЕПТ (від лат. ассеріиз — прийнятий) — 1) Згода на оплату гро¬ 
шових і товарних документів, оформлена відповідним написом на 
них; одна з форм безготівкових розрахунків між організаціями. 
2) Згода з пропозицією (офертою) іншої сторони укласти угоду на 
умовах, зазначених у пропозиції. А. вексельний оформлюється 
У вигляді підпису акцептанта на векселі. 

АКЦЕПТАНТ [від лат. ассеріапх (ассеріапіії) — той, хто приймає] — 
особа, яка зобов’язалася сплатити за пред’явленим рахунком, вексе¬ 
лем. 


23 



АКЦЕПТУВАТИ 


АКЦЕПТУВАТИ (від лат. ассеріо — приймаю) — 1) Давати згоду на 
оплату рахунка постачальника. 2) Переносно — схвалювати. 
АКЦЕСІЙНИЙ договір (від лат. ассехзіо — приєднання) — до¬ 
говір, підписуючи який держава приєднується до договору, укладе¬ 
ного раніше між іншими державами. 

АКЦЕСІЯ (від лат. ассеззіо — приєднання) — 1) Прирощення влас¬ 
ності, переважно нерухомого майна. 2) Приєднання до договору 
або угоди. 

АКЦИДЕНТНИЙ [лат. ассісіепз (ассісіепііз) — випадковий] — ви¬ 
падковий, побічний, неістотний; а-ні роботи — дрібні набірні 
друкарські роботи: бланки, рахунки, анкети, атестати, запрошен¬ 
ня, об’яви, афіші тощо. 

АКЦЙЗ (франц. ассізе, від лат. ассісіо — обрізаю) — непрямий пода¬ 
ток, здебільшого на предмети широкого вжит/су, комунальні та 
транспортні послуги. Включається в ціну відповідного товару або 
плату за послуги. 

АКЦЙЗНИЙ (від акциз) — який стосується акцизу. 

АКЦІОНЕР (франц. асііоппаіге) — власник акцій. 

АКЦІОНЕРНИЙ — заснований на акціях', а-не товариство — 
основна організаційна форма підприємств, капітал яких утворю¬ 
ється з внесків пайовиків ( акціонерів) шляхом продажу акцій. 
АКЦІЯ (від лат. асііо — дія, дозвіл) — 1) Цінний папір, що свідчить 
про внесення акціонером певного паю в підприємство і дає йому 
право на дивіденд. 2) Дія, вчинена з будь-якою політичною, еконо¬ 
мічною або іншою метою. 

АЛАЛІЯ (від грец. аХаХої; — німий) — відсутність або обмеження 
мови у дітей з нормальним слухом внаслідок недорозвинення або 
ушкодження мовних ділянок кори великих півкуль головного мозку. 
АЛАРМІСТ (франц. аіагтізіе — панікер, від аіагте — тривога, не¬ 
спокій) — схильна до паніки людина, яка поширює неперевірені, 
необгрунтовані чутки, що спричиняють тривожні настрої. 
АЛГЕБРА (від араб, аль-джабр, аль-габр) — розділ математики, в 
якому вивчають дії над величинами незалежно від їхніх числових, 
значень. Основний зміст А. — методи розв’язування алгебричних 
рівнянь. 

АЛГЕБРЙЧНИЙ — який стосується алгебри', а-на сума — сума 
додатних і від’ємних чисел; а-на функція — функція, пов’яза¬ 
на з незалежною змінною алгебричним рівнянням; а-не рів¬ 
няння— рівняння, кожна частина якого є багаточленом відносно 
невідомих чисел. 

АЛГОЛ [від англ. аІ8о(гіійтіс) Цап^иа^е) — алгоритмічна мова] — 
назва кількох мов програмування для цифрових обчислювальних ма¬ 
шин. 

АЛГОМЕТР (від грец. аХуод — біль і ...метр) — прилад для вимірю¬ 
вання больової чутливості людини. 


24 




АЛІГАТОР 


АЛГОРЙТМ, АЛГОРИФМ (лат. аІ^огіїНшиз) — сукупність дій (пра¬ 
вил) для розв’язування даної задачі. Від імені середньовічного узбе¬ 
цького математика Мухамеда-ібн-Суса (арабізоване аль-Хорезмі). 
АЛЕАТЙРНІ ОПЕРАЦІЇ (від лат. аіеаіог — гравець у кості, профе¬ 
сійний гравець і операція) — ризиковані операції, угоди (парі, лоте¬ 
рея, деякі біржові операції). 

АЛЕБАРДА (франц. ЬаІІеЬагсІе, з італ. аІаЬагсіа) — старовинна холо¬ 
дна зброя, довгий спис із сокирою на кінці. 

АЛЕБАСТР (грец. аХараатро^) — 1) Мінерал, щільна тонкозерниста 
відміна гіпсу. Використовують для художніх виробів. 2) Будівельний 
гіпс. 

АЛЕВРЙТ (від грец. йХєцроу — борошно) — дрібнозерниста пухка 
осадова гірська порода, за розмірами уламків (0,1—0,01 мм) про¬ 
міжна між глинами та піском (мул, лес). 

АЛЕГОРІЯ (грец. аХХпуоріа, від аХХої; — інший і ауорєйіо — гово¬ 
рю) — 1) Іносказання. 2) Втілення в конкретному художньому об¬ 
разі абстрактного поняття. 

АЛЕГРО £італ. а11е§го, букв. — веселий) — 1) Швидкий музичний 
темп ; п’єса або частина її, шо виконується в цьому темпі. 2) У кла¬ 
сичному танці — швидка частина па-де-де, па-де-труа або масовий 
заключний танець. 3) Частина уроку класичного танцю, що вико¬ 
нується у швидкому темпі. 

АЛЕКСІЯ (від а... і грец. Хєуш — читаю) — порушення навичок чи¬ 
тання внаслідок втрати розуміння написаних слів чи впізнавання 
окремих літер. Спричинюється ураженням кори головного мозку. 
АЛЕЛІ (від грец. йХХпХшу — взаємно) — спадкові одиниці, які містя¬ 
ться в однакових ділянках гомологічних (парних) хромосом і визна¬ 
чають напрям розвитку однієї й тієї самої ознаки. 

АЛЕЛОПАТІЯ (від грец. аХХііХшу — один одного, взаємно і ...па- 
тія) — вплив одних рослин на інші внаслідок виділення ними різ¬ 
них речовин. 

АЛЕРГЕН [від алер(гія) і ...ген] — чужорідна речовина, що спричи¬ 
нює алергію. А. можуть бути білки, бактерії, лікарські препарати 
тощо. 

АЛЕРГІЯ (від грец. &ХХо<; — інший і £руоу — дія) — підвищена чут¬ 
ливість організму тварин і людини до впливів на нього алергенів. Ви¬ 
являється у вигляді анафілаксії, ідіосинкразії, сироваткової хвороби 
тощо. 

АЛЕЯ (франц. аііее, від аііег — іти) — дорога, переважно у парку, а 
також обабіч обсаджена деревами. 

АЛІБІ (від лат. аІіЬі — в іншому місці) — доказ невинності особи в 
злочині, оскільки вона в момент вчинення його перебувала в іншо¬ 
му місці. 

АЛІГАТОР (англ. а1Іі§аЮг, від ісп. еі 1а§аПо — ящірка) — родина 
крокодилів; живуть у Південній Америці, південно-східній частині 


25 



АЛІЄНАЦІЯ 


СІЛА та в Китаї. А. розводять заради цінної шкіри на спеціальних 
фермах. 

АЛІЄНАЦІЯ (від англ. аііеп — відчужувати) — передача доходу або 
прав власності іншій особі або організації. 

АЛІЛУЯ (давньоєвр. галлелуйа — славте Бога) — 1) Вигук славлен¬ 
ня Бога в іудаїзмі, запозичений християнством. 2) Переносно — спі¬ 
вати алілую — надмірно вихваляти. 

АЛІМЕНТИ (від лат. аіітепіит — годування, утримання) — утри¬ 
мання, яке в передбачених законом випадках зобов’язані надавати 
одні члени сім’ї іншим членам сім’ї (неповнолітнім, непрацездат¬ 
ним тощо), що потребують матеріальної допомоги. 

АЛІТЕРАЦІЯ (від лат. асі — до, при і Ііііега — літера) — повторення 
однорідних приголосних звуків як художній прийом, переважно у 
поезії. І 

АЛІТУВАННЯ (від нім. аііііегеп — вкривати алюмінієм) — нанесен¬ 
ня на металеві вироби алюмінієвого покриття, щоб підвищити їхню 
жаростійкість і запобігти корозії. 

АЛКАЛбїДИ (від араб, аль-калі — луг і ...оїд) — органічні азотовміс¬ 
ні речовини, переважно рослинного походження, що мають лужні 
властивості. Більшість А. застосовують як лікарські речовини. 
АЛКОГОЛІЗМ (від алкоголь) — захворювання, що розвивається 
внаслідок зловживання спиртними напоями. Призводить до фізич¬ 
них і психічних розладів. 

АЛКОГОЛЬ (від араб, аль-кухль — тонкий порошок) — 1) Органіч¬ 
на сполука, що містить у молекулі гідроксильну групу (ОН). Див. та¬ 
кож Спирти. 2) розм. Винний спирт, горілка, спиртні напої. 
АЛЛАХ, АЛЛА (від араб, аль-ілах — божество) — Бог в ісламі. 
АЛЛЕМАНІСТИ — представники опортуністичного, анархо-син- 
дикалістського угруповання у французькому робітничому русі кін¬ 
ця 19 — початку 20 ст. Від прізвища їхнього лідера Ж. Аллемана 
(1843—1935). 

АЛМАЗ (тур. еішав, з араб., від грец. йбйцек; — адамант) — мінерал 
класу самородних неметалів, чистий кристалічний вуглець. Прозо-- 
рий, переважно безбарвний, має найвищу серед відомих мінералів 
твердість. Використовують для виготовлення абразивних та рі¬ 
зальних інструментів, при бурінні, в ювелірній справі (див. Діа¬ 
мант). 

АЛО... (від грец. йЛЛод — інший) — у складних словах означає 
“інший”, “сторонній”, “чужорідний”, напр. алопластика. 
АЛОГАМІЯ (від ало... і ...гамія) — запилення однієї квітки пилком 
іншої. Інша назва — чужозапилення. 

АЛОГІЗМ (від а... і ...логізм) — 1) Непослідовність у міркуваннях, 
викликана порушенням законів логічного мислення. 2) філософ. 
Вчення, яке твердить, що знання досягають через віру, одкровення, 
інтуїцію. 


26 




АЛЬБЕДО 


АЛОГІЧНИЙ (від а... і логічний) — який суперечить логіці , безглуз¬ 
дий. 

АЛОГРАФ (від ало... і ...граф) — 1) Підроблений підпис. 2) Підроб¬ 
лений рукопис. 

АЛОЕ (грец. аХоп) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини 
лілійних. Поширені в Африці. У помірній зоні культивують а. дере¬ 
вовидне (столітник). Деякі види використовують у медицині. 
АЛОМЕТРІЯ (від ало... і ...метрія) — нерівномірний ріст частин 
тіла, зміна темпу розвитку різних органів. 

АЛОНЖ (франц. а11оп§е, букв. — надставка) — 1) Пряма або зігнута 
скляна трубка, якою рідина з холодильної частини пристроїв, де 
відбувається дистиляція, стікає в приймач. 2) Прилад для влов¬ 
лювання несконденсованої пари цинку в процесі добування його. 
3) спорт. Гранична відстань, з якої боксер може завдати удару. 4) До¬ 
датковий аркуш паперу, який прикріплюють до векселя для переда¬ 
тних записів. * 

АЛОПАТІЯ (від ало... і ...патія) — назва, вживана гомеопатами сто¬ 
совно звичайної, негомеопатичної системи лікування. 
АЛОПЛАСТИКА (від ало... і пластика) — метод відновної хірургії — 
заміщення дефекту тканин та органів різними штучними матеріала¬ 
ми, які не впливають шкідливо на сусідні тканини. 

АЛОТРОПІЯ (від ало... і ...тропія) — властивість хімічного елемен¬ 
та існувати у вигляді двох або більше простих речовин з відмінни¬ 
ми фізичними і хімічними властивостями (алотропних модифікацій), 
напр., вуглець існує у вигляді вугілля, графіту і алмазу. 

АЛТЕЯ (грец. &Х9аш, від аХ9одаі — виліковуюся) — рід багаторіч¬ 
них трав’янистих рослин родини мальвових. Поширені в помірних 
широтах Європи та Азії. Застосовують у медицині та ветеринарії. 
АЛФАВІТ (грец. аХсрбфптсх;, від назв перших літер алфавіту — альфа 
та бета, або віта) — сукупність усіх літер, розмішених у певному, 
прийнятому для даної мови порядку. 

АЛФАВІТИЗМ (від алфавіт) — перевага у рекламі, що її мають ком¬ 
панії, назви яких починаються з початкових літер алфавіту, завдяки 
першим місцям у рекламних списках. 

АЛХІМІЯ (лат. аІНітіа, аІНутіа, аІЬетіа, з араб, аль-кімія, від грец. 
Хгщіа — Єгипет) — назва донаукової хімії, в основі якої лежала по¬ 
милкова ідея про можливість перетворювати неблагородні метали 
на золото і срібло за допомогою “філософського каменя”. Прак¬ 
тична робота алхіміків дала поштовх до розвитку хімії та металур¬ 
гії. 

АЛЬБАТРОСИ (португ. аІЬаІгог — буревісник) — рід океанічних 
птахів ряду буревісникоподібних. Поширені переважно у Південній 
півкулі. 

АЛЬБЕДО (лат. аІЬесіо, від аІЬиз — білий) — відношення кількості 
променистої енергії Сонця, відбитої від поверхні будь-якого тіла, до 


27 



АЛЬБІНІЗМ 


кількості енергії, що падає на цю поверхню. В середньому А. Землі 
становить 0,39. 

АЛЬБІНІЗМ (від лат. а!Ьи$ — білий) — відсутність звичайної для да¬ 
ного виду організмів пігментації. У людей виявляється, зокрема, в 
ненормальній білості шкіри, волосся. 

АЛЬБІНОС (від лат. аІЬив — білий) — людина, тварина або росли¬ 
на, повністю або частково позбавлені пігментації (з особливостями 
альбінізму). 

АЛЬБУМІНИ [від лат. аІЬишеп (аІЬитіпіх) — білок] — розчинні у 
воді прості білки; входять до складу тваринних і рослинних тканин, 
яєчного білка, молока, сироватки крові. Застосовують у фармацев¬ 
тичній, кондитерській, текстильній промисловості. 

АЛЬВЕ&ЇІА (від лат. аіуеоіиз — жолобок, виїмка) — 1) Кінцевий 
відділ залози. 2) Кінцева частина респіраторного апарату в легенях 
ссавців. 3) Ямка, в якій міститься корінь зуба. 

АЛЬДЕГІДИ [від лат. аІ(соЬоІ) беНусі(гоеепаШт) — алкоголь, позба¬ 
влений водню] — органічні сполуки, що містять карбонільну групу, 
зв’язану з атомом водню. Застосовують у виробництві феноло-аль- 
дегідних смол, у парфумерії тощо. 

АЛЬКАД, АЛЬКАЛЬД (ісп. аісаібе, від араб, аль-каді — суддя) — го¬ 
лова муніципальної ради, суддя в Іспанії, в країнах Латинської 
Америки. 

АЛЬКбВ (франц. аісбуе, з ісп. аісоЬа, від араб, аль-кубба — скле¬ 
піння, намет) — заглиблення в стіні, ніша для ліжка, відокремлена 
завісою від іншої частини приміщення. 

АЛЬМА-МАТЕР (лат. аіта таїег, букв. — мати-годувальниця) — 
1) Старовинна студентська назва університету (який дає “поживу 
для розуму”). 2) Переносно — місце, де хтось навчався, виховував¬ 
ся, набував професійних навичок. 

АЛЬМАНАХ (від араб, аль-манах — час, міра) — 1) заст. Календар- 
довідник. 2) Збірка літературних творів різних авторів, об’єднаних 
за якоюсь ознакою, що виходить періодично. 3) Неперіодична збір¬ 
ка відомостей з різних галузей знань, громадської діяльності. 
АЛЬМАНДЙН — мінерал класу силікатів, залізисто-глиноземистий 
гранат червоного, буро-червоного або червоно-фіолетового кольо¬ 
рів. Дорогоцінний камінь, використовують також як абразивний ма¬ 
теріал. Від назви м. Алабанди в Малій Азії. 

АЛЬПАКА (ісп. аїраса — гірська коза в Андах, з мови кечуа) — 1) Сса¬ 
вець роду лам 1 родини верблюдових. Свійська тварина, дає цінну 
вовну. Розводять у Перу й Болівії. 2) Легка тканина з її вовни. 
АЛЬПАРІ (від італ. аі рагі, букв. — порівну) — відповідність ринко¬ 
вого (біржового) курсу валюти, цінних паперів, векселів їхньому но¬ 
міналові. 

АЛЬПЕНШТОК (нім. Аїрепзіоск, від Аїреп — Альпи і 5іоск — па¬ 
лиця, жердина) — довга палиця із загостреним залізним наконеч- 


28 




АЛЮМІНІЙ 


ником, якою користуються альпіністи при сходженні на високі го¬ 
ри, льодовики. 

АЛЬПІНІЗМ — сходження на важкодоступні гірські вершини, льо¬ 
довики зі спортивною або пізнавальною метою. Від назви гір Аль¬ 
пи. 

АЛЬСЕКО (італ. аі зессо, букв. — по сухому) — настінний живопис 
по сухій штукатурці. Див. також Фреска. 

АЛЬТ (італ. аііо, від лат. аііиз — високий) — 1) Партія в хорі або во¬ 
кальному ансамблі, яку виконують низькі дитячі або жіночі голоси, 
вищі від тенора. 2) Низький дитячий або жіночий голос., З) Струн¬ 
ний смичковий або духовий музичний інструмент. 4) Різновид де¬ 
яких оркестрових інструментів (напр.: а.-кларнет, домра-а.). 
АЛЬТЕРАЦІЯ (від лат. аііегаїіо — зміна, чергування) — 1) муз. Під¬ 
вищення або пониження тону на півтон чи тон; знаки А. — діез, бе¬ 
моль. 2) біол. Зміна функції і будови клітин, тканин, органів внас¬ 
лідок механічних, температурних, електричних та інших пошко¬ 
джень. 

АЛЬТЕРНАТЙВА (франц. аііегпаїіуе, від лат. аііегпо — чергую, 
змінюю) — необхідність вибору між двома можливостями, що ви¬ 
ключають одна одну; кожна із цих можливостей. 

АЛЬТИНГ (ісл. аіііііпб) — парламент в Ісландії. 

АЛЬТИТУДА (від лат. аііііисіо — висота) — висота точки місцевості 
над рівнем моря. Інша назва — абсолютна висота. 
АЛЬТРУЇЗМ (франц. аіігиізте, від лат. аііег — інший) — безкорис¬ 
ливе прагнення до діяльності на благо інших, готовність заради 
цього зректися власних інтересів. Протилежне — егоїзм. 

АЛЬФА (грец. аХсра — А, а) — 1) Перша літера грецького алфавіту. 
2) Переносно — а л ь ф а й о м е г а — суть, основне; все повністю, 
початок і кінець. 

АЛЬФА..., АЛЬФА-... — у складних словах означає стан речовин 
(напр. альфа-залізо) або зв’язок з альфа-частинками (напр. 
альфа-радіоактивність). 

АЛЬФА-ЧАСТИНКИ (від альфа-) — ядра атомів гелію. Кожна А.-ч. 
складається з 2 нейтронів і 2 протонів. 

АЛЬФОНС (франц. АІрЬоше) — ім’я героя комедії О. Дюма (сина) 
“Мосьє Альфонс”, що стало загальним означенням коханця, якого 
утримує його коханка. 

АЛЬЯНС (франц. аіііапсе, від аіііег — з’єднувати) — 1) Союз, об’єд¬ 
нання держав, організацій на основі договірних зобов’язань. 2) Шлю¬ 
бний союз. 

АЛЮВІЙ (від лат. аііиуіо — нанос) — відклади, нагромаджені в до¬ 
линах водними потоками (галька, гравій, пісок, глина). 
АЛЮМІНІЙ [від лат. аіитеп (аіитіпіь) — галун] — хімічний еле¬ 
мент, символ АЗ, ат. н. 13; сріблясто-білий метал, складова частина 
бокситів, алунітів та інших мінералів. 


29 



АЛЮР 


АЛЮР (франц. аііиге, букв. — хода) — 1) Різні види ходи, бігу коня 
(напр., ступа, галоп, кар’єр). 2) військ. Умовна позначка хрестами на 
донесенні, що визначає ступінь швидкості його доставки. 

А-ЛЯ ФУРШЙТ (франц. а 1а ГоигсЬеІіе — вилкою, з вилки) — про 
їжу, прийом їжі, коли кожен бере зі столу, з підносів те, що йому 
подобається, і їсть, не сідаючи до спільного столу. 

АЛЯФУРШЕТ (від франц. а 1а ГоигсЬеіІе, букв. — вилкою, з вил¬ 
ки) — те саме, що й фуршет. 

АМАЗОНКИ [грец. ’ АраСоуєі;, від 6 .... — без і раСо? — сосок, грудь (за 
давніми переказами, А. для зручності стрільби з лука ще в дитинстві 
випалювали праву грудь)] — у давньогрецькій міфології жінки-во- 
йовниці, що жили в Малій Азії, біля Чорного моря та в пониззі До- 
ну. 

АМАЛЬГАМА (франц. ата1§ате, з араб, аль-мальгам, від грец. 
раЛаура — пристрій для пом’якшення ударів) — Ц'Сплав, одним з 
компонентів якого є ртуть. Застосовують при золоченні металевих 
виробів, у виробництві дзеркал. 2) Переносно — суміш різнорідних 
речей, ідей тощо. 

АМАЛЬГАМАЦІЯ —1) Одержання амальгами. 2) Покриття мета¬ 
лу, скла амальгамою. 3) Добування благородних металів з тонко 
подрібнених руд або пісків змочуванням поверхні металу ртуттю. 
4) Злиття підприємств (промислових або банківських) шляхом по¬ 
глинання дрібних підприємств великими або об’єднання великих у 
надвеликі. 

АМАНАТ (араб.) — заручник, якого в Давній Русі та у деяких схід¬ 
них країнах давали як гарантію договору. 

АМАРИЛІС (грец. адареХХй;) — рід трав’янистих багаторічних рос¬ 
лин. Повсюдно вирощують як декоративні рослини в оранжереях і 
кімнатах, на півдні — у відкритому грунті. 

АМАТОР (лат. атаїог, від ато — полюбляю, маю нахил) — само¬ 
діяльний актор, музикант, художник, радіотехнік тощо. 
АМБІВАЛЕНТНИЙ (від лат. атЬо — обидва і уаіепііа — сила, 
міць) — суперечливий, двоїстий за своєю природою. 
АМБІВАЛЕНТНІСТЬ (від лат. атЬо — обидва і уаіепііа — сила,' 
міць) — суперечливе, двоїсте емоційне переживання щодо тієї са¬ 
мої події або предмета. 

АМБІДЕКСТРІЯ (від лат. атЬо — обидва і бехіег — правий) — од¬ 
наковий розвиток функцій правої та лівої рук, що є спадковим або 
виробляється шляхом тренування. 

АМБІЦІЯ (лат. ашЬіїіо — честолюбність, пиха, від ашЬіо — обхо¬ 
джу, домагаюся) — гонор, чванливість. 

АМБРА (італ. атЬга, франц. атЬге, від араб, ’анбар) — 1) Воскопо- 
дібна запашна речовина, що утворюється у вигляді наростів в ки¬ 
шечнику кашалотів; застосовують А. для надання стійкості запаху 
парфумів. 2) Переносно — аромат, пахощі. 


ЗО 




АМІДИ 


АМБРАЗУРА (франц. етЬга$иге — бійниця) — 1) Отвір в оборонних 
спорудах і бронебаштах для стріляння і спостереження. 2) Проріз у 
стіні споруди для вікна або дверей. 

АМБРШІЯ (від грец. арРрооіа — безсмертя) — 1) У давньогрецькій 
міфології “їжа богів”, що давала їм безсмертя. 2) Запашна мазь у 
давніх народів. 3) Нальоти міцелію (грибниці) найпростіших сумча¬ 
стих грибів у деревині, якими харчуються личинки жуків-короїдів. 
4) Рід одно- і багаторічних трав’янистих рослин родини складно¬ 
цвітих. Злісні бур’яни, занесені з Північної Америки. 5) Перенос¬ 
но — надзвичайно смачна страва. 

АМБУЛАТОРІЯ (від лат. атЬиІаІогіиз — який робиться на ходу) — 
невеликий лікувально-профілактичний заклад, що надає хворим як 
в А., так і вдома медичну допомогу лише з основних спеціальнос¬ 
тей: терапії, хірургії, стоматології. 

АМВОН (від грец. сфріоу — виступ, підвищення) — підвищення пе¬ 
ред середньою частиною іконостаса в православному храмі. 
АМЕБИ (від грец. арофії — зміна, перетворення) — ряд найпрос¬ 
тіших одноклітинних тварин, що не мають постійної форми тіла. 
Більшість А. живе в прісних водоймах, деякі в грунті. Серед А. є па¬ 
разити людини й тварин. 

АМЕНОРЕЯ (від о..., грец. дпу — місяць і р£со — течу) — відсутність 
менструацій у період статевої зрілості жінки. 

АМЕНЦІЯ (від лат. ашепііа — божевілля) — розлад свідомості, для 
якого характерні розгубленість, втрата орієнтації , рухове збуджен¬ 
ня, галюцинації. 

АМЕРИЦІЙ — штучно одержаний радіоактивний хімічний еле¬ 
мент, символ Ат, ат. н. 95; належить до актиноїдів, сріблястий ме¬ 
тал. Від назви континенту Америка. 

А-МЕТА (італ. а тсіа — навпіл) — 1) Угода на умовах паритетної, 
рівної оплати. 2) Венчурна підприємницька угода, учасники якої ри¬ 
зикують у рівних частках. 

АМЕТИСТ (від грец. йодистої; — нєп’янкий) — мінерал класу си¬ 
лікатів або класу оксидів (за різними класифікаціями), прозорий 
фіолетовий різновид кварцу. Дорогоцінний камінь. 

АМЕТРОПІЯ [від грец. йрєтрск; — безмірний і оф (отгоф — зір] — не¬ 
нормальна заломлювальна здатність ока, що виявляється у формі 
короткозорості або далекозорості. 

АМІАК [лат. ат(топ)іас(шп), від грец. &мщоуши6у — смолиста ка¬ 
медь] — найпростіша сполука азоту з воднем, безбарвний отруйний 
газ з різким задушливим запахом. Застосовують у виробництві азот¬ 
ної кислоти, азотних добрив, соди, вибухових речовин, у холодиль¬ 
них установках. 

АМІДИ [від амі(ак) і ,..(о0д] — 1) Похідні кислот, в яких гідрокси¬ 
льна група заміщена аміногрупою, напр. ацетамід—амід оцтової кис¬ 
лоти. 2) Хімічні сполуки, що утворюються заміною одного атома 
водню аміаку атомом металу, напр. амід натрію. 


31 




АМІКОШОНСТВО 


АМІКОШОНСТВО [франц. атіз (сотте) сосЬопз, від аті — друг, 
сотте — як і сосЬоп — свиня] — безцеремонність, панібратство, 
фамільярність. 

АМІЛАЗИ (від грец. ариХоу — крохмаль) — ферменти, що гідроліти¬ 
чно розщеплюють крохмаль і глікоген з утворенням декстринів, ма¬ 
льтози і глюкози. Містяться в організмі тварин і рослин. 

АМІЛОЗА (від грец. йциХоу — крохмаль) — легкорозчинна у воді 
складова частина крохмалю. 

АМІЛОЇДОЗ (від грец. а^ 1 V\оV — крохмаль і єїбое — вигляд) — одна 
з форм патологічного порушення білкового обміну в організмі. Інша 
назва — амілоїдна дистрофія. 

АМІМІЯ (від а... і грец. |Гро<; — наслідувач, актор) — відсутність або 
послаблення міміки, що спостерігається при деяких захворюваннях 
нервової системи. , 

АМІНИ (від лат. ашшопіасит — аміак) — азотовмісні органічні спо¬ 
луки, похідні аміаку. Найважливішим А. є анілін. Застосовують у 
виробництві барвників, лікарських препаратів. 

АМІНОГРУПА — одновалентна (див. Валентність) група МН 2 , за¬ 
лишок аміаку. Міститься в амінах, амінокислотах та інших органіч¬ 
них сполуках. 

АМІНОКИСЛОТИ — органічні кислоти, що містять одну або кіль¬ 
ка аміногруп. Входять до складу всіх білкових речовин, багатьох 
ферментів, гормонів, вітамінів. Застосовують переважно в медицині 
й мікробіології. 

АМІНЬ (від лат. атеп, з давньоєвр. — хай буде так, істинно, вірно) — 
слово, яке завершує християнські молитви, проповіді. 

АМІТОЗ (від а... і мітоз) — прямий поділ ядра клітини, здебільшого 
шляхом перешнурування, без попередніх структурних змін його бу¬ 
дови. 

АМНЕЗІЯ (від а... і грец. мупмч — пам’ять) — ослаблення або втрата 
пам’яті. 

АМНІСТІЯ (грец. сфупсітіа — прощення, від <!футіат£ш — забуваю) — 
1) Передбачене актом найвищого органу державної влади повне, 
або часткове звільнення від покарання та його правових наслід¬ 
ків і пом’якшення покарання певної категорії осіб, засуджених 
судом; припинення порушеного кримінального переслідування, а 
також зняття судимості з осіб, що відбули покарання або звільне¬ 
ні від покарання. 2) Переносно — прощення, помилування вза¬ 
галі. 

АМОІІ — один з головних богів у давньоєгипетській релігії, бог Со¬ 
нця; інше ім’я — Ра. 

АМбНІЙ (лат. аттопіит, від аттопіасит — аміак) — позитивний 
іон, шо в сполуках відіграє роль одновалентного металу. 
АМОНІТИ 1 [від амо(ніа) і лат. піі(го§епіит) — азот] — аміачно-се¬ 
літряні вибухові речовини. Застосовують при підривних роботах. 

32 




АМПЛУА 


АМОНІТИ 2 — група викопних головоногих молюсків із спірально 
закрученою черепашкою. Від імені єгипетського бога Амона, якого 
зображали із закрученими баранячими рогами. 

АМОРАЛЬНИЙ (від а... і мораль) — позбавлений моралі, немораль¬ 
ний. 

АМОРТИЗАЦІЯ [лат. ашопізаііо — погашення, від тогз (тогїіз) — 
смерть] — 1) Пом’якшення ударів. 2) Поступове зношування основ¬ 
них фондів (устаткування, будівель, споруд) і перенесення їхньої 
вартості у міру зношеності на вироблювану продукцію. 3) Зменшен¬ 
ня цінності оподаткованого майна. 

АМОРТИФІКАЦІЯ [від лат. тоге (топіз) — смерть і ...фікація] — 
офіційне оголошення про анулювання втрачених документів. 
АМОРФНИЙ (грец. йрорсрої; — безформний) — 1) Який не має фор¬ 
ми. 2 ) Який не має кристалічної будови. 

АМПЕЛЬНІ рослини (від нім. Атреї — підвісна лампа, ваза для 
квітів) — декоративні рослини із звислими пагонами, стеблами або 
листками, які вирощують у підвісних вазах (амплях) або горщиках. 
АМПЕР — 1) Одиниця сили електричного струму; позначається А. 
2) Одиниця магніторушійної сили. Від прізвища французького 
хіміка А. Ампера (1775—1836). 

АМПЕРМЕТР (від ампер і ...метр) — прилад, за допомогою якого 
вимірюють силу електричного струму в амперах. 

АМПЕРСАНД (англ. атрег$апс1 — знак) — спеціальний символ (й) 
для позначення параметрів макрокоманд при обробці інформації. 
АМПІР (від франц. етріге — імперія) — стиль пізнього класицизму в 
архітектурі й мистецтві (переважно декоративно-вжитковому), що 
виник у Франції на початку 19 ст. Для А. характерні суворі монумен¬ 
тальні форми і звернення до давньоримських і давньоєгипетських 
декоративних деталей. 

АМПЛІТУДА (від лат. атрШибо — широчінь, просторість) — 1) Най¬ 
більше значення періодично змінюваної величини (напр., найбіль¬ 
ше відхилення маятника від положення рівноваги). 2) Різниця по¬ 
казань висот на шкалі приладу (барометра, термометра). 3) матем. 
Одна з величин, що визначають положення точки відносно поляр¬ 
ної системи координат. 4) Переносно — розмах, широчінь. 
АМПЛІФІКАЦІЯ (лат. ашрІіГісаІіо, від атрНГісіо — поширюю, 
збільшую) — 1) Нагромадження синонімів або однотипних виразів 
для підсилення емоційного впливу вислову. 2) У художній літерату¬ 
рі, промові використання кількох однорідних означень для підси¬ 
лення характеристики явища. 3) Один з видів шкільних вправ для 
розвитку мови, що полягає в поширенні простих речень. 4) Збіль¬ 
шення обсягу тексту під час перекладу з однієї мови на іншу. 
АМПЛУА (від франц. етріоі — рід занять) — 1) Ролі, що відповіда¬ 
ють характерові обдарування актора (герой, трагік, комік). 2) Пере¬ 
носно — характер обов’язків або роботи людини. 


33 




Ампула 


АМПУЛА (від лат. атриііа — пляшечка) — 1) У давніх римлян гли¬ 
няна або скляна посудина з вузькою шийкою для зберігання ріди¬ 
ни. 2) Скляна посудина з відтягненою вузькою шийкою, яку запаю¬ 
ють після заповнення ліками. 3) анат. Розширена частина деяких 
трубкоподібних органів. 

АМПУТАЦІЯ (лат. атриїаііо, від атриіо — відрізую) — хірургічна 
операція , що полягає у повному або частковому відтинанні перифе¬ 
ричної частини органа (кінцівки, молочної залози тощо). 

АМУЛЕТ (франц. атиіейе, від лат. ашиїеіит — ладанка, приві¬ 
сок) — предмет, якому приписують чудодійну здатність оберігати 
людину, шо його носить, від бід, хвороби тощо. 

АМУНІЦІЯ (польс. атипіда, від лат. типіііо — спорядження) — 
сукупність предметів (крім форми), шо становлять спорядження 
військовослужбовця. Кінська а. — упряж, сідло, в’ючні при¬ 
строї. 

АМУР (франц. Атоиг, з лат. Атог) — 1) У давньоримській міфології 
бог кохання. Інші імена — Купідон , Ерот. 2) астр. Одна з малих пла¬ 
нет (відкрита в 1932 р.). 

АМФІ... (грец. арсрі...) — префікс, що означає “з обох боків”, “нав¬ 
коло”, “подвійний”, напр.: амфікарпія, амфітеатр. 

АМФІБІЇ (від грец. йрфіршу — земноводна істота) — клас хребетних 
тварин, які на стадії личинки дихають зябрами, а в дорослому віці — 
легенями, через шкіру і слизову оболонку рота (напр.: жаби, трито¬ 
ни). Інша назва — земноводні. 

АМФІБІЯ (від грец. сффірюу — земноводна істота) — бойова або 
транспортна машина (танк, автомобіль), здатна пересуватися сухо¬ 
долом, водою або під водою; літак, пристосований для зльоту й по¬ 
садки на воді й суходолі. 

АМФІБРАХІЙ (грец. брсріррахс?, букв. — короткий з обох боків) — 
віршовий розмір з трискладовою стопою і наголошеним другим 
складом. 

АМФІТЕАТР (грец. арсрідєатроу) — 1) У давньогрецькому театрі 
місця, розташовані півколом на схилах пагорбів. 2) Давньоримська 
будівля для видовищ еліптичної форми з ареною посередині, навко¬ 
ло якої уступами вгору розташовані місця для глядачів. 3) У сучас¬ 
ному театрі, концертному залі, цирку місця, розташовані напівкруг¬ 
лими уступами за партером (1). 

АМФІТРібН (грец. ’ АрсрітріЗсоу) — 1) Давньогрецький міфологіч¬ 
ний герой, що уславився своєю гостинністю. 2) Переносно — гос¬ 
тинний господар. 

АМФОРА (лат. атрЬога, від грец. брсрорєйе — ваза з двома ручка¬ 
ми) — посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та 
двома ручками, поширена у давніх греків і римлян. А. виготовляли і 
в Київській Русі 10—12 ст. 

АН... див. А... 


34 



АНАЛІЗАТОРИ 


АНА... (грец. &уа...) — префікс, що означає рух угору, підсилення, 
повторну або зворотну дію, напр.: анагенез, анаплазія. 
АНАБАПТИСТИ (від грец. ауофалтіСіо — знову занурюю, перехре¬ 
щую) — в період Реформації християнська секта, що виступала про¬ 
ти хрещення дітей і вимагала при вступі в анабаптистські громади 
повторного хрещення (звідси і назва) в свідомому віці. 

АНАБІОЗ (від грец. ауофішстк; — оживання) — тимчасовий стан де¬ 
яких тварин і рослин, коли всі життєві процеси в їхньому організмі 
так уповільнюються, що немає видимих проявів життя. Є пристосу¬ 
ванням до переживання несприятливих умов. 

АНАБОЛІЗМ (від грец. ауссР<Шіо — накидаю, насипаю) — сукуп¬ 
ність хімічних процесів в організмі, спрямованих на утворення скла¬ 
дових частин клітини і тканин. А. є одним із циклів обміну речовин і 
взаємопов’язаний з протилежним процесом — катаболізмом. 
АНАБОЛІКИ (від грец. йусфоЛп — підйом) — лікарські засоби, що 
прискорюють синтез білка в організмі. 

АНАГЕНЕЗ (від ана... і ...генез) — 1) Тип еволюційного процесу орга¬ 
нічного світу, близький до прогресу; для А. характерне ускладнення 
органів, удосконалення їх діяльності тощо. 2) Процес регенерації 
тканин. 

АНАГРАМА (від ана... і ...грама) — І) Переставлення окремих літер 
або складів у слові, внаслідок чого утворюються нові слова з іншим 
значенням. 2) Скорочений підпис художника. 

АНАЕРОБИ (від ан... і аероби) — організми, здатні жити без вільного 
кисню (деякі види бактерій, нижчих рослин). 

АНАКОНДА (індіан.) — змія родини удавових. Живе в Центральній 
та Південній Америці. Найбільша в світі (до 9 м). 

АНАЛГІЯ (від грец. &усіАуг|<; — несприйнятливий) — нечутливість 
до болю. Інша назва — анальгезія. 

АНАЛІЗ (від грец. &уаАі)(л<; — розклад, розчленування) — 1) Метод 
дослідження, що полягає в мисленому або практичному розчлену¬ 
ванні цілого на складові частини. Протилежне — синтез. 2) Уточнен¬ 
ня логічної форми (будови, структури) міркування засобами фор¬ 
мальної логіки.- 3) Математичний а. — в широкому розумінні 
розроблення прийомів обчислень та застосувань їх, у вузькому ро¬ 
зумінні — частина математики, що вивчає нескінченно малі вели¬ 
чини. 4) Хімічний а. — сукупність операцій, за допомогою яких 
встановлюють якісний або кількісний склад речовини. 5) С п е к т - 
ральний а. — визначення складу речовини шляхом дослідження її 
спектра. 6) мовозн. Перший етап машинного перекладу, що поля¬ 
гає у визначенні граматичної і лексичної інформації, основу якої 
становлять тексти, що перекладаються; розпізнавання звуків мови 
(людиною або автоматом). 

АНАЛІЗАТОРИ (від аналіз) — складні тгстоио-фізіологічні системи 
тварин і людини, що забезпечують сприймання й аналіз усіх подра¬ 
знень, які надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища. 


35 




АНАЛІТИК 


АНАЛІТИК (від аналітичний) — 1) Фахівець, який здійснює аналіз 
речовин. 2) Політик, соціолог і т. ін., який аналізує факти суспіль¬ 
ного життя, коментує їх і прогнозує наслідки. 3) Переносно — той, 
хто має схильність до аналізу своїх переживань, поведінки, оточення. 
АНАЛІТИЧНИЙ (грец. ауаХспибс) — 1) Одержаний в результаті 
розчленування об’єкта й аналізу цих частин; а-на геометрія — 
розділ геометрії, який вивчає властивості геометричних об’єктів ви¬ 
ключно обчислюванням; а-на функція — функція, яку можна 
розвинути в степеневий ряд. 2) Призначений для аналізу; здатний 
аналізувати. 3) мовозн. В якому граматичні відношення в реченні 
виражаються не формами слів, а службовими словами, порядком 
слів та ін. Протилежне — синтетичний. 

АНАЛОГ (від грец. йуйХоуо^ — відповідний) — те, що має спільні 
риси, властивості, відповідає іншому предмету, явищу, поняттю. 
АНАЛОГІЧНИЙ (грец. йхаХоуос;) — подібний, відповідний. 
АНАЛОГІЯ (від грец. йуаХоуіа — відповідність) — 1) Часткова схо¬ 
жість між предметами або явищами. 2) У логіці — умовивід, в якому 
від схожості предметів за одними ознаками роблять висновок про 
можливу схожість цих предметів за іншими ознаками. 3) Зближен¬ 
ня відмінних між собою мовних форм на основі часткової подібнос¬ 
ті їх. 4) Застосування до випадку, не передбаченого законом, норми 
права, що передбачає інші схожі випадки, а також вирішення 
будь-якої справи на основі загальних засад законодавства й загаль¬ 
ної політики держави. 5) Зовнішня схожість організмів різних систе¬ 
матичних груп, а також органів або їхніх частин, які походять з різ¬ 
них вихідних зачатків і мають різко відмінну будову. 

АНАЛОГОВІ машини (від аналог) — обчислювальні машини, які 
обробляють інформацію, представлену в неперервній формі. 
АНАЛОЙ (від грец. ауосХбушу — підставка для книг) — у православ¬ 
них церквах висока підставка, на яку під час богослужіння кладуть 
церковні книги, ставлять ікоіїи та хрест. 

АНАЛЬНИЙ (від лат. апиз — задній прохід) — який стосується зад¬ 
нього проходу, розташований у задньому проході; а-на еротика — 
у психоаналізі еротичні відчуття, пов’язані з ерогенною зоною задньо¬ 
го проходу; а. характер — у психоаналізі тип характеру особистос¬ 
ті, якому притаманні риси охайності, ощадливості, упертості. 
АНАМНЕЗ (від грец. йуофуїіоц — спомин, нагадування) — відомості 
про попередній стан хворого, записані з його слів або слів його 
близьких. 

АНАМОРФОЗ (від грец. ауадбрфіоок; — спотворення форми) — 1) Тип 
розвитку деяких членистоногих, при якому тварина вилуплюється з 
яйця з неповною кількістю тулубових сегментів, що поступово до¬ 
повнюються з наступним линянням. 2) Спотворене зображення 
об 1 єкта, що одержується за допомогою оптичних систем і застосо¬ 
вується в кінотехніці. 


36 




АНАТОЦЙЗМ 


АНАНАС (португ. апапаз, з мови тупі-гуарані апапа) — рід трав’яни¬ 
стих тропічних рослин родини бромелієвих. Дає солодкі соковиті 
плоди (супліддя). 

АНАНКЕ (АНАНКА) (грец. ’Ауаукф — 1) У давньогрецькій міфоло¬ 
гії богиня необхідності, невідворотності. 2) У психоаналізі — реальна 
вимога життя, природна необхідність. 

АНАПЕСТ (грец. &уйігаіато<;, букв. — відбитий назад) — віршований 
розмір, стопи якого в античному віршуванні складаються з двох ко¬ 
ротких і одного довгого складу; в силабо-тонічному віршуванні — з 
трьох складів із наголосом на останньому. 

АНАПЛАЗІЯ (від ана... і грец. 7гХаотс; — утворення) — повернення 
клітин і тканин у недифсренційований стан, при цьому вони пере¬ 
стають виконувати специфічні функції і набувають здатності до необ¬ 
меженого росту. 

АНАРТРІЯ (від грец. ауар&рск; — нерозчленований) — форма розла¬ 
ду мови, втрата здатності артикулювати звуки. 

АНАРХІЗМ (від грец. отархіа — безвладдя) — 1) Суспільно-політи¬ 
чна течія, характерною рисою якої є заперечення будь-якої держав¬ 
ної влади. 2) Переносно — невизнання авторитету, порядку, дис¬ 
ципліни', свавілля. 

АНАРХІЯ (грец. йуархіа) — 1) Безвладдя. 2) Неорганізованість, без¬ 
ладдя, хаос. 

АНАСТИГМАТ [від ан... і грец. атіура (сттіуратоф — крапка, цятка] — 
об'єктив, у якому підбором лінз максимально усунено астигматизм 
та інші зміни зображень (аберації), завдяки чому він дає неспотво- 
рене зображення всіх точок предмета. 

АНАСТОМОЗ (від грец. а\гаогб\кло\с, — отвір, вихід) — 1) У людини 
і тварин — з’єднання між волокнистими утворами ( нервами , м’яза¬ 
ми) та кровоносними або лімфатичними судинами. А. називають та¬ 
кож штучне або патологічне з’єднання між порожнистими органа¬ 
ми. 2) У вищих рослин — з’єднання трубчастих структур (напр., 
жилок у листку). 3) У грибів — з’єднання або зростання двох гіфів 
грибниці. 

АНАТОКСИН (від ана... і токсин) — біологічно активний препарат, 
нешкідливе похідне токсину, яке зберігає його антигенні (див. Ан¬ 
тиген ) та імуногенні (див. Імунітет ) властивості. Застосовують для 
щеплень, напр., проти дифтерії, правця. 

АНАТОМІЯ (від грец. ауаторп — розтин) — 1) Наука про форму і бу¬ 
дову організму в цілому та його складових частин ( органів , систем) у 
взаємозв’язку з їхніми функціями і розвитком. 2) Переносно — бу¬ 
дова, структура чого-небудь. 

АНАТОЦЙЗМ (від грец. ауатокісщбс; — складні проценти) — обчис¬ 
лення відсотків не лише з початкової суми, а й з процентів, які на¬ 
росли за час, що минув. 


37 




АНАФЕМА 


АНАФЕМА (від грец. ачадєца — прокляття) — 1) У християнстві 
відлучення від церкви з оголошенням довічного прокляття. 2) Пе¬ 
реносно — проклін. 

АНАФІЛАКСІЯ (від ана... і грец. срОХа^к; — захист) — підвищена чу¬ 
тливість організму до повторного введення (не через травний 
тракт ) чужорідних речовин, найчастіше білкових — сироваток, ва¬ 
кцин тощо. Є одним з проявів алергії. 

АНАФОРА (від грец. бсуафора — піднесення) — поетичний прийом, 
повторення слова, звуків або синтаксичних конструкцій на початку 
віршових рядків, строф. 

АНАХОРЕТ (грец. сшххиірптпд, від ахахіореш — віддаляюся) — саміт¬ 
ник, відлюдник. 

АНАХРОНІЗМ (від ана... і грец. хр6уо<; — час) — 1) Помилка проти 
літочислення, хронології подій. 2) Перенесення на будь-яку епоху 
рис минулого, що їй не властиві. 3) Пережиток старовини; заста¬ 
рілі, не властиві даному часові звичаї, погляди, судження. 
АНГАЖЕМЕНТ (франц. еп§а§етепі, від еп§а§ег — наймати, запро¬ 
шувати) — контракт з артистом або театральним колективом на 
певний строк і на певних умовах. 

АНГАР (франц. Ьап§аг, букв. — навіс) — закрита споруда на аеро¬ 
дромі для зберігання, технічного обслуговування й поточного ремо¬ 
нту літаків і вертольотів. 

АНГАРМОНІЧНИЙ (від ан... і гармонічний) — не гармонічний; а - н і 
коливання — коливання, при яких коливна величина (зміщен¬ 
ня, напруженість) не пропорційна силі, що спричинює коливан¬ 
ня. 

АНГЕЛ (від грец. аууєЛо<; — вісник) — 1) В іудейській, християнсь¬ 
кій і мусульманській релігіях надприродна істота, посланець Бога. 
2) Переносно — про надзвичайно добру людину, втілення всіх чес¬ 
нот. 

АНГІДРИДИ (від ан... і грец. ббшр — вода) — хімічні сполуки, що 
містять кисень і утворюють з водою кислоту, напр.: фосфорний а., 
сірчаний а. Застосовують як осушники і в органічних синтезах. 
АНГІДРЙТ (від ан... і грец. 05шр — вода) — мінерал класу сульфатів, 
безводний сульфат кальцію, білого, сіруватого або блакитного ко¬ 
льору. Використовують для виробництва в’яжучих матеріалів, а та¬ 
кож як декоративний камінь. 

АНГІНА (лат. ап§іпа, від ап§о — стискаю, душу) — гостре інфекцій¬ 
не захворювання переважно з ураженням піднебінних мигдаликів. 
Збудниками є здебільшого стрептококи, стафілококи. Інша назва — 
гострий тонзиліт. 

АНГІО... (від грец. аууєїоу — судина) — у складних словах вказує на 
відношення до судинної системи, напр.: ангіоспазм, ангіохірургія. 
АНГІОМА (від ангіо... і ...ома) — доброякісна пухлина, що розвива¬ 
ється з кровоносних і лімфатичних судин. 


38 




АНЕМІЯ 


АНГІОСПАЗМ (від ангіо... і спазм) — раптове звуження дрібних ар¬ 
терій та капілярів, внаслідок чого порушується кровопостачання 
тканини чи органа. 

АНГСТРЕМ — одиниця довжини; позначається А. 1 А. дорівнює 
10~ 10 м. Застосовують в оптиці та в атомній і ядерній фізиці. Від 
прізвища шведського фізика А.-Й. Ангстрема (1814—74). 
АНДАНТЕ (італ. апйапіе, букв. — крокуючий) — муз. спокійний 
темп, швидший за адажіо, але помірніший за андантино й модера¬ 
то ; п’єса або частина її, написана в характері А. 

АНДАНТЙНО (італ. апйапііпо) — муз. темп, швидший за анданте, 
але помірніший за модерато; п’єса або частина її, написана в харак¬ 
тері А. 

АНДЕРЛАЇНГ (від англ. ипсіегіау — підмощувати, підпирати) — 
цінний папір, який лежить в основі опціону і дає право на купівлю- 
продаж у відповідності з умовами опціонного контракту. 
...АНДРІЯ (від грец. йеубрєїод — чоловічий) — у складних словах 
вказує на їхнє відношення до чоловіка або до чоловічої статі, напр. 
протерандрія. 

АНДРО... [від грец. &уг|р (&убро<;) — чоловік] — у складних словах 
вказує на їхнє відношення до чоловіка або чоловічої статі, напр.: 
андрогінія, андрофобія. 

АНДРОГЕНИ (від андро... і ...ген) — група чоловічих статевих гор¬ 
монів, які стимулюють розвиток вторинних чоловічих статевих 
ознак у тварин і людини ( тестостерон тощо). 

АНДРОМЕДА (грец. ’Ау5рор£5п) — 1) У давньогрецькій міфології 
дочка царя Ефіопії Кефея, принесена в жертву морському страхо¬ 
виськові й врятована Персеєм. 2) Рід вічнозелених чагарників роди¬ 
ни вересових. Поширені в лісовій і тундровій зонах. Інша назва — 
к р е м е н а. 3) Сузір’я Північної півкулі неба; в його складі Велика 
туманність А. — одна з найближчих до Землі галактик. 
АНДРОФОБІЯ (від андро... і ...фобія) — чоловіконенависництво. 
АНДРОЦЕЙ (від андро... і грец. оікіа — житло, оселя) — сукупність 
тичинок квітки. 

АНЕВРЙЗМА (від грец. ауєйриара — розширення) — обмежене роз¬ 
ширення просвіту артерії. 

АНЕКДОТ (франц. апесйоїе, від грец. ау£и6ото<; — неопублікова- 
ний, невідомий) — 1) В античній літературі старий твір, що свого 
часу не був відомий. 2) Коротка, здебільшого сатирична або жартів¬ 
лива, розповідь про якусь подію, випадок, часто вигаданий. 
АНЕКСІЯ (лат. аппехіо) — насильницьке приєднання, загарбання 
однією державою території, яка належить іншій державі або народу. 
АНЕМІЯ (грец. бсуаіріа — безкрів’я) — група захворювань, які харак¬ 
теризуються зменшенням вмісту гемоглобіну в еритроцитах, кількос¬ 
ті еритроцитів, а також загальної маси крові в організмі. Інша назва — 
н е д о к р і в’ я. 


39 




АНЕМО... 


АНЕМО... (від грец. ауєро<; — вітер) — у складних словах відповідає 
поняттю “вітер”, напр. анемометр. 

АНЕМОМЕТР (від анемо... і ...метр) — прилад для вимірювання 
швидкості вітру і газових потоків. 

АНЕМОФІЛІЯ (від анемо... і ...філія) — пристосованість рослин до 
запилення за допомогою вітру. 

АНЕМОХОРІЯ (від анемо... і ...хорія) — поширення плодів, насіння 
та інших зачатків рослин вітром. 

АНЕНЦЕФАЛІЯ (від ан... і грец. єух&раХої; — головний мозок) — 
зменшення або повна відсутність головного мозку у плода внас¬ 
лідок аномалії розвитку. 

АНЕРОЗІЯ [від ан... і грец. єршд (єрштос;) — кохання] — відсутність 
статевого потягу. 

АНЕРбїД (від а... і грец. упр 6$ — вода, тобто який діє без допомоги 
рідини) — барометр, який реагує на зміни тиску деформацією мета¬ 
левої коробки. 

АНЕСТЕЗІЯ (від грец. ауопст9г|ша — нечутливість) — І) Часткова 
або повна втрата чутливості. 2) Введення лікарських речовин 
для повного або місцевого знеболювання при хірургічних опера¬ 
ціях. 

АНІГІЛЯЦІЯ (від лат. асі — до і піЬіІ — ніщо) — взаємодія елемен¬ 
тарних частинок і античастинок, внаслідок якої вони перетворюю¬ 
ться на інші частинки. Напр., внаслідок взаємодії електрона з пози¬ 
троном можуть утворитися два фотони. 

АНІЗОГАМІЯ (від грец. ауісто<; — неоднаковий і ...гамія) — тип ста¬ 
тевого процесу, при якому зливаються статеві клітини (гамети), різ¬ 
ні за розміром, формою й поведінкою. 

АНІЗОТРОПІЯ (від грец. бмосх; — неоднаковий і ...тропія) — 1) Не¬ 
однаковість фізичних властивостей ( механічних , оптичних, елект¬ 
ричних тощо) речовини або тіла в різних напрямах. 2) Властивість 
різних органів тієї самої рослини набувати різних положень при од¬ 
наковому впливі факторів зовнішнього середовища. 

АНІЛІН (португ. апії — індиго, з араб, ан-ніл, аль-ніл, від санскр. 
ніла — блакитний, нілі — індиго) — органічна сполука; безбарвна 
отруйна рідина. Застосовують для одержання анілінових барвників, 
фармацевтичних препаратів, вибухових речовин, проявників для 
фотографії тощо. 

АНІМАЛІСТ (франц. апітаїіег) — художник або скульптор, який 
зображує тварин. 

АНІМАТИЗМ (від лат. апітаїиз — одухотворений) — віра в безосо¬ 
бову одухотвореність усіх предметів і явищ навколишнього світу. 
Характерна риса первісних релігій. 

АНІМАЦІЯ (лат. апітаїіо — одухотвореність, від апіто — ожив¬ 
ляю) — метод створення серії знімків, малюнків, кольорових плям, 
ляльок або силуетів у окремих фазах руху, за допомогою якого під 

40 




АНОМАЛІЯ 


час показу їх на екрані виникає ілюзія руху, ефект оживлення персо¬ 
нажів. Інша назва — мультиплікація. 

АНІМІЗМ (від лат. апіша, апіти$ — душа, дух) — віра в існування 
душ і духів, що нібито управляють усім матеріальним світом. 
АНІОНИ (від грец. стйу — висхідний) — негативно заряджені іони, 
що рухаються під час електролізу до анода. 

АНКЕР (нім. Апкег, від лат. апсога — якір) — 1) Частина годинни¬ 
кового механізму — вилка, з’єднана з маятником чи балансиром, яка 
періодично перериває обертання зубчастого колеса, через що хід 
годинника стає рівномірним. 2) Деталь для скріплення частин ма¬ 
шин. 3) Сталева пов’язь, яку закладають у кам’яні стіни. 

АНКЕТА (від франц. епяиеіе) — 1) Опитувальний аркуш із перелі¬ 
ком питань для виконання економічних, соціологічних та інших 
обстежень. 2) Листок з обліку кадрів, який заповнюється при при¬ 
йнятті на роботу. 

АНКІЛОЗ (від грец. аукйЛо^ — кривий) — цілковита нерухомість су¬ 
глоба. 

АНКЛАВ (франц. епсіауе, від лат. іпсіауо — зачиняю на ключ) — 
територія або частина території держави, повністю оточена терито¬ 
рією іншої держави (напр., Республіка Сан-Марино на території 
Італії). Якщо А. має морський берег, то його називають н а п і в ан¬ 
клав о м. 

АННАЛИ (лат. аппаїек, від аппих — рік) — 1) Записи по роках най¬ 
важливіших подій у Стародавньому Римі й деяких країнах Західної 
Європи за середніх віків. На Русі А. відповідали літописи. 2) Пере¬ 
носно — занесений (записаний) в а. історії — про па¬ 
м’ятну історичну подію. 

АННАЛІСТИ (від лат. аппаїіх — річний) — перші давньоримські іс¬ 
торики, які описували події у хронологічній послідовності — за ро¬ 
ками (звідси й назва); літописці. 

АННІбАЛОВА клятва— вираз, що означає непохитку рішучість 
битися до останнього. Від імені карфагенського полководця Ган- 
нібала (Аннібала; 247 або 246 — 183 рр. до н. е.), який поклявся не 
припиняти боротьби проти Риму до кінця свого життя. 

АНОД (від грец. сіуобсх; — шлях угору) — позитивний полюс джерела 
електричного струму або електрод приладу, з’єднаний з позитивним 
полюсом джерела струму. Протилежне — катод. 

АНОДУВАННЯ (від анод) — утворення способом електролізу захис¬ 
ті оксидної плівки на поверхні металевих виробів, щоб захистити 
матеріал від корозії. 

АНОКСІЯ (від ан... і лат. оху§епіит — кисень) — недостатність кис¬ 
ню в окремих органах, тканинах або організмі, кисневе голодування. 
АНОМАЛІЯ (грец. (ІУшраХіа — нерівність, відхилення) — непра¬ 
вильність, відхилення від загальної закономірності; ненормаль¬ 
ність. 


41 




АНОНІМ 


АНОНІМ (від грец. ауссуцро? — безіменний) — 1) Автор твору, 
листа, який свідомо приховує ім’я. 2) Твір без зазначення імені ав¬ 
тора. 

АНОНІМНИЙ (від анонім) — без прізвища автора, без підпису; 
а-не акціонерне товариство — акціонерне товариство з 
акціями на пред’явника. 

АНОНС (від франц. аппопсе — об’ява) — попереднє оголошення 
про наступні театральні вистави, концерти, кінофільми тощо. 
АНОСМІЯ (від ан... і грец. борі) — запах) — нездатність сприймати 
або розрізняти запахи; відсутність нюху. 

АНОТАЦІЯ (лат. аппоШіо — зауваження, помітка, від аппоіо — по¬ 
значаю) — коротка, стисла характеристика змісту книги, статті, ру¬ 
копису тощо. 

АНСАМБЛЬ (франц. епзешЬІе, букв. — разом) — 1) Узгодженість, 
струнке ціле. 2) Художня узгодженість виконання (драматичного, 
музичного і т. ін.). 3) Спільна участь кількох осіб у виконанні музи¬ 
чного твору; одночасний спів кількох дійових осіб в опері ( терцет, 
квінтет). 4) Музичний твір для кількох виконавців {тріо, квартет). 
5) Постійний художній колектив, що займається концертною діяль¬ 
ністю. 6) Композиційно цілісна група споруд. 

АНТАБЛЕМЕНТ (франц. епіаЬІетепІ, від іаЬІе — стіл, дошка) — 
верхня частина споруди, що спирається на колони. 

АНТАГОНІЗМ (від грец. бутауйтара — суперечка, боротьба) — 
1) філософ. Суперечності, що характеризуються найгострішою бо¬ 
ротьбою і непримиренністю тенденцій, сил, класів. 2) біол. Супере¬ 
чність між живими організмами , що проявляється в боротьбі за існу¬ 
вання. 

АНТАГОНІСТЙЧНИЙ (від антагонізм) — пройнятий антагоніз¬ 
мом; непримиренно ворожий. 

АНТАНТА (франц. Епіепіе, букв. — згода) — блок 2 Великої Британії, 
Франції і царської Росії (Троїста згода), що склався в 1904—07 рр. на 
противагу т. зв. Троїстому союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, 
Італія) в боротьбі за перерозподіл світу. Під час Першої світової 
війни А. протистояла Німеччині та її союзникам. 

АНТЕЙ (грец. ’Аутаїос;)— у давньогрецькій міфології герой, який був 
непереможний в бою, поки торкався землі, адже його мати Гея (бо¬ 
гиня Землі) давала йому велику силу. За міфом , Геракл відірвав А. 
від землі і задушив у повітрі. 

АНТЕНА (від лат. апіеппа — рея) — пристрій для випромінювання 
або приймання радіохвиль. 

АНТЕНАТАЛЬНИЙ (від лат. апіе — до і паїаііз — який стосується 
народження) — пов’язаний з внутрішньоутробним життям, до пе¬ 
ріоду народження. 

АНТИ... (грец. &уп...) — префікс, що означає протилежність, проти¬ 
дію, ворожість, заміну, подібність, напр. антиген. 


42 



АНТИОКСИДАНТИ 


АНТИБІОТИКИ (від анти... і грец. |3штиб<; — життєвий) — речови¬ 
ни біологічного походження, які синтезуються мікроорганізмами і* 
пригнічують ріст бактерій та інших мікробів, а також вірусів і клітин. 
Деякі А. здатні вбивати мікробів. А. застосовують у медицині й вете¬ 
ринарії, а також у рослинництві для боротьби з бактеріальними хво¬ 
робами рослин. 

АНТИГЕН (від анти... і ген) — високомолекулярна колоїдна (див. 
Колоїди) речовина, яка при введенні в організм людини або тварини 
викликає утворення в ньому захисних речовин — антитіл. 
АНТИДЕМПІНГОВЕ мито (від анти... і демпінг) — мито, яке 
стягують за продаж експортованих товарів за цінами нижче світо¬ 
вих або нижче внутрішніх цін держави- імпортера. 
АНТИДІУРЕТЙЧНИЙ (від анти... і грец. 5юерг|тіи6<; — сечогін¬ 
ний) — протисечогінний; а. гормон — гормон гіпофіза, що затри¬ 
мує сечовиділення. Інша назва — вазопресин. 

АНТИДОТИ (франц. ап(ібо(е$, від грец. аутіботоу — протиотрута) — 
протиотрути, препарати для лікування отруєнь. 

АНТЙК (від лат. апіщиик — стародавній) — твір або фрагмент анти¬ 
чної скульптури (в оригіналі або зліпку). 

АНТЙКВА (від лат. апіщииз — стародавній) — шрифт із заокругле¬ 
ними контурами на відміну від готичного, який має кутасту форму. 
АНТИКВАР (лат. апіщиагіиз, від апіщии$ — старовинний) — зна¬ 
вець або продавець старовинних речей, картин, книг. 
АНТИКВАРНИЙ (від лат. апіщиих — старовинний) — який стосу¬ 
ється старовинних цінних предметів, належить до них. 
АНТИКЛІНАЛЬ (від анти... і грец. яХіусо — нахиляю) — складка 
верств гірських порід, опуклістю повернута вгору; в ядрі її заляга¬ 
ють давні породи, на крилах — молодші. Протилежне — синк¬ 
ліналь. 

АНТИКОАГУЛЯНТ (від анти... і коагулянт) — речовина, що пере¬ 
шкоджає згортанню крові. 

АНТИЛОГІЗМ (від анти... і ...логізм) — у логіці несумісність кате¬ 
горичного силогізму із запереченням його висновків. 

АНТИЛбПИ (франц. апііІоре$, від грец. ау&аХшф) — група жуйних 
парнокопитих тварин родини порожнисторогих. Поширені перева¬ 
жно в Африці, Південній Азії. Перебувають під охороною. 
АНТИМЕРИ (від анти... і ...мер) — симетричні частини тіла, поло¬ 
ження яких відповідає дзеркальному відображенню одна одної 
(напр., права і ліва рука й нога, очі тощо). 

АНТИНОМІЯ (грец. аутіуорт) — суперечність між двома твер¬ 
дженнями, що взаємно виключають одне одне, але однаково пере¬ 
конливо доводяться логічно. 

АНТИОКСИДАНТИ (від анти... і оксиди) — речовини, що запобіга¬ 
ють окисненню органічних сполук або уповільнюють його. До А. на¬ 
лежать ароматичні аміни, феноли, нафтоли тощо. 


43 




АНТИПАТІЯ 


АНТИПАТІЯ (від грец. йсу-птгад&іа — огида) — почуття неприязні, 
відрази до кого-, чого-небудь. Протилежне — симпатія. 
АНТИПІРЕНИ (від анти... і грец. ігїїр — вогонь) — речовини або 
суміші, що надають деревині, тканинам та іншим матеріалам вогне¬ 
стійкості. До А. належать бура, рідке скло. 

АНТИПІРЕТИКИ (від анти... і грец. тгирєтое — гарячка) — лікарські 
жарознижувальні засоби. 

АНТИПОДИ (грец. ау-гіїгобєс) — 1) Мешканці діаметрально проти¬ 
лежних пунктів земної кулі. 2) Клітини, розміщені в протилежному 
пилковходові кінці зародкового мішка покритонасінних рослин. 
3) А. оптичні — просторові ізомери з однаковими фізичними й 
хімічними властивостями, крім напряму (знака) обертання площи¬ 
ни поляризації світла. 4) Переносно — люди протилежних поглядів, 
характерів. 

АНТИПСИХІАТРЇЯ (від анти... і психіатрія) — психологічна докт¬ 
рина, націлена на перебудову сучасної психіатрії, яка сприймалася 
прибічниками цього напряму як форма насилля над людиною. 
АНТИСЕМІТИЗМ (франц. апіізешіїізте, нім. АгПі$еті{І5ти$) — 
одна з форм національної і релігійної нетерпимості, що виражається 
у ворожому ставленні до євреїв. 

АНТИСЕПТИКА (від анти... і грец. аг|7гпи6д — гнійний) — спосіб 
хімічного і біологічного знешкодження хвороботворних та інших 
мікроорганізмів шляхом обробки ран і предметів, що торкаються до 
ураженого місця. 

АНТИСОЦІАЛЬНИЙ (від анти... і соціальний) — спрямований про¬ 
ти суспільства; який суперечить загальноприйнятим нормам, моралі. 
АНТИТЕЗА (від грец. аутіЗєстк; — протиставлення) — 1) У логіці — 
судження, що суперечить тезі. 2) У стилістиці — зіставлення про¬ 
тилежних явищ, образів для посилення враження. 
АНТИТОКСЙНИ (від анти... і токсини) — захисні речовини, що 
утворюються в організмі при введенні в нього отрут бактерійного, 
рослинного і тваринного походження. Використовують для ство¬ 
рення антитоксичних сироваток. 

АНТИФОН (від грец. аутісрсоуос; — який звучить у відповідь) — спів, 
який виконують по черзі два хори або соліст і хор. 

АНТИФРЙЗИ (від анти... і англ. Ггееге — замерзати) — рідини, що 
знижують температуру замерзання води. До А. належать водні роз¬ 
чини етиленгліколю, спиртів. Застосовують для охолодження дви¬ 
гунів внутрішнього згоряння. 

АНТИФРЙКЦЇЙНИЙ (від анти... і фрикційний) — який відзнача¬ 
ється низьким коефіцієнтом тертя (напр., такі матеріали, як бабіти, 
бронза). 

АНТЙХРИСТ (грец. ’Аутїхріатої;) — за Біблією, супротивник Хрис- 
та, який має з’явитися перед “кінцем світу”, очолити боротьбу про¬ 
ти Христа і зазнати поразки. 


44 


АНТРОПОГЕН 


АНТИЦИКЛОН (від анти... і циклон) — область підвищеного атмо¬ 
сферного тиску; в помірних широтах характеризується переважно 
малохмарною, взимку холодною, влітку жаркою погодою. 
АНТИЦИПАЦІЯ (лат. апіісіраііо, від апіісіро — наперед засвоюю, 
сприймаю заздалегідь) — 1) Передбачення, здогад, прогноз. 2) Пе¬ 
редчасне настання якогось явища, дії. 3) Заздалегідь складне уяв¬ 
лення про щось. 

АНТЙЧНІСТЬ (від лат. апіщиііах — давнина, старовина) — давньо¬ 
грецький, давньоримський світ, його культура. 

АНТОЛОГІЯ (грец. ау&оХоуїа, букв. — збирання квітів) — збірник 
літературно-художніх творів одного жанру різних авторів. 
АНТОНІМИ (від анти... і грец. буцца — ім’я) — слова з протилеж¬ 
ним значенням (напр.: верх — низ, гарячий — холодний). 
АНТРАКТ (франц. епігасіе, від епіге — між і асіе — дія) — 1) Пе¬ 
рерва між діями спектаклю або відділами концерту, циркової виста¬ 
ви. 2) Музична п’єса, яку виконують після А., перед підняттям за¬ 
віси. 

АНТРАЦИТ (від грец. аубраиітк; — вид вугілля) — високотеплотво- 
рне кам’яне вугілля, дуже щільне, чорного кольору з блиском. Ви¬ 
користовують як високоякісне енергетичне паливо. 

АНТРАША (франц. епІгесЬаІ) — легкий стрибок у класичному ба¬ 
летному танці зі швидким схрещуванням ніг у повітрі. 

АНТРЕКбТ (франц. епігесбіе, від епіге — між і сбіе — ребро) — 
1) Міжреберна частина яловичини. 2) Смажена відбивна котлета з 
неї. 

АНТРЕПРЕНЕР (франц. епігергепеиг, букв. — підприємець) — вла¬ 
сник, орендар, утримувач приватного видовищного закладу. 
АНТРЕПРЙЗА (франц. епігергізс, від епігергепсіге — брати підряд) — 
1) Утримування театру, цирку або іншого видовищного закладу 
приватною особою. 2) Приватний театр, цирк або інший видовищ¬ 
ний заклад. 

АНТРЕСОЛЬ (франц. епігезої, від ісп. спігсзисіо — проміжний по¬ 
верх) — 1) Верхня частина у високому приміщенні, поділеному на 
два напівповерхи. 2) Верхній напівповерх будинку. 3) Верхня, зви¬ 
чайно приставна, частина шафи. 

...АНТРОП (від грец. блФршігсх; — людина) — у складних словах від¬ 
повідає поняттю “викопна людина”, напр.: пітекантроп, синант¬ 
роп. 

АНТРОПО... (від грец. ау8рш7гоф — у складних словах відповідає 
поняттю “людина”, напр.: антропоген, антропологія. 
АНТРОПОГЕН, АНТРОПОГЕНОВИЙ ПЕРІОД (від антропо... і 
...ген) — сучасний період геологічної історії Землі, останній період 
кайнозою, розпочався 700 тис. — 1 млн років тому. Відклади цього 
періоду становлять антропогенову систему. Інша назва — четвер¬ 
тинний період. 


45 




АНТРОПОГЕНЕЗ 


АНТРОПОГЕНЕЗ (від антропо... і ...генез) — 1) Процес еволюційно- 
історичного формування людини. 2) Розділ антропології, що вивчає 
цей процес. 

АНТРОПОЇДИ (від антропо... і ...оїд) — родина людиноподібних 
мавп. 

АНТРОПОЛОГІЗМ (від антропо... і ...логізм) — філософська концеп¬ 
ція, яка розглядає усі явища природи, суспільства й мислення зале¬ 
жно від властивостей і потреб людини. 

АНТРОПОЛОГІЯ (від антропо... і ..логія) — наука про походження 
і еволюцію людини, утворення рас; нормальні варіації фізичної' будови 
людини. 

АНТРОПОМЕТРІЯ (від антропо... і ...метрія) — один з основних 
методів дослідження в антропології, що базується на вимірах частин 
людського тіла. 

АНТРОПОМбРФНИЙ (від антропо... і ...морфний) — людинопо¬ 
дібний. 

АНТРОПОСОФІЯ (від антропо... і ...Софія) — релігійно-містичне 
вчення, що ставить на місце Бога обожнену людину; різновид тео¬ 
софії. 

АНТРОПОСФЕРА (від антропо... і сфера) — частина біосфери, яку 
становить сукупність усіх людей земної кулі. 

АНТРОПОФАГ (від антропо... і ...фаг) — людожер. 
АНТРОПОФОБІЯ (від антропо... і ...фобія) — хворобливий психіч¬ 
ний стан, що характеризується страхом перед людьми. 
АНТРОПОЦЕНТРЙЗМ (від антропо... і центр) — релігійно-ідеа¬ 
лістичний погляд, за яким людина є центром і найвищою метою 
Всесвіту. 

АНТУРАЖ (франц. епіоигаее, від епіоигег — оточувати) — оточен¬ 
ня, середовище, навколишня обстановка. 

АНУЇТАНТ (від ануїтет) — фізична особа, якій виплачують довічну 
щорічну ренту (пенсію), рантьє. 

АНУЇТЕТ (франц. аппиііс — щорічний платіж, від лат. аппиз — рік) — 
1) Періодичні виплати рівного обсягу, які проводяться через певні 
проміжки часу в рахунок погашення кредиту. 2) Пенсія, що сплачу¬ 
ється ануїтантам. 

АНУЛЮВАННЯ (від лат. аппиііо — знищую) — скасування, оголо¬ 
шення недійсним якого-небудь акта , договору або права. 

АНУРІЯ (від ан... і ...урія) — припинення утворення сечі в нирках 
або припинення надходження її до сечового міхура. 

АНФАС (франц. еп Гасе, букв. — в обличчя) — обличчям до того, 
хто дивиться. 

АНФІЛАДА (франц. епїїіасіе, від Гііе — ряд) — ряд суміжних кімнат, 
двері або відкриті арки яких розташовані на одній лінії. 


46 



АПАТІЯ 


АНЧбУС (нім. АпзсЬоуіз, з франц. апсЬоіз, від ісп. апсЬоа) — рід 
риб родини оселедцевих. Поширені в морях уздовж узбережжя Єв¬ 
ропи від Північного до Середземного моря. Об’єкт промислу. Інша 
назва — хамса. 

АНШЛАГ (нім. Ап$сНІа§) — стан, коли в мистецькому закладі всі 
квитки на дану виставу, концерт тощо продані; оголошення про це 
розміщене біля каси. 

АНШЛЮС (нім. АпзсНІиС, букв. — приєднання) — політика загар¬ 
бання Австрії Німеччиною; проводилась після Першої світової вій¬ 
ни, особливо після встановлення у Німеччині в 1933 р. фашистської 
диктатури. 

АОРИСТ (грец. аорютод, букв. — неозначений) — дієслівна форма 
давніх індоєвропейських мов, що виражала минулу дію без вказівки 
на її тривалість. 

АбРТА (грец. аорті), від бєірш — підіймаю, подаю) — головна арте¬ 
рія, що виходить із серця. 

АПАНАЖ (франц. арапа§е — наділ) — земельне володіння, яке на¬ 
давали у Франції (до 1832 р.) та деяких інших європейських монар¬ 
хіях некоронованим членам королівської сім’ї. 

АПАРАТ (від лат. аррагаїиз — устаткування) — 1) Прилад, пристрій 
(напр. телефонний а.). 2) Сукупність органів, що виконують певну 
життєву функцію організму (напр. дихальний а.). 3) Сукупність уста¬ 
нов, що обслуговують певну галузь управління, господарства (напр. 
державний а.). 4) Сукупність працівників установи (організації), її 
штат. 5) Примітки та інші допоміжні матеріали до наукової праці, 
збірки творів (а. книги). 6) Метод, спосіб дослідження (математич¬ 
ний а.). 

АПАРТАМЕНТИ (від франц. аррагіетепі — квартира) — велике, 
розкішне, приміщення, помешкання. 

АПАРТЕЇД (мовою африкаанс арапНеісЗ — роздільне проживання) — 
форма расової сегрегації і дискримінації певних національних і расо¬ 
вих груп населення, яка полягає в обмеженні політичних, соціаль¬ 
но-економічних і громадянських прав, територіальній ізоляції тощо. 
АПАСІОНАТО (італ. арраззіопаїо, букв. — пристрасний) — при¬ 
страсний, натхненний характер виконання музичного твору або йо¬ 
го частини. 

АПАТЙТ (від грец. штати — помилкова думка) — мінерал фосфат 
кальцію, переважно блакитного, зеленого або фіолетового кольору. 
Сировина для виготовлення фосфатних добрив, а також фосфору та 
його сполук. 

АПАТІЯ (від грец. йпгадгих — нечутливість) — 1) Одне з основних 
понять етики стоїцизму, що передбачає повне звільнення душі від 
пристрастей. 2) Хворобливий стан, який характеризується байду¬ 
жим ставленням до навколишнього, зникненням зовнішніх проявів 
емоційних реакцій. 3) Переносно — цілковита байдужість. 


47 




АПАТРИДИ 


АПАТРИДИ [від грец. йтгатрк; (йтгатрібоф — який не має вітчизни] — 
особи, шо не мають громадянства жодної держави. Інша назва — 
аполіди. 

АПАШ (франц. арасйе) — 1) У Франції декласований елемент — ху¬ 
ліган, бандит. 2) Чоловіча сорочка з відкритим коміром. 3) Назва 
форми такого коміра. 

АПЕКС (від лат. арех — верхівка) — точка небесної сфери, в напрямі 
до якої рухається Сонячна система. Міститься в сузір’ї Геркулеса. 
АПЕЛЯЦІЯ (від лат. арреііаііо — звернення) — 1) Оскарження 
якої-небудь постанови до вищої інстанції, шо має право перегляну¬ 
ти справу. 2) Одна з форм оскарження судового рішення шляхом 
звернення до суду вищого рангу. 3) Звернення за підтримкою до 
якої-небудь авторитетної інстанції (організації, окремих осіб), до 
громадської думки. 

АПЕЛЬ (від франц. арреі — виклик, заклик) — 1) військ, заст. Кава¬ 
лерійський сигнал до збору. 2) У фехтуванні — удар правою витяг¬ 
нутою ногою по землі, шо означає початок атаки. 

АПЕНДИКС (від лат. аррепбіх — придаток) — 1) Червоподібний 
відросток сліпої кишки. 2) Рукавоподібний паросток, яким кінча¬ 
ється знизу дирижабль або аеростат. 

АПЕНДИЦИТ [від лат. аррепсііх (аррепбісіз) — придаток] — запа¬ 
лення апендикса. 

АПЕРИТИВ (франц. арегіїіГ) — неміцний горілчаний напій, що по¬ 
дається перед частуванням для збудження апетиту. 

АПЕРКбТ (англ. иррег-сиі, від иррег — верхній, найвищий і сиі — 
удар) — у боксі удар знизу в тулуб чи підборіддя. 

АПЕРТУРА (від лат. ареПига — отвір) — 1) Отвір оптичної системи, 
визначуваний розмірами лінз або діафрагм. 2) Кутова а. — кут 
між крайніми променями пучка світла чи радіоактивного проміння, 
що входить у прилад. 3) Числова а. — добуток показника залом¬ 
лення середовища на синус половини апертурного кута. 

АПІЛАК (від лат. аріз — бджола і Іас — молоко) — біогенний лікар¬ 
ський препарат, який являє собою висушене маточне молоко 
бджіл. Застосовують при гіпотрофії і відсутності апетиту у малень¬ 
ких дітей. 

АПІС (грец. ’Аігц, з єгип. Хапі) — у Стародавньому Єгипті священ¬ 
ний бик, якого шанували як земне втілення бога Пта. 
АПЛІКАТУРА (італ. арріісаіига, від лат. арріісо — прикладаю) — по¬ 
рядок чергування й спосіб розташування пальців під час гри на му¬ 
зичних інструментах. 

АПЛІКАЦІЯ (від лат. арріісаііо — прикладання) — 1) Орнамент або 
художнє зображення, виконані накладанням (нашиванням) на па¬ 
пір (тканину) різноколірних шматочків паперу чи матерії. 2) Фізіо¬ 
терапевтична процедура, яка полягає в накладанні на запалене місце 
лікувальних грязей, парафіну тощо. 


48 




АПОЛОГЕТ 


АПЛІКЕ (франц. аррііяие, від лат. арріісаіиз — прикладений) — 

1) Накладне срібло. 2) Металеві вироби, вкриті тонким шаром 
срібла. 

АПЛОДИСМЕНТИ (франц. арр1аис!і$$етепІ$) — оплески на знак 
схвалення або привітання. 

АПЛОМБ (франц. арІотЬ, букв. — рівновага, вертикаль) — 1) Над¬ 
мірна, підкреслена у поведінці, мові самовпевненість. 2) У тан¬ 
цях — стійкість, додержання вертикальної лінії (від голови до 
ніг). 

АПНОЕ (від грец. й плюск; — бездиханний) — тимчасова затримка 
дихальних рухів, зумовлена збідненням крові на вуглекислий газ. 
АПО... (грец. дато...) — префікс , що означає віддалення, відокрем¬ 
лення, завершення, заперечення, припинення, перетворення, 
напр. апогей. 

АПОГЕЙ (від апо... і ...гей) — 1) Найвіддаленіша від Землі точка ор¬ 
біти Місяця або штучного супутника Землі. 2) Переносно — найви¬ 
щий ступінь розвитку, найбільше піднесення, розквіт. 
АПОДЕЙКТИКА (від грец. атгобшспябі; — переконливий) — понят¬ 
тя давньогрецької філософії для визначення абсолютно вірогідного 
знання. 

АПОДИКТЙЧНІСТЬ (від грец. атгобєіитіио? — переконливий) — 
абсолютна вірогідність. 

АПОКАЛІПСИС (від грец. йігокаХтрк; — розкриття, одкровення) — 
частина Біблії, одна з книг “Нового заповіту” (68—69 рр. н. е.), що 
містить пророцтва про “кінець світу”. 

АПОКОПА (від грец. атгоиотп) — відсікання) — 1) Відпадання од¬ 
ного або кількох звуків у кінці слова (напр., “мо” замість “може”). 

2) Утворення нових слів шляхом скорочення. 

АПОКРИФИ (від грец. атгбиресрої; — таємничий, захований) — 1) Ре¬ 
лігійні твори, які не визнавалися церквою канонічними й заборо¬ 
нялися. 2) Твори сумнівної історичної вірогідності, часом писані як 
свідома містифікація. 3) Твори невідомого походження, безпідстав¬ 
но приписувані якомусь авторові. 

АПОКРИФІЧНИЙ (від апокрифи) — 1) Який містить апокрифи. 
2) Фальшивий, несправжній, невірогідний, малоймовірний. 
АПОЛІТЙЗМ (від а... і грец. ігоХтарбі; — участь у державних чи 
громадських справах) — байдуже (часто удавано) ставлення до по¬ 
літики, ухиляння від участі в політичному житті. 

АПОЛЛбН (лат. Ароііо, з грец. ’АігбХХшу) — 1) У давньогрецькій і 
давньоримській міфології бог Сонця, мудрості, покровитель мис¬ 
тецтв. Див. також Феб. 2) Переносно — чоловік, юнак гарної стату¬ 
ри, красень. 3) астр. Одна з малих планет Сонячної системи. 4) Ден¬ 
ний великий метелик родини парусникових. 

АПОЛОГЕТ (грец. спгоХоуптгіс;, від а7гоХоуєорссі — захищаю) — захис¬ 
ник тих чи інших учень, теорій, течій. 


49 




АПОПЛЙКСІЯ 


АПОПЛЕКСІЯ (грец. бстготгХгі^іа, від &7готгХг|аасо — вражаю, приголо¬ 
мшую) — тяжкий хворобливий стан, що настає внаслідок кровови¬ 
ливу в головний мозок. 

АПОРТ (франц. арропе, від арропег — приносити) — команда, 
якою спонукають собаку щось принести. 

АПОСТИЛЬ (англ. арозііі) — спеціальний штамп апостиляції, який 
засвідчує дійсність підписів, статусу осіб, печаток. А. не потребує 
легалізації. 

АПОСТИЛЯЦІЯ (від англ. арозііііаііоп) — найвищий ступінь за¬ 
свідчення документів, який визнається у всіх країнах, що підписали 
Гаагську конвенцію (1961 р.). 

АПОСТРбФ (грец. &л6атрофо<;, букв. — відвернений, звернений на 
бік) — знак у вигляді коми, який ставиться вгорі після приголосно¬ 
го перед йотованим для позначення твердої вимови приголосного 
(напр.: бур’ян, в’юн, к’ят, м’яч); після префіксів та першої частини 
складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (напр.: 
від’їзд, об’єм, роз’юшити; дит’ясла, ін’єкція, кон’юнктура, пів’яблу¬ 
ка); замість пропущеної голосної (напр., Жанна д’Арк замість де 
Арк). 

АПОФЕМА (від грец. атготіЗпМ' — відкладаю вбік) — 1) Перпендику¬ 
ляр, опущений з центра будь-якого правильного багатокутника на 
будь-яку з його сторін. 2) Висота будь-якої бічної грані правильної 
повної або зрізаної піраміди. 

АПОФЕбЗ (від грец, тго9£шсл<; — обожнювання) — 1) Прославлян¬ 
ня, звеличення особи, події, явища. 2) Заключна урочиста масова 
сцена вистави чи святкової концертної програми. 3) Урочисте завер¬ 
шення події. 

АПОФІЗ (від грец. атгосріллс — наріст, відросток) — 1) анат. Кінце¬ 
ва частина трубчастих кісток; відросток, виступ кістки. 2) бот. Ви¬ 
ріст при основі коробочки деяких мохів; ромбічна площинка над 
потовщеним кінцем сім’яної луски соснової шишки. 3) геол. Жило¬ 
подібне відгалуження магматичного тіла в сусідні гірські породи. 
АППЕРЦЕПЦІЯ (від лат. асі — до і регсерііо — сприймаю) — влас¬ 
тивість психіки людини, що полягає у залежності сприймання пред¬ 
метів та явищ навколишнього середовища від попереднього до¬ 
свіду. 

АПРАКСІЯ (від грец. йлра^іа — бездіяльність) — порушення здат¬ 
ності виконувати доцільні звичні дії і рухи, яке виникає внаслідок 
ураження певних ділянок кори головного мозку. 

АЛРЕТУРА (нім. Арргеїиг, від франц. арргеїег — обробляти) — 
1) Сукупність операцій над тканинами (пряжею) для надання їм по¬ 
трібних властивостей. 2) Розчин для обробки шкіряних виробів. 
АПРібРІ (лат. а ргіогі, букв. — з попереднього) — 1) Незалежно від 
досвіду. Знання а. — сума знань, нібито наявних у свідомості 
незалежно від досвіду. 2) Переносно — без перевірки, наперед. 


50 




АРАУКАРІЯ 


АПРІОРНИЙ (від апріорі) — який не грунтується на досвіді, пере¬ 
дує йому;. 

АПРОБАЛЬНИЙ (від лат. арргоЬаііо — схвалення) — який отримав 
підтримку або санкцію авторитета (2). 

АПРОБУВАННЯ, АПРОБАЦІЯ (від лат. арргоЬаїіо — схвалення, 
визнання) — 1) Затвердження, схвалення. 2) Метод оцінки посівів, 
породності худоби тощо на основі обстеження. 

АПРОКСИМАЦІЯ (від лат. арргохішаїіо — зближення) — наближе¬ 
не вираження одни х математичних об'єктів іншими, напр., кривих 
ліній — ламаними, ірраціональних чисел — раціональними. 
АПРОПРІАЦІЯ (від лат. арргоргіаііо — привласнення) — привлас¬ 
нення, заволодіння; пристосування чого-небудь. 

АПРОШІ (від франц. арргосйе — підступ) — І) військ, заст. Змієпо¬ 
дібні й зиґзаґоподібні земляні рови, що їх прокладали для безпеч¬ 
ного несподіваного наближення до стін фортеці перед її штурмом. 
2) тех. Проміжки між літерами чи словами в друкарському наборі. 
АПСИДА, АБСИДА [від грец. борід (ацлбод) — дуга, склепіння] — 
півкруглий або гранований у плані виступ будівлі, що здебільшого 
має власне перекриття. 

АП-ТЇК (від англ. ир-ііск — за ціною вище попередньої) — назва 
угоди, виконаної за ціною, яка перевищує ціну товару у попередній 
угоді в період однієї біржової сесії. 

АР (франц. аге, від лат. агеа — площа) — одиниця площі в метрич¬ 
ній системі мір, що дорівнює 100 м 2 . 

АРА, АР АРА (з мови тупі-гуарані) — група довгохвостих папуг з яс¬ 
кравим оперенням. Поширені в Центральній Америці. 

АРАБЕСК (франц. агаЬезяие, від італ. агаЬезсо — арабський) — поза 
в класичному балеті. 

АРАБЕСКИ (від італ. агаЬехсо — арабський) — 1) Складний орна¬ 
мент з геометричних і стилізованих рослинних візерунків, переваж¬ 
но з арабськими написами. 2) Невеликий музичний твір, примхли¬ 
вий і невимушений за характером. 

АРАЛІЯ (лат. Агаїіа) — рід деревних, іноді кущових, рослин. Поши¬ 
рені в тропіках і субтропіках Північної півкулі. Багато видів культи¬ 
вують як декоративні. 

АРАНЖУВАННЯ (від франц. аггап§ег — упорядковувати) — 1) Пе¬ 
рекладення музичного твору для виконання його іншим складом ін¬ 
струментів або голосів, ніж було передбачено; полегшений виклад 
його для того самого інструмента. 2) У джазовій музиці — різні змі¬ 
ни, що вносяться безпосередньо під час виконання як імпровізація. 
АРАРА див. Ара. 

АРАУКАРІЯ — ряд хвойних деревних рослин. Поширені у Півден¬ 
ній Америці й Австралії. Дають цінну деревину, насіння більшості 
видів їстівне. Деякі види вирощують як декоративні. Від назви 
чилійської провінції Арауко. 


51 



АРАХІС 


АРАХІС (грец. араход) — рід трав’янистих рослин родини бобових. 
Походить з Південної Америки. Вирощують у субтропічних і тро¬ 
пічних країнах. Насіння, що достигає у землі, використовують у 
їжу, переробляють на олію. Інша назва — земляний горіх. 
АРАХНОЇДЙТ (від грец. араxVо^ — павутина і ...оїд) — запалення 
павутинної оболонки головного або спинного мозку. 
АРАХНОЛОГІЯ (від грец. арау^і] — павук і ...логія ) — розділ зооло¬ 
гії, що вивчає павукоподібних та меростомових. 

АРБАЛЕТ (франц. агЬаІеІе, від лат. агси$ — лук і Ьаііізіа — метальне 
знаряддя) — метальна ручна зброя у вигляді лука з дерев’яним ло¬ 
жем та спусковим механізмом, поширена в західноєвропейських 
країнах за середньовіччя. Вийшов з ужитку після винаходу вогне¬ 
пальної зброї. 

АРБІТР (франц. агЬіІге, від лат. агЬіІег — посередник) — 1) Посере¬ 
дник, що його обирають сторони за взаємною згодою або призна¬ 
чають відповідні органи в передбаченому законом порядку з метою 
розв’язання спорів. 2) Службова особа, що розв’язує майнові спори 
між підприємствами, установами й організаціями. 3) Член арбітра¬ 
жу. 4) Суддя в спортивному змаганні. 

АРБІТРАЖ (франц. агЬіІга§е) — 1) Спосіб розв’язання спору, коли 
сторони звертаються не в судові органи, а до окремих осіб — арбіт¬ 
рів, обраних за взаємною згодою або призначених у передбаченому 
законом порядку. 2) Орган для розв’язання майнових спорів між 
підприємствами, установами й організаціями. 3) А. міжнарод¬ 
ний — органи, передбачені рядом міжнародних правових актів і 
Статутом ООН для мирного розв’язання міжнародних спорів. 
4) Купівля іноземної валюти чи інших цінностей на одному 
офіційному валютному ринку і продаж на іншому валютному рин¬ 
ку, щоб дістати прибуток за рахунок різниці в курсах валют або 
цінностей. 

АРБІТРАЖЕР (від арбітраж) — дилер, який провадить торгівлю 
цінними паперами або іншими товарами з метою перепродажу. 
АРБІТРАЖНІ ОПЕРАЦІЇ (від арбітраж і операція) — купівля та 
продаж валюти, цінних паперів, товарів з метою одержання прибу¬ 
тку на різниці у ставках. 

АРБІТРАЖУВАННЯ (від арбітраж) — діяльність, спрямована на 
одержання прибутку шляхом закупівлі будь-чого на одному ринку і 
перепродажу на іншому. 

АРБОЛІТ (від лат. агЬог — дерево і ...літ) — будівельний матеріал, 
різновид легкого бетону, що являє собою суміш цементу, органічних 
заповнювачів (відходів деревообробки) й води. 

АРГАЛ (монг.) — сухий кізяк. Використовують як паливо в безлісих 
місцевостях Азії. 

АРГАМАК (тюрк. — арабський кінь) — старовинна назва верхових 
коней східної породи. 


52 




АРИСТОКРАТІЯ 


АРГЙ (від франц. аг§оі — жаргон) — умовна говірка якоїсь вузької 
соціальної чи професійної групи, що містить специфічні слова і ви¬ 
рази, незрозумілі для сторонніх. 

АРГОН (від грец. <5сру6<; — бездіяльний) — хімічний елемент, символ 
Аг, ат. н. 18; інертний газ без кольору, запаху, смаку. Застосовують 
для наповнювання ламп розжарювання, газорозрядних трубок, ти¬ 
ратронів. 

АРГОНАВТИ [грец. ’Аруоуобтаї, від ’Аруїо — назва корабля і уайтту; — 
мореплавець] — 1) У давньогрецькій міфології герої, які на чолі з Ясе¬ 
ном вирушили на кораблі “Арго” в Колхіду по золоте руно. 2) Пере¬ 
носно — відважні мореплавці, шукачі пригод, переважно на морі. 
АРГОТЙЗМИ (франц. аг§о(і$те5) — слова й звороти, запозичені з 
арго\ в літературі вживаються переважно в мові персонажів. 
АРГУМЕНТ (лат. аг§ишеп1игп, від аг£ію — показую, виявляю) — 

1) Підстава, доказ, які наводяться для обгрунтування, підтверджен¬ 
ня чого-небудь. 2) матем. А. ф у н к ц і ї — незалежна змінна вели¬ 
чина. 

АРГУМЕНТАРІЙ (від аргумент) — документація, яка вміщує пов¬ 
ний набір доказів. 

АРЕАЛ (від лат. агеа — площа, простір) — регіон поширення видів 
тварин, рослин, корисних копалин, мов, діалектів тощо. 

АРЕНА (лат. агепа, букв. — пісок) — 1) Майданчик, посиланий піс¬ 
ком, у давньоримському амфітеатрі, де відбувалися бої гладіаторів. 

2) Майданчик всередині цирку для виступу артистів. 3) С п о р т и в- 
н а а. — футбольне поле з прилеглими до нього секторами і біго¬ 
вою доріжкою. 4) А. життя — сукупність усіх місць на Землі, де є 
умови для існування живих організмів (див. Біосфера). 5) Перенос¬ 
но — поле діяльності. 

АРЕОМЕТР (від грец. &раі6<; — рідкий і ...метр) — прилад для ви¬ 
мірювання густини рідин. Серед А. розрізняють лактометри, спир¬ 
тометри тощо. 

АРЕОПАГ (грец. ’Арєіое ггАуоі;, букв. — пагорб Ареса) — 1) Найви¬ 
щий орган судової і політичної влади у Стародавніх Афінах, засідан¬ 
ня якого відбувалися на пагорбі Ареса. 2) Переносно — зібрання ав¬ 
торитетних осіб для вирішення важливих питань. 

АР’ЄРГАРД (франц. аггіеге-дагсіс, від аггіеге — ззаду і вагбе — охоро¬ 
на, букв. — тилова охорона) — 1) військ. Частина війська, яка під 
час пересування рухається позаду головних сил, щоб охороняти їх 
на марші. Протилежне — авангард. 2) Переносно — бути в ар’єр¬ 
гард і — відставати, затримувати рух. 

АРЙК (тюрк.) — назва каналу зрошувальної мережі в Середній Азії 
та Закавказзі. 

АРИСТОКРАТІЯ (грец. «іріатохратіа, букв. — влада найкращих, 
найзнатніших) — 1) Форма правління, за якої державна влада нале¬ 
жить привілейованій знатній меншості. 2) Привілейована верства 


53 



АРИТМІЯ 


панівного класу. 3) Переносно — верхівка певної суспільної групи, 
класу. 

АРИТМІЯ (від грец. &ррі)9ціа — неузгодженість) — порушення нор¬ 
мального ритму серцебиття. 

АРИФМЕТИКА (грец. «ірідрптіяії, від арі&рб? — число) — частина 
математики, в якій розглядаються найпростіші властивості цілих і 
дробових чисел та дії над ними. 

АРІАДНА (грец. ’ Аріййуп) — 1) У давньогрецькій міфології дочка 
критського царя Міноса, яка вивела Тезея з лабіринту за допомогою 
клубка ниток. 2) Переносно — нитка Аріадни — те, що допо¬ 
магає знайти вихід з важкого становища; порятунок. 

АРІАНСТВО — течія у християнстві в 4—6 ст., засновником якої 
був священик Арій з м. Александрії. Всупереч офіційному вченню 
церкви про єдину суть Трійці аріанці твердили, що Син Божий 
(Христос) нижчий за Бога-Отця. 

АРІЄТА (італ. агіеііа) — невелика арія, проста за викладом і пісен¬ 
ним характером мелодії. 

АРібЗО (італ. агіозо) — 1) Коротка вокальна п’єса, що закінчується 
речитативом. 2) Наспівне виконання мелодії голосом або на музич¬ 
них інструментах. 

АРІЯ (від італ. агіа — пісня) — закінчений за будовою епізод в опері, 
ораторії, кантаті, що виконується одним співаком у супроводі ор¬ 
кестру; самостійний музичний твір для голосу; інструментальна му¬ 
зична п’єса наспівного характеру. Різновиди А. — аріозо, арієта, 
каватина. 

АРК... (від лат. агсиз — дуга) — компонент назв обернених тригоно¬ 
метричних функцій, напр.: синус — арксинус, косинус — арккосинус. 
АРКАДА (франц. агсабе — склепіння) — ряд арок; галерея з однако¬ 
вих за формою арок, що спираються на колони. 

АРКАДІЯ (грец. ’Аркабіа) — 1) Гориста область у Стародавній Гре¬ 
ції, населення якої займалося переважно скотарством. 2) В поезії, 
часто іронічно — країна щастя (“щасливих пастухів”). 

АРКБУТАН (франц. агс-ЬоиІапі, від агс — арка і Ьоиіег — підтриму¬ 
вати) — зовнішня кам’яна арка, елемент опори склепіння. 
АРКЕБУЗА (франц. ащиеЬизе, від старонім. ЬакепЬйЬзе — гармата) — 
старовинна гнотова рушниця, яку заряджали з дула (15—16 ст.). 
АРКТЙЧНИЙ (від грец. арипної; — північний) — який стосується 
Арктики, полярний. 

АРЛЕКІН (італ. АгІессЬіпо ) — 1) Персонаж італійської народної 
комедії масок, образ телепня-слуги в костюмі з різнобарвних клап¬ 
тів. 2) У французьких арлекінадах кінця 18 ст. — щасливий коха¬ 
нець. 3) Переносно — блазень. 

АРЛЕКІНАДА (італ. агіессйіпаїа) — 1) Невеликі сценки, головною 
дійовою особою яких є арлекін', поширені у французькому ярмарко¬ 
вому театрі 18 ст. 2) Переносно — витівка блазня. 


54 




АРТЕЗІАНСЬКИЙ 


АРМАДА (від ісп. агтасЗа — флот, ескадра ) — 1) Велике з’єднання 
військових кораблів, літаків, а також танків. 2) Непереможна 
а. — флот іспанського короля Філіппа II, споряджений ним у складі 
130 кораблів у 1588 р. проти Англії і знищений почасти в бою, а по¬ 
части бурею. 

АРМАТУРА (від лат. агшаШга — озброєння, спорядження) — 1) Міц¬ 
ні металеві стрижні, сітки, які служать каркасом для виробів і кон¬ 
струкцій з бетону, гіпсу тощо. 2) Допоміжні пристрої і деталі апара¬ 
тів , машин або споруд. 3) Набір обладнання для електричної про¬ 
водки. 4) Зображення зброї і трофеїв, головним чином в архітекту¬ 
рі класицизму і ампіру. 

АРМІЯ (франц. агтее, від лат. аппо — озброюю) — 1) Сукупність 
усіх сухопутних, морських і повітряних збройних сил держави. 
2) Частина збройних сил держави, що перебуває на фронті (діюча 
а.). 3) Найвище військове з’єднання з кількох корпусів або дивізій. 
4) Переносно — велика маса людей, об’єднаних спільною справою, 
наділених однаковими ознаками. 

АРМРЕСТЛІНГ (англ. агт-\угез11іп§, від агт — рука і адгезїіе — бо¬ 
ротися) — 1) спорт. Вид спортивної боротьби — змагання двох гра¬ 
вців на опертих на стіл руках за певними правилами. 2) Жорсткий 
диктат продавця або покупця при визначенні ціни. 3) Переносно — 
жорсткий тиск для досягнення своєї мети. 

АРНІКА (лат. агпіса) — рід трав’янистих рослин родини складно¬ 
цвітих; висока трав’яниста рослина з жовтими квітками. Викорис¬ 
товують у медицині. 

АРОМАТ [від грец. йршда (бсршцатоф — пахучі трави] — приємний 
запах, пахощі. 

АРОМАТЕРАПІЯ [від грец. йрсора (арсоратоф — духмяна речовина і 
терапія] — використання ефірних олій у лікуванні. 

АРОМОРФОЗ (від грец. аїри — піднімаю і... морфоз ) — один з на¬ 
прямів еволюції організмів, який характеризується ускладненням бу¬ 
дови і функцій організмів, розвитком пристосованості, розширен¬ 
ням середовища проживання виду. 

АРСЕН (від грец. йроду — сильний) — хімічний елемент, символ Аз, 
ат. н. 33; металевий або сірий А. — сірі крихкі кристали. Застосову¬ 
ють для виготовлення деяких сплавів. Сполуки А. отруйні; їх вико¬ 
ристовують як інсектициди, у медицині. Застаріла назва — миш’як. 
АРСЕНАЛ (франц., ісп. агзепаї, від араб, дар-ас-сіна'а — майстерня 
зброї) — 1) Склад зброї та військового спорядження; завод, майсте¬ 
рня, що їх виготовляє. 2) Переносно — запас, наявність засобів, мо¬ 
жливостей (напр.: мовний а., а. стилістичних засобів поезії). 
АРСЕНІТИ (від арсен) — отруйні солі арсенітної кислоти. 
АРТЕЗІАНСЬКИЙ колодязь — глибока свердловина, з якої за¬ 
бирають напірні підземні води. Від назви французької провінції Ар- 
туа. 


55 




АРТЕМЇДА 


АРТЕМІДА [грец. ”Артєрк; (“Арт£рі5оф] — у давньогрецькій міфології 
богиня — покровителька тварин і полювання. У давніх римлян — 
Діана. 

АРТЕРІЇ (грец. артеріол) — 1) Кровоносні судини, що переносять 
кров від серця до всіх органів і тканин. 2) Переносно — шлях сполу¬ 
чення, напр. водні а. 

АРТЕРІОСКЛЕРОЗ (від артерія і склероз) — назва кількох захворю¬ 
вань, що характеризуються ущільненням стінок артерій внаслідок 
відкладання на них солей і жирів. 

АРТЕФАКТ (від лат. апеіасіит — штучно зроблене) — не властивий 
організму за нормальних умов утвір або процес , що виникає внаслідок 
дослідів над ним. 

АРТИКЛЬ (франц. апісіе, від лат. апісиїш — член) — службове сло¬ 
во, вживане в деяких мовах для вираження роду іменника або його 
означеності чи неозначеності. 

АРТИКУЛ (від лат. агіісиїиз — член, розділ) — 1) Стаття, розділ або 
параграф закону, договору, постанови тощо. 2) Військовий статут, 
виданий за правління Петра І, з надзвичайно суворими карами що¬ 
до його порушників. 3) Тип виробу, товару. 

АРТИКУЛЕМА (від артикуляція) — руховий процес вимови звуків; 
структура активності органів мовлення, необхідна для промовлян¬ 
ня того чи іншого звука мови. 

АРТИКУЛЯЦІЯ (від лат. агїісиіаііо — розчленування) — І) Дія мов¬ 
ного апарату, спрямована на утворення членороздільних звуків; 
виразність вимови. 2) Зчленування кісток, суглобів. 3) Спосіб вико¬ 
нання послідовного ряду звуків на інструменті чи голосом. 4) тех. 
Міра якості систем зв’язку, призначених для передачі мовних по¬ 
відомлень. 

АРТИЛЕРІЯ (франц. агііНегіе) — 1) Рід сухопутних військ, озбро¬ 
єних гарматами, ракетними установками. 2) Сукупність далекобій¬ 
ної вогнепальної зброї (гармати, міномети, реактивні установки) з 
усім необхідним для їх пересування і дії. 3) Галузь воєнної науки, 
що вивчає артилерійське озброєння та його застосування в бою. 
АРТЙСТ [франц. апізіе, від лат. агз (агііз) — мистецтво] — 1) Ви¬ 
конавець творів мистецтва (актор, музикант, співак, декламатор і 
т. ін.). 2) Переносно — про особу, яка досягла високої майстерності 
не в галузі мистецтва. 

АРТИШОК (нім. АНізсЬоске, італ. агїісіоссо, від араб, аль-хар- 
шоф) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини складно¬ 
цвітих. М’ясисте квіткове суцвіття, зрізане до початку цвітіння, ви¬ 
користовують в їжу. 

АРТР..., АРТРО... (від грец. арЗроу — суглоб) — у складних словах 
відповідає поняттю “суглоб”, напр. артрологія. 

АРТРИТ (від грец. ар9роу — суглоб) — запальна хвороба суглобів. 
АРТРО... див. Артр... 


56 




АРХІВ 


АРТРОПОДИ (від артро... і ..моди) — тип безхребетних тварин. 
Включає комах, павукоподібних, ракоподібних, багатоніжок, тихо¬ 
ходок тощо. Поширені в усіх частинах світу. Інша назва — члени¬ 
стоногі. 

АРФА (нім. Нагґе) — великий щипковий музичний інструмент у 
вигляді трикутника з багатьма струнами. 

АРХАЇЗМ (від грец. йрхаТос — стародавній) — 1) Слово, фразеоло¬ 
гізм або інший мовний зворот, що застарів або вийшов із ужитку. 
2) Пережиток минулого, застаріле явище. 

АРХАЇКА (від грец. бсрхаїиоі; — старовинний) — 1) Ранній етап роз¬ 
витку мистецтва, переважно давньогрецького та єгипетського. 
2) Давнина; старовинні речі. 

АРХАР (тюрк.) — дикий гірський баран. Поширений у Середній і 
Центральній Азії. Цінна мисливсько-промислова тварина. Інша на¬ 
зва — а р г а л і. 

АРХЕ... (від грец. <їрхп — початок, походження) — у складних 
словах^означає “початок”, напр. архетип. 

АРХЕЙ, АРХЕЙСЬКА ЕРА (від грец. йрхаїод — стародавній, первіс¬ 
ний) — найдавніша ера в геологічній історії Землі; розпочалась по¬ 
над 3500 млн років тому. Тривала понад 900 млн років. 

АРХЕО... (від грец. йрхаїод — стародавній) — у складних словах 
означає “стародавній”, “належний до давнини”, напр.: археографія, 
археологія. 

АРХЕОГРАФІЯ (від архео... і ...графія) — галузь історичної науки, 
що займається збиранням, описом і виданням рукописів, докумен¬ 
тів минулого. 

АРХЕОЛОГІЯ (від архео... і ...логія) — галузь історичної науки, що 
вивчає історичне минуле людського суспільства на основі речових 
пам’яток (місць поселення, поховання, решток жител, предметів 
побуту, зброї, знарядь праці, прикрас тощо). 

АРХЕОПТЕРИКС, АРХЕбРНІС (від архео... і грец. тгтєри?, брук; — 
птах) — викопний первісний птах. Був поширений у мезозойській 
ері. Схожий на рептилії, від яких він походить. Інша назва - пср- 
воптах довгохвостий. 

АРХЕТЙП (від архе... і тип) — І) Прообраз, ідея у пізньоантичній 
філософії. 2) Первинні природні образи, ідеї, переживання, властиві 
людині як суб’єкту колективного несвідомого (в психології К. Юнга). 
АРХІ... (грец. &рхк..) — префікс, що означає “головний”, “стар¬ 
ший”; найвищий ступінь чогось, напр.: архідиякон, архієпископ. 
АРХІВ (лат. агсЬІУШп, від грец. архєїоу — урядовий будинок) — 1) Ус¬ 
танова, в якій зберігаються старовинні пам’ятки, рукописи і доку¬ 
менти. 2) Установа (або відділ в установі), де збирають, упорядко¬ 
вують і зберігають документальні матеріали. 3) Сукупність листів, 
рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності певної установи 
або особи. 


57 




АРХІВАРІУС 


АРХІВАРІУС (нім. АгсНіуагіив, з лат. агсЬіуагіиз — охоронець ар¬ 
хіву) — працівник архіву, знавець архівних матеріалів. 
АРХІЄПЙСКОП (від архі... і єпископ) — почесний духовний сан 
єпископів; у православній церковній ієрархії старший єпископ. 
АРХІЄРЕЙ (грец. (ірхієрєйє — первосвященик) — у православній 
церкві особа, що належить до вищих священнослужителів ( єпископ, 
архієпископ, митрополит, патріарх). 

АРХІМАНДРЙТ (грец. йфхфаубрїтгц;, букв. — старший над паст¬ 
вою) — у православній церкві титул настоятелів великих чоло¬ 
вічих монастирів, ректорів духовних семінарій, глав духовних мі¬ 
сій. 

АРХІПЕЛАГ (від архі... та грец. тгеХауод— море) — велика група ост¬ 
ровів, що лежать на незначній відстані один від одного, мають зде¬ 
більшого однакове походження, подібну геологічну будову і розгля¬ 
даються як одне ціле. 

АРХІТЕКТОНІКА (від грец. 6срх«тєктоуіип — будівельне мистецт¬ 
во) — 1) Художнє вираження конструктивної структури споруди. 
2) Загальна картина геологічної будови, структури і місцезнахо¬ 
дження порід даної місцевості. 3) Будова художнього твору, його 
композиція. 4) Переносно — основний принцип побудови, зв’язок і 
взаємозумовленість елементів цілого. 

АРХІТЕКТУРА (лат. агсЬіІесіига, від грец. йрхітєнтшу — будівни¬ 
чий) — 1) Будівельне мистецтво; проектування і будівництво спо¬ 
руд. 2) Мистецький характер споруди. 

АРХОЗАВРИ (від грец. «ірхатос — стародавній і ...завр) — група ви¬ 
мерлих (текодонти, динозаври, птерозаври) та сучасних (крокодили) 
плазунів. 

АС (франц. а$ — туз, переносно — майстер своєї справи) — 1) Льот- 
чик-винищувач вищого класу, майстер повітряного бою. 2) Пере¬ 
носно — визначний майстер своєї справи. 

АСАМБЛЕЯ (франц. азхетЬІее — збори) — 1) Бал, розважальні або 
ділові збори за часів Петра І. 2) У деяких країнах назва парламенту 
або однієї з його палат. 3) Назва керівного органу деяких міжнарод¬ 
них організацій (напр. Генеральна Асамблея ООН). 

АСЕНІЗАЦІЯ (від франц. аззаіпіззетепі — оздоровлення, очист¬ 
ка) — система очищення неканалізованих населених пунктів, яка 
включає вивід покидьків і фекалій з вигрібних ям. 

АСЕПТИКА (від а... і грец. оцітхос, — гнильний) — сукупність про¬ 
філактичних методів і прийомів, спрямованих на запобігання зара¬ 
женню ран через предмети, які до них торкаються. 

АСЕСОР (лат. аззезюг, від азхібео — засідаю) — 1) Судова службова 
особа в Стародавньому Римі (помічник претора). У деяких країнах — 
судовий засідатель. 2) Колезький а. — в дореволюційній Росії 
цивільний чин. 


58 




АСКОРБІНОВА 


АСИГНАЦІЇ (від лат. авві^паїіо — призначення) — 1) Паперові гро¬ 
ші, що були в обігу в Росії у 1769—1849 рр. 2) Переносно — взагалі 
паперові гроші. 

АСИГНУВАТИ (від лат. а5$і{;по — призначаю) — відпускати, ви¬ 
діляти певну суму грошей для визначеної мети. 

АСИМЕТРІЯ (від грец. йотцрєтрш — невідповідність) — відсутність 
або порушення симетрії. 

АСИМІЛЯЦІЯ (від лат. а55Іті1аііо — уподібнення) — 1) Утворення 
в організмі складних речовин з простих, що надходять з навколиш¬ 
нього середовища. Протилежне — дисиміляція. 2) Злиття одного на¬ 
роду з іншим шляхом засвоєння його мови, культури, звичаїв і 
втрати власної мови, культури, звичаїв. 3) мовозн. Уподібнення зву¬ 
ків. 4) Уподібнення, злиття будь-чого. 

АСИМПТОТА (від грец. гсстйцтггштод — який не збігається) — пряма, 
яка не має жодної спільної точки з певною кривою (напр. гіпербо¬ 
лою), що необмежено наближається до цієї прямої. 
АСИНХРОННИЙ (від а... і синхронний) — який не збігається в часі. 
АСИСТАНС (англ. а$5І5Іапсе, від лат. азхійепв — присутній, поміч¬ 
ник) — послуги, допомога у натурально-матеріальній або грошовій 
формі у межах договору страхування. 

АСИСТЕНТ [від лат. а$$і$іеп$ (а$5І$іепІі$) — присутній, помічник] — 
1) Помічник професора, лікаря, режисера, екзаменатора і т. ін., який 
має окреслене коло обов’язків. 2) Перше наукове звання і посада 
викладача вищого навчального закладу. 3) Особа, яка входить до 
складу почесної охорони прапора і т. ін. 

АСИСТОЛІЯ (від а... і грец. отатоХгі — скорочення) — різке ослаб¬ 
лення скорочень серцевого м’яза, що викликає розлад серцевої дія¬ 
льності. 

АСКАРЙДИ (грец. ааиарібєс) — родина класу круглих червів, що 
паразитують у кишечнику тварин та людини. 

АСКЕТ (від грец. ааиіітпс — добре навчений) — 1) Людина, яка до¬ 
тримується принципів аскетизму. 2) Релігійний подвижник, пусте¬ 
льник, який бореться зі своєю плоттю голодом та іншими муками. 
3) Переносно — людина, яка вкрай обмежує свої життєві потреби. 
АСКЕТЙЗМ (від аскет) — 1) Моральний принцип, що полягає в 
крайньому обмеженні потреб людини, самозреченні, у відмові її від 
життєвих благ і насолод з метою самовдосконалення або досягнен¬ 
ня морального чи релігійного ідеалу. Протилежне — гедонізм. 2) Пе¬ 
реносно — надзвичайна стриманість, помірність, відмовлення від 
життєвих благ. 

АСКЛЕПІЙ (грец. ’АаиАгітпбд) — у давньогрецькій міфології бог 
лікування, якого Зевс убив громом за спробу оживляти мертвих. У 
давніх римлян — Ескулап. 

АСКОРБІНОВА кислота (від а... і лат. зсогЬиІш — цинга) — 
вітамін С, органічна кислота, нестача якої в їжі спричинює цингу. 

59 




АСОНАНС 


Міститься в усіх рослинах; найбільше — в чорній смородині, шип¬ 
шині. 

АСОНАНС (франц. аззопапсе, від лат. аззопо — відгукуюсь) — 
1) Повторення однорідних голосних звуків у поетичній мові для 
увиразнення образу; співзвучність. 2) Неповна рима, в якій схожі 
лише голосні. 

АСОРТИМЕНТ (франц. аззолітепі — набір, комплект, від а$$ог- 
їіг — підбирати, сортувати) — 1) Склад, співвідношення різних ви¬ 
дів виробів у продукції підприємства, галузі виробництва або в пев¬ 
ній групі товарів із врахуванням їхньої якості. 2) Підбір різних видів 
і сортів товарів. 

АСОРТІ (від франц. а$$огІі — добре підібраний) — набір однорідних 
продуктів, предметів різних сортів, напр., цукерки, риба, м’ясні ви¬ 
роби. 

АСОЦІАЦІЯ (лат. аззосіаііо — сполучення, з’єднання, від аззосіо — 
з’єдную) — 1) Об’єднання осіб, установ, організацій, держав для 
досягнення спільної мети, 2) Сполучення, з’єднання чого-небудь в 
єдине ціле (напр., молекул, іонів, зір або зоряних систем). 3) Психо¬ 
логічний зв’язок між окремими нервово-психічними актами — 
уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне уявлення, 
почуття тощо спричинює інше. 4) бот. Сукупність однорідних рос¬ 
линних угруповань (фітоценозів), однакових за умовами існування, 
видовим складом тощо. 

АСПЕКТ (від лат. азресіиз — погляд, вид) — 1) Точка зору, з якої 
сприймається або оцінюється те чи інше явище, предмет, подія; пер¬ 
спектива, в якій вони виступають. 2) Зовнішній вигляд рослинних 
угруповань; змінюється за фазами розвитку рослин протягом року. 
АСПІД [від грец. бате; (йоттібск;) — отруйна змія] — І) Рід отруйних 
змій. Поширені в Північній і Південній Америці. Отруту А. викори¬ 
стовують у медицині. 2) Переносно — зла, підступна людина. 
АСПІРАНТ [від лат. азрігапз (азрігапііх) — який до чогось прагне] — 
особа, що готується до науково-педагогічної діяльності, навчаю¬ 
чись у аспірантурі. 

АСПІРАНТУРА [нім. Лхрігапшг, від лат. азрігапх (а$рігапіі$) — який 
до чогось прагне] — система підготовки при вищих навчальних за¬ 
кладах або науково-дослідних інститутах професорсько-викладаць¬ 
ких і наукових кадрів. 

АСПІРАТОР (від лат. азріго — дму, видихаю) — І) У медицині апа¬ 
рат для відсмоктування рідин з ран, відкритих і закритих порож¬ 
нин тіла. 2) Пристрій, яким відбирають проби газу з метою аналізу 
його складу і запиленості. 3) Пристрій для відсмоктування забруд¬ 
неного повітря з виробничих приміщень. 

АСПІРАЦІЯ (від лат. азрігаїіо — дихання) — 1) Система відсмокту¬ 
вання пилу із забруднених виробничих приміщень. 2) Проникнен¬ 
ня сторонніх предметів і речовин у дихальні шляхи під час вдиху. 


60 




АСТРОГЕОЛОГІЯ 


3) мед. Відсмоктування шприцом або спеціальним приладом рідини, 
повітря, скупчених внаслідок різних захворювань у якій-небудь по¬ 
рожнині тіла. 

АСТАТ (від грсц. аататос — нестійкий) — радіоактивний хімічний 
елемент, символ Аі, ат. н. 85; належить до галогенів. 

АСТЕНІК (від грец. ао&єуіиос — безсилий, кволий, млявий) — люди¬ 
на, для якої характерна певна будова тіла: високий зріст, довга і вузь¬ 
ка грудна клітка, довга шия, худорлявість, слабо розвинені м’язи. 
АСТЕНІЯ (від грец. йадєуєіа — безсилля, слабість) — стан безсилля, 
загальна кволість, швидка втомлюваність, мінливість настрою, що 
виникає внаслідок хвороби, перевтоми, недотримання режиму хар- 
чування ; праці й відпочинку тощо. 

АСТЕРИСК (від грец. аатєріакоє — зірочка) — друкарський набір¬ 
ний знак у вигляді зірочки (*), який застосовують переважно для 
позначення посилань. 

АСТЕРОЇДИ (від грец. аатєроєїбііс — зореподібний, зоряний) — ма¬ 
лі планети, що обертаються навколо Сонця в основному між ор¬ 
бітами Марса і Юпітера. 

АСТИГМАТИЗМ (від а... і грец. атіура — крапка) — 1) Одна з абе¬ 
рацій оптичних систем, при якій утворюване лінзою зображення то¬ 
чки внаслідок неоднакового заломлення проміння є розпливчас¬ 
тим. 2) А. о к а — вада зору, зумовлена несферичністю рогівки або 
кришталика ока. Інша назва —неточковість. 

АСТМА (від грец. аа9ра — ядуха) — 1) Раптові приступи ядухи, що 
періодично повторюються при деяких захворюваннях серця. Інша 
назва — серцева астма. 2) Алергічне захворювання, для якого 
характерні періодичні напади внаслідок судорожного збудження 
бронхів або набухання їхньої слизової оболонки. Інша назва — брон¬ 
хіальна астма, ядуха. 

АСТРАЛЬНИЙ (від грец. аатроу — зоря) — 1) Зоряний. 2) Пов’яза¬ 
ний з астрологією, поклонінням небесним світилам. 

АСТРЕНТ (від франц. азігеіпіе) — пеня, що наростає за прострочен¬ 
ня взятих зобов’язань. 

АСТРО... (від грец. бсатроу — зоря) — у складних словах відповідає 
поняттям “зоряний”, “пов’язаний з небесними тілами”, напр.: аст¬ 
робіологія, астронавт. 

АСТРОБІОЛОГІЯ (від астро... і біологія) — наука, що досліджує 
проблеми існування життя у Всесвіті. 

АСТРОБОТАНІКА (від астро... і ботаніка) — розділ астробіології, 
що вивчає можливі умови виникнення й розвитку рослинності на 
планетах Сонячної системи. 

АСТРОГЕОГРАФІЯ (від астро... і географія) — наука, що досліджує 
природні умови планет Сонячної системи порівняно з Землею. 
АСТРОГЕОЛОГІЯ (від астро... і геологія) — наука, що досліджує 
будову планет Сонячної системи і Місяця. 


61 



АСТРОЛбГІЯ 


АСТРОЛОГІЯ (від астро... і ...логія) — вчення, яке виникло в гли¬ 
боку давнину і викликає інтерес у наш час; за ним на основі розта¬ 
шування небесних тіл нібито можна передбачати майбутнє окремих 
осіб і людства, долю різних починань і організацій, природні явища 
тощо. 

АСТРОЛЯБІЯ (від астро... і грец. Харп — хапання) — старовинний 
прилад для визначення положення небесних тіл, а також для ви¬ 
мірювання горизонтальних кутів на місцевості в геодезії. 
АСТРОМЕТРІЯ (від астро... і ...метрія) — розділ астрономії , що за¬ 
ймається побудовою системи координат і визначенням точних по¬ 
ложень небесних тіл та вимірюванням точного часу. 

АСТРОНАВТ (від астро... і ...навт) — те саме, що й космонавт. Тер¬ 
мін “астронавт” вживають у США та деяких інших країнах. 
АСТРОНАВТИКА (від астро... і ...навтика) — те саме, що й космо¬ 
навтика. 

АСТРОНІМ (від астро... і грец. буєра — ім’я) — позначення прізви¬ 
ща автора якимсь друкарським знаком (напр. зірочкою). Вид псев¬ 
доніма. 

АСТРОНОМІЧНИЙ — пов’язаний з астрономією ; а - н а об¬ 
серваторія— науково-дослідна установа, де спостерігають 
і вивчають небесні світила і явища, а також розробляють тео¬ 
ретичні питання астрономії; а-на одиниця — одиниця дов¬ 
жини, що дорівнює віддалі від Землі до Сонця (близько 
149,5 млн км). 

АСТРОНбМІЯ (від астро... і ...номія) — наука про будову і розви¬ 
ток небесних тіл, про Всесвіт. 

АСТРОФІЗИКА (від астро... і фізика) — розділ астрономії, який 
вивчає фізичну природу і хімічний склад небесних тіл та міжзоряно¬ 
го середовища, а також процеси, що відбуваються в них. 
АСФІКСІЯ (грец. бсстсрє^іа, букв. — відсутність пульсу, ядуха) — хво¬ 
робливий стан, який виникає внаслідок нестачі в крові кисню і 
надміру вуглекислоти; характеризується тяжким розладом (аж до 
повного припинення) дихання і кровообігу. 

АСЦЙТ (грец. аахітлс — черевна водянка, від аонод — шкіряний міх 
для зберігання рідини, живіт) — патологічне скупчення рідини в че¬ 
ревній порожнині людини і тварин при захворюваннях серця, пе¬ 
чінки тощо. Інша назва — черевна водянка. 

АТАВІЗМ (від лат. аіауиз — віддалений предок) — поява в окремих 
організмів ознак, властивих їхнім далеким предкам; напр., розвиток 
у людини хвостового придатка, розвиток у коня двох додаткових 
пальців. Інша назва — реверсія. 

АТАКА (від франц. аііацие — напад) — 1) Стрімкий напад на проти¬ 
вника в поєднанні з навальним вогнем. 2) А. р е в м а т и ч н а — го¬ 
стрий напад ревматизму. 3) Переносно — рішучі дії, спрямовані 
проти кого-небудь або на досягнення певної мети. 


62 



АТЛЕТИКА 


АТАРАКСІЯ (від грец. &тара£іа — спокій) — стан душевного спо¬ 
кою й незворушності, досягти якого, на думку давньогрецьких 
філософів, повинен прагнути мудрець. 

АТАШЕ (франц. аКасЬе, букв. — прикріплений) — 1) Молодший 
дипломатичний ранг співробітника дипломатичних представництв 
та відомств закордонних справ. 2) Службові особи — представники 
різних відомств, відряджені до дипломатичних представництв або 
відповідних відомств країни перебування (а. спеціальні, а. військо¬ 
ві, а., військово-морські та ін.). 

АТЕЇЗМ (від а... і грец. 9є6с — Бог) — система переконань, яка від¬ 
кидає існування Бога і всі релігійні поняття, уявлення. 

АТЕЛЬЄ (від франц. аіеііег — майстерня, студія) — 1) Підприємство 
по наданню побутових послуг населенню: пошиттю одягу і взуття, 
фотографуванню, ремонту радіо- і телеапаратури тощо. 2) Майстер¬ 
ня митця. 

АТЕРОСКЛЕРОЗ [від грец. адіїр (а8£род) — полова і склероз] — хро¬ 
нічне захворювання, переважно літніх людей, яке характеризується 
ущільненням і втратою еластичності стінок артерій з наступним 
порушенням кровопостачання органів. 

АТЕСТАТ (від лат. аКезіог — підтверджую, посвідчую) — 1) Свідоц¬ 
тво про закінчення середнього навчального закладу. 2) Посвідчення 
на забезпечення продовольством і грішми військовослужбовців, а 
також членів їх сімей. 3) Свідоцтво про присвоєння вченого або 
спеціального звання. 

АТЕСТАЦІЯ (від лат. аііезіаііо — посвідчення) — визначення квалі¬ 
фікації працівника, відзив про його здібності, ділові та інші якості. 
АТИПОВИЙ (від а... і типовий) — нетиповий, нехарактерний. 
АТИРЕОЗ (від а... і грец. 9ирєо<; — щит) — природжене або набуте 
порушення функції щитовидної залози. 

АТЛАНТ [від грец. ”АтЛа<; ("АтЛаутос)] — 1) У давньогрецькій міфо¬ 
логії титан , який за наказом Зевса тримав на собі небо. 2) архіт. 
Скульптурна деталь у вигляді чоловічої постаті, що підтримує пере¬ 
криття будівлі, портик, балкон (пор. каріатида). 

АТЛАС (від грец. "АтХас) — систематизований збірник географіч¬ 
них або історичних карт, зоряних карт чи фотографій зоряного не¬ 
ба, зображень рослин, тварин, малюнків, таблиць тощо. Назва на 
честь міфічного короля Лівії Атласа, який нібито першим зробив 
місячний глобус. 

АТЛАС (араб., букв. — гладенький) — шовкова або напівшовкова 
тканина з блискучою лицьовою поверхнею. 

АТЛЕТ (від грец. &8Лг|тпс — учасник змагань, борець) — 1) Фізично 
розвинена, дужа людина. 2) Спортсмен, який займається легкою чи 
важкою атлетикою. 

АТЛЕТИКА (грец. аЗЛггпкп) — 1) У давніх греків мистецтво досягати 
гармонійного розвитку тіла за допомогою фізичних вправ. 2) Фізичні 

63 




АТМОСФЕРА 


вправи, які потребують сили і спритності. Розрізняють легку а. 
(біг, ходіння, стрибки, метання) і важку а. (підняття ваги — гирі, 
гантелі, штанги). 3) Вид циркового мистецтва із силовими вправа¬ 
ми та трюками. 

АТМОСФЕРА (від грец. йтрої; — пара і сфера) — 1) Газоподібна 
оболонка Землі та інших небесних тіл. 2) Одиниця тиску, шо відпо¬ 
відає тиску стовпчика ртуті заввишки 760 мм, або 1,01325-10 5 Па; 
позначається атм. 3) Переносно — настрій оточення, обстановка 
(напр. товариська а.). 

АТОЛ (мальдівське аіоіи) — кораловий острів кільцеподібної форми 
з мілководною лагуною всередині. А. поширені в тропічних широ¬ 
тах. 

АТОМ (від грец. &тоцод — неподільний) — найменша частинка 
хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. 
АТОМІЗМ, АТОМІСТИКА — вчення, за яким матерія складається 
з атомів (тобто дискретна). 

АТОНАЛЬНІСТЬ (від а... і тональність) — відсутність тональності; 
характерний для деяких музичних течій метод композиції, що грун¬ 
тується на відмові від тональності ладу. 

АТОНІЯ (від грец. атоуіа — в’ялість, слабкість) — ослаблення тону¬ 
су, еластичності й збудливості тканин та органів (шлунка, кишок, 
м’язів тощо) у людини і тварин. 

АТРАКЦІЙН (франц. аНгасііоп, букв. — притягання) — 1) Номер 
циркової програми. 2) Вид масових розваг. 

АТРАКЦІЯ (від лат. аіігасііо — притягування) — геод. відхилення 
виска внаслідок діяння сили тяжіння гір, важких речовин земної 
кори та інших значних мас. 

АТРИБУТ (від лат. аіігіЬиІит — додане) — 1) Невід’ємна власти¬ 
вість об'єкта. 2) мовозн. Означення (член речення). 3) Переносно — 
невід’ємна ознака, властивість чого-небудь. 

АТРИБУТЙВНИЙ (від атрибут) — мовозн. який стосується озна¬ 
чення, вживається як означення; означальний. 

АТРИБУЦІЯ (від лат. аНгіЬиііо — приписування) — визначення 
автентичності художнього твору, його автора, місця й часу ство¬ 
рення. 

АТРІУМ (лат. аігішп, від а(ег — темний) — у давньоримських бу¬ 
динках приміщення з верхнім освітленням, де приймали гостей. 
АТРОФІЯ (від грец. йтросріа — голодування, в’янення) — 1) Змен¬ 
шення розміру та маси органа або тканини організму тварин і лю¬ 
дини з одночасним ослабленням або втратою їхніх функцій. 2) Пе¬ 
реносно — притуплення, втрата якого-небудь почуття, властивос¬ 
ті. 

АТТИК [від грец. 'Аттіко? — той, що походить з Аттіки (область 
Стародавньої Греції)] — стінка над карнизом або поверх, що увін¬ 
чує споруду, найчастіше тріумфальну арку. 


64 



АУТОГІПНбЗ 


АУДЙТ (англ. аисШ, від лат. аисіііиз — слухання, вислуховування) — 
фінансовий аналіз , бухгалтерський контроль, ревізія фінансово-гос¬ 
подарської діяльності підприємства, організації, фірми, акціонерного 
товариства, які здійснюються незалежними кваліфікованими спе¬ 
ціалістами — аудиторами. 

АУДЙТОР (від лат. аисіііог — слухач) — 1) Учень, якого призначає 
учитель для перевірки засвоєння уроків іншими учнями. 2) Ревізор, 
який виконує аудит. 

АУДИТОРІЯ (лат. аибіїогіит) — 1) Приміщення, де читають лекції, 
доповіді, проводять збори, семінари тощо. 2) Присутні на лекції, до¬ 
повіді, учасники зборів, а також слухачі радіопередач, глядачі теле¬ 
передач тощо. 

АУДІЄНЦІЯ (від лат. аиіїіепііа — вислухування) — офіційний при¬ 
йом у високопоставленої особи; в міжнародному праві — прийом 
главою держави глави дипломатичного представництва або особи, 
що обіймає високу державну посаду. 

АУКЦІОН [від лат. аисііо (аисііопіз) — збільшення] — продаж з пуб¬ 
лічного торгу товарів, майна покупцеві, який запропонував найвищу 
ціну; установа, що займається таким продажем. 

АУРА (від грец. аііра — подих, повів вітерця) — 1) У містичних 
вченнях — світло, яке випромінює божественна істота, німб. 2) У 
парапсихології — особливе поле, що утворюється навколо біологіч¬ 
них об’єктів. 3) Особливий стан перед нападом епілепсії, істерії, 
мігрені. 

АУСКУЛЬТАЦІЯ (від лат. аизсиІШіо — слухання, вислуховуван¬ 
ня) — метод дослідження хворих вислуховуванням звукових явищ в 
організмі — тонів серця, шумів дихання, перистальтики. 

АУСПІЦІЇ (лат. аизрісіа, від ауі$ — птах і хресіо — дивлюся) — 1) У 
давніх римлян ворожіння на основі спостережень за польотом і 
криком птахів, за небесними явищами; витлумачувалося авгурами. 
2) Переносно — види на майбутнє. 

АУТ (від англ. оиі — зовні, поза) — термін, що у спортивних іграх з 
м’ячем означає виліт м’яча, шайби за межі спортивного поля, май¬ 
данчика. 

АУТБРЙДИНГ (англ. оШЬгеесііпд, від оиі — поза і Ьгееіїіп§ — розве¬ 
дення) — схрещування не споріднених між собою тварин або рослин. 
АУТЙЗМ (від грец. айтбі; — сам, один) — хворобливий стан психіки 
людини, що характеризується заглибленням у внутрішні пережи¬ 
вання, прагненням до відособлення від зовнішнього світу і посту¬ 
повим відривом від реальної дійсності. 

АУТОГЕННИЙ (від грец. айтос — сам і ...генний) — який виникає в 
самому організмі. А-не тренування — техніка самонавіюван¬ 
ня та релаксації. 

АУТОГІПНОЗ (від грец. айтод — сам і гіпноз) — гіпноз, що викли¬ 
кається самонавіюванням. 


65 




АУТОДАФЕ 


АУТОДАФЕ (португ. аиіо сіа Ге, букв. — акт віри) — оголошення й 
виконання вироків інквізиції, зокрема спалення засуджених на вог¬ 
нищі. 

АУТОПСЇЯ (від грец. айтод — сам і бфід — вид, розгляд) — розтин 
трупа для встановлення причин смерті. 

АУТСАЙДЕРИ (англ. оиїзігіег — сторонній) — 1) Підприємства, що 
не входять до монополістичних об’єднань. 2) Спортсмени, спорти¬ 
вна команда, які у змаганні посіли одне з останніх місць. 3) Пере¬ 
носно — ті, що відстають у чому-небудь. 

АУТТРЕЙД (англ. оиі-ігасЗе, від оиі — поза і ІгасЗе — торгівля) — 
торговельна операція, що не вдалася через непорозуміння сторін 
або технічні помилки при оформленні документів. 

АФЕКТ (від лат. аїїесШз — настрій, хвилювання, пристрасть) — ко¬ 
роткочасне бурхливе переживання людини (гнів, лють, жах, відчай, 
раптова велика радість). Для людини у стані А. характерні поривча¬ 
сті рухи, плач, крики. 

АФЕКТАЦІЯ (лат. аГГесіаііо, від аГГесІо — удаю, прикидаюся) — не¬ 
природність, штучність у поведінці, манерах; надмірна піднесеність 
у мові. 

АФЕРА (від франц. аГГаіге — справа) — шахрайський вчинок, шах¬ 
райство; сумнівна угода. 

АФЕРИСТ — людина, що вчиняє аферу. Інша назва — шахрай. 
АФІДЕВІТ (від англ. аіїісіеуіі — письмові свідчення під прися¬ 
гою) — власні письмові свідчення, завірені нотаріусом або іншою 
посадовою особою. 

АФІКС (від лат. аГГіхиз — прикріплений) — частина слова, що має 
граматичне значення і вносить зміни у значення кореня. Інші наз¬ 
ви—формант, формати в. Див. також Префікс, Інфікс, Су¬ 
фікс. 

АФІЛіАЦІЯ (від англ. аГГйіаііоп — поєднання, зв’язок) — потреба у 
спілкуванні та емоційних контактах; виявляється у намаганні бути 
членом групи, брати участь у спільній діяльності, допомагати ін¬ 
шим та приймати допомогу від них. 

АФЇНА ПАЛЛАДА [грец. ’А8г|уа ПаХХас (ПаХХабое)] — у давньогре¬ 
цькій міфології богиня війни, мудрості, покровителька наук і реме¬ 
сел. У римлян — Мінерва. 

АФОНІЯ (від грец. бссрсоуіа — німота, відсутність звуків) — втрата 
голосу, беззвучність його (внаслідок захворювання гортані або ура¬ 
ження нервової системи). 

АФОРИЗМ (від грец. асроритрод — визначення, вислів) — короткий 
влучний оригінальний вираз, що набув поширення, зробився устале¬ 
ним. 

АФРОДІТА (грец. ’ Асрробітг)) — у давньогрецькій міфології боги¬ 
ня кохання і вроди. У давньоримській міфології їй відповідає Ве- 
нера. 

66 




АЯКСИ 


АФРбНТ (від франц. аїїгопі — образа) — несподівана неприєм¬ 
ність, невдача; різка відсіч. 

АФТИ (грец. асруш) — маленькі виразки (пухирці) на слизовій обо¬ 
лонці, переважно ротової порожнини, що розвиваються при деяких 
захворюваннях. 

АХЇЛЛ, АХІЛЛЕС (грец. ’АхіХХєйе) — 1) У давньогрецькій міфології 
найхоробріший герой Троянської війни. За міфом, єдиним вразли¬ 
вим місцем на тілі А. була п’ята — місце, за яке його немовлям три¬ 
мала, занурюючи у води підземної річки Стиксу, мати. 2) Перенос¬ 
но— ахіллесова п’ята — найвразливіше місце. 
АХРОМАТЙЗМ (від грец. йхрйматод — безбарвний) — 1) Безбарв¬ 
ність. 2) Властивості оптичних систем при заломленні світла не 
розкладати його на хвилі різної довжини, тобто не давати райдуж¬ 
ного забарвлення зображень. 

АХРОМАТЙЧНИЙ (від грец. ахрйратод — безбарвний) — незабар- 
влений, безбарвний. А. з і р — розлад зору, що характеризується 
втратою розрізняння хроматичних кольорів. 

АХРОМІЯ (від а... і грец. хрйра — колір) — мед. природжене або на¬ 
буте знебарвлення шкіри (напр., при альбінізмі, при деяких захво¬ 
рюваннях). 

АХТЕРПІК (гол. асЬіегріек) — крайній кормовий відсік на судні, що 
відіграє роль баластної цистерни для усунення диференту судна. 
АХТЕРШТЕВЕНЬ (гол. асіїїегзіеуеп) — нижня кормова частина суд¬ 
на, що є продовженням кіля. 

АЦЕТАТИ (від лат. асеїит — оцет) — солі Й ефіри оцтової кислоти. 
Солі А. застосовують у протравному фарбуванні, медицині; ефіри — 
як розчинники у виробництві кіноплівки, в парфумерії, харчовій 
промисловості. 

АЦЕТИЛЕН (від лат. асеїит — оцет і грец. йХп — речовина, сирови¬ 
на) — органічна сполука, безбарвний газ; з повітрям утворює вибу¬ 
хові суміші. Застосовують при зварюванні металів, у виробництві 
пластмас, оцтової кислоти. 

АЦЕТОН (від лат. асеїит — оцет) — органічна сполука, безбарвна 
горюча рідина. А. — розчинник багатьох органічних речовин. За¬ 
стосовують у виробництві штучного шовку, бездимного пороху, ла¬ 
ків. 

АЦИДОЗ (від лат. асіби$ — кислий) — підвищена кислотність кро¬ 
ві, шлункового соку та тканин організму внаслідок порушення кис¬ 
лотно-лужної рівноваги. 

АШУГ (тюрк, ашик, букв. — закоханий) — народний поет, співець 
і музикант у азербайджанців і вірмен. 

АЯКСИ (грец. Аїаутєд) — 1) Ім’я двох міфологічних героїв, які разом 
вершили подвиги під час Троянської війни. 2) Переносно — два 
Аякси — нерозлучні друзі. 


67 



БААЛ 


2 ? 


БААЛ , ВААЛ (семіт, ба’ал — пан) — у релігії Стародавньої Фінікії, 
Сирії, Палестини бог родючості, вод, війни. 

БАБА — у тюркських народів додаток до імені при звертанні до 
старшого за віком. 

БАБІТИ —металеві сплави, що відзначаються низьким коефіцієн¬ 
том тертя і застосовуються у машинобудуванні при виготовленні 
підшипників. Від прізвища американського винахідника І. Бабіта 
(1854-1926). 

БАБУЇН (франц. ЬаЬоиіп) — мавпа роду павіанів. Поширений у 
Центральній та Східній Африці. 

БАГЕРНИЙ насос (від гол. Ь১ег — бруд, мул) — гідравлічна ма¬ 
шина для переміщення води із завислими у ній частинками золи, 
шлаку, піску тощо. 

БАГЕТ (від франц. Ьа§ие»е, з лат. Ьасиїигп — палиця) — різьблена 
або пофарбована планка для виготовлення рамок, карнизів чи 
оздоблення стін. 

БАДМІНТОН — спортивна гра один на один або двоє проти двох; 
грають, перекидаючи волан через сітку ракетками. Від назви анг¬ 
лійського м. Бадмінтон. 

БАЗА (франц. Ьазе, від грец. (З&сш; — основа) — 1) Основа, фунда¬ 
мент, опора будь-чого. Б. д а н и х — інф. сукупність впорядкованих 
даних з якої-небудь галузі, поданих у формі, придатній для машин¬ 
ної обробки. 2) Нижня профілююча частина колони або пілястра. 
3) Склади, майстерні або частина території з приміщеннями й за¬ 
пасами для постачання армії, експедицій, підприємств. 4) Устано¬ 
ва, що обслуговує певну галузь культурно-освітньої роботи. 5) Те¬ 
риторія поза межами країни, обладнана для розміщення військово¬ 
го підрозділу. 

БАЗАЛІОМА (від лат. Ьазаііз — основний і ...ома) — епітеліальна пу¬ 
хлина шкіри людини та хребетних тварин. Інша назва — к а р ц и- 
н о ї д ш к і_р и. 

БАЗАЛЬНИЙ (лат. Ьазаііх, від грец. р&аід — основа) — основний, 
належний до основи (бази)', розташований біля основи або зверне¬ 
ний до неї. 

БАЗАЛЬТ (лат. Ьазаііез, від грец. р&сгауод — пробний камінь) — ви¬ 
ливна магматична гірська порода чорного або темно-сірого кольо¬ 
ру. Будівельний матеріал, сировина для кам’яного литва. 
БАЗЕДОВА хвороба — хвороба, спричинювана підвищеною 
функцією щитовидної залози. Від прізвища німецького лікаря 
К. Базедова (1724—90), який описав її. 

БАЗИЛІАНИ див. Василівни. 


68 




БАКТЕРІЇ 


БАЗЙЛЇКА (лат. Ьазіїіса, від грец. рашХіхіі — царський дім, па¬ 
лац) — видовжена прямокутна в плані споруда, розділена вподовж 
колонами на 3—5 частин — нефів. Середній неф вищий за бічні. У 
формі Б. будували античні, згодом християнські храми. 

БАЗИС (нім. Вазіз, від грец. рйоте— основа) — 1) Основа, база. 
2) Сукупність виробничих відносин певного суспільства, що відпо¬ 
відають характерові й певному рівневі розвитку продуктивних сил і 
являють собою основу для надбудови даного суспільства. 

БАЗУКА (англ. Ьагоока) — легка протитанкова безвідкатна гармата, 
шо знаходиться на озброєнні в армії США та деяких інших країн. 
БАЙ (тюрк. — багатий; господар; ватажок) — багатій, великий зем¬ 
левласник, лихвар у Середній Азії, Казахстані, на Алтаї і почасти 
Кавказі. 

БАЙ-БЕК (від англ. Ьиу-Ьаск — викуповувати) — 1) Викуповування 
цінних паперів. 2) Форма кредиту у вигляді товарообмінної операції, 
при якій розрахунок за постачання обладнання виконується продук¬ 
цією, виробленою на цьому обладнанні. 

БАЙКА (гол. Ьааі, від франц. Ьаіе — вовняна матерія, з лат. Ьасііиз — 
каштановий) — м’яка бавовняна тканина з густим ворсом, начеса¬ 
ним з обох боків. 

БАЙРАМ (від тур. Ьаігат — свято) — релігійне свято у мусульман, 
що починається після рамадану і складається з двох частин з інтер¬ 
валом сім днів. 

БАЙТ (англ. Ьуіе) — одиниця кількості інформації, якою цифрова 
обчислювальна машина може оперувати як одним цілим. 1 
Б. дорівнює 8 біт. 

БАКАЛАВР (лат. Ьассаіаигеп?, від Ьассаіаигеаіиз — увінчаний лавра¬ 
ми) — 1) Перший вчений ступінь у ряді країн. 2) Особа, яка одержа¬ 
ла диплом про закінчення середньої освіти (у Франції та деяких ін¬ 
ших країнах). 

БАКАЛІЯ (від араб, баккал — продавець овочів, харчів) — деякі 
продовольчі товари: крупа, борошно, сіль, чай, цукор, сушня, пря¬ 
нощі тощо; відділ у магазині, де торгують цими товарами. 

БАКАРА 1 (франц. Ьассага) — різновид азартної картярської гри. 
БАКАРА 2 — цінний сорт кришталю. Від назви французького 
м. Баккара, де виробляють такий кришталь. 

БАКЕЛІТ — фенол-формальдегідна смола. Застосовують як кон¬ 
струкційний і електроізоляційний матеріал, для просочування де¬ 
ревини, паперу, тканин тощо. Від прізвища бельгійсько-американ¬ 
ського хіміка Л. Бакеланда (1863—1944). 

БАКТЕРИЦЙДИ (від бактерії та ... циди ) — речовини, здатні вбива¬ 
ти бактерії та інші мікроорганізми (напр.: спирт, формалін, антибіо¬ 
тики). 

БАКТЕРІЇ (від грец. рантиріа — паличка) — мікроскопічні, здебіль¬ 
шого одноклітинні, організми. Беруть участь у кругообігу речовин. 

69 




БАКТЕРІОЗИ 


Ряд Б. підвищує родючість грунту, деякі використовують для виго¬ 
товлення добрив, у промисловості, медицині. Багато видів — збуд¬ 
ники хвороб. 

БАКТЕРІОЗИ (від бактерія) — захворювання рослин, спричинюва¬ 
ні бактеріями (гниття, плямистість, в’янення тощо). Інша назва — 
бактеріальні хвороби рослин. 

БАКТЕРІОЛбГІЯ (від бактерії та ...логія) — розділ мікробіології ', на¬ 
ука про бактерії та спричинювані ними хвороби. 

БАКТЕРІОФАГИ (від бактерії та ...фаг) — бактеріальні віруси, які 
викликають руйнування (лізис) бактерій та інших мікроорганізмів. 
Використовують як лікувальний і профілактичний засіб. 
БАКШИШ (перс. — дарунок) — хабар, подачка. 

БАЛ (від франц. Ьаііе — м’яч, куля) — 1) Умовна одиниця для оцін¬ 
ки ступеня інтенсивності або якості певного явища (швидкості віт¬ 
ру, інтенсивності землетрусу, врожайності тощо). 2) Оцінка успіш¬ 
ності й поведінки в навчальних закладах. 3) Одиниця для оцінки в 
деяких видах спортивних змагань (напр. у гімнастиці). 4) Куля для 
голосування (балотування). 

БАЛАДА (франц. Ьаііабе, від Прованс. Ьаіаба, з Ьаіаг — танцюва¬ 
ти) — 1) Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, ле¬ 
гендарно-історичного чи героїчного змісту. 2) муз. Інструменталь¬ 
ний або вокальний твір. 

БАЛАНС (франц. Ьаіапсе, букв. — терези, від лат. Ьііапх — який має 
дві чаші) — 1) Рівновага, урівноважування. 2) Система показників, 
що характеризують співвідношення елементів у будь-якому явищі, 
що постійно змінюється. 3) фін. Порівняльний підсумок приходу і 
видатків. Див. також Сальдо. 

БАЛАНСИР (від франц. Ьаіапсіег — коромисло) — 1) Важіль, що 
хитається на осі і передає зворотний рух ланцюгам механізму (у ви¬ 
мірювальних приладах, шахтних помпах, бурових верстатах тощо). 
2) Головний регулятор (тягарець), що замінює маятник у механізмі 
годинника. 3) Довга палиця, балансуючи якою, акробат зберігає 
рівновагу на канаті. 

БАЛАНСОВИЙ (від баланс) — який стосується балансу; б - в а ва¬ 
ртість— вартість підприємства, яка визначається на підставі 
урахування активів та зобов’язань і зафіксована у бухгалтерських 
документах ; б. прибуток — сумарний прибуток підприємства 
за певний проміжок часу, зафіксований у його бухгалтерському 
балансі. 

БАЛАСТ (гол. Ьаііазі, від старошвед. Ьагіахі, з Ьаг — пустий і 1а$( — 
вантаж) — 1) Гравій, щебінь тощо, насипані на земляне залізничне 
полотно під шпалами. 2) Різноманітний вантаж для забезпечення 
стійкості та правильної осадки корабля, для регулювання висоти 
польоту аеростата тощо. 4) Переносно — непотрібна річ, зайвий 
вантаж. 


70 




БАНАН 


БАЛДАХІН (італ. ЬаІгіассЬіпо, букв. — шовкова тканина з Багда¬ 
да) — 1) Оздоблений навіс із тканини на жердинах або стовпах (над 
ліжком, троном і т. ін.). 2) Кам’яний, металевий або дерев’яний на¬ 
віс на колонах чи стовпах. 

БАЛЕТМЕЙСТЕР (нім. Ваііеіітеіаіег, від франп. Ьаііеї і нім. 
Мєі5іег — майстер, господар, розпорядник) — постановник балету, 
хореографічних сцен і композицій. 

БАЛІСТИКА (нім. Ваіііяік, від лат. Ьаііізіа — ядро, метальний сна¬ 
ряд, з грец. (і&ХЛсо — кидаю) — наука про рух артилерійських і реак¬ 
тивних снарядів, мін, куль, авіабомб тощо. 

БАЛІСТИЧНИЙ — пов’язаний з балістикою ; б-на ракета— 
ракета без несучих поверхонь (крил), що рухається по балістичній 
траєкторії', б-на траєкторія — крива лінія; шлях, по якому 
рухається тіло в повітрі за інерцією і під дією сили ваги. 

БАЛЬЗАМ (від грец. рйАаацоу — ароматична смола) — 1) Густа за¬ 
пашна речовина, до складу якої входять ефірні олії та розчинені в 
них смоли. Застосовують в оптиці й медицині. 2) Переносно — 
цілющий засіб. Уживається у назвах деяких лікувальних настоїв. 
3) Переносно — те, що дає розраду. 

БАЛЬЗАМУВАТИ (від бальзам) — просочувати (тіло померлого) ан¬ 
тисептичними й консервуючими розчинами (бальзамами), що за¬ 
тримують його гниття. 

БАЛЬНЕОЛОГІЯ (від лат. Ьаіпеит — лазня, купання і ...логія) — 
розділ медицини, який вивчає походження та фізико-хімічні власти¬ 
вості мінеральних вод і лікувальних грязей та методи використання 
їх, а також різних процедур із прісною та морською водою з ліку¬ 
вально-профілактичною метою. 

БАЛЬНЕОТЕРАПІЯ (від лат. Ьаіпеит — лазня, купання і тера¬ 
пія) — застосування природних та штучних мінеральних вод з ліку¬ 
вально-профілактичною метою; розділ бальнеології, який вивчає 
питання застосування цих вод. 

БАЛЮСТРАДА (франц. Ьаіизігабе, від італ. Ьа1аи$іго) — невисока 
огорожа сходів, терас, балконів з фігурних стовпчиків (балясин), 
з’єднаних угорі горизонтальним брусом або бильцями. 

БАМБУК (малайське ЬатЬи) — висока гнучка деревоподібна тро¬ 
пічна і субтропічна рослина родини злаків. З його міцних порожни¬ 
стих стебел будують легкі житла, мости, виготовляють меблі, вудоч¬ 
ки, папір тощо. 

БАМПЕР (англ. Ьитрег, від Ьитр — стикатися, наштовхуватися) — 
автомобільний буфер. 

БАНАЛЬНІСТЬ (від франц. Ьапаі — шаблонний, заяложений) — 
давно відома, заяложена думка. 

БАНАН (франц. Ьапапе, з мови баконго) — висока трав’яниста тро¬ 
пічна і субтропічна рослина з великим листям і жовтуватими довга¬ 
стими солодкуватими плодами, зібраними в брость. 


71 




БАНДА 


БАНДА (італ. Ьапсіа, букв. — загін) — 1) Озброєна група людей, що 
чинить напади та інші злочини; в широкому розумінні — будь-яка 
злочинна зграя, кліка. 2) Мідний духовий оркестр, що в деяких опе¬ 
рних виставах супроводжує дію переважно поза сценою; в симфо¬ 
нічній музиці — додатковий ансамбль, розміщений окремо від осно¬ 
вного оркестру. Див. також Джаз. 

БАНДАЖ (франц. Ьапбаее — пов’язка, від Ьапсіе — пов’язка, стріч¬ 
ка) — 1) мед. Еластична пов’язка для підтримування стінок живота 
або інших частин тіла в необхідному положенні. 2) тех. Металеве 
кільце (пояс, обід), яке надівають на частини машин для зміцнення 
їх або збільшення зносостійкості. 

БАНДЕРИЛЬЄРО (ісп. ЬапсіегіНего) — піший боєць у кориді, який 
кидає в бика бандерильї. Див. також Матадор, Тореадор, Пікадор. 
БАНДЕРЙЛЬЯ (ісп. Ьапбегіїїа) — невеличкий прикрашений стріч¬ 
ками спис для кориди. 

БАНДЕРОЛЬ (франц. Ьапбегоіе, від італ. Ьапбегиоіа, з Ьапбіега — 
прапор) — 1) Паперова стрічка, якою обклеюють поштові відправ¬ 
лення, відраховані купюри тощо. 2) Невелика поштова посилка, пе¬ 
реважно в паперовій обгортці. 3) Наклеєний на товар ярлик, що 
свідчить про оплату акцизу, мита. 

БАНДЖО (англ. Ьапіо) — джазовий струнний щипковий музичний 
інструмент, створений на основі інструмента американських негрів. 
БАНК (нім. Вапк, франц. Ьапяие, від італ. Ьапсо — лавка, конторка 
міняйла) — 1) Особливий економічний інститут, що акумулює тим¬ 
часово вільні кошти, надає кредит, здійснює грошові розрахунки, 
випускає в обіг гроші, цінні папери; акцептний б. — торговель¬ 
ний банк, який спеціалізується на кредитуванні зовнішньої торгів¬ 
лі. 2) Сукупність відомостей з певного питання; б. даних— інф. 
система централізованого інформаційного забезпечення користу¬ 
вачів, що містить базу або бази даних. 3) У картярських іграх — су¬ 
купність ставок гравців. 4) Різновид азартної картярської гри. 
БАНКА (від гол. Ьапк) — 1) Небезпечна для судноплавства мілина 
на морі. 2) Сидіння для гребців у шлюпках. 

БАНКІР (нім. Вапкіег, від франц. Ьапциіег) — власник або великий 
акціонер банку, банківський ділок. 

БАНКНОТИ (від англ. Ьапк-поіе, нім. Вапкпоіе) — паперові грошо¬ 
ві знаки, що їх випускають банки як засіб обігу й платежу. Інша наз¬ 
ва — банківські білети. Див. також Купюра. 

БАНКО (від італ. Ьапсо — лава) — 1) Ціна або курс, за якими банк 
продає й купує цінні папери. 2) Будівельний матеріал — на основі 
глини з соломою. Див. також Саман. 

БАНКОМАТ (від банк ) — апарат для видавання готівки за кредит¬ 
ною або дебетовою карткою. 

БАНКРУТ (італ. Ьапсагоііа, від Ьапсо — лавка, лава і гоМо — злама¬ 
ний) — 1) Неплатоспроможний боржник; юридична або фізична 


72 




БАРЕЛЬЄФ 


особа, сума заборгованості якої перевищила вартість її рухомого та 
нерухомого майна. 2) Переносно — той, хто зазнав поразки в чомусь. 
БАНКРУТСТВО (франц. Ьагщиегоиїе, від італ. Ьапсагоііа, з Ьапсо 
гоНо — розбитий банк) — 1) Фінансова неспроможність, наслідком 
якої є припинення платежів за борговими зобов’язаннями. 2) Пере¬ 
носно — провал планів, нездатність виконати взяті зобов’язання. 
БАОБАБ (амхарською — мавп’яче дерево) — вид дерев родини бом¬ 
баксових, стовбур яких досягає надзвичайної товщини (до 25 м в 
обводі). Характерне для саван Африки. Плоди їстівні. З кори добу¬ 
вають луб’яне волокно. 

БАПТИСТЕРІЙ (від грец. Ратпчатгірюу — купіль) — культове при¬ 
міщення в християнській церкві для проведення обрядів хрещення. 
БАПТЙСТИ (грец. Ратгпатпс — хреститель, від РалтїСш — занурюю, 
хрещу) — послідовники протестантської секти в християнстві , які 
заперечують деякі догми та обряди церкви, зокрема вважають, що 
хреститися потрібно в дорослому віці на основі “свідомої віри”. 
БАР 1 (англ. Ьаг) — 1) Невеликий ресторан, кафе з обслуговуванням 
біля прилавка. 2) Відділення в серванті, буфеті або спеціальні меблі 
для напоїв. 

БАР 2 (від грец. Р&роє — вага) — позасистемна одиниця тиску та ме¬ 
ханічної напруги, що дорівнює 10 5 ньютонів на 1 м 2 , або І0 6 дин/см 2 . 
БАР 3 (франц. Ьагге, англ. Ьаг — перешкода, обмілина) — піщаний 
підводний вал, який утворився в морі перед гирлом ріки під дією її 
течії та морських хвиль. 

БАРАЖУВАННЯ (від франц. Ьагга§е — перешкода, загорода) — 
патрулювання військових літаків у повітрі над певним районом для 
оборони від авіації противника, охорони важливих об’єктів тощо. 
БАРАТРІЯ (англ. ЬаггаСгу, від старофранц. Ьагаїегіе — шахрайство) — 
злочинна дія капітана або команди, що завдає шкоди власникові 
судна або власникові вантажу. 

БАРБІТУРАТИ (від італ. ЬагЬаЬіеЮІа — буряк і игеа — сечовина) — 
група лікарських речовин, похідних барбітурової кислоти, що їх 
застосовують як снодійний, протисудомний та наркотичний за¬ 
сіб. 

БАРД (кельт. Ьагб) — 1) У середні віки народний /гое/л-співець у 
кельтів. 2) Переносно — поет. 3) Автор — виконавець сучасних пі¬ 
сень. Інша назва — менестрель. 

БАРДЕПОТ (франц. Ьагсіерої) — система резервних вимог на 
кошти, взяті в борг за кордоном. 

БАРЕЛЬ (англ. Ьаггеї, букв. — бочка) — міра місткості і об’єму 
рідин і сипких тіл у СІНА, Великій Британії та інших країнах; для 
нафти 1 Б. = 158,76 л. 

БАРЕЛЬЄФ (франц. Ьаз-геїіеГ, букв. — низький рельєф) — скульп¬ 
турний твір, в якому опукле зображення виступає над плоскою по¬ 
верхнею менш як на половину свого об’єму. Див. також Горельєф. 


73 




БАР’ЄР 


БАР’ЄР (від франц. Ьаггіеге — перешкода) — 1) Дерев’яна або інша 
загорода, що перешкоджає вільному проходу. 2) Перешкода на 
дистанції, яку потрібно подолати під час змагань з кінного спорту 
та бігу. 3) Переносно — будь-яка перешкода; митний б. — 
високе ввізне мито, яке запроваджується, щоб перешкодити ввозу 
певних товарів; мовний б. — незнання іншої мови, що 
перешкоджає спілкуванню. 

БАРИКАДА (франц. Ьаггісасіе, від італ. Ьаїтісаіа — перекладка) — 
штучне персгородження вулиць, шляхів, яке споруджується з 
підручних матеріалів здебільшого у вуличних боях. 

БАРИТОН (італ. Ьагіїопо, від грец. Рарйд — низький і тон) — 1) Чо¬ 
ловічий голос, середній за висотою між басом і тенором ; співак з та¬ 
ким голосом. 2) Мідний духовий інструмент середнього регістру й 
тембру. 

БАРІЙ (від грец. Рарйд — важкий) — хімічний елемент, символ Ва, 
ат. н. 56; сріблясто-білий метал. Застосовують у техніці високого 
вакууму, радіотехніці; сполуки Б. — в ядерній техніці, медицині то¬ 
що. 

БАРКАРбЛА (італ. Ьагсагоіа, від Ьагса — човен, гоїіаге — хитати¬ 
ся) — лірична пісня, романс, п’єса з розміреним супроводом, що на¬ 
гадує плескіт хвиль. Від назви пісень венеціанських човнярів ( гон¬ 
дольєрів ). 

БАРКАС (гол. Ьагказ, від Ьагса — човен) — 1) Найбільша корабельна 
шлюпка. 2) Самохідне дерев’яне судно; різновид річкових барж. 
БАР-КбД (англ. Ьаг — смуга і код) — стандартизована система 
10-цифрових чисел, яку наносять на упаковки для ідентифікації то¬ 
варів. 

БАРМЕН (англ. Ьаппап, від Ьаг — бар 1 і шап — чоловік) — буфет¬ 
ник, який обслуговує відвідувачів бару, перебуваючи за стійкою. 
БАРО... (від грец. Р&рос — тягар, вантаж) — у складних словах від¬ 
повідає поняттю “тиск”, напр.: барограма, баротерапія. 
БАРОКАМЕРА (від баро... і камера) — герметичний резервуар або 
приміщення, пристосовані до зміни тиску повітря. Призначені для 
випробування приладів, медичних досліджень і лікування деяких 
хвороб. 

БАРбКО (від італ. Ьагоссо, букв. — вибагливий, химерний) — стиль 
в архітектурі та мистецтві кінця 16 — середини 18 ст., для якого ха¬ 
рактерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динаміч¬ 
ність композиції. 

БАРбМЕТР (від баро... і ...метр) — 1) Прилад для вимірювання ат¬ 
мосферного тиску. 2) Переносно — показник якихось змін, напр. 
б. громадської думки. 

БАРОН (франц. Ьагоп, від старонім. Ьаго — вільний воїн) — дво¬ 
рянський титул (нижчий за графський) у Західній Європі; за серед¬ 
ньовіччя — неспадковий васал короля, а також особа, яка має цей 


74 




БАТАРЕЯ 


титул. Петро І запровадив титул Б. для дворян німецького похо¬ 
дження. 

БАРОНЕТ (англ. Ьагопеї, від франц. Ьагоп — барон) — дворянський 
титул в Англії, а також особа, яка має цей титул. 

БАРТЕР (англ. Ьапег, від середньоангл. ЬаПгеп, середньофранц. 
Ьагаїег — обмінювати) — прямий обмін товару на товар без участі 
грошових коштів. 

БАРХАНИ (казах.) — поширені в пустелях піщані горби переважно 
серпоподібної форми , які змінюють свої обриси і пересуваються під 
дією вітру. 

БАС (від італ. Ьа$зо — низький) — 1) Найнижчий чоловічий голос; 
співак з таким голосом. 2) Духовий або струнний інструмент низь¬ 
кого звучання ( контрабас , басоля). 

БАСЕЙН (франц. Ьаззіп, від лат. Ьассіпит — посудина, резервуар) — 
1) Штучна водойма. 2) Сукупність річок та їх приток, а також час¬ 
тина суходолу, з якої вода стікає в дану річку, озеро або море. 3) Об¬ 
ласть залягання певних гірських порід або корисних копалин. 
БАСЕТ (англ. Ьаззеї, від Ьазе — низький) — порода невеликих на 
зріст, сильних собак, виведених для полювання (статурою схожа на 
таксу, з великими вухами, як у спанієля), а також собака цієї поро¬ 
ди. 

БАСКЕТБОЛ (англ. Ьазкеї-Ьаіі, від Ьазкеї — кошик і Ьаіі — м’яч) — 
командна спортивна гра, мета якої — закинути руками м’яч у під¬ 
вішену до щита плетену сітку (кошик); відповідний вид спорту. 
БАСМА (тюрк.) — рослинна фарба для волосся темного кольору. 
БАСМА (тюрк.) — 1) Особлива платівка із зображенням хана, що в 

13— 15 ст. слугувала за вірчу грамоту. 2) Тонкі металеві листи (зде¬ 
більшого срібні) з тисненими візерунками. 

БАСМАЧ (від тюрк, басмак — робити наскок) — учасник націона¬ 
лістичних збройних загонів, що чинили опір встановленню нового 
порядку в Середній Азії в 1917—26 рр. 

БАСТАРД (ісп. Ьазіагсіо) — 1) біол. Потомство, одержане від схре¬ 
щування тварин, що належать до різних видів або родів. 2) Поза¬ 
шлюбний син впливової особи (короля, герцога і т. ін.). Термін Б. 
вживався у середні віки в Західній Європі. 

БАСТЙЛ1Я (франц. Вазііііе, від Прованс. Ьазііііа — збудована) — 
фортеця і водночас тюрма для політичних в’язнів у Парижі 

14— 18 ст. День взяття Б. (14 липня 1789 р.) ознаменував початок 
Французької буржуазної революції. 

БАСТІОН (франц. Ьазііоп) — п’ятикутна бойова споруда на фортеч¬ 
ному валу для обстрілу підходів до фортеці (16—18 ст.). 

БАТАЛІЯ (франц. Ьаіаіііе, від італ. ЬаПа§1іа — бій, битва) — 1) Бій, 
битва. 2) Переносно — велика сварка, бійка. 

БАТАРЕЯ (франц. ЬаПегіе, від ЬаПге — бити) — 1) Вогневий і так¬ 
тичний підрозділ в артилерії ; позиція, яку він займає. 2) Сукупність 

75 




БАТАТ 


кількох однотипних приладів, апаратів, пристроїв, з’єднаних у єди¬ 
ну систему (установку), напр.: б. акумуляторів, б. конденсаторів. 
БАТАТ (ісп. Ьаіаіа, з мови таїно) — вид трав’янистих тропічних і 
субтропічних рослин родини березкових. Кореневі бульби смаком 
нагадують картоплю. Інша назва —солодка картопля. 
БАТЕРФЛЯЙ (англ. ЬаиегЛу, букв. — метелик) — стиль спортивно¬ 
го плавання, при якому обидві руки одночасно ривком викидають¬ 
ся над водою. 

БАТИ... (від грец. ра&йс — глибокий) — у складних словах відпо¬ 
відає поняттю “глибинний”, напр.: батибіонти, батиметрія. 
БАТИБІОНТИ (від бати... і ...біонти) — морські організми, які жи¬ 
вуть на великих глибинах (понад 500 м). Інша назва — глибоко¬ 
водні тварини. 

БАТИСКАФ (від бати... і ...скаф) — глибоководний самохідний 
апарат для вивчення глибинних шарів та дна морів і океанів. 
БАТИСФЕРА (від бати... і сфера ) — глибоководна камера сферичної 
або сферично-циліндричної форми, яку опускають з судна на тросі 
для спостережень під водою (пор. батискаф). 

БАТМАН (франц. ЬаПетепі, букв. — хлопання, биггя) — 1) У бале¬ 
ті — особливий вид па, група рухів неопорною ногою. 2) У фехту¬ 
ванні — удар зброєю по зброї противника. 

БАТО... (від грец. — глибина) — у складних словах відповідає 
поняттю “глибина”, напр.: батоліт, батометр. 

БАТУТ (франц. Ьаіоисіе, від італ. ЬаКиїа, букв. — удар) — гімнастич¬ 
ний прилад для стрибків, натягнута горизонтально підкидна сітка. 
Стрибки на б. — вид спорту. 

БАТУТА (від італ. Ьаііиіа — удар, такт') — диригентська паличка. 
БАУЛ (ісп. Ьайї, італ. Ьаиіе, з тюрк.) — дорожня скринька, переваж¬ 
но з фанери. 

БАХУС (лат. ВассЬих) — одне з імен Діоніса. 

БАЦИЛИ (від лат. Ьасіїїиш, букв. — паличка) — паличкоподібні ба¬ 
ктерії. За несприятливих умов утворюють спори. Багато видів Б. — 
збудники небезпечних хвороб у людини і тварин. 

БАЯДЕРКА, БАЯДЕРА (від португ. Ьаііабеіга — танцівниця) — ін¬ 
дійська танцівниця. 

БЕДЛАМ (англ. Ьесіїат, від ВаіЬ-ІеНет — Віфлеєм) — хаос, плута¬ 
нина, дім для божевільних. За назвою Лондонської психіатричної 
лікарні імені Марії Віфлеємської. 

БЕДЛЕНД (англ. ЬасЗ Іапйз, букв. — погані землі) — різко розчлено¬ 
ваний низькогірний рельєф із заплутаною мережею ярів та вузьких 
гребенів; важкопрохідні й непридатні для землеробства землі. 
БЕДУЇН (араб, бадауїн, множ, від бадауї — житель пустелі) — 
араб-кочівник на Аравійському півострові та в деяких районах Пів¬ 
нічної Африки. 

76 




БЕМбЛЬ 


БЕЗЕ (від франц. Ьаізег — поцілунок) — легке тістечко, що випіка¬ 
ється із збитих з цукром яєчних білків. 

БЕЙ (від тур. Ьеу — князь) — 1) Титул родоплемінної, а пізніше фе¬ 
одальної знаті в країнах Близького і Середнього Сходу. 2) У деяких 
східних країнах додається до власного імені і означає “пан”, напр.: 
Ізмаїл-бей, Атабей. 

БЕЙСБОЛ (англ. ЬазеЬаІІ, від Ьазе — низовий і Ьаіі — м’яч) — ко¬ 
мандна спортивна гра з м’ячем і кийком, схожа на лапту. 

БЕЙСИК (англ. Ьазіс) — алгоритмічна процедурна мова. 

БЕК 1 (тюрк.) — 1) Титул родоплемінної, а пізніше феодальної знаті 
в країнах Близького і Середнього Сходу. 2) У деяких східних краї¬ 
нах додається до власного імені і означає “пан”, напр.: Рустам-бек, 
Султан-бек. 

БЕК 2 (англ. Ьаск, букв. — задній) — захиснику командних спортив¬ 
них іграх з м’ячем або з шайбою. 

БЕКАР (франц. Ьесагге) — муз. знак відмови від альтерації того чи 
іншого ступеня звукоряду. 

БЕКбН (англ. Ьасоп, зі старофранц.) — малосольне або копчене 
м’ясо з туш спеціальним способом годованих молодих свиней. 
БЕЛ — одиниця відношення енергій , потужностей, звукових тисків; 
позначається Б. Від прізвища англійського винахідника А.-Г. Белла 
(1847- 1922). 

БЕЛАДОННА (італ. ЬеІІасЗоппа, букв. — прекрасна дама) — вид ба¬ 
гаторічних трав’янистих рослин родини пасльонових. Поширена в 
Європі й Малій Азії. Отруйна. Культивують як лікарську рослину, 
застосовують у косметиці. 

БЕЛЕТРИСТИКА (від франц. Ьеііез Іеіігез — красне письменство) — 
у широкому розумінні — художня література, у вузькому — твори 
художньої прози; твори розважального характеру, призначені для 
масового читання. 

БЕЛЬВЕДЕР (італ. Ьеіуесіеге, букв. — чудовий краєвид) — 1) Надбу¬ 
дова над будинком; альтанка на пагорбі, звідки відкривається ма¬ 
льовничий краєвид. 2) Назва деяких палацових споруд, збудованих 
на пагорбі. 

БЕЛЬЕТАЖ (від франц. Ьеі — гарний і е1а§е — поверх) — 1) Другий 
(над цокольним) поверх будинку; головний поверх особняка, віти, 
палацу. 2) Перший ярус лож над партером і амфітеатром у теат¬ 
ральній залі. 

БЕЛЬКАНТО (італ. Ьеі сапіо, букв. — прекрасний спів) — стиль ви¬ 
конання, шо є основою італійської вокальної школи. Характеризу¬ 
ється вільним володінням всіма регістрами голосу, легкістю і кра¬ 
сою звука. 

БЕМбЛЬ (франц. Ьетої) — муз. у нотному письмі знак зниження 
звука на півтону. 


77 




БЕНЕДИКТЙНЦІ 


БЕНЕДИКТЙНЦІ (лат. Ьепесіісііпі) — католицький чернечий ор¬ 
ден і, заснований близько 530 р. Бенедиктом Нурсійським в Італії. 
Жіноче відгалуження ордену — бенедиктини и. 

БЕНЕФІС (франц. Ьепеіїсе, букв. — прибуток, користь) — 1) Виста¬ 
ва, збір від якої надходить одному (рідше кільком) акторам. 2) Спек¬ 
такль на честь одного з його учасників як вияв визнання заслуг, 
майстерності артиста. 

БЕНЕФІЦІАР, БЕНЕФІЦІАРІЙ (від франц. Ьепеіїсе - прибу¬ 
ток, користь) — 1) Особа, на користь якої укладається страховий 
поліс 1 , заповіт, доручення або виплачуються гроші за контрак¬ 
том. 2) Отримувач коштів за страховим полісом у разі смерті за¬ 
страхованого. 

БЕНЕФІЦІЇ (від франц. Ьепеіїсе — прибуток, користь) — послу¬ 
ги, пільги, привілеї, що надаються власникові страхового по¬ 
лісу'. 

БЕНЕФІЦІЯ (від лат. Ьепеіїсіит — благодіяння) — 1) У ранньофео¬ 
дальній Західній Європі (8—12 ст.) надання королем або іншим ве¬ 
ликим землевласником васалові у довічне володіння землі за вико¬ 
нання певних військових чи адміністративних обов’язків. 2) У рим¬ 
ському праві привілей, встановлений для окремих осіб або груп. 
3) У католицькій церкві винагорода духовній особі вигідною поса¬ 
дою або земельною ділянкою. 

БЕНЗбЛ (від лат. Ьепхое — ароматичний сік і ...ол) — органічна спо¬ 
лука, безбарвна летка рідина із своєрідним нерізким запахом. За¬ 
стосовують у виробництві барвників, ліків, пластмас, вибухових ре¬ 
човин, як розчинник жирів, лаків, смол тощо. 

БЕНТАЛЬ (від грец. — глибина, дно) — дно та придонний 

шар води, заселені організмами. 

БЕНУАР (франц. Ьаі§поіге, букв. — ванна) — театральні ложі , роз¬ 
міщені на рівні з партером (ложа бенуара) або трохи вище. 
БЕРБОУТ-ЧАРТЕР (англ. ЬагеЬоаі сЬагіег) — договір фрахтування 
про оренду судна без екіпажу. 

БЕРГАМЙТ (італ. Ьегеатойа, від тур. Ье) апписіи, з Ье) — пан і аг- 
тисЗи — груша) — 1) Назва кількох сортів груші з плескувато-округ¬ 
лими яблукоподібними плодами, шо мають соковитий солодкий 
м’якуш. 2) Плодове дерево родини рутових, плоди, квіти і листя 
якого містять ефірну олію. Використовують у парфумерній та кон¬ 
дитерській промисловості. 

БЕРДАНКА — однозарядна гвинтівка. Від прізвища американсько¬ 
го конструктора X. Бердана. 

БЕРЕ (франц. Ьеигге, букв. — масляний) — група сортів груші з 
плодами видовженої форми і таким соковитим м’якушем, що ніби 
тане в^оті (як масло). 

БЕРЕЙТОР (від нім. Вегеіїег — вершник) — вершник, який об’їж¬ 
джає верхових коней і навчає верхової їзди. 


78 




БІ... 


БЕРЙЛ (грец. (ЗтЇриЛЛод) — мінерал класу силікатів жовто-зеленого, 
зеленувато-блакитного, рожевого кольору; руда берилію. Прозорі 
відміни ( смарагд, аквамарин та ін.) — дорогоцінне каміння. 
БЕРЙЛІЙ (від грец. РпроХХсм; — берил) — хімічний елемент, символ 
Ве, ат. н. 4; метал світло-сірого кольору. Застосовують у літакобу¬ 
дуванні, електротехніці, як джерело нейтронів у атомних реакторах. 
Сполуки Б. дуже отруйні. 

БЕРІ-БЕРІ (від сингалезького Ьегі — слабкість) — захворювання, 
що зумовлюється нестачею в їжі вітамінів комплексу В. Інша на¬ 
зва—аліментарний поліневрит. 

БЙРКЛІЙ — штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент, 
належить до актиноїдів, символ Вк, ат. н. 97. Від назви м. Берклі 
(США). 

БЕРНАРДЙНЦІ (лат. Ьетагбіпі) — ченці католицького ордену, за¬ 
снованого Бернаром Кловоським (1091 — 1153). 
БЕСЕМЕРІВСЬКИЙ ПРОЦЕС — процес виробництва сталі проду¬ 
ванням стисненого повітря у конвертері крізь рідкий бесемерівсь- 
кий (кременистий) чавун. Від прізвища англійського інженера 
Г. Бессемера (1813—98). 

БЕСТСЕЛЕР (англ. Ьезізеїіег, від Ьезі — кращий і зеїі — продавати¬ 
ся) — ходова книга переважно на сенсаційні теми, видана великим 
тиражем. 

БЕТА (грец. Рита — В, р) — друга літера грецького алфавіту. 
БЕТА..., БЕТА-... — у складних словах означає стан речовини 
(напр. бета-залізо) або зв’язок з бета-частинками (напр. бета-ра- 
діоактивність). 

БЕТАТРОН [від бета... і ( елек)трон] — циклічний індукційний 
прискорювач електронів (до сотень мегаелектронвольтів). Застосо¬ 
вують під час ядерних досліджень, при дефектоскопії, в медицині. 
БЕТА-ЧАСТЙНКИ (від бета-) — електрони й позитрони, що їх ви¬ 
пускають атомні ядра деяких радіоактивних речовин. 

БЕТЕЛЬ (португ. Ьеіеі, з малабарської) — 1) Кущова рослина роди¬ 
ни перцевих, яку культивують у тропічній Азії заради пряного лис¬ 
тя. 2) Суміш листків цієї рослини, насіння ареки та невеликої кіль¬ 
кості негашеного вапна, що вживається для жування й збуджує нер¬ 
вову систему. 

БЕШАМЕЛЬ (франц. ЬесЬатеІ) — густий соус з яєць, молока або 
вершків та борошна для м’ясних і рибних страв. Від прізвища куха¬ 
ря Бешамеля при дворі Людовіка XIV. 

БЕШМЕТ (тюрк.) — чоловічий короткий стьобаний верхній одяг, 
поширений у татар і кавказьких народів. 

Б’ЄФ (франц. Ьіеі) — частина водоймища, річки або каналу, що 
примикає до греблі, шлюзу. 

БІ... (лат. Ьі..., від Ьіз — двічі) — у складних словах означає подвоєн¬ 
ня, напр.: біметалізм, біплан. 


79 




БІАКС 


БІАКС (від бі... і лат. ахіз — вісь) — феритовий елемент (див. Ферит) 
у деяких запам’ятовувальних пристроях обчислювальних машин. 
БІАТЛбН (від бі... та грец. а&Хоу — змагання, боротьба) — спортив¬ 
не зимове змагання з двоборства — лижної гонки на 20 км, поєдна¬ 
ної зі стрільбою з гвинтівки (лежачи і стоячи). 

БІБЛІО... (від грец. РфХіоу — книга) — у складних словах відповідає 
поняттю “книга”, напр.: бібліографія, бібліоман. 

БІБЛІОГРАФІЯ (від бібліо... і ... графія) — 1) Наука, шо розробляє 
методи опису друкованих творів, складання їх покажчиків і оглядів 
для наукового й практичного використання. 2) Перелік книг, жур¬ 
налів і статей з певної галузі із зазначенням вихідних даних (місце і 
рік виходу, видавництво тощо); покажчик літератури. 
БІБЛІОМАНІЯ (від бібліо... і ...манія) — пристрасть збирати книги. 
БІБЛІОТЕКА (греи. Рі(ЗХю&ґ|иг|, від РфХіоу — книга і &г|кг| — схови¬ 
ще) — 1) Зібрання книг. 2) Публічний заклад, що видає книги для 
читання, а також приміщення, де розміщено такий заклад. 
БІБЛІОФІЛ (від бібліо... і ...філ) — той, хто цінує й збирає книги. 
Інша назва — книголюб. 

БІБЛІЯ (від грец. РфХіа — книги) — священна книга християнства , 
що містить виклад положень і догм християнської та іудейської 
(див. Іудаїзм) релігій. Складається з двох частин: Старого Завіту і 
Нового Завіту. 

БІВУАК, БІВАК (франц. Ьіуоиас, від старонім. Ьі\уаке — зовнішня 
варта) — привал, розташування військ на відпочинок поза населе¬ 
ним пунктом. 

БІД (англ. Ьіс!) — пропозиція з боку покупця щодо конкретної ціни 
за товар. 

БІДЕ (франц. Ьісіеі) — санітарно-гігієнічний пристрій для підми¬ 
вання. 

БІЄНАЛЕ (італ. Ьіеппаїе, букв. — дворічний) — культурно-мистець¬ 
кий захід, що відбувається з інтервалом два роки (напр.: виставки, 
кінофестивалі тощо). 

БІЖУТЕРІЯ (франц. Ьі)оиІегіе — торгівля ювелірними виробами) — 
намисто, брошки, браслети та інші жіночі прикраси не з дорогоцін¬ 
ного каміння і металів (на відміну від ювелірних виробів). 

БІЗАНЬ (гол. Ьегаап) — остання щогла на вітрильнику, а також ни¬ 
жнє косе вітрило на ній. 

БІЗНЕС (англ. Ьизіпезз, від Ьизу — зайнятий; пожвавлений) — під¬ 
приємницька діяльність, що дає прибуток. 

БІЗНЕС-КЛАС (від бізнес і клас) — місця підвищеної комфортності 
й сервісу в літаку. 

БІЗНЕСМЕН (англ. Ьизіпеззтап) — ділок, комерсант, підприємець; 
той, хто робить бізнес на чому-небудь. 

БІЗНЕС-ПЛАН (від бізнес і план) — програма дій підприємства, 
підприємницької операції, яка вміщує відомості про підприємство, 


80 




БІНОКЛЬ 


товар, його виробництво, ринки збуту, маркетинг та аналіз ризиків; 
складається для визначення прибутковості від втілення програми, з 
метою залучення коштів для її реалізації. 

БІКФОРДІВ шнур — вогнепровідний повільно тліючий гніт з по¬ 
роховим осердям, який приєднують до вибухового пристрою. Від 
прізвища англійського інженера У. Бікфорда. 

БІЛАТЕРЙЗМ (англ. Ьііаіегаї, від бі... та лат. Іаіегаїіз — бічний) — 
система міжнародної торгівлі та виконання розрахунків між двома 
країнами на підставі укладених між ними прямих угод. 

БІЛІРУБІН (від лат. Ьі1і$ — жовч і гиЬег — червоний) — один із 
жовчних пігментів жовтогарячого кольору. Виділяється з жовчю в 
кишечник. Вміст Б. у крові й сечі має діагностичне значення. 
БІЛЛЬ (англ. Ьііі, від лат. Ьиііа — печатка, документ з печаткою) — у 
США, Великій Британії та ряді інших країн англосаксонської пра¬ 
вової системи законопроект, що вноситься урядом або членом пар¬ 
ламенту, а також назва деяких конституційних актів, напр. “Білль 
про права”. 

БІЛЛЬ-БРОКЕР (англ. Ьііі-Ьгокег) — біржовий посередник на фон¬ 
дових ринках у операціях з обліку та переобліку векселів. 

БІЛбН (франц. Ьіііоп) — 1) Низькопробне срібло, з якого карбують 
розмінну монету. 2) Неповноцінна розмінна металева монета, но¬ 
мінальна вартість якої перевищує вартість витраченого металу і кар¬ 
бування. 

БІЛЬЙЙН (франц. Ьііііоп, від Ьіх — двічі і тіїїоп — мільйон) — чис¬ 
ло, що позначається одиницею з 9 нулями (10 9 ), тобто мільярд. У де¬ 
яких країнах, напр. Німеччині, Б. називають число 10 12 . 

БІЛЬЯРД (франц. Ьіііагб, від Ьіііе — кулька) — гра на спеціальному 
столі з кулями, які штовхають киями у отвори з сіткою, а також та¬ 
кий стіл. 

БІМЕТАЛИ (від бі... та метал) — металевий матеріал з двох шарів 
різних металів або сплавів (напр., сталь і алюміній, алюміній і ти¬ 
тан), які застосовуються в електро- і радіотехніці, приладобудуван¬ 
ні тощо. 

БІМЕТАЛІЗМ (від бі... та метал) — грошова система, при якій за 
двома металами (звичайно золотом і сріблом) законодавчо закріп¬ 
люється роль міри вартості; монети обох металів виступають у гро¬ 
шовому обігу як рівноправні. 

БІНАРНИЙ (лат. Ьіпагіиз) — подвійний, двоїстий, який складаєть¬ 
ся з двох частин; б-не числення — система числення, у якій 
всі числа записують за допомогою двох цифр, переважно 1 і 0. 
БІНДЕР (англ. Ьіпбег, від ЬіпсЗ — зв’язувати, зобов’язувати) — попе¬ 
редня домовленість між страхувачем і страхувальником. 

БІНОКЛЬ (франц. Ьіпосіе, від лат. Ьіпі — два і осиїиз — око) — оп¬ 
тичний прилад, що складається з двох з’єднаних зорових труб; при¬ 
значений для огляду віддалених об'єктів обома очима. 


81 




БІНОКУЛЯРНИЙ 


БІНОКУЛЯРНИЙ (франц. Ьіпосиїаіге) — який стосується обох 
очей, призначений для обох очей; б. з і р — бачення двома очи¬ 
ма. 

БІНбМ (від бі... та ... ном *) — матем. алгебричний вираз, який стано¬ 
вить суму або різницю двох одночленів. Інша назва — двочлен. 
БІО... (від грец. (Зіод — життя) — у складних словах відповідає по¬ 
няттям “життя”, “життєві процеси”, “біологічний”, напр.: біологія, 
біолокація. 

БІОГЕНЕЗ (від біо... і ...генез) — одна з теорій виникнення життя на 
Землі, за якою припускається, що зародки живих істот були занесе¬ 
ні на Землю з інших небесних тіл. 

БІОГЕНОСФЕРА (від біо..., грец. уєуод — народження і сфера) — 
сфера виникнення життя; являє собою оболонку на планетах, у ме¬ 
жах якої існують умови, сприятливі для розвитку матерії, аж до ви¬ 
щих її форм. 

БІОГЕОГРАФІЯ (від біо... і географія) — наука про закономірності 
поширення й розподілу на земній кулі біоценозів та організмів, які їх 
утворюють. 

БІОГЕОЦЕНОЗ (від біо..., грец. уп — земля і ...ценоз) — історично 
сформована на певній ділянці земної поверхні складна система, в 
якій на основі обміну речовин і енергії пов’язані живі організми (біо¬ 
ценоз) і середовище їхнього існування. 

БІОГРАФІЯ (від біо... і ...графія) — життєпис якої-небудь люди¬ 
ни. 

БІОЕНЕРГЕТИКА (від біо... і енергетика) — наука, що вивчає меха¬ 
нізми перетворення енергії в процесах життєдіяльності організмів. 
...БІОЗ (від грец. рісооїд — життя, спосіб життя) — у складних словах 
відповідає поняттям “життя”, “життєвий процес”, напр.: анаеро¬ 
біоз, гіпобіоз. 

БІОІНЖЕНЕРІЯ (від біо... і франц. іп^епіег — виявляти винахідли¬ 
вість) — наука про конструювання й проектування технічних при¬ 
строїв, роботів, маніпуляторів, здатних функціонувати в умовах, не¬ 
придатних для нормальної життєдіяльності організму. 

БІОКАТАЛІЗ (від біо... і каталіз) — прискорення або гальмування 
хімічних реакцій, які відбуваються в організмі за допомогою фермен¬ 
тів. ■ 

БІОКІБЕРНЕТИКА (від біо... і кібернетика) — напрям кібернетики, 
що вивчає закони зберігання, переробки й передавання інформації в 
біологічних системах. 

БІОЛОГІЯ (від біо... і ...логія) — комплекс наук про живу природу, 
основним завданням яких є пізнання суті, походження, різноманіт¬ 
ності та розвитку життя. 

БІОМАСА (від біо... і маса) — кількість особин виду, групи видів 
або угруповання в цілому, що припадає на одиницю поверхні або 
об’єму певного місцеперебування або цілої біосфери. 

82 




БІОЦИКЛ 


БІОМЕТЕОРОЛбГІЯ (від біо... і метеорологія) — розділ метеороло¬ 
гії, що вивчає вплив погоди на живі організми, зокрема на організм 
людини. 

БІОМЕТРІЯ (від біо... і ...метрія) — наука про застосування методів 
математики до явищ живої природи. 

БібНІКА [від біо(логія) і (електро)ніка\ — наука, що вивчає можли¬ 
вості створення машин, приладів, механізмів тощо шляхом моделю¬ 
вання будови і функціонування живих організмів. 

БІОНОМІЯ (від біо... і ...номія) — галузь біології, що вивчає загальні 
проблеми систематики, закономірності видоутворення і формуван¬ 
ня в процесі еволюції вищих систематичних груп. 

БібНТ [від грец. Рішу (Рюутос) — який живе] — окремо взятий орга¬ 
нізм (індивід), що в ході еволюції пристосувався до проживання у пе¬ 
вному середовищі (біотипі). 

...БІОНТИ [від грец. Рішу (Рюутод) — який живе] — у складних сло¬ 
вах означає “живі організми", напр.: батибіонти, галобіонти. 
БІОПСІЯ (від біо... і грец. бфід — вид, розгляд) — вирізання шмато¬ 
чків тканини хворого для лабораторного дослідження. 
БІОРЙТМИ (від біо.. і ритм) — циклічні зміни інтенсивності пе¬ 
ребігу фізіологічних та психічних процесів, що дозволяють організ¬ 
му пристосовуватися до циклічних змін навколишнього середо¬ 
вища. 

БІОСЙНТЕЗ (від біо... і синтез) — процес утворення органічної ре¬ 
човини в живих організмах або штучних умовах під дією фермен¬ 
тів. 

БІОСТИМУЛЯТОРИ (від біо... і стимулятори) — біологічно актив¬ 
ні речовини, що за певних умов утворюються в тканинах тварин та 
рослин, прискорюють або підсилюють певні біологічні процеси і 
функції. 

БІОСФЕРА (від біо... і сфера) — оболонка Землі, яку заселяють живі 
організми. 

БІОТА (від грец. Ріст) — життя) — сукупність рослин і тварин, 
об’єднаних спільним регіоном поширення. 

БІОТЙП (від біо... і тип) — група особин у межах популяції, що від¬ 
значаються однаковим генотипом і схожим фенотипом. 

БІОТРбН (від біо... і грец. 9р6уо<; — місцеперебування) — камера зі 
штучним кліматом для живих організмів. 

БІОХІМІЯ (від біо... і хімія) — наука, яка вивчає хімічний склад жи¬ 
вих істот і хімічні процеси, пов’язані з їхньою життєдіяльністю. 
БІОЦЕНбЗ (від біо... і ...ценоз) — історично складена сукупність 
рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють територію з більш- 
менш однаковими умовами існування. Інша назва — ценоз. 
БІОЦЙКЛ (від біо... і цикл) — найвища одиниця розчленування біо¬ 
сфери. Виділяють три Б.: суходіл, море, внутрішні водойми. 


83 




БІПАТРИДИ 


БІПАТРЙДИ [від бі... та грец. тгатрі; (7гатрі6іф — батьківщина] — 
особи, які одночасно мають громадянство двох або більше держав. 
БІПЛАН (від бі... та ...план) — літак з двома несучими (одна над од¬ 
ною) площинами крил. 

БІРЖА (гол. Ьеигз, нім. Вогее, від франц. Ьоигзе — гаманець) — 1) Ус¬ 
танова для оформлення фінансових і комерційних угод щодо про¬ 
дажу товарів (товарна б., б. нерухомості), цінних паперів та валюти 
(фондова б., валютна б.). 2) Б. п р а ц і — установа, що допомагає у 
працевлаштуванні. 

БІРЖОВИЙ (від біржа) ~ який стосується біржі, бірж; б - в а кри¬ 
за- масовий розпродаж цінних паперів на фондовій біржі при па¬ 
дінні вартості акцій ; б. б у м - ажіотажне пожвавлення на ринку, зу¬ 
мовлене різкими змінами кон ’юнктури, попиту та пропозицій, курсу 
валюти та цінних паперів. 

БІРЮЗА (тур. ріги 2 а, від перс, пірозе) — мінерал класу фосфатів пе¬ 
реважно блакитного або зеленуватого кольору. Дорогоцінний ка¬ 
мінь. 

БІС (франц. Ьіз, від лат. Ьіз - двічі) - вигук захоплення, яким пуб¬ 
ліка на виставі, концерті тощо просить повторити виступ (пор. бра- 
во). 

БІСЕКСУАЛІЗМ (від бі... та лат. зехиз — стать) — 1) Наявність у осо¬ 
бини однієї статі статевих ознак іншої статі. Інша назва — а н дро¬ 
ті н і я. 2) Статевий потяг до осіб як протилежної, так і своєї статі. 
Інша назва — бісексуальність. 

БІСЕКТРЙСА [франц. Ьіззесігісе, від лат. Ьіззесііх (Ьіззесігісіз) — та, 
що ділить, розтинає надвоє] — пряма, що проходить через вершину 
кута і ділить його на дві однакові частини. 

БІСТРб (франц. Ьізіго, від російського бьістро - швидко) — неве¬ 
ликий ресторан, закусочна. Назву, що виникла під кінець війни 
1812 р., пов’язують із вимогами російських військових до францу¬ 
зьких рестораторів про швидке обслуговування. 

БІТ (від англ. Ьіпагу — двійковий і бі§іі — знак, цифра) — 1) Одини¬ 
ця вимірювання кількості інформації в двійковій системі. 2) Еле¬ 
мент кодового набору. 

БІТЛЗ (англ. Ьеаііез, від Ьеаі — бити) — англійський вокально-інст¬ 
рументальний квартет, що стояв біля витоків сучасної поп-музики. 
Для композицій Б. характерне поєднання мотивів європейського та 
індійського фольклору. Назва іноді трактується за співзвучністю як 
“жуки” (англ. Ьееііез). 

БІТНИК (від англ. Ьеаі — бити, розбивати) — учасник стихійного 
анархічно-бунтарського руху молоді у 50—70-х роках 20 ст. 
БІТУМИ (від лат. Ьііитеп — смола) — природні (нафта, озокерит, 
асфальт) або штучно одержані (продукти переробки нафти й кам’я¬ 
ного вугілля) тверді пластичні або в’язкі суміші вуглеводнів та їхніх 
похідних. Застосовують здебільшого у будівництві шляхів, у вироб¬ 
ництві покрівельних, гідроізоляційних матеріалів. 

84 




БЛІЦКРЙГ 


БІФУРКАЦІЯ (від лат. ЬіГигсиз — роздвоєний) — 1) Поділ трубчас¬ 
того органа (напр. трахеї) на два відгалуження однакового перерізу. 
2) Поділ течії річки на два відгалуження, що впадають у різні басей¬ 
ни. 3) Поділ старших класів середньої школи на два потоки (напр., 
гуманітарний і природничо-математичний). 

БІФШТЕКС (англ. ЬееГзІеакз, букв. — шматки яловичини) — страва 
у вигляді підсмаженого шматка яловичини (вирізки) або рубленої 
яловичини, сформованої в круглу або овальну порцію. 
БІХЕВІОРИЗМ (англ. ЬеЬауіогізт, від ЬеЬауіоиг — поведінка) — 
напрям у психології, для якого предмет психології — не свідомість, а 
поведінка людей, механічна реакція у відповідь на зовнішні подраз¬ 
нення. 

БЛАДХАУНД (від англ. ЬІообЬоипсі — шукач) — порода гончих со¬ 
бак з гострим нюхом, які беруть участь у полюванні зграєю, а також 
собака цієї породи. 

БЛАНМАНЖЕ (франц. Ь1апс-тап§ег, від Ьіапс — білий і тап§ег — 
їсти, букв. — біла їжа) — желе з вершків, цукру і желатину. 
БЛАНШУВАННЯ (від франц. ЬІапсЬіг — білити, мити, поливати 
окропом) — 1) Швидка обробка плодів, овочів гарячою водою або 
парою, переважно при консервуванні. 2) При обробці шкур — вида¬ 
лення залишків підшкірної клітковини. 

БЛАСТЕМА (від грец. рХаатіцаа — паросток, зав’язь) — 1) Будь-яка 
частина живої тканини, здатна до новоутворень. 2) Скупчення од¬ 
норідних клітин на рановій поверхні органа, частина якого була ам¬ 
путована. 

...ВЛАСТИ (від грец. рХаот6<; — пагін, зародок) — у складних словах 
означає “зародок”, напр. остеобласти. 

БЛАСТО... (від грец, рхаатої; — паросток) — у складних словах від¬ 
повідає поняттям “зародок”, “паросток”, напр.: бластоміцети, бла¬ 
стоциста. 

БЛЕЙЗЕР (від англ. Ьіагег, від Ьіаге— блищати, яскравіти) — при- 
талений піджак спортивного крою, переважно яскравого кольору. 
БЛЕНДА (нім. Віепсіе) — пристрій, яким захищають об’єктив кіно- 
або фотоапарата від бічних променів світла. 

БЛЕФ (англ. ЬІиіТ, букв. — обман) — 1) Прийом у грі в покер, коли 
гравець з поганими шансами робить вигляд, ніби має виграшні кар¬ 
ти. 2) Переносно — вигадка, розрахована на залякування, введення 
в оману_когось, перебільшення свого значення у чомусь. 
БЛІНДАЖ (франц. ЬІіпРаее, від Ьііпбег — покривати заслоном) — 
оборонна споруда з міцним покриттям для захисту бійців від вогню 
противника. 

БЛІЦ (від нім. В1ІІ2, букв. — блискавка) — 1) Лампа з короткочас¬ 
ним дуже сильним спалахом, яка використовується при фотографу¬ 
ванні. 2) Те саме, шо й бліцтурнір. 

БЛІЦКРЙГ (нім. ВІіігкгіе§ — блискавична війна) — теорія ведення 
війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші тер- 

85 




БЛІЦТУРНІР 


міни внаслідок несподіваного нападу і швидкого просування в глиб 
країни. Основа воєнної доктрини німецького мілітаризму у Першій 
та Другій світових війнах. 

БЛІЦТУРНІР (від нім. ВІІІ 2 — блискавка і турнір) — вид спортив¬ 
ного змагання (переважно в шахи, шашки) за скороченим часом, 
відведеним на партії. 

БЛОК 1 (англ. Ьіоск) — 1) Підйомний механізм у формі колеса з жо¬ 
лобком по околу для троса чи каната. 2) Вузол машини, механізму з 
кількох однакових частин, напр., б. циліндрів у двигуні внутрішньо¬ 
го згоряння. 3) Камінь (бетонний, керамічний) великих розмірів 
для будівництва або дорожніх покриттів. 4) Конструктивний монта¬ 
жний елемент. 5) Пака, що містить кілька пакунків, напр. б. цига¬ 
рок. 

БЛОК 2 (англ. Ьіоск, франц. Ьіос) — угода, союз між державами, 
партіями, угрупованнями для спільних дій. 

БЛОКАДА (англ. Ьіоскайе) — 1) Військова, політична або економіч¬ 
на ізоляція якоїсь держави (або частини її, групи держав, їхніх 
збройних сил), насильницьке порушення її зовнішніх зв’язків з ме¬ 
тою примусити виконати певні вимоги. 2) Оточення військ против¬ 
ника, частини території з метою припинення їхніх зв’язків із зов¬ 
нішнім світом. 3) мед. Виключення функцій якого-небудь органа або 
системи в організмі. 

БЛОКГАУЗ (нім. ВІоскЬаиз, від Віоск — блок 1 і Наиз — будинок) — 
бойова споруда, пристосована для ведення кругового кулеметного і 
артилерійського вогню. 

БЛОКЕЙДЖ (англ. Ь1оск-а§іо, від блок 2 і ажіо) — знижка вартості 
цінних паперів за умови купівлі великим пакетом (блоком). 

БЛЮЗ (англ. Ьіиез, від Ьіие сієуііз — меланхолія, журба) — 1) Пісня 
або танець американських негрів, що виконується в повільному 
темпі. 2) Повільний парний бальний танець. 

БЛЮМІНГ (англ. Ь1оотіп£) — потужний прокатний стан для обти¬ 
скання важких (до 12 т і більше) сталевих зливків. 

БОА (лат. Ьоа) — 1) Велика (завдовжки до 4 м) змія родини удаво¬ 
вих, яка живе в тропічних лісах Америки. 2) Жіночий шарф з хутра 
або пір’я. 

БОБІНА (франц. ЬоЬіпе — котушка) — барабан або котушка, на які 
навивають пряжу, нитки, канат, дріт, паперові та інші стрічки то- 
шо. 

БОБСЛЕЙ (англ. ЬоЬ$1еі§Ь) — вид спорту, швидкісний спуск по 
крижаному жолобу з віражами на керованих санях. 

БОГДИХАН (від монг. богда — святий, небесний і хан) — титул 
китайських імператорів. 

БОГЕМА (франц. ЬоЬете, букв. — циганщина) — назва середовища 
суспільства переважно з акторів, музикантів, художників, поетів, 
що ведуть легковажний спосіб життя, а також такого способу жит¬ 
тя. 


86 




БОЛЕРб 


БОД (франц. Ьаисі) — 1) Одиниця швидкості телеграфування. За 
ім’ям французького винахідника Бодо (1845—1903). 2) Одиниця 
швидкості передавання інформації. 1 Б. дорівнює передаванню 
1 біта інформації за 1 с. 

БОДИБІДДИНГ (від англ. Ьойу-Ьиі1с1іп§ — будівництво тіла) — сис¬ 
тема фізичних вправ для розвитку м’язів з використанням різнома¬ 
нітних тягарів ( гантелей, гир, штанги тощо). Інша назва — культу¬ 
ризм. 

БОДРЮШ (франц. ЬаисІгисЬе) — газонепроникна плівка, виготов¬ 
лена з кишок тварин. Використовували для виготовлення газових 
балонів дирижабля. 

БОЙ (англ. Ьоу — хлопчик) — у деяких країнах хлопчик-розсиль- 
ний у готелі, на пароплаві; слуга-тубілець у колоніях. 

БОЙКбТ (англ. ЬоусоП) — 1) Спосіб політичної або економічної 
боротьби, шо полягає в повній або частковій відмові від зносин з 
певною особою, організацією, державою, від участі в тих або інших 
організаціях, органах тощо. Від прізвища управителя маєтку 
Ч.-К. Бойкота, до якого в 1880 р. вперше в історії ірландські орен¬ 
дарі застосували цей захід. 2) Відмова, утримання населення від 
участі у виборах до представницьких установ. 

БОЙЛЕР (від англ. Ьоііег — котел, кип’ятильник) — пристрій для 
нагрівання води парою, що проходить по змієвику або трубах все¬ 
редині наповненого водою резервуара. 

БОЙСКАУТ (англ. Ьоу-зсоиі, від Ьоу — хлопчик і $соиї — розвід¬ 
ник) — член організації підлітків, спрямованої на виховання сили 
духу, гартування тіла. 

БОКС 1 (від англ. Ьох — удар) — 1) Бій двох спортсменів у спеціаль¬ 
них шкіряних рукавицях на рингу за певними правилами. 2) Чоло¬ 
віча коротка зачіска. Від стрижки для змагання боксерів. 

БОКС * (від англ. Ьох — коробка, відділення) - 1) Герметична або 
ізольована камера для роботи з мікроорганізмами, радіоактивними 
речовинами тощо. 2) Відділення в гаражах, промислових при¬ 
міщеннях для автомобілів, дослідних установок тощо. 3) Відокре¬ 
млена палата в лікарнях або клініках для ізоляції інфекційних хво¬ 
рих. 

БОКСЕР (англ. Ьохсг) — 1) Спортсмен, що займається боксом. 
2) Порода короткошерстих службових собак з округлою мордою, а 
також собака цієї породи. Інша назва — німецький буль¬ 
дог. 

БОКСЙТ — осадова або елювіальна (див. Елювій) гірська порода, 
що складається в основному з гідрооксиду алюмінію, а також оксиду 
заліза та різних домішок. Основна руда алюмінію. Від назви місце¬ 
вості Бо на півдні Франції. 

БОЛЕРб (ісп. Ьоіего) — 1) Старовинний іспанський народний та¬ 
нець у супроводі співу і кастаньєт. 2) Коротка безрукавка, за похо¬ 
дженням — частина іспанського народного костюма. 


87 




БОЛІД 


БОЛІД [від грец. роХі<; (РоМбоф — метальний спис] - великий мете¬ 
ор з яскравим довгим хвостом, 

БОЛЬВЕРК (нім. Во11\Уегк — опора) — тонка підпорна стінка, що 
запобігає сповзанню грунту у воду. 

БОМБАРДА (франц. ЬотЬагсІе) — 1) Гармата 14—16 ст., що стріля¬ 
ла кам’яними ядрами. 2) Двощогловий вітрильник з мортирами. 
3) Басова труба в органі. 

БОМБАРДИР (нім. ВотЬагсІіег, від франц. ЬотЬагРіег) — 1) Сол¬ 
датський чин в артилерії в армії царської Росії, а також солдат арти¬ 
лерії. 2) Жук родини жужелицевих, який у разі небезпеки викидає 
рідину, що начебто вибухає в повітрі. Інша назва — гармаш. 
3) Переносно — гравець, який у командних спортивних іграх заби¬ 
ває багато голів. 

БОМОНД (франц. Ьеаи гпопсЗе — “вищий світ”) — 1) Верхівка 
аристократичних і буржуазних кіл. 2) Переносно — про групу ке¬ 
рівників, визначних діячів у якій-небудь галузі (напр. спортив¬ 
ний б.). 

БОН (гол. Ьоогп, букв. — колода) — 1) Плавучі загородження для 
захисту гаваней, портів та інших морських об’єктів від проникнен¬ 
ня кораблів, мін, торпед противника. 2) Плот, до якого швартують 
невеликі судна. 

БОНБОНЬЄРКА (франц. ЬопЬоппіеге, від ЬопЬоп — цукерка) — 
оздоблена коробка для цукерок, а також набору парфумерії. 
БОНВІВАН (франц. Ьоп уіуапі, букв. — той, хто добре живе) — осо¬ 
ба, яка живе собі на втіху, заможно та безтурботно; гульвіса. 
БОНД (англ. ЬопсЗ — облігація) — 1) Гарантія, застава, порука. 
2) Розписка, боргове зобов’язання. 3) Облігація, яка не дає права 
власності, а тільки гарантує фіксований дохід. 

БОНЗА (франц. Ьопіе, від япон. бодзу — священик) — 1) Європей¬ 
ська назва буддійського ченця. 2) Переносно — пихатий, зарозу¬ 
мілий чиновник. 

БОНИ (франц. Ьоп — талон, чек, від лат. Ьопиз — добрий, зруч¬ 
ний) — 1) Кредитні документи, власник яких може одержати позна¬ 
чену на них грошову суму або інші цінності; сурогат паперових гро¬ 
шей. 2) Тимчасові паперові гроші, що їх випускають місцеві власті 
або установи. 3) Паперові гроші, що вийшли з обігу; предмет коле¬ 
кціонування. 

БОНІТУВАННЯ (від лат. Ьопііаз — доброякісність) — оцінка сіль¬ 
ськогосподарських якостей худоби та грунтів для їх продуктивнішо¬ 
го використання. 

БОНІФІКАЦІЯ (франц. ЬопіГісаііоп, від лат. ЬопіГісо — поліп¬ 
шую) — доплата до ціни товару, якщо його фактична якість виша за 
передбачену договором, стандартом або технічними умовами. 
БОННА (від франц. Ьоппе — служниця, нянька) — іноземка-ви- 
хователька маленьких дітей у буржуазних або дворянських 
сім’ях. 


88 




БОТУЛІЗМ 


БОНТОН (франц. Ьоп Іоп — добрі манери) — світська чемність, ви¬ 
шуканість поведінки. 

БОНУС (від лат. Ьопих — добрий, зручний) — 1) Додаткова винаго¬ 
рода, премія. 2) Додаткова знижка, що надається продавцем за умо¬ 
вами угоди. 

БОР 1 (від араб, борак — селітра) — хімічний елемент, символ В, 
ат. н. 5; речовина сірувато-чорного кольору. Застосовують Б. та йо¬ 
го сполуки в металургії, ядерній техніці, медицині. 

БОР 2 (нім. ВоЬге) — сталеве свердло. Застосовують у стоматології. 
БбРА (італ. Бога, від грсц. Рор£а<; — північний вітер) — сильний хо¬ 
лодний поривчастий вітер у приморських місцевостях, який дме 
взимку із схилів гір. 

БОРДЕРО (франц. Ьогбегеаи) — 1) Виписка з бухгалтерських доку¬ 
ментів, рахунків. 2) Опис реалізованих цінних паперів. 

БОРДО — сорт червоного виноградного вина. Від назви містечка 
Бордо, /ге почали виробляти цей сорт. 

БОРДЮР (франц. Ьогбиге, від Ьогб — край, межа) — 1) Смужка, що 
облямовує малюнок, текст, край шпалер тощо. 2) Низький бар'єр, 
що відокремлює проїзну частину дороги або вулиці від узбіч, троту¬ 
арів. 3) Смуга зелених насаджень обабіч доріжки, по краях майдан- 
чиківтошо. 

БОРЕЙ (грец. Вор£с«;) — 1) У давньогрецькій міфології бог північно¬ 
го вітру. 2) Північний вітер; поривчастий холодний вітер. 
БОРМАШИНА (нім. Войгта$сЬіпе) — стоматологічний апарат, в 
який вставляється бор 2 або інші інструменти, щоб на великій 
швидкості обробляти хворий зуб або зубні протези. 

БОРТ (гол. Ьоогі) — непридатні для ограновування сірі або чорні 
алмази з дефектами, а також неправильної форми зростки алмазів, 
які використовують для технічних цілей. 

БОРШТАНГА (нім. ВоІіГ5Іап§е, від ВоЬг(ег) — свердло і 5іап§е — 
стрижень) — металорізальний інструмент для розточування отворів 
на токарних і розточувальних верстатах. 

БОСАНбВА (португ. Ьозза-поуа, букв. — нове захоплення) — 1) Ла¬ 
тиноамериканський танцювальний ритм, покладений в основу ба¬ 
гатьох музичних творів. 2) Парний бальний танець, схожий на сам¬ 
бу. 

БОСТОН — 1) Високоякісна вовняна тканина. 2) Повільний пар¬ 
ний бальний танець у ритмі вальсу з широким кроком на початку 
такту. Інша назва — вальс-бостон. 3) Різновид картярської 
гри. Від назви американського м. Бостон. 

БОТАНІКА (грец. ротсмної; — який стосується трав, від ротбті — 
трава, пасовисько) — наука про рослини. Вивчає будову, система¬ 
тику рослин, їх взаємодію із зовнішнім середовищем, поширення 
тощо. 

БОТУЛІЗМ (франц. Ьоіиіізте, від лат. Ьоіиіиз — кишка, ковбаса) — 
тяжка інфекційна хвороба, спричинювана отруєнням м’ясом, ри- 

89 




БОТФОРТИ 


бою та деякими іншими харчовими продуктами, зараженими бак¬ 
теріями. 

БОТФОРТИ (франц. ЬоПез Гогіех) — чоботи з високими розшире¬ 
ними у верхній частині халявами. 

БОЦМАН (гол. Ьооізтап, від Ьооі — човен і тап — людина) — 
старшина на судні, безпосередній начальник палубної команди. 
БРА (франц. Ьгаз, букв. — рука) настінний світильник. 

БРАВАДА (франц. Ьгауасіе, від Ьгауе — сміливий) — показна хороб¬ 
рість, нехтування небезпекою. 

БРАВІСИМО (італ. Ьгауіззіто — якнайкраще) — вигук, що виражає 
найвищий ступінь схвалення, захоплення грою артистів , музикан¬ 
тів тощо. 

БРАВО (італ. Ьгауо — відмінно) — вигук, що виражає схвалення, за¬ 
хоплення, заохочення (пор. біс). 

БРАВУРНИЙ (від франц. Ьгауоиге — мужність, хоробрість) — про 
музику, музичний твір — гучний, бадьорий, урочистий. 

БРАДЗОТ (від норв. Ьгаб — раптовий і зоїі — хвороба) — інфекцій¬ 
на хвороба овець, що часто призводить до їх масової загибелі. 
БРАДЙКАРДІЯ (від грец. Ррабйд— повільний і ...кардія) — вид ари¬ 
тмії, сповільнений ритм серцевих скорочень. Протилежне — та¬ 
хікардія. Іноді Б. — фізіологічне явище, здебільшого — ознака захво¬ 
рювання. Інша назва — брахікардія. 

БРАДИТЕЛІЯ (від грец. ррабйі; — повільний і т£Хо<; — завершення, 
результат, мета) — повільність еволюційного процесу в окремих сис¬ 
тематичних групах організмів. 

БРАКЕРАЖ (від старонім. Ьгаск — вада) — виявлення браку і пере¬ 
вірка відповідності продукції стандартам або технічним умовам. 
БРАКОНЬЄР (франц. Ьгасоппіег) — особа, що займається полю¬ 
ванням і рибною ловлею в недозволених місцях, недозволеними 
знаряддями, у заборонений час, відстрілом і виловлюванням тих 
видів тварин, птахів, риб, що їх за законодавством заборонено здо¬ 
бувати. 

БРАМА див. Бра.хліа. 

БРАМАН, БРАМІН див. Брахман. 

БРАМСЕЛЬ (гол. ЬгатгеіІ) — вітрило третього ярусу вітрильного 
судна. 

БРАНДВАХТА (від гол. Ьгапсі\уасЬї, з Ьгапсі — вогонь і у/асІК — охо¬ 
рона) — 1) Сторожове судно, поставлене біля входу на рейд яке 
регулює рух кораблів, наглядає за виконанням судноплавних, ка¬ 
рантинних та митних правил. 2) Несамохідне судно, на якому живе 
екіпаж земснарядів, водолазної станції тощо або яке є складом. 
3) Пост на судні або на березі для нагляду за пожежною безпекою в 
порту. 

БРАНДМАУЕР (нім. Вгапбтаиег, від Вгапб — пожежа і Маиег — 
стіна),— вогнестійка капітальна стіна, що запобігає поширенню 
пожежі. 


90 



БРИЗ 


БРАНДСПОЙТ (гол. ЬгапсБриіі — пожежна помпа) — 1) Металевий 
наконечник гнучкого пожежного шланга. 2) Переносна ручна помпа 
на суднах для миття палуб, накачування води тощо. 

БРАУНІНГ — система автоматичної вогнепальної нарізної зброї 
(пістолет, кулемет тощо). Від прізвища американського конструк¬ 
тора Д. Браунінга (1855—1926). 

БРАХІОЗАВР (від грец. ррахішу — передня лапа і ...завр) — велетен¬ 
ський динозавр з довгими передніми кінцівками і шиєю, що жив у 
мезозойську еру. 

БРАХМА, БРАМА (санскр., букв. — хвала) — один з найвищих (по¬ 
ряд з Шівою і Вішну) богів у брахманізмі й індуїзмі, бог-творець. 
БРАХМАН, БРАМАН, БРАМІН (санскр. - молитва) - 1) В індій¬ 
ській ідеалістичній філософії — безособовий божественний Абсо¬ 
лют, який лежить в основі всіх речей; “світова душа”. 2) Жрець, 
представник однієї з чотирьох вищих каст в Індії. 

БРАХМАНІЗМ (англ. ВгаЬтапізт, від брахман) — релігія раннього 
рабовласницького суспільства в Індії, що склалася в 1-й половині 
1-го тис. до н. е. як розвиток ведизму. 

БРАШПИЛЬ (гол. Ьгаасізрії) — ручна, електрична або парова лебід¬ 
ка на судні, якою вибирають якір, троси. 

БРЕГЕТ — кишеньковий годинник, що відбивав години та їхні час¬ 
тини і показував числа місяця. Від прізвища французького годин¬ 
никаря Бреге (1747—1823). 

БРЕКЧІЯ (італ. Ьгессіа, букв, пролом) — великоуламкова зцементо¬ 
вана гірська порода. 

БРЕЛОК (франц. Ьге^ие) — прикраса, що її підвішують на ланцю¬ 
жку біля годинника, ключів, браслета. 

БРЕМСБЕРГ (нім. Вгет$Ьег§, від Вгетзе — гальмо і Вег£ — гора) — 
1) Пристрій для спускання вантажів у вагонетках похилою колією 
за допомогою канатної передачі. 2) Похила гірнича виробка, що не 
виходить безпосередньо на поверхню, обладнана механічними при¬ 
строями для спускання вантажів. 

БРЕТЕР (франц. Ьгеїіеиг, від ЬгеНе — шпага) — людина, що шукає 
найменшого приводу для дуелі. Інша назва — дуелянт. 

БРИГ (англ. Ьгіе, від італ. Ьгі§апІіпо — бригантина) — військове або 
торгове судно 18—19 ст. з прямими вітрилами на обох щоглах. 
БРИГАНТИНА (франц. Ьгщапііпе, італ. Ьгіцапііпо, від Ьгщапіе — 
розбійник) — двощоглове судно з прямими вітрилами на передній 
щоглі й косими — на задній. 

БРИДЖ (англ. Ьгіс1§е) — картярська гра; прирівняна до спортивних 
ігор, через велику комбінаційну складність. 

БРЙДЖІ (англ. ЬгеесЬез) — брюки для верхової їзди, які щільно об¬ 
лягають ноги нижче колін і носяться з чобітьми. 

БРИЗ (франц. Ьгізе) — легкий вітер, що виникає через неоднакове 
нагрівання суші й моря: вдень дме з моря на сушу (морський б.), 
вночі — з суші на море (береговий б.). 


91 




БРИЗАНТНИЙ 


БРИЗАНТНИЙ (франц. Ьгі$апі, від Ьгізег — ламати, трощити) — 
здатний розтрощувати, вибуховий; б. снаряд — артилерійський 
снаряд, що дає під час вибуху велику кількість осколків. 

БРИКЕТ (франц. Ьгіяиеііе, від Ьгщие — цеглина) — спресована з 
якогось матеріалу цеглина або плитка, напр.: вугілля в б-тах, 
б. морозива. 

БРИЛЬЯНТ (франц. Ьгіїїапі — блискучий) — чистий прозорий ал¬ 
маз , штучно огранений у формі двох зрізаних багатогранних пірамід, 
складених основами. Дорогоцінний камінь. 

БРИСТОЛЬ — картон, виготовлений склеюванням аркушів паперу 
виссжих сортів. Від назви англійського м. Бристоль. 

БРИФІНГ (англ. ЬгіеГіпе — інструктаж, від ЬгіеГ — короткий, стис¬ 
лий) — коротка прес-конференція, на якій викладається позиція уря¬ 
ду з актуальних питань поточної політики. 

БРОЙЛЕРИ (англ. Ьгоііегз, від Ьгоіі — смажити, пекти) — м’ясні ку¬ 
рчата у віці 60—70 діб. 

БРОКАТ (нім. Вгокаї — парча, від італ. Ьгоссаіо, з лат. Ьгоссйиз — 
виступний, опуклий) — гаптована або ткана золотом чи сріблом 
шовкова тканина. 

БРОКЕР (англ. Ьгокег, від Ьгоке — займатися маклерством) — посе¬ 
редник під час укладання різних угод на біржі, який спеціалізується 
з певних видів товарів чи послуг. 

БРОКОЛІ (італ. Ьгоссоїо) — підвид цвітної капусти з суцвіттям зе¬ 
леного кольору. 

БРОМ (від грец. Рршрої; — сморід) — хімічний елемент, символ Вг, 
ат. н. 35; червоно-бура рідина з різким запахом. Б. і його сполуки 
застосовують у фотографії, медицині, виробництві барвників тощо. 
БРОНЗА (франц. Ьгопге, від італ. Ьгопю) — 1) Сплав міді з оловом 
та іншими металами. 2) Вироби з цього сплаву. 

БРОНХИ (від грец. ррбухо? — дихальне горло, трахея) — розгалу¬ 
ження дихального горла у вищих хребетних, тварин і людини, по 
якому повітря надходить у легені. 

БРОНХІТ — запалення слизової оболонки бронхів. 

БРОШУРА (франц. ЬгосЬиге) — невелика (до 48 сторінок) книга в 
паперовій обкладинці, звичайно суспільно-політичного або науко¬ 
во-популярного характеру. 

БРУДЕРШАФТ (від нім. ВгіібегесЬай — братство) — випити Б. або 
на Б. — тісно сплівши руки з келихами, одночасно випити вино на 
знак дружби й відтоді звертатися один до одного на “ти”. 
БРУСТВЕР (нім. Вш5і\уєЬг, від Вгикі — груди і \УеЬг — захист) — 
1) Невеликий земляний насип для захисту бійців від ворожого вог¬ 
ню й зручнішої стрільби з шанця, траншеї. 2) На військовому кора¬ 
блі вертикальне броньове прикриття, встановлене біля основ башт 
або труб. 

БРУТТО (італ. ЬгиНо, букв. — грубий, брудний) — вага товару з упа¬ 
ковкою (тарою). Див. також Нетто. 

92 




БУЛАТ 


БРУЦЕЛЬОЗ — хронічна інфекційна хвороба тварин і людини, яку 
спричинюють мікроорганізми роду бруцела. Від прізвища англійсь¬ 
кого бактеріолога Д. Брюса (1855—1931), який відкрив збудника 
цієї хвороби. 

БУБЙН (від грец. роирйу — пах) — запалення лімфатичних вузлів 
(здебільшого пахових та шийних). 

БУГЕЛЬ (від нім. Віі£е1 — скоба, дуга) — 1) Металеве кільце, на¬ 
діте на верхній кінець палі для запобігання руйнуванню її при за¬ 
биванні. 2) Металеве кільце на щоглі корабля для кріплення снас¬ 
тей. 3) Дуга струмоприймача електровоза, тролейбуса, трамвая то¬ 
що. 

БУДДА (санскр. Буддха, букв. — просвітлений) — ім’я, якого був 
удостоєний засновник буддизму Сіддхартха Гаутама (6 ст. до 
н. е.). 

БУДДЙЗМ (англ. ЬисШізт, від санскр. Буддха — просвітлений) — 
одна з трьох світових релігій (поряд з християнством та ісламом). 
Виник у Давній Індії в 6—5 ст. до н. е. Поширений у Бірмі, Таїланді, 
Японії, Лаосі, Камбоджі, Шрі-Ланці, Китаї, Монголії. Див. також 
Ламаїзм. 

БУДУАР (франц. Ьоибоіг, від Ьоисіег — сердитися) — 1) Жіноча 
вітальня в багатому домі. 2) Інтер’єр такої кімнати. 

БУЄР (гол. Ьоеіег) — човен чи платформа з вітрилами, встановлені 
на ковзани або колеса, для пересування по кризі чи суші з рівним 
рельєфом. 

БУЙ (гол. Ьоеі) — сигнальний поплавець, яким позначають небез¬ 
печні для судноплавства місця, зону купання тощо. 

БУКІНІСТ (франц. Ьои^иіпі$^е, від Ьоіщит — стара книга) — тор¬ 
гівець держаними, рідкісними та старовинними книгами. 

БУКЛЙТ (від франц. Ьоисіеііе — кільце) — неперіодичне видання у 
вигляді паралельно складених непереплетених аркушів, які розгор¬ 
таються на зразок ширми. У вигляді Б. випускають путівники, дитя¬ 
чу літературу тощо. 

БУКМЕКЕР (англ. Ьоок-такег, від Ьоок — записувати і шакег — 
агент) — особа, яка приймає застави при укладенні парі на кінних 
змаганнях. 

БУКОЛІКА (від грец. росиоХінб? — пасторальний, сільський) — 
жанр античної поезії ; змальовує життя пастухів (пор. ідилія, пасто¬ 
раль) на лоні природи. 

БУКСА (нім. ВисЬзе) — металева закрита коробка з підшипником, 
який спирається на шийку локомотивної або вагонної осі. 
БУКСЙР (від гол. Ьос§5ЄГЄП — тягти) — 1) Самохідне судно, яке тяг¬ 
не або штовхає плавучий засіб (баржу, док, кран і т. ін.). 2) Трос для 
буксирування. 

БУЛАТ (перс, пулад — криця) — вуглецева лита сталь, своєрідна за 
структурою й візерунком поверхні. Відзначається високою твердіс¬ 
тю й пружністю. 


93 




БУЛЕТ 


БУЛЕТ (англ. Ьиііеі — куля) — цінний папір, погашення якого від¬ 
бувається одномоментно у чітко визначений термін. 

БУЛІМЇЯ (від грец. роїї? — бик, віл і Хіро<; — голод) — відчуття не¬ 
стерпного голоду у вигляді нападів з різкою слабістю, іноді запамо¬ 
роченням внаслідок деяких нервових хвороб, захворювань залоз 
внутрішньої секреції. 

БУЛЬ — стиль французьких меблів 17—18 ст. з інкрустаціями з міді 
або бронзи. Від прізвища французького мебляра при дворі Людо- 
віка XIV А.-Ш. Буля. 

БУЛЬВАР (франц. ЬоиІеуагсІ, від гол. Ьоїтегк — кріпосний вал) — 
широка алея на міській вулиці, звичайно посередині її, а також сама 
вулиця з такою алеєю. 

БУЛЬВАРНА література — антихудожні літературні твори з 
легким цікавим сюжетом, розраховані на невибагливий смак. 
БУЛЬДбГИ (англ. Ьи11с1о§5, від Ьиіі — бик і с!о§ — собака) — група 
порід службових собак з округлою мордою й широким тулубом, а 
також собаки цих порід. 

БУЛЬДОЗЕР (англ. Ьиіібогег) — гусеничний або колісний трактор 
чи тягач із навісним робочим органом — відвалом (щитом), призна¬ 
чений для переміщення грунту на невеликі віддалі. 

БУЛЬТЕР’ЄР (англ. Ьиіі Іеггіег, від Ьиіі — бик і тер’єр) — порода со¬ 
бак, отримана шляхом схрещування бульдога і білого англійського 
тер’єра, а також собака цієї породи. Використовують у собачих бо¬ 
ях, для захисту оселі й господаря. 

БУМ (англ. Ьоот, букв. — шум, галас) — 1) Короткочасне підне¬ 
сення промисловості й торгівлі. 2) Переносно — надмірне, не¬ 
обгрунтоване (штучно створюване) пожвавлення навколо будь- 
якого заходу, події, діяча; галас, сенсація. 

БУМЕРАНГ (англ. Ьоошегап§, з австрал. мов) — 1) Бойове й мис¬ 
ливське знаряддя у Стародавньому Єгипті, Південній Індії, Півден¬ 
но-Східній Азії, у корінних жителів Австралії у вигляді серповидної 
або прямої дерев’яної метальної палиці. Деякі види Б., описавши 
замкнену криву, повертаються до метальника. 2) Переносно — во¬ 
рожі дії, що обертаються проти того, хто їх ініціює. 

БУНГАЛО (англ. Ьипеаісш, від інд. бангла — дім) — легка заміська 
будівля з верандами; селянський будинок у жарких країнах, перева¬ 
жно в Індії,_ Малайї. 

БУНДЕСВЕР (нім. ВипсІезчуеЬг, від Випсі — союз і Меііг — захист) — 
збройні сили Німеччини. 

БУНДЕСРАТ (нім. Випсіезгаї, від Випсі — союз і Каї — рада) — орган 
представництва земель у Німеччині. 

БУНДЕСТАГ (нім. ВипсЗе5Іа§, від Випсі — союз і Та§ — день) — пар¬ 
ламент Німеччини. 

БУНКЕР (англ. Ьипкег, нім. Випкег, букв. — сховище) — 1) Вмісти¬ 
ще, резервуар для рідких і сипких матеріалів. 2) Спеціально облад- 


94 




БУСТЕР 


нане підземне сховище, укриття від бомбардувань. 3) Скринька для 
зерна на елеваторі, в комбайні. 

БУРА (від араб, борак — селітра) — натрієва сіль борної кислоти, 
безбарвні кристали. Застосовують під час зварювання й паяння ме¬ 
талів, виготовлення емалей, як антисептичний (див. Антисептика) 
засіб. 

БУРГОМІСТР (нім. Вйг8егтеІ5Іег) — голова міського самовряду¬ 
вання в деяких країнах. 

БУРДЮК (тюрк.) — мішок із шкури тварини (кози, коня) для збе¬ 
рігання вина, кумису та ін. Надутий Б. використовувався і як плаву¬ 
чий засіб. 

БУРЖУАЗІЯ (франц. Ьоиг§еоі$іе, від лат. Ьиг^ш — укріплене міс¬ 
то) — панівний клас капіталістичного суспільства, який володіє 
основними засобами виробництва, живе за рахунок додаткової 
вартості, яка утворюється внаслідок використання найманої пра- 
ці. 

БУРИМЕ (від франц. Ьоиїз гітез — римовані закінчення) — літера¬ 
турна гра, учасники якої змагаються в написанні жартівливих вір¬ 
шів — експромтів на задані рими. 

БУРЛЕСК (франц. Ьигіезяие, від італ. Ьигіезсо — жартівливий) — 

1) Перебільшено комічне зображення (в літературі або на сцені). 

2) Гумористична поезія, комічний ефект у якій досягається або тим, 
що героїчний зміст викладається в нарочито пародійному тоні, або 
тим, що про буденне говориться піднесено. 

БУРМЙСТЕР (польс. Ьштпізігг, від нім. Вйг§егтеі$іег — бурго¬ 
містр) — в Росії 18 — 1-ї половини 19 ст. — управитель поміщиць¬ 
кого маєтку або призначений поміщиком староста. 

БУРНУС (франц. Ьоигпоиз, від араб, бурнус — широкий плащ) — 
1) У арабів плащ з цупкої вовняної тканини з каптуром. 2) Жіно¬ 
чий верхній одяг у вигляді накидки або пальта з широкими рукава¬ 
ми. 

БУРСА (від лат. Ьигза — гаманець, торба, з грец. рйрста — мішок) — 
1) У середні віки гуртожиток для бідних студентів університетів, 
потім — гуртожиток при духовних навчальних закладах. 2) Чоловіча 
духовна школа у 18 — середині 19 ст. в Росії. 3) Збірна назва вихова¬ 
нців Б. — бурсаків. 

БУРСЙТ (від лат. Ьигза — торба, сумка) — запалення слизових су¬ 
мок суглобів. 

БУСОЛЬ (франц. Ьоиззоіе, від італ. Ьиззоіа — компас) — 1) Геодези¬ 
чний інструмент для вимірювання кутів під час зйомок на місцево¬ 
сті. 2) Артилерійський прилад (поєднання компаса з кутомірним 
колом і оптичним приладом). 

БУСТЕР (англ. Ьоозіег, від Ьоозі — підіймати, підвищувати, поси¬ 
лювати) — допоміжний пристрій, що тимчасово збільшує силу або 
швидкість дії основного механізму або агрегату. 


95 




БУТАН 


БУТАН (від грец. Ройтироу — масло) — органічна сполука, газ без ко¬ 
льору й запаху. Міститься в нафті та природних газах. Застосовують 
як паливо. 

БУТАФЙРІЯ (італ. ЬиПаГиогі, букв. — викидай геть) — 1) Предмети 
сценічної обстановки — скульптура , меблі, посуд, прикраси, деталі 
костюмів тощо, які використовують у театральних виставах замість 
справжніх. 2) Муляжі , підробки предметів, що їх використовують 
тільки для показу або реклами. 3) Переносно — показне, несправж¬ 
нє, подроблене. 

БУТИК (від франц. Ьоиіщие, букв. — крамничка) — 1) Магазин го¬ 
тового одягу, звичайно від якого-небудь Будинку моделей. 2) Неве¬ 
лика вузькоспеціалізована брокерська фірма з обмеженим колом 
клієнтів та надаваних послуг. 

БУТОНЬЄРКА (франц. Ьоиіоппіеге, букв. — петелька) — квітка чи 
букетик квітів, просунутий у петельку, прикріплений до одягу. 
БУТСИ (англ. Ьооіз) — черевики з шипами на підошві для гри у 
футбол. 

БУФ (від італ. ЬиїГо — смішний, кумедний) — блазенський, коміч¬ 
ний; опера - б. — комічна опера. 

БУФЕР (англ. ЬиіГег, від ЬиГГ — пом’якшувати поштовхи) — при¬ 
стрій для пом’якшення (амортизації) поштовхів і ударів під час руху 
автомобілів, локомотивів тощо. 

БУФЕРНИЙ (від буфер) — 1) Проміжний, який ослаблює зіткнен¬ 
ня. 2) Переносно — який знаходиться між ворожими сторонами. 
БУФОНАДА (італ. ЬиГГопаїа, букв. — жарт, блазенство) — 1) При¬ 
йом акторської гри, звичайно комедійний. 2) Комедійна вистава 
з елементами ексцентрики. 3) Переносно — блазенство, кривлян¬ 
ня. 

БУХГАЛТЕР (нім. ВисЬЬаИег, від ВисЬ — книга і НаЬег — три¬ 
мач) — фахівець з бухгалтерії ; службовець бухгалтерії. 
БУХГАЛТЕРІЯ (нім. ВисЬЬаЬегіе, від ВисЬ — книга і Ьаііеп — три¬ 
мати) — 1) Ведення бухгалтерського обліку. 2) Структурний підроз¬ 
діл підприємства, установи, організації, який здійснює бухгалтерсь¬ 
кий облік і звітність, контроль за додержанням фінансової і кошто¬ 
рисної дисципліни. 

БУХТА 1 (нім. ВисЬї, від Ьіе§еп — гнути, згинати) — придатна 
для стоянки суден затока, яку захищають від хвиль острови або 
миси. 

БУХТА 2 (гол. ЬосЬі) — канат, укладений вертикально кругами або 
вісімками (у формі циліндра). 

БУШЕЛЬ (англ. ЬизЬеІ) — міра об’єму рідин і сипких речовин в 
Англії та США. 1 Б. дорівнює 36,3687 л (англійський), у США 1 Б. 
дорівнює 35,2393 л. 

БЮВАР (франц. Ьиуагсі, від Ьоіге — вбирати, всмоктувати) — пись¬ 
мове приладдя; футляр для зберігання поштового, промокального 
паперу, конвертів, кореспонденції. 

96 




БЮРОКРАТІЯ 


БЮВЕТ (від франц. Ьиуеііе — прилавок) — 1) Капітальна споруда 
над мінеральним джерелом, обладнана для дозованого видавання 
мінеральних лікувальних вод. 2) Обладнане і вкрите покрівлею дже¬ 
рело питної води. 

БЮДЖЕТ (англ. Ьигі@е(, букв. — сумка) — 1) Затверджений у зако¬ 
нодавчому порядку розпис доходів і видатків держави на певний 
термін. 2) План доходів і видатків установи, підприємства або окре¬ 
мої особи на певний період. 

БЮКСИ (від нім. ВіісЬье — банка) — тонкостінні скляночки з при¬ 
тертими скляними кришками. Застосовують для зважування та ви¬ 
сушування лабораторного матеріалу. 

БЮЛЕТЕНЬ (франц. Ьиііеііп, від італ. Ьиііеиіпо — записка, па¬ 
пірець, з лат. Ьиііа — грамота) — 1) Коротке офіційне повідомлення у 
пресі про якусь важливу подію. 2) Періодичне чи неперіодичне ви¬ 
дання інформаційного характеру. 3) Виборчий б. — аркуш пев¬ 
ної форми, на якому надруковано прізвище, ім’я й по батькові кан¬ 
дидата або кандидатів, виставлених у певному виборчому окрузі. 
4) Біржовий огляд цін на товари, цінні папери тошо. 

БЮРГЕР (від нім. Вйг§ег — городянин) — 1) Вільний житель серед¬ 
ньовічних міст Європи. 2) Переносно — міщанин. 

БЮРЕТКА (франц. ЬигеІІе, від Ьиіге — глечик) — циліндрична 
скляна трубка з поділками й краном (або затискачем) для точного 
відмірювання невеликої кількості рідини. 

БЮРО (франц. Ьигеаи) — 1) Колегіальний орган, що обирається чи 
створюється для виконання певної, головним чином керівної, ро¬ 
боти. 2) Назва ряду установ, здебільшого в сфері обслуговування на¬ 
селення. 3) Вид письмового стола, переважно з полицями, скринь¬ 
ками над робочим місцем, а також дошкою або шторкою для за¬ 
криття його. 

БЮРОКРАТ (франц. Ьигеаисгаіе) — І) Особа, що належить до бю¬ 
рократії. 2) Переносно — службова особа, що виконує свої обов’яз¬ 
ки формально, на шкоду справі; формаліст, волокитник. 
БЮРОКРАТЙЗМ (від бюрократія) — 1) Система управління дер¬ 
жавою, що характеризується відірваністю від народу і спирається 
на бюрократію. 2) Переносно — канцелярщина, зневажливе став¬ 
лення до суті справи під виглядом або заради додержання фор¬ 
мальностей. 

БЮРОКРАТІЯ (франц. Ьигеаисгаїіе, букв. — панування канцелярії, 
від Ьигеаи — бюро, канцелярія і грец. яратсх; — влада) — вищі уря¬ 
довці. 


97 




ВААЛ 


‘В 


ВААЛ див. Баал. 

ВА-БАНК (франц. уа Ьап^ие, букв. — йде банк) — 1) У картярській 
грі — ставка, що дорівнює вже зібраній у банку (3). 2) Переносно — 
великий ризик. 

ВАГАНТИ [від лат. уаеапз (уа^апііз) — мандрівний] — в 12—14 ст. у 
деяких країнах Західної Європи мандрівні актори — автори і вико¬ 
навці пісень і вистав. 

ВАГІНІТ (від лат. Уа^іпа — оболонка, піхва) — 1) Запалення стінок 
піхви у жінок; спричиняється мікробами, хімічними або механічни¬ 
ми подразниками. 2) Запалення піхви у тварин. 

ВАЗОМОТОРИ (від лат. уаз — судина і тоїог — який приводить у 
рух) — судинорухові нервові волокна, які передають нервові імпуль¬ 
си від центральної нервової системи до гладенької мускулатури кро¬ 
воносних судин. 

ВАКАНСІЯ (франц. уасапсе, від лат. уасапз — вільний) — 1) Не за¬ 
йнята посада; вільне місце для вступника у навчальному закладі. 
2) Вузол кристалічних грат твердого тіла, не зайнятий атомом або 
іоном. 

ВАКАТ (від лат. уасаі — вільний, порожній) — сторінка книги, на 
якій немає тексту або кліше. 

ВАКАЦІЇ (від лат. уасаііо — звільнення) — відпустка, канікули. 
ВАКУОЛІ (від лат. уасиш — порожній) — невеликі порожнини в 
тваринних і рослинних клітинах, виповнені рідиною. 

ВАКУУМ (лат. уасииш — пустота) — 1) Розріджений стан газу 
при тиску, нижчому за атмосферний. 2) Простір, у якому зовсім 
немає речовини і який являє собою фізичне поле в незбудженому 
стані. 3) Переносно — гострий брак чого-небудь, напр. в. до¬ 
віри. 

ВАКХ (грец. Вакхої;) — одне з імен Діоніса. 

ВАКХАТІАЛІЯ (лат. ВассЬапаїіа, множ.) — 1) В античному світі свя¬ 
то на честь Вакха , яке супроводилось оргіями. 2) Переносно — роз¬ 
гульне бенкетування, безпробудне пияцтво. 

ВАКХАНКА — 1) В античному світі жриця Вакха, учасниця вак¬ 
ханалій', в античній міфології супутниця Вакха. Інша назва — ме¬ 
нада. 2) Переносно — жінка, нестримна у проявах своєї пристра¬ 
сті. 

ВАКЦИНА (лат. уассіпиз — коров’ячий, від уасса — корова) — пре¬ 
парат, виготовлений з мікроорганізмів і вірусів або продуктів їхньої 
життєдіяльності. Застосовують для запобігання інфекційним хворо¬ 
бам (створення імунітету), а також лікування їх. 

ВАКЦИНАЦІЯ — застосування вакцини або анатоксинів з метою 
імунізації. 


98 




ВАЛЮТУВАННЯ 


ВАЛАНСЬЄН — тонке мереживо. Від назви французького м. Ва¬ 
лансьєн, де започатковане його виготовлення. 

ВАЛЕНТНІСТЬ (від лат. уаіепііа — сила) — 1) Здатність атома до 
утворення хімічних зв’язків. 2) Число, яке показує, зі скількома од¬ 
новалентними атомами може сполучатися атом даного елемента , 
скільки таких атомів він може замістити. 3) мовозн. Здатність слова 
до семантичної та граматичної сполучуваності з іншими словами в 
реченні. 

ВАЛЕР (від франц. уаіеиг — цінність) — відтінок тону в межах одно¬ 
го кольору. 

ВАЛІДНІСТЬ (від франц. уаіісіе — законний, дійсний) — вірогід¬ 
ність інформації, відсутність у ній помилок. 

ВАЛІЗА (польс. \уа1іга, від франц. уаіізе) — 1) Чемодан. 2) Опечата¬ 
ний поштовий мішок дипломатичного кур’єра. 

ВАПОРИЗАЦІЯ (франц. уаіогізаііоп, від уаіеиг — вартість, ціна) — 
1) Штучне підвищення ціни товару (головним чином через скоро¬ 
чення його виробництва) або курсу паперових грошей. 2) Те саме, 
що й девальвація. 

ВАЛТбРНА (нім. у/аИЬогп, букв. — лісовий ріг) — мідний духовий 
мундштучний інструмент. 

ВАЛЬВАЦІЯ (від франц! еуаіиаііоп — підрахунок, оцінка) — ви¬ 
значення цінності іноземної валюти в грошових одиницях даної 
держави за вагою вміщеного в ній валютного металу (срібла, золо¬ 
та). 

ВАЛЬДШНЕП (нім. МаІсксЬперГе, букв. — лісовий кулик) — лісо¬ 
вий птах родини сивкових із темно-рудим забарвленням. Пошире¬ 
ний в Європі та Азії. Об’єкт спортивного мисливства. Інша назва — 
слуква. 

ВАЛЬКІРІЇ (нім. \Уа1кйге, від старосканд. уаїкуца — та, що вибирає 
вбитих) — у давньоскандинавській міфології войовничі діви-богині, 
що допомагали героям у битвах, супроводили душі найхоробріших 
загиблих воїнів до раю. 

ВАЛЬПУРГІЄВА ніч— 1) У давніх германців свято початку весни, 
під час якого, за легендами, відбувався “відьомський шабаш”. Від 
імені католицької святої Вальпургії, яка вшановувалася 1 травня, 
що збігалося з цим язичницьким святом. 2) Переносно — розгульна 
вечірка. 

ВАЛЮТА (італ. уаіиіа, від лат. уаіео — коштую) — 1) Грошова оди¬ 
ниця країни. 2) Тип грошової системи, що діє в країні; вільно 
конвертована в. — валюта, яка вільно обмінюється на іншу. 
3) Іноземні гроші, а також векселі, чеки тощо, використовувані в 
міжнародних розрахунках (іноземна в.). 

ВАЛЮТУВАННЯ (від валюта) — зазначення терміну, з якого по¬ 
чинається нарахування процентів на суми, що дебетуються або кре¬ 
дитуються. 


99 




ВАМПІР 


ВАМПІР (франц. уашріге, нім. Уашріг) — 1) Міфологічний образ 
у фольклорі європейських народів — мрець, який виходить з моги¬ 
ли, шоб пити кров живих. Інша назва — у п и р. 2) Рід кажанів ро¬ 
дини листоносих, які живляться кров’ю теплокровних тварин. 
3) Переносно — жорстока, нещадна до інших людина; кровопив¬ 
ця. 

ВАНАДІЙ — хімічний елемент, символ V, ат. н. 23; метал сіро-ста¬ 
левого кольору. Застосовують у металургії, виробництві елект¬ 
ронних приладів тощо. Сполуки В. використовують у медицині, фо¬ 
тографії, лакофарбовій промисловості тощо. Від імені давньоскан- 
динавської богині краси Ванадіс. 

ВАНДАЛИ (лат. Уапбаїі) — 1) Давньогерманські племена, відомі 
жорстокими війнами з Римом; у 455 р. В. оволоділи Римом і зни¬ 
щили в ньому безліч творів мистецтва. 2) Переносно — неуки, вар¬ 
вари, руйнівники культурних цінностей. 

ВАНДАЛІЗМ — безглузде нищення, нівечення культурних і мате¬ 
ріальних цінностей, пам’ятників історії тощо. Див. Вандали. 
ВАНІЛІН — пахуча речовина, яка міститься в стручках ванілі. За¬ 
стосовують у харчовій промисловості. 

ВАНІЛЬ (франц. уапіііе, від ісп. уаіпіііа) — рід тропічних рослин ро¬ 
дини зозулинцевих з плодами у вигляді стручків, що містять ванілін 
та інші ароматичні речовини. Використовують у кондитерському та 
парфумерному виробництві. 

ВАНТИ (гол. \уаШ) — відтяжки, що підтримують з боків вертикаль¬ 
но розташовані предмети, напр. щогли. 

ВАНТУЗ (франц. уепіоизе, від лат. успіохиз — вітряний, вітровий) — 
1) Пристрій для автоматичного випускання повітря з водопровід¬ 
них труб. 2) Знаряддя, за допомогою якого прочищають стоки рако¬ 
вин, ванн. 

ВАРАН (франц. уагап, з араб.) — рід великих хижих ящірок. Поши¬ 
рені переважно у тропіках і субтропіках Східної півкулі. 

ВАРАНТ (англ. шаггапі — повноваження, довіреність) — посвідчен¬ 
ня, яке видають склади на прийняті для зберігання товари. В. може 
бути зданий під заставу або переданий іншій особі. 

ВАРВАРИ (лат. ЬагЬагі, від грец. (Заррарої — іноземці) - 1) У давніх 
греків і римлян назва чужоземців. 2) Переносно — жорстокі, грубі 
люди, руйнівники культурних цінностей. 

ВАРВАРЙЗМ (грец. рарРаріацос;) — іншомовне слово або зворот, 
що не відповідає нормам даної мови і засмічує її. 

ВАР’ЄТЕ (франц. уагіеіе, від лат. уагіс(а$ — різноманітність) — вид 
театру, у виставах якого поєднані елементи театрального, музично¬ 
го, естрадного Рі циркового мистецтва. 

ВАРИКОЗНИЙ (від лат. уагіх — розширення вени) — вузлуватий, з 
багатьма розширеннями або потовщеннями; в-не розши¬ 
рення вен — патологічні зміни, що виявляються в розширенні, 
подовженні вен, утворенні звивин, клубків тощо. 

100 



ВАСИЛІСК 


ВАРІАНТ [від лат. уагіапз (уагіапіів) — змінний] — 1) Видозміна, різ¬ 
новид будь-чого. 2) Одна з кількох редакцій твору (музичного, літе¬ 
ратурного) або документа. 3) У шахах і шашках — одна з можливих 
комбінацій. 

ВАРІАНТА [від лат. уагіапв (уагіапііз) — змінний] — 1) Живий орга¬ 
нізм, який відхиляється за певною ознакою від основного типу. 
2) У статистиці — кожний член ряду чисел. 

ВАРІАТОР (від лат. уагіо — змінюю) — окремий агрегат або вузол 
машини, призначений для плавної зміни швидкості обертання ва¬ 
ла. 

ВАРІАЦІЙНЕ ч и с л е н н я (від варіація) — розділ математики, 
який вивчає методи знаходження найбільших і найменших значень 
виразів, що залежать від вибору однієї або кількох функцій ( функціо¬ 
налів). 

ВАРІАЦІЯ (лат. уагіагіо — зміна) — 1) Видозміна окремих елементів 
при збереженні основи чого-небудь. 2) Видозміна музичної теми, 
мелодії або її супроводу. 3) У балеті — короткий танець, звичайно 
технічно складний. 4) біол. Таксономічна категорія (див. Варієтет). 
5) Основне поняття варіаційного числення — характер зміни функції. 
ВАРІЄТЕТ (нім. УагіеШ, від лат. уагіеіаз — відміна) — у біологічній 
систематиці сукупність особин одного виду, які різняться однією 
або кількома (здебільшого морфологічними) ознаками. 

ВАРІОМЕТР (від лат. уагіо — змінюю і ...метр) — 1) Пристрій для 
плавної зміни індуктивності контурів (радіотехнічний в.). 
2) Покажчик швидкості піднімання і зниження літака (авіа¬ 
ційний в.). 3) Прилад для вимірювання зміни земного магнетиз¬ 
му (м а г н іт н и її в.). 4) Прилад для вимірювання зміни поля тя¬ 
жіння поблизу поверхні Землі (гравітаційний в.). 
ВАРІОФІКАЦІЯ (від лат. уагіо — змінюю і ...фікація) — випуск різ¬ 
них варіантів однієї продукції. 

ВАРФОЛОМІЇВСЬКА ніч— 1) Масове вбивство гугенотів католи¬ 
ками в Парижі у ніч на 24.УІІІ 1572 р. (день святого Варфоломія). 
2) Переносно — організовані масові вбивства людей. 

ВАСАЛ (франц. уаззаі, від лат. уаззиз — слуга) — 1) За середньовіччя 
в Західній Європі феодал, який одержував земельне володіння від 
феодала-сеньморя 1 і був зобов’язаний виконувати для нього певні 
повинності. Інша назва — феодатарій. 2) Переносно — підлег¬ 
ла, залежна особа або держава. 

ВАСИЛІАНИ, БАЗИЛІАНИ (лат. Ьазіїіапі) — 1) Ченці католицького 
ордену, заснованого у Візантії за статутом, авторство якого припи¬ 
сують богослову Василію Великому (4 ст.). 2) Ченці василіанських 
уніатських монастирів, заснованих у Литві, Західній Білорусії й За¬ 
хідній Україні після Брестської унії 1596 р. 

ВАСИЛІСК (від грец. раоїХїожх; — дракон, царьок) — 1) Казкова 
потвора з тулубом жаби, хвостом змії та короною на півнячій голо¬ 
ві, що вбиває своїм поглядом. 2) Рід ящірок з родини ігуанових. 

101 




ВАСКУЛІТ 


ВАСКУЛІТ (від лат. уаасиїит — судина) — запалення стінок дріб¬ 
них кровоносних судин. 

ВАТ — одиниця потужності електричного струму; позначається Вт. 
1 В. — потужність, при якій за 1 с виконується робота в 1 джоуль. 
Від прізвища англійського фізика Дж. Уагга (1736—1819). 
ВАТЕРЛІНІЯ (гол. \уаІег-1уп, від \уаІег — вода і Іііп — лінія) — 
1) Лінія вздовж корпусу корабля, що відповідає рівню поверхні во¬ 
ди. 2) Лінія, нанесена вздовж корпусу, яка вказує на максимально 
дозволену осадку навантаженого судна. 

ВАТЕРПАС (гол. \УаІегра$) — прилад для перевірки горизонтально¬ 
сті й вимірювання невеликих кутів, що застосовується на будівниц¬ 
тві, у столярних роботах тощо. 

ВАТЕРПОЛО (англ. \уаІег-ро1о) — спортивна командна гра з м’я¬ 
чем на воді. Інша назва —водне поло. 

ВАТИ (нім. \Уаиеп, від гол. \уасЗс!еп — прибережні мілини) — смуги 
низовинних узбереж морів, що затоплюються під час припливів і 
відкриваються під час відпливів. 

ВАТИКАН (від лат. Уаіісапш — назва одного з 7 пагорбів, на яких 
розташовано Рим) — 1) Релігійно-адміністративний центр римсь¬ 
ко-католицької церкви, що є резиденцією Папи. 2) Держава-місто 
Ватикан, главою якого є Папа Римський. 3) Переносно — правляча 
верхівка католицької церкви. 

ВАТМАН — папір найвищого ґатунку для креслення або малюван¬ 
ня. Від прізвища власника англійської паперової фабрики Дж. Бат¬ 
мана (Уотмена). 

ВАТМЕТР (від ват і ...метр) — прилад для вимірювання потужнос¬ 
ті електричного струму. 

ВАУЧЕР (англ. уоисЬег) — 1) Приватизаційний чек, документ, який 
обмінюється на акції підприємства, що приватизується. 2) Доку¬ 
мент, що підтверджує оплату товарів та послуг, видачу кредиту, 
отримання грошей тощо. 

ВАХМІСТР (нім. \УасЬ(теі$іег) — звання (чин) і посада молодшого 
командного складу в кавалерії і кінній артилерії деяких армій, а та¬ 
кож особа, яка має це звання. 

ВЕБЕР — одиниця магнітного потоку в Міжнародній системі оди¬ 
ниць; позначається Вб. 1 В. — магнітний потік, рівномірне змен¬ 
шення якого до нуля за 1 с спричинює виникнення в контурі про¬ 
відника, що охоплює цей потік, електрорушійної сили в 1 вольт. 
Від прізвища німецького фізика В.-Е. Вебера (1804—91). 
ВЕГЕТАРІАНСТВО (від нім. Уе§еіагіапег — вегетаріанець, з лат. 
уе§еіагіи$ — рослинний) — система харчування людини, яка ви¬ 
ключає продукти тваринного походження. 

ВЕГЕТАТИВНИЙ (від лат. уе^еіаііуш — рослинний, з ує§єіо — 
оживлюю) — пов’язаний з ростом і живленням рослин та тварин; 
в-на нервова система — частина нервової системи хребет- 


102 




ВЕЛОСИПЕД 


них тварин і людини, що регулює обмін речовин в організмі, діяль¬ 
ність внутрішніх органів та систем; в-не розмноження — не¬ 
статеве розмноження, при якому новий організм утворюється з час¬ 
тини материнського; в-ні органи у рослин — частини рослин¬ 
ного організму, за допомогою яких відбуваються процеси живлення 
й росту, здійснюється прикріплення до субстрату. 
ВЕГЕТАЦІЙНИЙ — який стосується вегетації ; в. п е р і о д — час 
життєдіяльності рослини, період її росту і розвитку. 

ВЕГЕТАЦІЯ (від лат. УЄ£еїа(іо — оживлення, виростання) — ріст і 
розвиток рослин. 

ВЕДАЇЗМ див. Ведизм. 

ВЕДЖВУД — різновид англійської порцеляни з білими рельєфни¬ 
ми фігурами на кольоровому тлі. Від прізвища англійського кера¬ 
міста Дж. Веджвуда (1730—95). 

ВЕДИ (санскр. веда, букв. — знання) — найдавніші пам'ятки індій¬ 
ської літератури. Складаються з 4-х книг, що містять релігійні гім¬ 
ни, пісні, формулц замовлянь, міфи тощо. Основа ведизму. 
ВЕДЙЗМ, ВЕДАЇЗМ (від санскр. веда — знання) — в Індії найдав¬ 
ніша релігія, для якої характерні обожнювання сил природи, зго¬ 
дом — суспільних сил, культ предків. 

ВЕЗЙКУЛИ (від лат. уе$іси1а — пухирець) — 1) Заповнені рідиною 
пухирці на шкірі, слизових оболонках; виникають при деяких ін¬ 
фекційних та шкірних захворюваннях (напр., при ящурі, віспі, екзе¬ 
мі). 2) Міхурці (сім’яні, легеневі). 

ВЕКСЕЛЬ (нім. \УесЬ$е1, букв. — зміна, розмін) — письмове борго¬ 
ве зобов’язання встановленої форми, яке дає його власникові право 
вимагати від боржника сплати зазначеної у В. суми грошей у вказа¬ 
ний термін. 

ВЕКТОР (від лат. уєсіог — носій) — 1) Величина, що характеризу¬ 
ється розміром і напрямом. 2) Напрямлений прямолінійний від¬ 
різок. 3) Переносно — основний напрям розвитку якогось явища, 
процесу. 

ВЕЛО... [від вело(сипед)] — у складних словах означає “велосипед¬ 
ний”. 

ВЕЛОБОЛ (від вело... і англ. Ьаіі — м’яч) — спортивна командна гра 
в м’яч на велосипедах. 

ВЕЛОДРОМ (від вело... і ...дром) — відкрита або закрита споруда 
для тренувань і змагань з велосипедного спорту. Інша назва — ци¬ 
клодром. Див. також Трек (1). 

ВЕИІОКРЙС (від вело... і крос) — змагання з велосипедного спорту 
на пересіченій місцевості. 

ВЕЛОСИПЕД [франц. уеіосіресіе, від лат. уєіох (уєіосй) — швид¬ 
кий і ре$ (ресЗік) — нога] — легка дво- або триколісна машина для 
пересування за допомогою ножних педалей і ланцюгової переда¬ 
чі. 


103 




ВЕЛОТРЕК 


ВЕЛОТРЕК (від вело... і трек) — спеціально обладнана доріжка для 
тренувань і змагань з велосипедного спорту, що є частиною вело¬ 
дрому. 

ВЕЛЬБЙТ (від англ. \уЬа1е-Ьоаі — китобійний бот) — веслова або 
вітрильна морська шлюпка із загостреними носом і кормою. 
ВЕЛЬВЕТ (від англ. уєіуєі — оксамит) — міцна рубчаста тканина з 
бавовняним ворсом. 

ВЕЛЬЗЕВУЛ (від семіт, ба’ал зебуб, букв. — господар мух) — у ран¬ 
ньохристиянській релігії володар демонів, диявол. 

ВЕЛЮР (франц. уеіоиге — оксамит, від лат. уіііозиз — волохатий) — 
1) Назва кращих сортів тканин (драп, оксамит, плюш) з м’якою 
ворсованою лицьовою поверхнею. 2) М’яка шкіра хромового дуб¬ 
лення, схожа на замшу. 

ВЕНА (лат. уепа — судина, жила) — кровоносна судина, що несе 
кров від органів і тканин до серця. 

ВЕНДЕТА (італ. уепсіеиа, від лат. уіпбісіа — помста) — 1) Назва 
кривавої помсти за вбитого родича на островах Корсика й Сарди¬ 
нія. 2) Переносно — жорстоке цькування, помста. 
ВЕНЕПУНКЦІЯ (від вена і лат. рипсііо — укол) — прокол вени по¬ 
рожнистою голкою для взяття та переливання крові, введення 
лікарських розчинів тощо. 

ВЕНЕРА [від лат. Уепиз (Уепегіз)] — 1) У давньоримській міфології 
богиня кохання та жіночої вроди. У давньогрецькій міфології — 
Афродіта. 2) Друга за віддаленням від Сонця велика планета соняч¬ 
ної системи. 

ВЕНЕРОЛОГІЯ (від Венера і ...логія) — галузь медицини, що вивчає 
венеричні хвороби ( сифіліс , гонорею та ін.). 

ВЕНЗЕЛЬ (від польс. \у?ге1 — вузол) — переплетені у вишуканий 
візерунок ініціали, що служать для прикраси або як знак власника 
чи виробника. 

ВЕНТИЛЬ (нім. Уепііі — клапан, від лат. уєпіііо — дму, проду¬ 
ваю) — 1) Клапан для регулювання і замикання потоку рідини, па¬ 
ри або газу, що тече трубопроводом. 2) Елемент випрямного при¬ 
строю для забезпечення протікання електричного струму тільки в 
певному напрямі. 3) Пристрій у камері пневматичної шини, що 
дозволяє накачувати в неї повітря і перешкоджає його виходу. 
ВЕНЧУРНИЙ (від англ. уепіиге — ризикувати) — пов’язаний з ко¬ 
мерційним ризиком, ризикований; в-ні фірми — маленькі фір¬ 
ми в галузі наукових досліджень, інженерних розробок, створення 
та впровадження нововведень ризикованого характеру. 
ВЕРБАЛІЗМ (від лат. уегЬаІіз — словесний) — марнослів’я; нама¬ 
гання приховати за великою кількістю наукових термінів відсут¬ 
ність глибоких знань і серйозної думки. 

ВЕРБАЛЬНИЙ (лат. уегЬаІіз, від уєгЬшті — слово) — словесний, ус¬ 
ний; в-на нота — дипломатична нота без підпису, скріплена ли¬ 
ше печаткою; прирівнюється до усної заяви. 

104 



ВЕРФ 


ВЕРБЕНА (від лат. уегЬепа — священна гілка) — рід однорічних та 
багаторічних трав’янистих рослин. Поширені переважно в тропіках 
і субтропіках Південної Америки. Багато видів вирощують як деко¬ 
ративні рослини. 

ВЕРБУВАТИ (нім. \уєгЬєп) — 1) Оголошувати набір, набирати доб¬ 
ровольців у військо, для певних робіт, у яку-небудь організацію. 
2) Переносно — залучати до якоїсь діяльності (напр., в. собі при¬ 
хильників). 

ВЕРДЙКТ (англ., франц. уєгсіісі, від лат. уеге йісіит, букв. — вірно 
сказане) — 1) Рішення присяжних засідателів у суді з приводу вин¬ 
ності чи невинності підсудного. 2) Переносно — винести в. — 
прийняти і оголосити рішення з будь-якого питання. 
ВЕРИФІКАЦІЯ (від лат. уегиз — справжній і ...фікація) — І) Пере¬ 
вірка істинності, встановлення вірогідності. 2) Один з принципів по¬ 
зитивізму, згідно з яким істинність будь-якого твердження має бути 
встановлена шляхом його зіставлення з чуттєвими даними. 
ВЕРЛІБР (від франц. уєгз ІіЬге, букв. — вільний вірш) — система 
віршованих рядків, ритмічна єдність яких грунтується лише на ін¬ 
тонаційній подібності. 

ВЕРМАХТ (нім. \¥еЬгтасЬ(, від \УеНг — зброя, оборона і МасНі — 
сила) — збройні сили фашистської Німеччини 1935—45 рр. 
ВЕРНІСАЖ (франц. уегпізза§е, букв. — лакування) — урочисте від¬ 
криття художньої виставки. Від лакування картин перед виставкою. 
ВЕРНЬЄР — 1) Шкала інструмента для відліку довжин та кутів. Ін¬ 
ша назва — н о н і у с. 2) Пристрій для точного підстроювання ра¬ 
діоапаратури. Від прізвища французького винахідника П. Верньє 
(1580-1637). 

ВЕРСИФІКАЦІЯ (лат. уегзійсаііо, від уегзиз — вірш і ґасеге — роби¬ 
ти) — віршування, а також наука про нього. 

ВЕРСІЯ (франц. уєгзіоп, від лат. уєгзо — тлумачу, зауважую) — 
1) Один з кількох відмінних один від одного викладів або пояснень 
якого-небудь факту, події. 2) У слідчій і судовій діяльності — при¬ 
пущення перебігу вчиненого злочину, що розглядається в процесу¬ 
альному порядку. 3) Система вимог і правил з окремих видів спорту, 
розроблена певною організацією. 

ВЕРТИКАЛ (від лат. уепісаііз — прямовисний) — велике коло не¬ 
бесної сфери, яке проходить через зеніт і будь-яку точку небесної 
сфери. 

ВЕРТИКАЛЬ (франц. уегііса!, від лат. уегіісаііз — прямовисний) — 
прямовисна лінія, що збігається з напрямом виска. 
ВЕРТИКАЛЬНИЙ (лат. уепісаііз) — напрямлений по вертикалі ; 
перпендикулярний до лінії горизонту. Протилежне — горизонтальний. 
Інша назва — прямовисний. 

ВЕРФ (гол. ууєгО — 1) Підприємство на березі річки або моря для 
спорудження і ремонту суден. 2) Приміщення для спорудження і 
ремонту аеростатів та стоянки дирижаблів. 


105 




ВЕСТ 


ВЕСТ (нім. \УезІ) — 1) Міжнародне позначення заходу. 2) Західний 
вітер. 

ВЕСТА (лат. Уезіа) — 1) У давньоримській міфології богиня домаш¬ 
нього вогнища. У давньогрецькій міфології — Г е с т і я. 2) Най¬ 
яскравіша і єдина видима неозброєним оком мала планета ( асте¬ 
роїд). 

ВЕСТЕРН (англ. \уе$1егп, від \ує$Г — захід) — пригодницький фільм з 
життя ковбоїв у 2-й половині 19 ст. 

ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АПАРАТ (від лат. уезїіЬиІит — вхід) — орган, 
шо сприймає зміни положення голови й тулуба, напрям руху тіла; 
призначений для координації рухів та збереження рівноваги. У лю¬ 
дини і хребетних тварин є частиною внутрішнього вуха. 
ВЕСТИБЙЛЬ (франц. уезііЬиІе, від лат. уезІіЬиІит — вхід) — пе¬ 
реднє приміщення у громадських, а також житлових будинках. 
У давньогрецьких будинках передпокій присвячувався богині Вес¬ 
ті. 

ВЕСТИНГ (англ. ує$ііп§, від уєзГ — наділяти) — право робітників на 
отримання допомоги з фондів, утворених за рахунок внесків праце¬ 
давців, напр. пенсійних внесків. 

ВЕТЕРАН (від лат. уеіегапиз, з уеіиз — старий, досвідчений) — 
1) У Стародавньому Римі солдат, звільнений за віком з армії. 2) Ста¬ 
рий воїн, учасник минулих війн. 3) Людина, яка багато років при¬ 
святила якійсь діяльності (в. виробництва, в. праці, в. науки). 
ВЕТЕРИНАРІЯ (від лат. уеіегіпагіиз — який лікує худобу) — ком¬ 
плекс наук, що вивчають методи запобігання хворобам тварин, 
лікування їх, питання підвищення продуктивності тварин, методи 
захисту людей від зоонозів тощо. 

ВЕТО (від лат. уєіо — забороняю) — 1) Право верховної влади забо¬ 
ронити або припинити введення в дію законопроекту, прийнятого 
законодавчою установою. 2) Брак одностайності, що дає змогу від¬ 
хилити певне рішення, напр., на засіданнях Ради Безпеки ООН до¬ 
сить незгоди одного постійного члена Ради. 

ВІАДУК (франц. уіасіис, від лат. уіа — шлях, дорога і бисо — веду) — 
мостова споруда для прокладання дороги над яром, ущелиною то¬ 
що. 

ВІБРАТОР (від лат. уіЬго — тремчу, коливаюся) — 1) Будь-яка сис¬ 
тема (маятник, коливальний контур), що збуджує коливання. 2) При¬ 
стрій, що стрясає тіла, які дотикаються до нього, рухома частина 
вібраційних вимірювальних приладів. 3) Відрізок провідника, яким 
тече змінний струм високої частоти і який випромінює електромаг¬ 
нітні хвилі. 

ВІБРАЦІЯ (лат. уіЬгаІіо — коливання, дрижання) — механічні коли¬ 
вання, які створює або зазнає якесь тіло чи механізм. 

ВІБРІОНИ (франц. УІЬгіопз, від лат. уіЬго — звиваюся) — рід неспо- 
роносних бактерій, що мають форму короткої вигнутої палички зі 
джгутиками. 

106 




ВІЗИР 


ВІБРО... [від лат. уіЬго — коливаю(ся)] — у складних словах вка¬ 
зує на зв’язок з поняттям вібрація, напр.: віброметр, вібротера- 
пія. _ 

ВІВАРІЙ (лат. уіуагіит, від уіуш — живий) — приміщення для 
утримання і розведення тварин з навчальною або експерименталь¬ 
ною метою. 

ВІВАТ (лат. уіуаі, букв. — хай живе) — схвальний, а також заздоров¬ 
ний вигук у деяких народів. 

ВІВІПАРЇЯ (від лат. УІУІрагш — живорідний, з уіуш — живий і 
рагіо — народжую) — живородіння. 

ВІВІСЕКЦІЯ (від лат. уіуш — живий і $есііо — розтин) — розтин 
тіла під час дослідів на живих тваринах. 

ВІВТАР (лат. аііаг, букв. — підвищення) — 1) У давніх народів під¬ 
вищене місце для жертвоприношень, жертовник. 2) Східна підви¬ 
щена частина християнського храму (у православній церкві — за 
іконостасом), призначена для відправлення служби. 

ВІГВАМ (алгонкінське) — житло індіанців Північної Америки: ко¬ 
нічна хатина з жердин, укритих корою або шкірою. 

ВІГИ (англ. \уЬі§) — політична партія в Англії 17—19 ст., попе¬ 
редниця лейбористської (див. Лейбористи). Відображала інтереси 
великої торговельної і фінансової буржуазії і дворянства. 
ВІГІЛЬНІСТЬ (від лат. уі§і 1 — пильний, уважний) — психол. здат¬ 
ність зосередити увагу на нових враженнях; пильність, спостереж¬ 
ливість. 

ВІДЕО... (від лат. уісієо — дивлюся, бачу) — у складних словах вка¬ 
зує на приналежність поняття до зображення телевізійних, радіоло¬ 
каційних та інших складних електричних сигналів на екрані елект¬ 
ронно-променевої трубки, напр.: відеокамера, відеоплеєр. 
ВІДЕОСИГНАЛ (від відео... і сигнал) — електричний сигнал, при¬ 
значений для створення зображення. 

ВІДИКОН [від від(ео)... і грец. єіжЬу — зображення] — передавальна 
телевізійна трубка, дія якої грунтується на зміні електричного опору 
фоточутливого шару під впливом світла. Застосовують у телебачен¬ 
ні. 

ВІЗА (франц. уіаа, від лат. уіаш — побачений, переглянутий) — 
1) Позначка, зроблена службовою особою на документі, що свід¬ 
чить про його вірогідність або надає йому юридичної сили. 2) Дозвіл 
на в’їзд, виїзд, проживання або переїзд через територію певної дер¬ 
жави, позначка в паспорті про такий дозвіл. 

ВІЗАВІ (франц. уіх-а-уіх — віч-на-віч) — 1) Один проти одного, на¬ 
впроти. 2) Той, хто сидить або стоїть навпроти. 

ВІЗЙР 1 (нім. Уіаіег — забороло, приціл) — 1) Прицільне пристосу¬ 
вання з прорізом. 2) Видошукач фото- або кіноапарата. 3) Прилад, 
за допомогою якого вимірюють відхилення літака від заданого курсу 
під впливом вітру. 4) Частина геодезичного інструмента, за допо¬ 
могою якого проводять візування (див. візувати 2). 


107 




ВІЗЙР 


ВІЗЙР 2 (араб.) — титул міністрів і вищих сановників у багатьох 
мусульманських країнах, а також особа, що має цей титул. 

ВІЗЙТ (франц. уізііє, від лат. уізііо — відвідую) — 1) Відвідини ко- 
го-небудь, переважно офіційні. 2) Відвідання лікарем хворого 
вдома. 

ВІЗИТАЦІЯ (лат. уізіїаііо — огляд) — примусовий огляд у відкрито¬ 
му морі судна та перевірка його документів військовим кораблем 
іншої держави, а також право на таку перевірку. 

ВІЗУАЛІЗМ (від лат. уішаїіз — зоровий) — мистецькі прийоми, 
спрямовані на створення зорових ілюзій (руху поверхні, мигтіння, 
світіння тощо). 

ВІЗУАЛЬНИЙ (від лат. уізиаііз — зоровий) — спостережуваний не¬ 
озброєним оком або за допомогою оптичного приладу; в. в и- 
мірювальний прилад — прилад, в якому є шкала для ви¬ 
мірювання спостережуваної величини неозброєним оком. 
ВІЗУВАТИ (нім. уізієгєп) — 1) Ставити візу (на документі, паспор¬ 
ті). 2) Наводити геодезичний чи астрономічний інструмент на об¬ 
рану точ^ку за допомогою візира 1 (4). 

ВІКАРІЙ (від лат. уісагіиз — заступник) — 1) Правитель адміністра¬ 
тивного округу в Римській імперії. 2) Помічник духовної особи (у 
православній церкві — єпископа, архієрея, у протестантській — свя¬ 
щеника). 

ВІКІНГИ (старосканд. уікіп§г) — учасники морських походів скан¬ 
динавів у кінці 8 — середині 11 ст.; у Давній Русі були відомі під на¬ 
звою варягів, у Західній Європі — норманів. 

ВІКбНТ (франц. УІсотіе, від лат. уісесотех, букв. — заступник гра¬ 
фа ! ) — у деяких країнах Західної Європи — дворянський титул 
(нижчий за графа й вищий за барона), а також особа, що має цей 
титул. 

ВІКТОРІЯ (лат. уісіогіа — перемога) — 1) У давньоримській міфоло¬ 
гії богиня перемоги, у давньогрецькій — Ніке, Ніка. 2) Рід багато¬ 
річних водяних трав’янистих рослин родини лататтєвих. Поширені 
в тропіках Південної Америки. Мають велике плаваюче листя до 
2 м у діаметрі із загнутими вгору краями і запашні квіти. Культиву¬ 
ють у ботанічних садах як декоративну рослину. 

ВІЛЛА (лат. уіііа) — 1) У Стародавньому Римі сільська садиба. 
2) Комфортабельний будинок з парком або садом, звичайно на 
околиці міста або в курортній місцевості. 

ВІНДИКАЦІЯ (лат. уіпсіісаііо, від уіпбісо — захищаю, заявляю пре¬ 
тензію, вимагаю) — у цивільному праві позов власника про вилучен¬ 
ня його майна, що перебуває у незаконному володінні іншої особи. 
ВІНДСЕРФІНГ (англ. \уіпс!$иіТт§, від \уіпсі — вітер і зигїїпе — ков¬ 
зання по хвилях) — вид водного спорту: ковзання по воді, стоячи на 
спеціальній дошці з вітрилом. 

ВІНЧЕСТЕР 1 — система рушниць, які випускалися із середини 
19 ст. американською фірмою. За ім’ям винахідника А. Вінчестера. 

108 




ВІРУС 


ВІНЧЕСТЕР 2 — герметизований носій магнітного запису інформа¬ 
ції. Від назви м. Вінчестер в Англії. 

ВІНЬЄТКА (франц. Уі^пеПе, від уі§пє — виноград) — графічна при¬ 
краса, орнамент у книжках та інших друкованих виданнях перед 
початком або в кінці тексту. 

ВІЙЛА (італ. УІоІа) — загальна назва струнних смичкових інстру¬ 
ментів вертикального способу тримання, поширених у середні віки 
в романських країнах. 

ВІОЛОНЧЕЛЬ (італ. уіоіопсєііо, зменш, від уіоіопє — контрабас) — 
струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового ре¬ 
гістру у вигляді великої скрипки з чотирма струнами. 

ВІРА (від італ. уігаге — повертати) — команда при будівельних, та¬ 
келажних та інших роботах, шо означає: підіймай, вгору. Протиле¬ 
жне — майна. 

ВІРАЖ (франц. уігаге, від уігєг — повертатися, змінювати забарв¬ 
лення) — 1) Поворот. 2) Фігура пілотажу, горизонтальне коло. 
3) Ділянка шляху на повороті автомобільної дороги, на закруглен¬ 
ні велотреку тошо. 4) Розчин для забарвлення фотографічних від¬ 
битків. 

ВІРЕМЕНТ (від франц. УІгетепі — повертання) — банківська опе¬ 
рація, перерахування певної суми з поточного рахунку однієї особи 
на поточний рахунок іншої. 

ВІРИЛІЗМ (від лат. уігіііз — чоловічий) — поява у жінок вторинних 
чоловічих статевих ознак (напр. вусів). 

ВІРТУАЛЬНИЙ (від лат. уіпиаііз — сильний, здібний) — 1) Можли¬ 
вий, який може або має проявитися за певних умов; в - н і час¬ 
тинки— фіз. елементарні частинки у проміжних (не спостережу¬ 
ваних) станах, існуванням яких у квантовій механіці пояснюють 
взаємодію та перетворення частинок; в-ні переміщення— 
можливі елементарні переміщення точок. 2) Який не має фізичного 
втілення або відмінний від реального втілення; в - н а реа¬ 
льність— частина реальності, що моделюється комп’ютерним 
пристроєм. 

ВІРТУбЗ (італ. уіпиохо, від лат. УІгТи$ — доблесть, талант) — 1) Ви¬ 
конавець (музикант, актор, художник), який досконало володіє 
технікою свого мистецтва. 2) Переносно — людина, яка досягла ви¬ 
сокої майстерності у будь-якій справі; майстер. 

ВІРУЛЕНТНИЙ (від лат. УІгиІепШз — отруйний) — хвороботво¬ 
рний, здатний викликати інфекційні захворювання (про мікро¬ 
би). 

ВІРУС (від лат. уігиз — отрута) — 1) Найдрібніший мікроорганізм 
(неклітинна форма живої матерії), збудник інфекційних захворю¬ 
вань рослин, тварин і людини. 2) Комп'ютерна програма, здатна 
блокувати інші програми і чинити шкідливий вплив на їхню інфор¬ 
мацію. 3) Переносно — про якусь шкідливу властивість, що швидко 
поширюється, напр. в. байдужості. 


109 




ВІСКІ 


ВІСКІ (англ. \уЬізку, від ірл. ище ЬеаіЬа, букв. — вода життя) — міц¬ 
на горілка, що виробляється із зерна. 

ВІСКОЗА (лат. УІ8со$и$ — клейкий, в’язкий, від уі$сит — клей) — 
1) Концентрований розчин продукту хімічної обробки деревної це¬ 
люлози їдким натром. Застосовують для одержання віскозного воло¬ 
кна, штучної шкіри, целофану. 2) Штучний шовк. 

ВІСМУТ (нім. \Уі$тиІ) — хімічний елемент, символ Ві, ат. н. 83; 
сріблясто-рожевий метал. Застосовують для виготовлення легко¬ 
плавких сплавів, у ядерних реакторах як теплоносій, у протипоже¬ 
жних пристроях; сполуки В. — у медицині. 

ВІСТ (англ. \уЬІ5і) — 1) Гра у карти 52 картами. 2) У грі в преферанс, 
бостон — певна комбінація карт. 

ВІТАЛІЗМ (від лат. уііаііз — життєвий) — вчення, представники 
якого вважають, шо в організмах міститься особлива нематеріальна 
надприродна сила (“життєва сила”, “ентелехія”), яка спрямовує й 
регулює всі біологічні процеси в них. 

ВІТАЛЬНИЙ (лат. уііаііз) — біол., мед. життєвий, прижиттєвий; 
який стосується життєвих явищ. Протилежне — летальний. 
ВІТАМІНИ (від лат. уіГа — життя і аміни) — біологічно активні ор¬ 
ганічні сполуки, життєво необхідні (в невеликій кількості) для орга¬ 
нізму тварин і людини, а також лікарські препарати з ними. 
ВІТРАЖ (франц. УІІга§е, букв. — вставляння шиб) — твір монумен¬ 
тально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного 
скла; композиції з кольорового скла у вікнах, дверях тощо. 

ВІЦЕ-... (від лат. уісє — замість) — у складних словах означає 
“заступник” або “помічник”, напр.: віце-адмірал, віце-прези¬ 
дент. 

ВІШНУ (санскр.) — одне з найвищих божеств (поряд із Брахмою і 
Шівою) в індуїзмі і брахманізмі, бог-охоронець. 

ВІШНУЇЗМ — один з основних напрямів індуїзму. Визнає найви¬ 
щим божеством одного з богів індуїстської трійці — Вішну. 

ВЙДАН див. Вотан. 

ВОДЕВІЛЬ (франц. уаибеуіііе) — вид легкої побутової комедії з гос¬ 
трим розвитком сюжету, куплетами, піснями й танцями. 
ВОКАБУЛА (від лат. уосаЬиІит — назва, слово) — 1) Окреме слово 
чужої мови з перекладом рідною мовою. 2) Заголовок словникової 
статті. 

ВОКАЛІЗ (франц. уосаіізе, від лат. уоса1і$ — голосний) — вправа або 
твір для голосу, що виконується без слів. 

ВОКАЛІЗМ (від лат. уосаііз — голосний) — система голосних звуків 
певної мови. __ 

ВОКАЛЬНИЙ (лат. уосаііз, від уох — голос) — виконуваний голо¬ 
сом; який стосується співу. 

ВОЛАН (від франц. уоіапі — літун) — 1) М’ячик або пробка з 
пір’ям для гри в бадмінтон. 2) Тип оборки на жіночому одязі, бі¬ 
лизні. 


ПО 




ВОЛЬФРАМ 


ВОЛАПЮК (штучне утворення уоіаріік — світова мова, від англ. 
\уог1(1 — світ і зреак — розмовляти) — 1) Одна з штучних міжнарод¬ 
них мов, яку створив Й. Шлейєр у 1879 р. Поширення не набула. 
2) Переносно — зіпсована і незрозуміла мова, набір слів з різних 
мов. 

ВОЛЕЙБОЛ (англ. Уо11еу-Ьа11, від уоііеу — удар з льоту і Ьаіі — 
м’яч) — командна спортивна гра з м’ячем, який перекидають, 
відбиваючи руками через сітку на поле противника; відповідний 
вид спорту. 

ВОЛОНТЕР (франц. уоіопіаіге) — особа, що добровільно вступила 
на військову службу, бере участь у різних гуманітарних акціях', доб¬ 
роволець. 

ВОЛЬЄРА (франц. уоіієгє) — огороджений майданчик для утриман¬ 
ня різних тварин (переважно хутрових звірів і птахів). 

ВОЛЬТ 1 (від франц. уоііє — поворот, оберт) — 1) Повільний коло¬ 
вий поворот коня під час їзди. 2) Підтасовка в азартній картярській 
грі, пересмикування карт. 3) У фехтуванні — ухилення від удару 
противника. 

ВОЛЬТ 2 — одиниця різниці електричних потенціалів, напруги та 
електрорушійної сили в Міжнародній системі одиниць; познача¬ 
ється В. 1 В. — електрична напруга, що спричинює протікання 
постійного струму в 1 ампер при потужності І ват. Від прізвища іта¬ 
лійського фізика А. Вольти (1745—1827). 

ВОЛЬТА (італ. уоііа) — засіб позначення в нотах (дужками і цифра¬ 
ми) кінцевих зворотів (перша В. — для повторювання, друга В. — 
для закінчення). 

ВОЛЬТАМЕТР (від вольт 2 і ...метр) — прилад для вимірювання 
кількості електрики за хімічною дією електричного струму (за кіль¬ 
кістю металу або газу, що виділяється з електроліту). 
ВОЛЬТЕР’ЯНСТВО — 1) Світогляд, який базується на філософсь¬ 
ких поглядах французького філософа-просвітителя Вольтера 
(1694—1778). 2) Назва прогресивних ідейно-політичних течій і ре¬ 
лігійного вільнодумства кінця 18 — початку 19 ст., пов’язаних з 
ученням Вольтера. 

ВОЛЬТИЖЕР (франц. уоііфеиг, від уоііщєг — пурхати, літати) — 
артист цирку, який виконує складні гімнастичні вправи на коні, 
що скаче, або номери циркової акробатики. 

ВОЛЬТИЖУВАННЯ (від франц. уоііщєг — пурхати, літати) — 
1) Вид кінного спорту, гімнастичні вправи на коні, який швидко 
рухається по колу. Інша назва — вольт-коло. 2) У цирку — пе¬ 
рельоти гімнастів з однієї трапеції на іншу; акробатичні вправи з 
підкиданням угору одного з акробатів. 

ВОЛЬТМЕТР (від вольт 2 і ...метр) — прилад для вимірювання на¬ 
пруги постійного або змінного електричного струму. 

ВОЛЬФРАМ (нім. ШоІГгат) — хімічний елемент, символ V/, ат. н. 
74; тугоплавкий метал світло-сірого кольору. Застосовують у ви- 

111 




ВОЛЮНТАРЙЗМ 


робництві вольфрамових сталей, карбідних сплавів, в електротех¬ 
нічній промисловості. 

ВОЛЮНТАРЙЗМ (від лат. уоіипіагіиз — залежний від волі) — 
1) Ідеалістична філософія , яка вважає волю першоосновою і твор¬ 
цем дійсності. 2) Визнання ідеалістично витлумаченої волі ос¬ 
новним фактором у психічному житті людини, протиставлення 
волі розумові. 3) Соціально-політична практика, що, нехтуючи 
об'єктивними законами історичного процесу, керується суб’єк¬ 
тивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які ЇЇ здійс¬ 
нюють. 

ВОЛЮТА (від лат. уоіиіа — сувій, згорток) — скульптурна оздоба у 
вигляді спірального завитка з очком у центрі, напр. на іонічній капі¬ 
телі. 

ВбТАН, ВбДАН — верховний бог у давньогерманській міфології. 
У скандинавській міфології — Одін. 

ВОТИНГ-ТРАСТ (від англ. уоіє — голосувати і ігизТ — довіра) — 
угода, згідно з якою акціонери передають своє право голосу довіре¬ 
ним особам. 

ВбТУМ (лат. уоішп — бажання) — рішення, думка, висловлена 
шляхом голосування. 

ВОХРА (грец. (йхра, від йхрб? — блідий, жовтуватий) — природний 
мінеральний пігмент з гідрооксиду заліза й глини; від блідо-жов¬ 
того до коричневого кольорів. Застосовують для виготовлення 
фарб. 

ВУАЛЬ (франц. уоііє, від лат. уеіит — завіса) — 1) Легка прозора 
тканина. 2) Прозора тонка сітка, яка кріпиться до жіночого капе¬ 
люшка і закриває обличчя. 

ВУЛКАН (лат. Уиісапиз) — 1) У римській міфології бог вогню. Від¬ 
повідає грецькому Гефесту. 2) Геологічне утворення, переважно у 
формі конусоподібної гори з кратером на вершині, через який у ді¬ 
ючих В. періодично відбувається виверження лави, гарячих газів, 
попелу тоща 

ВУЛКАНІЗАЦІЯ (франц. уиісапізаііоп) — технологічний процес пе¬ 
ретворення сирового каучуку на гуму. 

ВУЛЬГАРИЗАЦІЯ (від лат. \оі1§агІ5 — звичайний, простий) — зана¬ 
дто спрощений виклад учення, теорії, поняття, що викривляє зміст 
і сутність їх; опошлення. 

ВУНДЕРКІНД (нім. \УипбегкіпсЗ, букв. — чудо-дитина) — дитина, 
яка має виняткові здібності, талант, шо дуже рано виявляється. 
Термін “вундеркінд” вживається також з іронією. 


112 




_ ГАЙДРОП 

т 


ГАБАРЙТ (франц. §аЬагіі) — граничні зовнішні обриси предме¬ 
тів. 

ГАБІТУС (від лат. НаЬіІиз — зовнішність) — зовнішній вигляд тва¬ 
ринного або рослинного організму, гірської породи і т. ін. 

ГАБРО (італ. §аЬЬго) — магматична гірська порода чорного або тем¬ 
но-зеленого кольору. Використовують як будівельний та облицю¬ 
вальний матеріал. 

ГАВАНЬ (гол. Ьауеп) — внутрішня частина порту, призначена для 
стоянки суден. 

ГАГАТ (від грец. уауатпд— чорний бурштин) — різновид кам’яного 
вугілля, чорного кольору з матовим блиском. Використовують в 
ювелірній справі. 

ГАДЕС (греч. "Аібгід) — у давньогрецькій міфології одна з назв бога 
підземного царства. Див. Аїд. 

ГАЗ (гол., франц. §аг, від грец. хаос — хаос, безформний стан) — аг¬ 
регатний стан речовини, при якому, на відміну від твердого і рідко¬ 
го станів, елементарні частинки вільно рухаються, заповнюючи 
весь наданий їм простір. 

ГАЗАВАТ (араб.) — одна з назв “священної війни” мусульман. Інша 
назва — джихад. 

ГАЗГОЛЬДЕР (англ. еазЬоШег, від §аз — газ і Ьоісіег — тримач) — 
стаціонарне газосховище — металевий резервуар для накопичення, 
зберігання і видавання газу. 

ГАЗЕЛЬ (араб, газаль) — віршова форма в ліричній поезії народів 
Сходу. Складається з об’єднаних однією римою двовіршів, в остан¬ 
ньому^ яких наводиться псевдонім автора. 

ГАЗОЙЛЬ (від газ і англ. оіі — олія, мастило, нафта) — фракція на¬ 
фти, рідке мінеральне паливо для дизелів та сировина для каталітич¬ 
ного крекінгу. 

ГАЗОЛІН [франц. §а 20 Ііпе, від §аг — газ і лат. оі(еиш) — масло] — рід¬ 
кий продукт, який одержують при перегонці нафти або поділі наф¬ 
тових газів і застосовують як паливо для карбюраторних двигунів 
внутрішнього згоряння, як розчинник тощо. 

ГАЗОН (від франц. §агоп — дерен) — майданчик у сквері, на буль¬ 
варі тощо з коротко підстриженим трав’яним покривом, а також 
цей трав’яний покрив. 

ГАЗОТРОН [від газ і (елек)трон) — двоелектродний газорозрядний 
прилад (лампа, заповнена розрідженим інертним газом або парами 
ртуті). Застосовують для випрямлення змінного струму у потужних 
радіоустановках. 

ГАЙДРОП (англ. §иіск-горе, від §иіс1е — провідник і горе — мотуз¬ 
ка) — 1) Кінець троса, призначений для посадки дирижабля або ае- 

113 



ГАЙДУК 


ростата. 2) Кінець сталевого троса, що утримує придонну частину 
трала на заданій глибині. 

ГАЙДУК (угор. Ьа)сійк, множ, від Ка.)с1й — піхотинець) — 1) Учасник 
збройної антифеодальної боротьби південнослов’янських народів 
проти турецьких загарбників (15—19 ст.). 2) Слуга великих поміщи¬ 
ків у 18—19 ст. 3) Український народний танець. 

ГАИМОРЙТ — запалення слизової оболонки придаткової порож¬ 
нини носа. Від прізвища англійського анатома Н. Гаймора (1613— 
85). 

ГАЛ — одиниця прискорення в СГС системі одиниць; позначається 
Гал. 1 Г. дорівнює 110 і м/с 2 в Міжнародній системі одиниць (81). 
Від прізвища італійського фізика Г. Галілея (1564—1642). 

ГАЛА (італ., франц. §а!а) — 1) У 17—18 ст. урочисте придворне свя¬ 
то. 2) У поєднанні з деякими іменниками означає особливо урочис¬ 
те видовище (напр.: гала-концерт, гала-вистава). 

ГАЛАКТИКА (грец. уаХаипкод — молочний, від уаХа — молоко) — 
космічна система , що складається із зір (понад 2-Ю и ), зоряних 
скупчень, пилових і газових туманностей, міжзоряної розсіяної 
речовини. До складу однієї з галактик входить наша Сонячна сис¬ 
тема. 

ГАЛАКТОЗА [від грец. уаАа (уйАахтод) — молоко] — моносахарид, 
що міститься в організмі людини, тварин і рослин у вільному стані і 
в складі полісахаридів (напр., у складі молочного цукру). 
ГАЛАНТЕРЕЯ (від франц. баїапіегіе, букв. — ввічливість, люб’яз¬ 
ність) — торговельна назва предметів туалету (стрічок, мережива, 
Гудзиків, рукавичок, парасольок, краваток тощо), а також магазин 
із цими товарами. 

ГАЛАНТНИЙ (від франц. §аІапІ — люб’язний) — вишукано ввічли¬ 
вий, привітний, гречний. 

ГАЛАТЕЯ (грец. ГаАатгіа) — 1) У давньогрецькій міфології морська 
німфа , уособлення спокійного моря. 2) Вирізьблена Пігмаліоном 
статуя, оживлена силою його кохання. 

ГАЛЕРА (італ. @а1ега) — старовинне військове багатовеслове судно, 
гребцями на якому були прикуті полонені або засуджені. Тяжка 
праця гребців на Г. стала синонімом каторги, каторжних робіт. 
ГАЛЕРЕЯ (франц. §а1егіе, від італ. §а11егіа) — 1) Довге й вузьке кри¬ 
те приміщення. 2) Підземний хід. 3) Найвищий ярус зали для гляда¬ 
чів у театрі. 4) Приміщення для експонування мистецьких творів. 
5) Переносно — довгий ряд подібних предметів, осіб, явищ, напр.: 
г. поетів , г. образів. 

ГАЛЕТА (франц. §а1е(1е, від §а1еі — валун, галька) — 1) Вид печива. 
2) Сухий корж плоскої форми, виготовлений з прісного тіста. Вжи¬ 
вається замість хліба під час походів, далекого плавання. 

ГАЛІЙ — хімічний елемент, символ Оа, ат. н. 31; сріблясто-білий 
м’який метал. Застосовують у виробництві легкоплавких сплавів 
для виготовлення високотемпературних термометрів, оптичних 

114 




ГАМА 


дзеркал, у напівпровідниковій електроніці тощо. Від латинської на¬ 
зви Франції — Галлія. 

ГАЛО (франц. Ьаіо, від грец. &Хш<; — коло) — кола та інші оптичні 
явища в атмосфері , що виникають внаслідок заломлення світла у 
кристаликах льоду, з яких складаються перисті хмари, туман. 
ГАЛО... [від грец. аХе (йхбс) — сіль] — у складних словах за значен¬ 
ням відповідає поняттю “сіль”, напр.: галобіонти, галофіти. 
ГАЛОГЕНИ (від гало... і ...ген) — хімічні елементи: фтор Р, хлор СІ, 
бром Вг, йод І і астат Аі, що, сполучаючись із металами , утворю¬ 
ють солі. 

ГАЛОН (англ. еаііоп) — міра об’єму та місткості рідин і сипких тіл у 
Великій Британії (1 Г. = 4,546 л) і США (для рідин 1 Г. = 3,785 л, 
для сипких тіл — 4,405 л). 

ГАЛбП (франц. §а!ор, від франкського \уаІа Ьіаирап — добре біг¬ 
ти) — 1) Один з алюрів коня (асиметричними стрибками). 2) Стрім¬ 
кий парний бальний танець, особливо популярний у 19 ст. 

ГАЛС (гол. Ьаіз) — 1) Курс вітрильного судна відносно вітру. 
2) Снасть, що утримує нижній навітряний кут вітрила. 

ГАЛУРГІЯ (від гало... і грец. йруоу — справа, робота) — галузь хіміч¬ 
ної технології, способи одержання солей з природних або штучних 
водних розчинів. 

ГАЛЮЦИНАЦІЇ (від лат. Наїїисіпаїіо — марення) — обмани чуттів 
(зору, слуху, дотику, нюху, смаку), що сприймаються як образи ре¬ 
альних предметів. Г. спостерігаються при психічних і деяких інфек¬ 
ційних захворюваннях, травмах, важких душевних потрясіннях то¬ 
що. 

ГАЛЬВАНІЗАЦІЯ — застосування постійного електричного струму 
низької напруги з лікувальною або іншою метою. Від прізвища іта¬ 
лійського фізіолога Л. Гальвані (1737—98). 

ГАЛЬВАНІЧНИЙ (від гальванізація) — який викликає виникнен¬ 
ня постійного електричного струму або стосується його; г. еле¬ 
мент— хімічне джерело електричного струму. 

ГАЛЬВАНО... — у складних словах відповідає поняттю “гальваніч¬ 
ний”, напр.: гальванопластика, гальваноскоп. 

ГАЛЬВАНОМЕТР (від гальвано... і ...метр) — високочутливий при¬ 
лад для вимірювання невеликого електричного струму, напруги й 
малої кількості електрики. 

ГАЛЬВАНОТЕХНІКА (від гальвано... і техніка) — галузь прикладної 
електрохімії, яка стосується процесів осадження металів на поверхні 
виробів методом електролізу. 

ГАМА (грец. убфма) — 1) Послідовно зростаючий або спадаючий за 
висотою ряд звуків у межах октави ; залежно від кількості звуків та 
інтервальних співвідношень розрізняють Г. звукових систем (діа¬ 
тонічна, хроматична, пентатонова) й ладові (мажорна, мінорна та 
ін.). 2) Кольорова г. — ряд гармонійно взаємозв’язаних відтін¬ 
ків кольору в образотворчому й декоративному мистецтві. 3) Пере- 

115 



ГАМАДРЙЛ 


носно — послідовний ряд однорідних предметів, явищ, подій, напр. 
г. почуттів. 

ГАМАДРЙЛ (від грец. 'Арабри&і; — деревна німфа) — вид мавп роду 
справжніх павіанів родини мавпоподібних. Поширені в Африці та в 
Азії. Інша назва — плащоносний павіан. 

ГАМБІТ (франц. §атЬіі, від Прованс. сатЬі — обмін або від італ. 
сіаге іі §атЬеНо — підставити ногу) — початок шахової партії, в якій 
жертвують фігурою або пішаком, щоб дістати позиційну і тактичну 
перевагу. 

ГАМБУРГЕР (англ. НатЬиг§ег) — розрізана навпіл тепла булочка з 
вкладеним в неї біфштексом і овочами з приправами. За назвою 
американського міста Гамбурга. 

ГАМЕТИ (від грец. уарєпід — чоловік, уаретп — дружина) — статеві 
клітини тваринних і рослинних організмів. 

ГАМЕТОГЕНЕЗ, ГАМЕТОГЕНЇЯ (від гамети і ...генез, ...генія) — 
процес розвитку й формування гамет. 

...ГАМІЯ (від грец. усфод — шлюб) — у складних словах відповідає 
поняттю “шлюбність”, напр.: бігамія, моногамія. 

ГАММА (грец. уарра — Г, у) — 1) Третя літера грецького алфавіту. 
2) Мільйонна частка грама. 3) Стотисячна частка ерстеда. 
ГАММА-... — у складних словах означає стан речовин (напр. гам¬ 
ма-залізо) або зв’язок з гамма-випромінюванням, гамма-промінням 
(напр.: гамма-астрономія, гамма-каротаж). 

ГАММА-ГЛОБУЛІНИ (від гамма-) — фракція сироваткових біл¬ 
ків — глобулінів крові, яка містить захисні антитіла. Препарати Г.-г. 
використовують у медицині як ефективний засіб імунізації. 
ГАММА-ПРОМІННЯ — електромагнітні хвилі, довжина яких мен¬ 
ша за довжину хвиль рентгенівського проміння (менша від 10 _| ° м). 
Виникає Г.-п. при радіоактивних перетвореннях ядер багатьох ізо¬ 
топів водночас із альфа- або бета-частинками, при гальмуванні за¬ 
ряджених частинок великої енергії, анігіляції частинок з античас¬ 
тинками. 

ГАМЙНИ (від грец. уарос — шлюб) — речовини, що їх виділяють 
статеві клітини багатьох тварин і деяких рослин; мають специфіч¬ 
ний вплив на гамети своєї або протилежної статі, регулюючи процес 
запліднення. 

ГАНГРЕНА (лат. §ап§гепа, від грец. уаууратх — виразка, що роз’ї¬ 
дає) — змертвіння певного органа, частини тіла або тканин. Зумов¬ 
люється порушенням кровообігу внаслідок відморожень, опіків, 
ран тощо. 

ГАНГСТЕРИ (англ. §ап£$1егз, від §ап§ — зграя) — поширена в США 
та деяких інших країнах назва бандитів, членів злочинних угрупо¬ 
вань. 

ГАНДБОЛ (англ. ЬапсЗЬаІІ, від йапсі — рука і Ьаіі — м’яч) — команд¬ 
на спортивна гра з м’ячем руками. Інша назва — ручний м’яч. 


116 




ГАРМбНІЯ 


ГАНДЙЗМ — соціально-політична і релігійно-філософська докт¬ 
рина , яка виникла в період боротьби Індії за незалежність. Основ¬ 
ним у Г. є віра в можливість здобуття незалежності ненасильниць¬ 
ким шляхом. Від прізвища засновника доктрини М. К. Ганді 
(1869-1948). 

ГАНДИКАП (англ. Ьапбісар) — 1) Перевага (фора) в умовах спорти¬ 
вних змагань, шо надається слабшому противникові для врівнова¬ 
ження шансів на успіх. 2) Скачки й перегони, в яких беруть участь 
коні, різні за віком і якостями. 

ГАНТЕЛЬ (нім. Напіеі) — спеціальна гиря — дві чавунні кулі або 
набір металевих дисків, з’єднані короткою рукояткою; застосову¬ 
ється у вправах для розвитку м’язів. 

ГАЛ (англ. 8 а Р — розрив, розходження) — різке зниження або під¬ 
вищення ціни біржового товару у межах біржового дня. 

ГАПТИКА (від грец. биттю — торкаюсь, хапаю) — 1) Сенсорна систе¬ 
ма, що включає всі види чутливості шкіри. 2) Розділ психофізіології 
органів відчуття, що вивчає дотикову чутливість. 

ГАРАНТ (франц. §агапІ) — поручитель; держава, організація, особа, 
яка дає гарантію. 

ГАРАНТІЯ (франц. §агапїіе) — І) Порука, забезпечення. 2) Доку¬ 
мент, який дає право на безкоштовний ремонт або заміну певної 
речі. 

ГАРДЕМАРЙН (франц. §агс1е-тагіпе, букв. — морська гвардія) — в 
російському флоті звання вихованців старших рот Морської акаде¬ 
мії, випускників морських кадетських корпусів, які проходили прак¬ 
тику на кораблі. 

ГАРДЙНА (нім. Оагбіпе, від франц. сошТіпе — завіса) — завіса на 
все вікно. 

ГАРЕМ (тур. Ьагет, від араб, гарам — заборонене) — 1) Жіноча по¬ 
ловина багатого будинку в країнах мусульманського Сходу, де існу¬ 
вало або існує багатожонство. 2) Дружини і наложниці мусульманина. 
ГАРМОНІЙНИЙ — заснований на гармонії, сповнений гармонії. 
ГАРМОНІКА (від грец. арроуіябі; — співзвучний, стрункий) — загаль¬ 
на назва деяких музичних інструментів (гармонії, акордеона тощо). 
ГАРМбНІКИ (від грец. йрроуіибс — співзвучний, стрункий) — 
1) фіз. Коливання, частоти яких кратні основній частоті складного 
коливання. 2) матем. Періодичні функції виду А чіп (шх + ф)- 
ГАРМОНІЧЙИЙ — заснований на гармонії', г-на пропор¬ 
ція — пропорція виду а ; Ь= Ь: (а—Ь)\ г. аналіз — розділ матема¬ 
тики, в якому вивчається розкладання коливальних процесів на су¬ 
му елементарних коливань; г-ні коливання — коливання, при 
яких фізична величина змінюється із часом за законом синуса чи ко¬ 
синуса. 

ГАРМбНІЯ (від грец. арроуіа — скріплення, злагодженість) — 
1) Струнка узгодженість частин єдиного цілого. 2) Засоби музичної 
виразності, що грунтуються на поєднанні тонів у співзвуччя й по- 

117 




ГАРНІЗбН 


слідовності співзвуч. 3) Розділ теорії музики, в якому викладені 
принципи побудови та співвідношення акордів. 

ГАРНІЗОН (франц. §атІ5оп, від §агпіг — озброювати, постача¬ 
ти) — 1) Військові частини, установи, військові навчальні заклади, 
постійно або тимчасово розташовані в населеному пункті, фортеці 
або укріпленому районі. 2) Військовий підрозділ, що перебуває в 
оборонній споруді, напр. г. форту. 

ГАРНІР (від франц. §агпіг — прикрашати, наповнювати, обклада¬ 
ти) — каші, макарони, картопля, овочі, що їх подають до рибної або 
м’ясної страви. 

ГАРНІТУР (франц. §агпіІиге, від §агпіг — постачати) — комплект, 
набір предметів певного призначення, напр. кабінетний г. 
ГАРНІТУРА (нім. Сашіїиг, з франц. §агпіІиге) — повний комплект 
друкарських шрифтів різних накреслень і кеглів, але узгодженого 
малюнка. 

ГАРГІІЯ (грец. "Артгуїаі) — 1) У давньогрецькій міфології крилата 
потвора з жіночим обличчям, демон бурі й смерті. 2) Великий хи¬ 
жий птах, що живе у лісах Центральної та Південної Америки. 

3) Рід кажанів, поширений в Індії та на Малайському архіпелазі. 

4) Переносно — люта, сварлива жінка. 

ГАРПУН (англ. Ьагрооп, гол. Ьагроеп) — метальне знаряддя для по¬ 
лювання на великих морських тварин. 

ГАРСОН (франц. §аг?оп, букв. — хлопчик) — у Франції офіціант ре¬ 
сторану чи кафе; розсильний при готелі. 

ГАСТАРБАЙТЕР (нім. ОазіагЬеіІег, від О азі — гість і АгЬеіІег — ро¬ 
бітник) — особа, яка працює за наймом в іншій країні. 

ГАСТЕР... , ГАСТР..., ГАСТРО... [від грец. уаатпр(уаотрбд) — шлу¬ 
нок] — у складних словах відповідає поняттям “травлення”, 
“шлунок” або “черевна частина тіла”, напр.: гастероміцети, гастрал¬ 
гія, гастроентерит. 

ГАСТРИТ (від грец. уаатпр — шлунок) — запальне захворювання 
слизової оболонки шлунка. 

ГАСТРбЛІ (нім. Оазігоііе, від Сазі — гість і КоІІе — роль) — висту¬ 
пи артиста, естрадного або театрального колективу поза місцем 
постійної діяльності — в іншому місті, районі, країні. 
ГАСТРбНбМ (франц. §азІгопоте, від грец. уаатпр — шлунок і 
уброд — закон) — 1) Любитель і знавець витончених страв. Інша на¬ 
зва — гурман. 2) Продуктовий магазин. 

ГАСТРбнбМІЯ (франц. ^азігопошіе, від грец. уаатпр — шлунок і 
уброд — закон) — 1) Тонкий смак у їжі; розуміння тонкощів куліна¬ 
рії. 2) Сукупність харчових продуктів (товарів) високоякісного при¬ 
готування. 

ГАСТРОСКОПІЯ (від гастро... і ...скопія) — метод дослідження 
шлунка за допомогою спеціального приладу (ендоскопа), що через 
рот вводиться у стравохід. 


118 




ГЕЙЗЕР 


ГАУДЕАМУС (лат. §аи<3еатиз, букв. — радіймо) — назва середньо¬ 
вічної студентської пісні латинською мовою. 

ГАУПТВАХТА (нім. НаирЦуасЬе, букв. — головна варта) — при¬ 
міщення для утримування під арештом військовослужбовців. 

ГАУС — одиниця магнітної індукції в СГС системі одиниць; позна¬ 
чається Гс. 1 Г. дорівнює НО ~ 4 Тл у Міжнародній системі одиниць 
(ЗІ). Від прізвища німецького математика К. Ф. Гаусса (1777—1855). 
ГАФНІЙ — хімічний елемент, символ НГ, ат. н. 72; сріблясто-білий 
метал, супутник цирконію. Застосовують у катодах рентгенівських і 
телевізійних трубок, входить до складу жаростійких сплавів. Від ла¬ 
тинської назви м. Копенгаген — Гафнія. 

ГАШЕТКА (франц. §асНеВе, зменш, від §асЬе — скоба) — гачок або 
кнопка для спуску курка вогнепальної зброї. 

ГАШЙШ (араб.) — отруйна речовина, яку видобувають з індійсь¬ 
ких конопель. При введенні в організм викликає наркотичний стан, 
що супроводиться галюцинаціями. 

ГВАРДІЯ (від італ. §иагсііа — варта) — 1) Особиста охорона глави 
держави. 2) Добірна привілейована частина військ. 3) Почесне 
звання, яке присвоювалося в період Другої світової війни (1941 — 
45 рр.) частинам і з’єднанням Радянської Армії. 4) У деяких країнах 
особливі формування для військових чи поліцейських цілей 
(г. національна, г. республіканська, г. цивільна тощо). 5) Перенос¬ 
но — передова частина якогось класу, соціальної групи (напр. стара г.). 
ГЕБА (грец. ”ІІрг|) — у давньогрецькій міфології богиня вічної юно¬ 
сті, дочка Зевса і Гери. 

ГЕБЕФРЕНІЯ (від грец. г^Рп — молодість і сррру — розум) — психіч¬ 
не захворювання, одна з форм юнацької шизофренії, проявами якої є 
безпричинні веселощі, кривляння тощо. 

ГЕГЕЛЬЯНСТВО — філософська течія, що грунтується на вченні 
німецького філософа Г. Гегеля (1770—1831) та його послідовників. 
ГЕГЕМОН (від грец. пуєріЬу — вождь) — керівник, вождь, носій ге¬ 
гемонії. 

ГЕГЕМОНІЯ (від грец. пуєщпва — провід, керівництво) — керівни¬ 
цтво, керівна роль якого-небудь класу, держави щодо інших класів 
або держав, напр. г. пролетаріату. 

ГЕДОНІЗМ (від грец. пбоуії — насолода) — філософсько-етичне 
вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя. Про¬ 
тилежне— аскетизм. 

ГЕДОНІЯ (від грец. г|5оуЇ| — насолода) — відчуття піднесення, при¬ 
ємне самопочуття. 

ГЕЄНА (грец. убєууа, з давньоєвр.) — одне з найменувань пекла. 
...ГЕЙ (від грец. уй — земля) — у складних словах відповідає понят¬ 
тю “земля”, напр. апогей. 

ГЕЙЗЕР (ісл. §еузіг, від §еуза — ринути, линути) — гаряче джерело, 
яке періодично викидає фонтаном воду й пару. Г. зосереджені пере¬ 
важно неподалік від діючих або недавно згаслих вулканів. 


119 



ГЕЙМ 


ГЕЙМ (англ. §ате, букв. — гра) — частина деяких спортивних ігор 
(напр. партії у тенісі), тривалість якої визначається кількістю 
очок. 

ГЕЙША (япон. гейся) — в Японії професійна танцюристка, співач¬ 
ка, музикантка, яку наймають на великосвітські прийоми, банкети 
на роль гостинної господині у товаристві чоловіків. 

ГЕКАТА (грец. ' Ехатт)) — у давньогрецькій міфології богиня місяця 
й ночі, чарівниця, що панує над демонами. 

ГЕКАТОМБА (грец. £кат6цРп, від інаточ — сто і роОд — бик) — 1) У 
Стародавній Греції жертва богам зі 100 биків, пізніше — будь-яке 
велике урочисте жертвоприношення. 2) Переносно — величезні 
жертви війни, терору, епідемії. 

ГЕКЗАМЕТР (від грец. 6£йфЄтрод _ шестистопний) — віршовий роз¬ 
мір в античній поезії, шестистопний дактиль з постійною цезурою. 
ГЕКСА... (від грец. ££ — шість) — у складних словах означає 
“шести...”, напр.: гексаедр, гексахлоран. 

ГЕКСАГбН /від грец. б^аушуод — шестикутний) — шестикутник. 
ГЕКСАГОНАЛЬНИЙ (від гексагон) — шестикутний; г - н а сис¬ 
тем а — у кристалографії система, що характеризується постійною 
присутністю однієї шестірної або потрійної осі симетрії. 
ГЕКСАЕДР (від гекса... і ...еф) — замкнений шестигранник із гра¬ 
нями у вигляді квадратів ; інша назва —куб. 

ГЕКСОГЕН [від гекса... і лат. (оху)§еп(ішп) — кисень] — вибухова 
речовина, безбарвний кристалічний порошок. Застосовують у кап- 
сулях-детонаторах. 

ГЕКТАР [від гект(о)... і ар] — одиниця земельної площі, яка стано¬ 
вить 100 ар (10 000 м 2 ), позначається га. 

ГЕКТО... (від грец. імх т6у — сто) — у складних словах означає 
“сто”, “у сто разів”, напр.: гектоват, гектолітр. 

ГЕЛЕРТЕР (від нім. СеІеЬпег — вчений) — людина, яка формально 
засвоїла знання, але відірвана від життя, практичної діяльності і пе¬ 
редової науки; схоласт. 

ГЕЛІ (від лат. §е1о — замерзаю, застигаю) — драглеподібні дисперсні 
системи, які утворюються в колоїдних розчинах за поступової коа¬ 
гуляції Застосовують як адсорбенти, у парфумерії тощо. 

ГЕЛІЙ 1 (від грец. ([Люд — Сонце) — хімічний елемент, символ Не, 
ат. н. 2; інертний газ без кольору й запаху. Застосовують в електро¬ 
техніці, повітроплаванні тощо. 

ГЕЛІЙ 2 див. Геліос. 

ГЕЛІКбїД [від грец. (ЕХіиод) — спіраль, гвинт і ...ой] — поверх¬ 
ня, описана прямою, що обертається навколо нерухомої осі з не¬ 
змінною кутовою швидкістю й одночасно переміщується вздовж осі 
обертання зі, сталою швидкістю. 

ГЕЛІКОПТЕР [від грец. ЕХі? (ЇХікод) — спіраль, гвинт і ... птер] — 
літальний апарат, важчий за повітря, що може вертикально злітати 
і приземлятися. Інша назва — вертоліт. 

120 




ГЕМАТОЛбГІЯ 


ГЕЛЮ... (від грец. гіАюд — Сонце) — у складних словах відповідає 
поняттям “сонце”, “сонячний”, “сонячна радіація ”, напр.: геліо¬ 
граф, геліотехніка, геліофіти. 

ГЕЛібМЕТР (від геліо... і ...метр) — астрономічний інструмент для 
вимірювання невеликих (до 1 °) кутів на небесній сфері, а також діа¬ 
метрів небесних тіл. 

ГЕЛІОС, ГЕЛІЙ (грец. "НАюд) — у давньогрецькій міфології бог Со¬ 
нця, брат Селени і Еос\ пізніше ототожнений з Аполлоном. 
ГЕЛІОТЕРАПІЯ (від геліо... і терапія ) — лікування дозованим со¬ 
нячним опромінюванням. 

ГЕЛІОТРОП (від геліо... і ...тропи) — 1) Рід тропічних і субтропіч¬ 
них рослин родини шорстколистих. У квітках міститься запашна 
ефірна олія, яку використовують у парфумерії. 2) Прозорий зеленку¬ 
ватий з червоними цяточками мінерал, різновид халцедону, з якого 
виробляють прикраси, предмети лабораторного обладнання тощо. 
3) Порошок для фарбування тканин у фіолетовий колір. 4) Геодезич¬ 
ний інструмент і для вимірювання горизонтальних кутів. 
ГЕЛІОЦЕНТРЙЧНИЙ (від геліо... і центр) — центр якого збігаєть¬ 
ся із Сонцем; навколосонячний; г-на система світу — сис¬ 
тема поглядів, за якими Земля та інші планети обертаються навко¬ 
ло Сонця; г-ні координати — координати, шо визначають 
положення небесних тіл відносно центра Сонця. 

ГЕЛЬМІНТИ [від грец. 8 Аціу<; (ЕАріуооі;) — черв’як] — черви, що па¬ 
разитують в організмі людини, тварин і рослин. 

ГЕЛЬМІНТОЗИ — хвороби людини, тварин і рослин, спричинюва¬ 
ні паразитичними червами — гельмінтами. 

ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ (від гельмінти і ... логія) — наука про паразити¬ 
чних червів ( гельмінтів ) та спричинювані ними хвороби людини і 
тварин. 

ГЕМ... , ГЕМАТО..., ГЕМО... [від грец. аїр а (аїцато<;) — кров] — у 
складних словах відповідає поняттю “кров”, напр.: гемаглютина¬ 
ція, гематолог, гемоторакс. 

ГЕМА (від лат. §етта — дорогоцінний камінь) — дорогоцінний або 
напівдорогоцінний камінь із вирізьбленим опуклим (див. Камея) чи 
заглибленим (див. Інталія) зображенням; використовувався як пе¬ 
чатка, амулет, прикраса і т. ін. 

ГЕМАТЙТ [від грец. аїра (аїратод) — кров] — 1) Один з основних 
мінералів залізної руди. 2) Ливарний чавун, що його виплавляють 
переважно з червоного залізняку. 

ГЕМАТО... див. Гем... 

ГЕМАТОГЕН (від гемато... і ...ген) — лікарський препарат, який 
виготовляють із крові забійної худоби. Застосовують при недокрів’ї, 
виснаженні організму тощо. 

ГЕМАТОЛОГІЯ (від гемато... і ... логія) — наука, що вивчає будову, 
функції та захворювання крові та кровотворних органів. 


121 




ГЕМАТОМА 


ГЕМАТОМА (від гемато... і ... ома) — скупчення крові, обмежене 
навколишніми тканинами або стінками природної порожнини тіла. 
Виникає внаслідок крововиливу. 

ГЕМАТУРІЯ (від гемато... і ... урія) — виділення крові з сечею. 
Спостерігається при захворюваннях органів сечової системи, хворо¬ 
бах крові, травмах. 

ГЕМІ... (грец. при..) — префікс, що означає “напів”, “наполовину”, 
напр.: геміанестезія, геміпарез. 

ГЕМІАТРОФІЯ (від гемі... і атрофія) — атрофія однієї половини 
органа або тіла внаслідок деяких захворювань (напр. г. обличчя). 
ГЕМІОПІЯ (від гемі... і грец. б\р6тгос — зір) — обмеження зору в кож¬ 
ному оці цо половини зорового поля. 

ГЕМІСФЕРА (від гемі... і сфера) — 1) Земна чи небесна півкуля. 
2) Півкуля головного мозку, мозочка. 

ГЕМО... див._ Гем... 

ГЕМОГЛОБІН (від гемо... і лат. §ІоЬи$ — куля) — червоний пігмент 
крові людини, хребетних та багатьох безхребетних тварин, що пере¬ 
носить кисень від органів дихання до тканин організму. 
ГЕМОГРАМА (від гемо... і... грама) — запис кількісного та якісного 
складу крові за визначеною схемою. 

ГЕМОЛІЗ (від гемо... і ...ліз) — процес руйнування еритроцитів кро¬ 
ві, при якому гемоглобін надходить у плазму крові й розчиняється. 
ГЕМОЛІТИЧНИЙ — який викликає гемоліз (напр. г-ні отрути) або 
супроводиться гемолізом (г-на хвороба новонароджених). 
ГЕМОРАГІЧНИЙ (від грец. аірорраупс — кровоточивий) — який 
супроводиться крововиливом. 

ГЕМОРАГІЯ (грец. аіроррауіа, від аіра — кров і рг)ууещ — прори¬ 
ваю) — надмірна кровотеча, крововилив, витікання крові з судин 
внаслідок порушення цілості їхніх стінок. 

ГЕМОРОЙ (грец. аїрорроїс — кровотеча, від аїра — кров і р&о — те- 
чу) — вузлоподібне розширення вен нижньої частини прямої киш¬ 
ки, що нерідко кровоточить при запальних процесах. 

ГЕМОСТАЗ (від гемо... і... стаз) — 1) Припинення руху крові в су¬ 
динах. 2) Припинення кровотечі. 

ГЕМОТЕРАПІЯ (від гемо... і терапія) — метод лікування введен¬ 
ням хворому крові (власної або донорської), а також препаратами, 
виготовленими з крові. 

ГЕМОФІЛІЯ (від гемо... і грец. сріХ£іо — люблю) — спадкове захво¬ 
рювання чоловіків; характеризується значними й тривалими крово¬ 
течами внаслідок поганого згортання крові. 

ГЕН (від грец. уічос, — рід, походження) — елементарна одиниця 
спадковості організму. 

...ГЕН, ...ГЕНІЯ, ...ГЕННИЙ (від грец. уєууаш — породжую, ство¬ 
рюю) — в складних словах вказує на зв’язок з поняттями 
“походження”, “утворення”, напр.: антропоген, кріогенний, лізоге- 
нія. 


122 




ГЕНЕРАЦІЯ 


ТЕНДЕР (англ. §спс1ег, від грец. у£уод (у£уєод) — рід) — у психології 
соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої дається 
визначення понять “чоловік” та “жінка”. 

ГЕНЕАЛбГІЯ (грец. уєуєаХоуіа — родовід) — 1) Допоміжна історич¬ 
на дисципліна, що досліджує походження родів, родинні зв’язки. 
2) Родовід, історія роду; родовідний запис. 

...ГЕНЕЗ (від грец. у£уєслс — походження, породження) — у склад¬ 
них словах означає “походження”, “виникнення”, напр.: антропо¬ 
гене.з, кладогенез. 

ГЕНЕЗИС (грец. узуєте, від уєууаш — породжую, створюю) — похо¬ 
дження, виникнення; процес утворення і розвитку певного явища. 
ГЕНЕОНЙМІЯ [від грец. у£уое (уєуєод) — рід і... номія] — розділ со¬ 
ціології, що вивчає походження та розвиток форм шлюбу й сім’ї. 
ГЕНЕРАЛ-АНШЕФ (від франц. §епега! еп сЬеГ — головнокоман¬ 
дувач) — генеральське звання в Росії 18 ст. 

ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ (від лат. §епега1із — загальний) — 1) Узагальнен¬ 
ня, логічний перехід від окремого до загального, підпорядкування 
окремих явищ загальному принципові. 2) Поширення збудження по 
центральній нервовій системі тварин і людини. 3) Розширення меж 
хвороблив 9 го процесу. 

ГЕНЕРАЛІСИМУС (від лат. §епега1і55Іти5 — найзагальніший) — 
найвище військове звання в збройних силах ряду країн. 
ГЕНЕРАЛІТЕТ (нім. ОепегаїіШ, від лат. §епега1І5 — загальний, 
спільний) — найвищий командний склад збройних сил; сукупність 
осіб, що мають генеральські звання. 

ГЕНЕРАЛЬНИЙ (лат. §епега1І5) — 1) Загальний, головний; г. сек¬ 
ретар— виборна керівна посада, яка існує в ряді партій ; головна 
службова особа в деяких міжнародних організаціях та відомствах 
(напр. Г. секретар ООН); г. ш т а б — орган найвищого військового 
управління в країні; г. п л а н — науково обґрунтований перспекти¬ 
вний план розвитку населеного пункту, забудови промислового 
об’єкта тощо. 2) Остаточний, вирішальний; г-на репети¬ 
ція — остання репетиція перед прем’єрою. 

ГЕНЕРАТИВНИЙ (лат. §епегаііуи5, від §епего — породжую) — по¬ 
роджуючий; г-ні клітини — статеві клітини. 

ГЕНЕРАТОР (від лат. §епегаІог — родоначальник) — 1) Пристрій, 
апарат чи машина, які виготовляють якийсь продукт (газ, лід то¬ 
що), виробляють електричну енергію або перетворюють один вид 
енергії на інший. 2) Переносно — г. ідей — творча людина, здатна 
спрямовувати інших на розробку нових напрямів, висувати нові 
підходи., 

ГЕНЕРАЦІЯ (від лат. §епегаііо — народження) — 1) Сукупність лю¬ 
дей одного роду, рослин і тварин одного виду і роду, мінералів одно¬ 
го походження. 2) Виникнення, відтворення. 3) Переносно — суку¬ 
пність людей одного покоління, пов’язаних спільністю інтересів, 
діяльністю. 


123 




ГЕНЕРУВАТИ 


ГЕНЕРУВАТИ (від лат. §епего — породжую) — 1) Виробляти ( про¬ 
дукт, енергію). 2) Збуджувати ( електричні коливання). 3) Перенос¬ 
но — висувати нові ідеї , підходи в розробці певних галузей знань, у 
практичній діяльності. 

ГЕНЕТИКА (від грец. увести; — походження) — наука про явища і 
закони спадковості та мінливості організмів. 

ГЕНЕТИЧНИЙ — який стосується генетики, вказує на походжен¬ 
ня, розвиток; г-на психологія — розділ психології, що вивчає 
походження і розвиток форм психічної діяльності в онтогенезі та 
філогенезі ; г. метод — спосіб дослідження явищ, що грунтується 
на аналізі їх походження та розвитку; г. код — система спадкової 
інформації, що міститься в молекулах нуклеїнових кислот. 
ГЕНІАЛЬНІСТЬ (від лат. §епіа1і5 — властивий генієві, плідний) — 
найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якого є твор¬ 
чість, що має істотне значення для життя суспільства. 

ГЕНІЙ (від лат. §епіия — дух) — 1) У давньоримській міфології дух- 
покровитель, пізніше — дух взагалі (добрий або злий), який керує 
вчинками людини. 2) Найвищий ступінь обдарованості, таланту. 
3) Людина, якій притаманна найвища творча обдарованість. 
ГЕНІТАЛІЇ (від лат. §епііа1І5 — породжуючий, дітородний) — стате¬ 
ві органи тварин і людини. 

...ГЕНІЯ , ...ГЕННИЙ див. ... Ген. 

ГЕНОМ (нім. Оепот, англ. §епоте, від грец. уЬос. — рід, похо¬ 
дження) — сукупність генів в одинарному наборі хромосом даної 
тваринної або рослинної клітини. 

ГЕНОТЕЇЗМ [від грец. єід (Ь 6д) — один, єдиний і теїзм ] — перехід¬ 
на між політеїзмом і монотеїзмом форма релігійних вірувань, що ви¬ 
знає існування багатьох богів на чолі з одним верховним богом. 
ГЕНОТИП (від ген... і тип) — сукупність усіх спадкових структур 
організму. Див. також Фенотип. 

ГЕНОФОНД (від ген... і фонд) — сукупність усіх генів однієї популя¬ 
ції, групи популяцій або видів. 

ГЕНОЦЙД (від грец. уічос, — рід і ...цид, букв. — винищення роду) — 
винищення окремих груп населення за расовими, національними, 
релігійними мотивами; один із найтяжчих злочинів проти людства. 
ГЕНРІ — одиниця індуктивності у Міжнародній системі одиниць 
(51); позначається Г. 1 Г. дорівнює 1 Вб/А. Від прізвища американ¬ 
ського фізика Дж. Генрі (1797—1878). 

ГЕО... (від грец. уї| — земля) — у складних словах відповідає понят¬ 
тю “земля”, напр.: геомагнетизм, геомеханіка. 

ГЕОАКУСТИКА (від гео... і акустика) — вчення про звукові, інфра¬ 
звукові та ультразвукові явища в земній корі. 

ГЕОБОТАНІКА (від гео... і ботаніка) — наука про рослинні угрупо¬ 
вання ( фітоценози ) Землі, їхній склад, будову, історію розвитку, 
розподіл на території, взаємозв’язки між собою і з навколишнім 
середовищем. Інша назва — фітоценологія. 

124 




ГЕОФІЗИКА 


ГЕОГРАФІЯ (грец. уєшурасріа, від уг[— земля і урйсрш — описую) — 
система наук, що вивчають природні й виробничі територіальні 
комплекси та їхні компоненти. Розрізняють природничі, або фізи¬ 
ко-географічні, науки ( фізична географія, геоморфологія, кліматоло¬ 
гія, гляціологія, гідрологія, геокріологія, географія ґрунтів, біогеогра¬ 
фія) та суспільні географічні науки (економічна географія, геогра¬ 
фія окремих галузей народного господарства, географія населення, 
політична географія). До системи географічних наук належать та¬ 
кож картографія, країнознавство, медична географія, військова 
географія. 

ГЕОДЕЗІЯ (грец. уєшбаїаш, від уї) — земля і баііо — поділяю) — нау¬ 
ка про методи визначення форми, розмірів і гравітаційного поля Зе¬ 
млі, зображення земної поверхні на планах і картах, а також про ме¬ 
тоди вимірювання на місцевості під час проведення наукових та ін¬ 
женерних робіт. 

ГЕОЛОГІЯ (від гео... і ...логія) — комплекс наук про будову й розви¬ 
ток Землі. Вивчає склад, будову, рухи, історію розвитку земної кори 
та її надр, закономірності утворення й поширення корисних копа¬ 
лин. 

ГЕОМЕТРІЯ (грец. уєіорєтріа, від уп — земля і ...метрія) — наука, 
що вивчає просторові (і схожі за структурою з просторовими) від¬ 
ношення й форми реального світу. 

ГЕОМЕХАНІКА (від гео... і механіка) — наука про механічний стан 
земної кори й процеси , що відбуваються в ній внаслідок дії природ¬ 
них фізичних факторів ( термічних, механічних). 
ГЕОМОРФОЛОГІЯ (від гео... і морфологія) — наука про рельєф зем¬ 
ної поверхні (включаючи дно океанів), його походження, історію 
розвитку. 

ГЕОПОЛІТИКА (від гео... і політика) — теорія залежності зовніш¬ 
ньої політики держави від географічних факторів, зокрема місце¬ 
знаходження. 

ГЕОСФЕРИ (від гео... і сфера) — різні за хімічним складом і щіль¬ 
ністю концентричні оболонки, на які поділяють земну кулю: маг¬ 
нітосфера, атмосфера, гідросфера, літосфера, мантія Землі та ядро; 
окремо виділяють біосферу. 

ГЕОТЕКТОНІКА (від гео... і тектоніка) — розділ геології, що 
вивчає структуру, рухи, деформацію та розвиток земної кори і верх¬ 
ньої мантії Землі. 

ГЕОТЕХНОЛОГІЯ (від гео... і технологія) — хімічні, фізико-хімічні, 
біохімічні й мікробіологічні методи безшахтного видобування ко¬ 
рисних копалин на місці їхнього залягання. 

ГЕОТРОПІЗМ (від гео... і грец. тротп) — поворот, напрям) — здат¬ 
ність органів рослин при їх рості набувати певного положення сто¬ 
совно центра Землі під дією земного тяжіння. 

ГЕОФІЗИКА (від гео... і фізика) — комплекс наук про фізичні влас¬ 
тивості Землі й фізичні процеси, які відбуваються в магнітосфері, 

125 




ГЕОХІМІЯ 


атмосфері, гідросфері та літосфері під впливом внутрішніх сил Землі 
й космічних тіл. 

ГЕОХІМІЯ (від гео... і хімія) — наука про хімічний склад та закони 
поширення й міграції хімічних елементів на Землі. 

ГЕОХОРА (від гео... і грец. хйра — простір) — географічний ланд¬ 
шафт. 

ГЕПАРД (франц. §иерагс1, від італ. §аИо рагсіо, букв. — кіт-лео- 
пард) — рід хижаків родини котячих. Поширений в Африці та Пів¬ 
денно-Західній Азії; добре приручається. 

ГЕПАТИТ [від грец. птгор (пігатд) — печінка] — запальне захворю¬ 
вання печінки. 

ГЕПТА ... (від грец. іігга — сім) — у складних словах означає “се¬ 
ми...”, напр.: гептагон, гептаедр. 

ГЕРА (грец. "Нра) — у давньогрецькій міфології верховна олімпійсь¬ 
ка богиня, сестра і дружина Зевса. Покровителька шлюбу і наро¬ 
дження. У римлян — Юнона. 

ГЕРАКЛ (грец. ’НраиЛіід) — у давньогрецькій міфології син Зевса, 
герой, що відзначався великою фізичною силою і здійснив 12 слав¬ 
нозвісних подвигів. У римлян — Геркулес. 

ГЕРАЛЬДИКА [лат. (аг$) Ьегаїйіса — геральдичне (мистецтво), від 
Ьегаїсіиз — оповісник] — гербознавство, складання і тлумачення гер¬ 
бів, допоміжна історична дисципліна, що вивчає герби як історичні 
джерела. 

ГЕРБАРІЙ (лат. ЬегЬагіит, від ЬегЬа — трава) — 1) Колекція спе¬ 
ціально зібраних і засушених рослин. 2) Установа, що провадить 
наукову обробку колекцій засушених рослин. 

ГЕРБІЦИДИ (від лат. НегЬа — трава і ... циди) — хімічні речовини 
для боротьби з бур’янами та іншими небажаними трав’янистими 
рослинами. 

ГЕРІАТРІЯ (від грец. у£рсоу — старий та ...іатрія) — розділ геронто¬ 
логії, який вивчає особливості захворювань людей похилого та ста¬ 
речого віку, розробляє методи запобігання та лікування їх. 
ГЕРКУЛЕС (лат. Негсиїеа) — 1) Див. Геракл. 2) Сузір’я Північної 
півкулі неба, в якому міститься апекс. 3) Крупа із розплющених зе¬ 
рен вівса. 4) Переносно — атлет, людина надзвичайної сили. 
ГЕРКУЛЕСОВІ стовпи — 1) Дві скелі обабіч Гібралтарської 
протоки, які, за міфами, увічнюють подвиги Геракла (Геркулеса ) і 
містяться на краю світу. 2) Переносно — межа чогось. 

ГЕРМА (грец. 6ррг|У — стовп) — чотиригранний стовп, що завершу¬ 
ється головою або бюстом. У Стародавній Греції перші Г. служили 
межовими знаками, дороговказами і зображували Гермеса. 
ГЕРМАНІЙ — хімічний елемент, символ Се, ат. н. 32; сріблястий 
твердий крихкий метал. Цінний напівпровідник. Від латинської 
назви Німеччини — Германія. 

ГЕРМАФРОДИТ (грец. ‘Еррасрробітод) — 1) У давньогрецькій міфо¬ 
логії син Гермеса й Афродіти, з’єднаний богами з німфою Салма- 

126 




ГЕРЦОГ 


кідою так, що тіла їх утворили єдине двостатеве ціле. 2) Тварина або 
людина з 9 знаками чоловічої та жіночої статі. 

ГЕРМЕНЕВТИКА (грец. £рцг|уєутіиіі, від 4ррг|уєйсс — пояснюю) — 
інтерпретація рукописних і друкованих текстів, насамперед старо¬ 
давніх. 

ГЕРМЕС (грсц. ‘Еррцд) — 1) У давньогрецькій міфології син Зевса, 
бог скотарства й пастухів, пізніше — посланець богів, покровитель 
мандрівників, торгівлі й прибутку, якого зображували в сандалях із 
крильцями. У римлян — Меркурій. 2) Одна з малих планет Соняч¬ 
ної системи. 

ГЕРМЕТИЗАЦІЯ — забезпечення непроникності апаратів, ма¬ 
шин, приміщень тощо для рідин і газів. Від імені єгипетського муд¬ 
реця Гермеса Трісмегіста, якому, зокрема, приписувалося вміння 
міцно дакупорювати посудини. 

ГЕРОЇН (франц. Ьегоїпе, англ. Ьегоіп) — похідне морфіну, сильний 
наркотик ; у медичній практиці не використовується. 

ГЕРОЙ (від грец. тірмс — богатир, воїн, людина казкової сили й муж¬ 
ності) — 1) У давньогрецькій релігії і міфології син бога і смертної лю¬ 
дини; напівбог. 2) Видатна за своїми здібностями й діяльністю люди¬ 
на, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою, а також у 
праці. 3) Людина, що втілює основні, типові риси певного оточення, 
епохи. 4) Головна дійова особа художнього твору. 5) Переносно — осо¬ 
ба, яка привернула до себе загальну увагу, напр.: г. дня, г. події. 
ГЕРбЛЬД (нім. Негоіб) — у країнах Західної Європи за середніх 
віків оповісник, парламентер, церемоніймейстер при дворах коро¬ 
лів і великих феодалів', розпорядник на балах, лицарських турнірах. 
Г. відали також складанням гербів і родоводів. 

ГЕРОНТОЛОГІЯ [від грец. убршу (уброутод) — старий і ...логія] — 
наука, що вивчає проблеми старіння живих організмів, у тому числі 
людини (пор. геріатрія). 

ГЕРОСТРАТ (грец. ‘Нрбатратод) — давній грек, який прагнув 
будь-що увічнити своє ім’я і в 356 р. до н. е. спалив храм Артеміди в 
Ефесі. Ім’я Г. стало символом неслави, ганьби. 

ГЕРПЕС (грец. £рятіе — лишай, від £ртгш — повзу, тягнусь) — група 
інфекційних вірусних захворювань, які характеризуються висипом 
дрібних пухирців на шкірі, слизових оболонках (пухирчастий ли¬ 
шай) або вздовж окремих нервів (оперізувальний лишай). 
ГЕРПЕТОЛОГІЯ (від грец. брлєтбу — плазун і... логія ) — розділ зоо¬ 
логії, що вивчає плазунів. 

ГЕРЦ — одиниця частоти коливань, яка дорівнює одному коли¬ 
ванню за секунду, позначається Гц. Від прізвища німецького фізика 
Генріха Герца (1857—94). 

ГЕРЦОГ (нім. Негго§) — 1) У давніх германців виборний військо¬ 
вий вождь, потім глава племені. 2) У період феодальної роздробле¬ 
ності великий феодал. 3) Один із найвищих дворянських титулів у 
деяких країнах Західної Європи, а також особа, яка має цей титул. 

127 




ГЕСТАПО 


ГЕСТАПО (нім. Оехіаро, скор. від ОеЬеіте Зіааізроіігеі) — таємна 
державна поліція у фашистській Німеччині в 1933—45 рр. Здійсню¬ 
вала ^масовий терор у Німеччині та на окупованих нею землях. 
ГЕТЕРА (грец. етаіра — подруга, коханка) — 1) У Стародавній Гре¬ 
ції освічена незаміжня жінка, яка вела вільний, незалежний спосіб 
життя. 2) Переносно — легковажна жінка, повія. 

ГЕТЕРО... (від грец. єтєрос — інший) — у складних словах означає 
різнорідність, напр.: гетерогенез, гетеропластика. Протилежне — 
гомо... 

ГЕТЕРОГЕНЕЗ (від гетеро... і ...генез) — 1) Зміна способів розмно¬ 
ження у організмів протягом двох або кількох поколінь; окремий 
випадок чергування поколінь. 2) Поява особин, шо дуже різняться 
рядом ознак від батьківських форм. 

ГЕТЕРОГЕННИЙ (від гетеро... і ...генний) — неоднорідний, який 
складається з різних за складом частин (протилежне — гомогенний)’, 
г-ні системи — фізико-хімічні системи, що складаються з 
двох або кількох роздільних фаз, напр. система лід — вода — водяна 
пара. 

ГЕТЕРОСЕКСУАЛІЗМ (від гетеро... і лат. зехиз — стать) — стате¬ 
вий потяг до особи_ іншої статі. Протилежне — гомосексуалізм. 
ГЕТЕРОТРОФНИЙ (від гетеро... і ...трофний) — який живиться ор¬ 
ганічними речовинами; г-ні організми — організми (вищі пара¬ 
зитичні рослини, гриби, багато мікроорганізмів, усі тварини й люди¬ 
на), які для живлення використовують готові органічні речовини. 
ГЕТЕРОФРАЗІЯ (від гетеро... і грец. сррашс — мовлення) — розлад 
мови, при якому одні слова або звуки вживаються замість інших. 
ГЕТРИ (франц. §ие1ге$) — 1) Теплі шкарпетки до колін без стоп, що 
їх одягають поверх взуття. 2) Такі шкарпетки як елемент спортивної 
форми. 

ГЕТТО (італ. §НеПо) — частина території в містах, відведена для 
примусового спільного поселення певної расової, національної, 
професійної, релігійної групи населення. 

ГЕТЬМАН (польс. Ьеїтап, від старонім. Ьеирішап — командир) — в 
Україні в 16—18 ст. виборний голова козацького війська, наділений 
вищою цивільною і військовою владою. 

ГЕФЕСТ (грец. "Нфсисттос) — у давньогрецькій міфології бог вогню, 
покровитель ковальства. У римлян — Вулкан. 

ГЕІПТАЛЬТ (нім. Се5Іа1і — форма, образ, структура) — цілісна 
структура, яка формується у свідомості людини при сприйнятті 
об’єктів або їхніх образів, проте не зводиться до простої суми 
сприйняття окремих складових об’єкта. Провідне поняття гештальт¬ 
психології. 

ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ (від нім. Оекіаіі — форма, образ, струк¬ 
тура і психологія) — напрям у психології, який первинними і визна¬ 
чальними елементами в психіці вважає суб’єктивні психічні структу¬ 
ри ( гештальти ). 

128 




ГІДРАВЛІКА 


ГЕЯ (грец. Гаїа) — у давньогрецькій міфології богиня Землі. 

ГІДЦИ (грец. ‘Уйбєд, від еєі, букв. — іде дощ) — 1) У давньогрецькій 
і давньоримській міфології сім наяд , які оплакували смерть єдиного 
брата й були перетворені Зевсом на сузір’я. 2) Зоряне скупчення 
сферичної форми в сузір’ї Тельця, яке можна спостерігати у Греції в 
період дощів. 

ГІАЦЙНТ (грец. йакіуеод) — 1) Рід багаторічних цибулинних рос¬ 
лин родини лілійних із запашними, зібраними в китиці квітами різ¬ 
них кольорів. 2) Мінерал класу силікатів , різновид циркону , темно- 
червоного або червоно-бурого кольору. Прозорі кристали — доро¬ 
гоцінне каміння. Від імені міфологічного юнака Гіакінта. 

ГІБбН (англ. §іЬЬоп) — рід людиноподібних мавп, які живуть на 
деревах. Поширені у тропічних лісах Південної Азії, на островах 
Калімантан, Суматра, Ява. 

ГІБРИД (від лат. ЬіЬгіба — помісь) — потомство від схрещування 
двох рослинних або тваринних організмів із різною спадковістю (ге- 
нотипами), які належать до різних сортів, порід, видів, родів тощо. 
ГІГ див. Гічка. 

ГІГАНТИЗМ [від грец. Гіуад (ГіуАутод) — велетень] — надмірний па¬ 
тологічний ріст людини, тварини або окремих частин їхнього орга¬ 
нізму, викликаний розладом діяльності залоз внутрішньої секреції 
(зокрема гіпофіза). 

ГІГАНТОПІТЕК [від грец. уіуад (уіуаутод) — велетенський і ... пі- 
тек\ — рід викопних людиноподібних мавп. За розмірами тіла пе¬ 
ревищували людину. 

ГІГібНА (від грец. йуієгубд — здоровий) — галузь профілактичної 
медицини, що розробляє й впроваджує методи запобігання захворю¬ 
ванням, вивчає вплив різних факторів навколишнього середовища 
на здоров’я людини, її працездатність і тривалість життя. 

ГІГРО... (від грец. йуроу — волога) — у складних словах відповідає 
поняттю “волога”, напр.: гігрограф, гігрофіти. 

ГІГРОСКОПІЧНИЙ (від гігро... і ...скопічний ) — який вбирає воло¬ 
гу. 

ГІД (франц. еиісіе) — супровідник туристів, екскурсантів при огляді 
визначних місць, історичних пам’яток тощо. 

ГІДАЛЬГО, ІДАЛЬГО (ісп. ШаІ§о, від Ьцо йе аі^о — чийсь син) — 
іспанський дворянин, середньовічний лицар. 

ГІДР..., ГІДРО... (від грец. 05шр — вода) — у складних словах відпо¬ 
відає поняттям “вода”, “водний простір”, напр.: гідролокація, гідро¬ 
меліорація. 

ГІДРА (грец. Обра) — 1) У давньогрецькій міфології багатоголовий 
дракон із тілом змії, зрізані голови якого відростали. 2) Перенос¬ 
но — ворог; страховисько. 3) Сузір’я Південної півкулі. 4) Див. Гідри. 
ГІДРАВЛІКА (від гідр... і грец. сшАбд — трубка) — наука про закони 
рівноваги й руху рідини, а також застосування їх у інженерній прак¬ 
тиці (пор. гідромеханіка). 


129 




пдрАнт 


ГІДРАНТ (від грец. Сбсор — вода) — водорозбірна колонка, кран, які 
встановлюють на лініях водопроводу для поливання вулиць, гасін¬ 
ня пожеж тощо. 

ГІДРАТАЦІЯ (від грец. ббсор — вода) — приєднання води до різних 
речовин, що перебувають у розчиненому або у вільному стані. 
ГІДРИ (від грец. ббра — водяна змія, гідра) — ряд кишковопорож¬ 
нинних тварин. Живуть у прісних водоймах. Для Г. характерна вла¬ 
стивість відновлювати втрачені частини тіла. 

ГІДРО... див. Гідр... 

ГІДРОБІОЛОГІЯ (від гідро... і біологія) — наука, що вивчає живі 
організми прісноводних та морських водойм і водотоків у їх взаємо¬ 
дії між собою та навколишнім середовищем. 

ГІДРОБІОНТИ (від гідро... і ...біонти) — організми, що живуть у во- 
Ді. 

ГІДРОГЕНІЗАЦІЯ (лат. Ьусіго§епішп, від грец. ббсор — вода і уєууасо — 
породжую) — приєднання водню до простих та складних речовин 
за наявності каталізаторів, напр.: г. вугілля, г. нафти, г. олії тощо. 
ГІДРОДИНАМІКА (від гідро... і динаміка) — розділ гідромеханіки, де 
вивчається рух рідин без урахування стисливості, а також взаємодія 
рідин із твердими тілами при їх відносному русі. 

ГІДРбЛІЗ (від гідро... і ...ліз) — іонний обмін між речовиною й во¬ 
дою. Відіграє важливу роль у життєдіяльності. Г. застосовують у 
хімічній промисловості, напр., внаслідок Г. деревини одержують 
глюкозу, спирти тощо. 

ГІДРОЛбГІЯ (від гідро... і ...логія) — наука, що вивчає природні во¬ 
ди ( океани , моря, річки, озера, водосховища, болота, сніги, льодо¬ 
вики, грунтові і підземні води) та явища й процеси, що відбуваються 
в них. 

ГІДРОЛОКАЦІЯ (від гідро... і локація) — виявлення і визначення 
місцеположення у воді та розмірів рухомих і нерухомих об’єктів за 
допомогою висланих і отриманих звукових сигналів. 
ГІДРОМЕЛІОРАЦІЯ (від гідро... і меліорація) — поліпшення вод¬ 
ного балансу г земель шляхом їх осушення чи обводнення. 
ГІДРОМЕХАНІКА (від гідро... і механіка) — наука про рух ( гідроди¬ 
наміка ) і рівновагу ( гідростатика ) рідин та їх взаємодію з твердими 
тілами при відносному русі або спокої. 

ГІДРОНАВТ і іив. Акванавт. 

ГІДРОНЕФРОЗ (від гідро... і нефроз) — захворювання, яке характе¬ 
ризується прогресуючим розширенням ниркових чашечок та мис¬ 
ки, що зумовлюється порушенням витоку сечі. 

ГІДРОПЛАН (від гідро... і ...план) — літак, що може підійматися з 
водної поверхні і опускатися на неї. Інша назва — гідролітак. 
ГІДРОПбНІКА (від гідро... і ...поніка) — вирощування рослин без 
грунту безпосередньо на водному розчині поживних солей або на 
штучних замінниках грунту (напр. гравій), зволожених водним роз¬ 
чином мінеральних добрив. 

130 




ГІЛЬЙОТИНА 


ГІДРОСТАТ (від гідро... і ...етапі) — апарат, який спускають на 
тросі з судна для підводних досліджень та робіт, на відміну від ба¬ 
тискафа, що переміщується самостійно. 

ГІДРОСТАТИКА (від гідро... і статика) — розділ гідромеханіки, що 
вивчає закони рівноваги рідин, а також рівноваги тіл, занурених у 
рідини. 

ГІДРОСФЕРА (від гідро... і сфера) — сукупність усіх вод земної кулі 
(океани, моря, річки, озера, болота, підземні води, льодовики), що у 
вигляді перервної оболонки обгортають земну кулю. 
ГІДРОТЕРАПІЯ (від гідро... і терапія) — застосування води у вигля¬ 
ді ванн, душів, компресів тощо з лікувальною та профілактичною 
метою. Інша назва — водолікування. 

ГІДРОТЕРМАЛЬНІ родовища — родовища корисних копа¬ 
лин, що утворюються в результаті відкладання мінералів з гідро¬ 
терм. 

ГІДРОТЕРМИ (від гідро... і ...терми) — гарячі водні розчини, що 
утворюються у надрах Землі в процесі застигання магми, видалення 
води з мінералів під час їх перекристалізації тощо. 

ГІДРОФОБІЯ (від гідро... і ...фобія) — вірусне захворювання цент¬ 
ральної нервової системи, що проявляється у виникненні ковталь¬ 
них судом при вигляді води або згадуванні про неї. Спостерігається 
при сказі, правці, істерії. Інша назва — водобоязнь. 
ГІДРОФОН (від гідро... і ...фон) — приймач звуків, що поширюють¬ 
ся у воді. Застосовують для виявлення підводних і надводних суден, 
для зв’язку між суднами тощо. 

ГІДРОЦЕФАЛІЯ (від гідро... і ...цефалія) — надмірне збільшення 
кількості спинномозкової рідини в ділянці черепа внаслідок 
аномалії розвитку, внутрішньоутробної інфекції, захворювання 
головного мозку. Інша назва — водянка головного моз- 

ГІЄНА (грец. ііаіуа) — рід хижих ссавців із хутром брудно-бурого 
кольору з темними смугами або плямами, живляться переважно па- 
длом. Поширені в Африці та Південно-Західній Азії. 

ГІЛЬБЕРТ — одиниця магніторушійної сили й різниці магнітних 
потенціалів у СГС системі одиниць; позначається Гб. 1 Г. дорівнює 
0,796 А у Міжнародній системі одиниць (ЗІ). Від прізвища англій¬ 
ського фізика У. Гільберта (1544—1603). 

ГІЛЬДІЯ (від нім. ОіИе — корпорація, об’єднання) — 1) У період 
раннього феодалізму в Західній Європі об’єднання купців, ремісни¬ 
ків, створюване для захисту інтересів або цехових привілеїв членів Г. 
2) У дореволюційній Росії станова категорія купецтва (за розмірами 
оборотів і податку виділялися три Г.). 

ГІЛЬЙОТИНА (франц. §иі11оііпе) — знаряддя для виконання смерт¬ 
них вироків (обезголовлювання засуджених), запроваджене у Фран¬ 
ції в період буржуазної революції кінця 18 ст. на пропозицію лікаря 
Ж. Гільйотена. 


131 




ГІМЕНЕЙ 


ГІМЕНЕЙ (грец. ‘Урєуспод) — 1) У давньогрецькій міфології бог 
шлюбу. 2) Урочиста весільна пісня на його честь. 3) Перенос¬ 
но—ланцюги (пута) Гіменея — подружній союз, шлюб. 
ГІМН (грец. Сруод — похвальна пісня) — 1) У Стародавній Греції 
урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2) Урочиста пісня, 
прийнята як символ державної або соціальної єдності. 3) Музичний 
твір урочистого характеру в оперному, симфонічному , хоровому мис¬ 
тецтві. 

ГІМНАЗІЯ (від грец. уируастюу, з утрусиш, букв. — треную, роблю 
вправи) — середній навчальний заклад переважно гуманітарного 
спрямування. 

ГІМНАСТИКА (грец. уеруааттті, від уеруаСш — треную, роблю впра¬ 
ви) — 1) Система фізичних вправ, методичних прийомів для зміц¬ 
нення здоров’я, гармонійного фізичного розвитку. 2) Вид спорту 
(спортивна г., художня г.). 3) Вид циркового мистецтва (партнерна г., 
повітряна г.). 

ГІНЕКОЛОГІЯ [від грец. утч) (уїжх йод) — жінка і... логія ] — розділ 
медицини , що вивчає анатомо -фізіологічні, фізичні та психічні особ¬ 
ливості організму жінки, хвороби статевих жіночих органів , засоби 
профілактики таких хвороб та їх лікування. 

ГІНЕЯ (англ. §иіпеа) — англійська золота монета, шо дорівнювала 
21 шилінгу. Була в обігу до 1817 р. 

... ГІНІЯ (від грец. утт| — жінка, самка) — у складних словах озна¬ 
чає належність до жіночої статі, напр. протерогінія. 

ГІПЕР... (грец. отер...) — префікс, шо означає підвищення, надмір¬ 
ність, напр.: гіперглікемія, гіперкінез. Протилежне — гіпо... 
ГІПЕРБОЛА 1 (від грец. йотрроХг) — перебільшення) — стилістична 
фігура, в якій перебільшено певну ознаку, щоб посилити виразність 
мови (напр., безкраїй степ). 

ГІПЕРБОЛА 2 (від грец. йтерраХХю — жену через щось, перекидаю, 
від йотр — через і раХХш — жену, кидаю) — плоска крива, що є гео¬ 
метричним місцем точок площини, для кожної з яких різниця від¬ 
далей від двох даних точок цієї площини (фокусів Г.) є сталою вели¬ 
чиною. 

ГІПЕРВІТАМІНОЗ (від гіпер... і вітаміни) — інтоксикація, спричи¬ 
нювана надмірним вживанням вітамінів, зокрема А і О (пор. авіта¬ 
мінози, гіповітамінози). 

ГІПЕРГЛІКЕМІЯ (від гіпер... і глікемія) — підвищена кількість цук¬ 
ру в крові. _ 

ГІНЕРЕМЇЯ (від гіпер... і ...емія) — надмірне наповнення кров’ю 
судин тканини чи органа, що спричиняється припливом артеріаль¬ 
ної або відтоком венозної крові. 

ГІПЕРЕСТЕЗІЯ (від гіпер... і аїа&пшє — відчуття) — підвищена чут¬ 
ливість органів чуття до звичайних фізичних подразників. 
ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ (від гіпер... та інфляція) — різке зростання гро¬ 
шової маси в обігу і підвищення цін на товари та послуги, що спри- 

132 




ГІПОКІНЕЗІЯ 


чиняє різке знецінення грошової одиниці і порушення економіч¬ 
них зв’язків. 

ГІПЕРМОРФОЗ (від гіпер... і ...морфоз) — тип філогенетичного 
розвитку (див. Філогенез), що веде до порушення звичних взаємо¬ 
зв’язків організму із середовищем внаслідок гіпертрофії окремих ор¬ 
ганів (напр., рогів у велетенського оленя). 

ГІПЕРОСМІЯ (від гіпер... і грец. барі) — запах, нюх) — підвищена 
чутливість до запахів, спостерігається при вагітності, деяких пси¬ 
хічних та істеричних станах. 

ГІПЕРПАТІЯ (від гіпер... і ...патія) — хворобливе підвищення чут¬ 
ливості, коли звичайні подразники викликають біль, неприємні 
відчуття. 

ГІПЕРПЛАЗІЯ (від гіпер... і грец. тгХ&слс — утворення) — надмірне 
розростання тканини тваринного або рослинного організму внас¬ 
лідок патологічного розмноження клітин. 

ГІПЕРСбНІК (від гіпер... і лат. зопи$ — звук) — надзвуковий літак. 
ГІПЕРТОНІЯ (від гіпер... і ...тонія) — І) Підвищення тонусу (на¬ 
пруження) тканин і органів. 2) Підвищення кров’яного тиску (пор. 
гіпотонія). Г. є основною ознакою гіпертонічної хвороби, нефриту 

ТОЩО. 

ГІПЕРТРОФІЯ (від гіпер... і ...трофія) — збільшення об’єму органа 
чи частини тіла, зумовлене збільшенням розмірів і кількості клітин¬ 
них елементів (пор. гіпотрофія). 

ГІПНОЗ (від грец. шгуос — сон) — 1) Близький до сну стан людини 
й вищих хребетних тварин, що виникає під впливом дуже сильних 
раптових або одноманітних зовнішніх подразників. У людини 
Г. виникає також під впливом словесного навіювання. 2) Навіюван¬ 
ня, що вводить людину в такий стан. 3) Переносно — чарівність ко¬ 
го-, чого-небудь. 

ГІПНОПЕДІЯ (від грец. іітгуоі; — сон і ...педія) — навчання під час 
сну. 

ГІПНОС (грец. "Утгуод) — у давньогрецькій міфології бог сну, який 
мав владу навіть над богами, син Ночі і брат Смерті. 

ГІПО... (грец. Сіго...) — префікс, що означає зниження, нестачу, 
напр.: гіпоглікемія, гіподинамія. Протилежне — гіпер... 

ГІПОБІОЗ (від гіпо... і ...біоз) — стан зниженої життєдіяльності ор¬ 
ганізмів. 

ГІПОВІТАМІНбЗИ (від гіпо... і вітаміни) — захворювання людини 
й тварин, зумовлені недостатнім забезпеченням організму вітаміна¬ 
ми (пор. авітамінози, гіпервітамінози). 

ГІПОГЛІКЕМІЯ (від гіпо... і глікемія) — зниження вмісту цукру в 
крові. 

ГІПОДИНАМІЯ (від гіпо... і грец. бсусфіе — сила) — знижена рух¬ 
ливість внаслідок зменшення сили рухів (пор. гіпокінезія). 
ГІПОКІПЕЗІЯ (від гіпо... і ...кінезія) — зниження м’язової діяльнос¬ 
ті людини. Може виникати при сидячій роботі. 


133 




ГІПОКСІЯ 


ГІПОКСІЯ [від гіпо... і лат. оху(§епіит) — кисень] — зниження 
вмісту кисню в тканинах. Стан, який виникає при Г., зумовлю¬ 
ється захворюваннями органів дихання, серцево-судинної систе¬ 
ми, отруєнням тощо. Інша назва — кисневе голодуван- 
н я. 

ГІПОЛбГІЯ (від грец. їтпгос — кінь і ...логія) — наука про ко¬ 
ней. 

ГІПОМНЕЗІЯ (від гіпо... і грец. цуїщгі — пам’ять) — хворобливе по¬ 
слаблення пам’яті. 

ГІПОМОРФЙЗ (від гіпо... і ...морфоз) — напрям історичного розви¬ 
тку живих істот, що веде до спрощення їхньої організації. Пов’яза¬ 
ний зі зміною умов існування, напр., при переході деяких червів до 
паразитичного способу життя. 

ГІПОПЛАЗІЯ (від гіпо... і грец. тгЛйклд — утворення) — недорозви¬ 
нення тканини, органа, частини тіла чи організму в цілому. 
ГІПОПОТАМ (грец. ітлп>7гот<5фіо<;, букв. — річковий кінь) — рід тра¬ 
воїдних нежуйних парнокопитих тварин. Поширені в Африці. Інша 
назва — бегемот. 

ГІПОСМІЯ (від гіпо... і грец. бедд — запах, нюх) — зниження нюху. 
Виникає при порушенні носового дихання, запаленні слизових 
оболонок порожнини носа тощо. 

ГІПОСТАЗ (від грец. шгботааи; — осідання) — застій крові у нижніх 
частинах тіла та органах. Зумовлений серцевою недостатністю є на¬ 
слідком венозного застою. 

ГІПОТАЛАМУС (від гіпо... і грец. д&Аацос; — розміщення) — ділян¬ 
ка головного мозку, що розташована під таламусом і являє собою 
скупчення ядер нервових клітин. 

ГІПОТЕЗА (від грец. іж69єотс — основа, припущення) — 1) Наукове 
припущення, яке висувається для пояснення певних явищ дійснос¬ 
ті, взагалі будь-яке припущення, що потребує підтвердження. 
2) Складова частина правової норми, що визначає умови, за наявно¬ 
сті яких суб’єкти права можуть здійснювати свої права й обов’язки, 
вказані в диспозиції норми. 

ГІПОТЕНУЗА (грец. біготєіуооаа, від йтготЕЇУШ — протягую) — сторо¬ 
на прямокутного трикутника, що лежить проти прямого кута. 
ГІПОТЕРМІЯ (від гіпо... і ...термія ) — зниження температури тіла 
у теплокровних тварин і людини штучним охолодженням; застосо¬ 
вується при хірургічному втручанні. 

ГІПОТЕТЙЧНИЙ (грец. бтго&єтіибд) — заснований на гіпотезі; га¬ 
даний. 

ГІПОТОНІЯ (від гіпо... і ...тонія) — 1) Пониження напруження тка¬ 
нин і органів. 2) Зниження кров’яного тиску (пор. гіпертонія). 
ГІПОТРОФІЯ (від гіпо... і ...трофія) — 1) Зменшення об’єму органа 
або його частини (пор. гіпертрофія). 2) Хронічний розлад харчування 
у дітей. Виражається в схудненні, втраті або недостатньому збіль¬ 
шенні ваги. 


134 




ГЛАДІАТОРИ 


ГІПОФІЗ (від грец. йтгбсриаід — відросток) — нижній мозковий 
придаток — залоза внутрішньої секреції у хребетних тварин і люди¬ 
ни. Ураження Г. призводять до різних захворювань (напр. гіган¬ 
тизм). 

ГІПОЦЕНТР (від гіпо... і центр) — область у надрах Землі, звідки 
надходять поштовхи під час землетрусу. 

ГІПС (від грец. убцюд — крейда, вапно) — мінерал класу сульфатів, 
білий зі скляним блиском, випалений і тонко розмелений, швидко 
твердне після замочування. Використовують у будівництві, для ви¬ 
готовлення скульптурних виробів, гіпсування ґрунтів тощо. 

ГІРО... (від грец. уїїрод — коло, уерєбіо — обертаюся) — у складних 
словах відповідає поняттю “обертовий рух”, напр.: гіромагнітний, 
гіроскоп. 

ГІРОСКОП (від гіро... і ...скоп) — прилад у вигляді твердого тіла, 
вісь обертання якого може змінювати свій напрям у просторі; за¬ 
стосовується для автоматичного керування рухом суден, літаків, 
ракет тощо. 

ГІСТАМІН (від грец. іатбд — тканина і аміни) — тканинний гормон, 
що має сильну біологічну дію; належить до біогенних амінів. 
ГІСТЕРЕЗИС (від грец. ботбрпаїд — спізнювання, відставан¬ 
ня) — відставання у часі реакції тіла на зміни дії зовнішніх сил. Роз¬ 
різняють г. магнітний, діелектричний, пружний, магнітострикцій¬ 
ний, термомагнітний та ін. 

ГІСТО... (від грец. іатбд — тканина) — у складних словах відповідає 
поняттю “тканина тіла”, напр.: гістологія, гістохімія. 

ГІСТОГЕНЕЗ (від гісто... і ...генез) — сукупність процесів, що забез¬ 
печують виникнення, існування та відновлення тканин тваринних 
організмів. 

ГІСТОГРАМА (від грец. іатбд, тут — стовп і ...грама) — графічне зо¬ 
браження статистичного розподілу випадкової величини, що має 
вигляд ря^у різновисоких прямокутників. 

ГІСТОЛОГІЯ (від гісто... і ...логія) — наука про тканини багато¬ 
клітинних організмів, їх будову, розвиток та взаємодію. 
ГІСТОПАТОЛОГІЯ (від гісто... і патологія) — розділ патологічної 
анатомії, що вивчає мікроскопічні процеси (явища), які відбувають¬ 
ся в тканинах при різних захворюваннях. Інша назва — патоло¬ 
гічна гістологія. 

ГІТ (англ. іїеаі) — у кінному спорті — біг коня на коротку дистан¬ 
цію', у легкій атлетиці, велосипедному й мотоциклетному спор¬ 
ті — одиночний забіг, заїзд на певну дистанцію. 

ГІЧКА, ГІГ (англ. §і§) — швидкохідна шлюпка з низьким бор¬ 
том. 

ГЛАДІАТОРИ (лат. §1асііаіоге5, від §іабіш — меч) — у Стародавньо¬ 
му Римі раби, військовополонені, засуджені, яких змушували до 
прилюдних смертельних двобоїв або боротьби зі звірами на арені 
цирку. 


135 




ГЛАДІ ЙЛУС 


ГЛАДібЛУС (лат. еіасііоіиз, зменш, від £Іагііи$ — меч) — рід багато¬ 
річних трав’янистих рослин родини півникових. Поширені в Євро¬ 
пі, Східній Азії, Африці. Інша назва — косарики. 

ГЛАЗУР (нім. Сіазиг, від Сіаз — скло) — 1) Склоподібне покриття 
на керамічних виробах, закріплене випалом; надає їм блиску, водо¬ 
непроникності. Інша назва — п о л и в а. 2) Густий сироп, іноді з ка¬ 
као та іншими домішками, яким покривають кондитерські вироби, 
а також застиглий шар такого сиропу. 

ГЛАНДИ [від лат. еіапз (еіапсііз) — жолудь] — поширена в побуті 
назва піднебінних мигдаликів, особливо хворобливо збільшених. 
ГЛАУКОМА (грец. уЛашздра — синє помутніння ока, від уХотибі; — 
блакитний, сизий) — захворювання очей, ознакою якого є підви¬ 
щення внутрішньоочного тиску, зниження зору. При Г. ділянка 
зіниці може відливати сірим або зеленувато-блакитним кольо¬ 
ром. 

ГЛЕТЧЕР (нім. СІеІзсЬеІ, від лат. §1асіез — лід) — скупчення на су¬ 
ходолі льодових мас, які сповзають з областей, що лежать вище 
снігової межі. Інша назва —льодовик. 

ГЛІКЕМІЯ (від грец. уХіжйс — солодкий і ...емія) — наявність цукру 
в крові. При деяких захворюваннях і патологічних станах кількість 
цукру в крові може збільшуватися (гіперглікемія) або зменшуватися 
(гіпоглікемія). 

ГЛІКОГЕН (від грец. уМжйе — солодкий і ...ген) — тваринний крох¬ 
маль, основний запасний вуглевод організму людини і тварин; по¬ 
лісахарид. Міститься в усіх клітинах (найбагатші на Г. печінка і м’я¬ 
зи). 

ГЛІКОЗЙДИ (від грец. уХеийі; — солодкий і єїбос — вигляд) — речо¬ 
вини, до складу молекул яких входять вуглеводи. Містяться в тва¬ 
ринних і рослинних організмах. Відіграють важливу роль у процесах 
обміну речовин. 

ГЛІНТВЕЙН (від нім. еШЬепскг ХУеіп, букв. — гаряче вино) — гаря¬ 
чий напій, приготовлений з виноградного вина, цукру й спецій. 
ГЛІПТИКА (грец. уХиттид, від уХйсрш — вирізьблюю, вирізую) — 
мистецтво різьблення на дорогоцінному і напівдорогоцінному ка¬ 
мінні. 

ГЛІПТОТЕКА (від грец. уХшгтбд — вирізьблений і ...тека) — І) Зіб¬ 
рання різьблених дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів. 2) Зіб¬ 
рання скульптурних творів. 

ГЛІСЕР (франц. §1і55еиг, від §1і55ег — ковзати) — легке швидкохідне 
судно з днищем спеціальної форми, завдяки чому воно ковзає по 
поверхні води. 

ГЛЩЕРЙН (від грец. уХіжєрбс — солодкий) — органічна сполука, 
найпростіший триатомний спирт; безбарвна сиропоподібна рідина, 
солодка на смак. Застосовують у виробництві вибухових речовин, у 
поліграфічній, текстильній, паперовій, парфумерній промисловості 
тощо. 


136 




глюкозиди 


ГЛІЦИНІЯ (від грец. уХіжйд — солодкий) — велика витка рослина 
із запашними фіалковими квітами. Поширена в Китаї. У Криму і на 
Кавказі культивують як декоративну рослину. 

ГЛОБАЛЬНИЙ (франц. §1оЬа1 — загальний, всесвітній, від лат. §1о- 
Ьиз — куля) — 1) Взятий в цілому, загальний, всебічний (напр. г. до¬ 
говір). 2) Який стосується всієї Землі, всієї земної кулі (напр. г-ні 
проблеми). 

ГЛОБУЛИ (від лат. §1оЬи1ш — кулька) — невеликі кулясті пилові 
хмари, що сприймаються як темні плями на фоні світлих туманнос¬ 
тей Чумацького Шляху. 

ГЛОБУЛІНИ (від лат. еІоЬиІш — кулька) — поширена в природі 
група простих білків — протеїнів. 

ГЛОБУС (від лат. §1оЬи$ — куля) — рухома модель земної кулі, Мі¬ 
сяця, Марса або іншої планети , яка відображає в певному масштабі 
їхню поверхню з основними об’єктами-, небесний г. — зобра¬ 
ження небесної сфери з позначеними на ній зірками й основними 
колами небесної сфери. 

ГЛбРІЯ (від лат. §1огіа — прикраса, ореол) — оптичне явище в ат¬ 
мосфері — кольорові кільця навколо тіні від спостерігача або пред¬ 
мета, яка падає на хмару чи шар туману. 

ГЛОСА (лат. §1о5$а — слово, шо потребує тлумачення, від грец. 
уХсоасга — мова, говір) — 1) Рідковживане або незрозуміле слово чи 
вираз, шо трапляються в тексті й вимагають пояснення. 2) Пояс¬ 
нення і коментарі до таких слів на полях, між рядків стародавніх 
книг або у ^глосаріях. 

ГЛОСАРІЙ (від лат. біоззагіиш — словник глос) — тлумачний слов¬ 
ник застарілих та діалектних слів і виразів до якогось тексту, пере¬ 
важно давнього. 

ГЛОТОГбНІЯ (від грец. уХйтта — мова і ...гонія) — 1) Походження 
мови. 2) Розділ мовознавства, шо вивчає походження й розвиток 
мови. 

ГЛОТОЛОГІЯ (від грец. уХЗтта — мова і ...логія) — лінгвістика, мо¬ 
вознавство, наука про мову. 

ГЛЮКАГЙН [від грец. уХіжйс — солодкий і го(рмо)н] — гормон під¬ 
шлункової залози. Бере участь у регуляції вуглеводного обміну в ор¬ 
ганізмі людини й тварин. Підвищує концентрацію цукру в крові, 
стимулюючи розпад глікогену. 

ГЛЮКОЗА (від грец. уХіжйе — солодкий) — вуглевод групи моноса¬ 
харидів, безбарвні кристали, солодкі на смак. Міститься в тварин¬ 
них і рослинних організмах', цінна поживна речовина. Застосовують 
у кондитерському виробництві, в медицині. Інша назва — вино¬ 
гради и й цукор. 

ГЛЮКОЗЙДИ (від глюкоза) — похідні глюкози. Поширені в орга¬ 
нізмі людини, тварин і особливо — в рослинних організмах. Засто¬ 
совують у медицині. 


137 




глянцгольд 


ГЛЯНЦГОЛЬД (нім, 01ап2£о1сі, від Оіапг — блиск і ОоШ — 
золото) — в’язка бура рідина, до складу якої входить золото; засто¬ 
совують для розпису. Інша назва — рідке золото. 
ГЛЯНЦЗЙЛЬБЕР (нім. СІапгаіІЬег, від Оіапг — блиск і ЗіІЬег — 
срібло) — рідина, що містить платину або паладій ; застосовують для 
живопису на порцеляні. 

ГЛЯСЕ (від франц. §1асс — льодяний, заморожений) — десерт, охо¬ 
лоджена чорна кава з морозивом. 

ГЛЯЦІОЛОГІЯ (від лат. еіасіеа — лід і ..логія) — наука про льодо¬ 
вики, сніговий покрив і підземні льоди, їхнє походження, фізичні 
властивості, розвиток, географічне поширення та можливість гос¬ 
подарського використання. 

ГЛЯЦІОСФЕРА (від лат. еіасіез — лід і сфера) — сезонна оболонка 
зі снігу й льодового покриву в полярних і помірних широтах. Взим¬ 
ку займає близько 1/5 поверхні Північної півкулі й близько 
1/10 Південної півкулі. 

ГНЕЙС (нім. Спеіз) — гірська порода, що складається з польового 
шпату, кварцу, піроксенів, рогової обманки, слюд та ін. Використо¬ 
вується як облицювальний матеріал, у виробництві щебеню. 
...ГНОЗІЯ (від грец. ууйотд — пізнання, наука) — у складних словах 
відповідає поняттю “знання”, напр. геогнозія. 

ГНОМ (нім. Спот, лат. §потиз) — у західноєвропейській міфології 
підземний дух зростом із дитину. Г. володіють підземними скарба¬ 
ми і оберігають таємницю їх місцезнаходження. 

ГНбМА (від грец. у\чо|Я| — думка) — короткий афористичний ви¬ 
слів у формі вірша або ритмізованої прози. 

ГНОСЕОЛОГІЯ (від грец. ууйои; — пізнання і ...логія) — вчення про 
сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання. 
ГНОСТИЦЙЗМ (від грец. ууіосттіябі; — пізнавальний, той, хто 
пізнає) — збірна назва релігійно-філософських учень, що поєднали 
в собі ідеї раннього християнства з ідеями релігій Стародавнього 
Сходу та античної філософії. Християнська церква вважає Г. єрессю. 
ГОБЕЛЕН (франц. §оЬе1іп) — 1) Тканий килим-картина або деко¬ 
ративна художня тканина ручної роботи. 2) Килим, декоративна 
тканина, виготовлена машинним способом. Від прізвища францу¬ 
зького ремісника 17 ст. Ж. Гобелена. 

ГОБЙИ (нім. НоЬое, від франц. НаиіЬоіз — високе дерево) — дере¬ 
в’яний духовий язичковий музичний інструмент', за висотою звука 
середній між флейтою і кларнетом. 

ГОДбГРАФ (від грец. 65од — шлях, напрям, рух і ...граф) — крива, 
що являє собою геометричне місце кінців векторів, які відкладені 
від спільного початку і дорівнюють різним значенням деякої вектор¬ 
ної функції. 

ГОЛ (англ. §оа1, букв. — мета, ворота) — у футболі, хокеї, регбі із ін¬ 
ших командних спортивних іграх очко, яке зараховується команді 
за забивання, закидання м’яча, шайби у ворота противника. 

138 




ГОМЕОСТАЗ 


ГОЛГЙФА (грец. ГоЛуоба, від арам, гулгулта, букв. — череп) — 
1) Місце страти злочинців поблизу Єрусалима, де, за євангельсь¬ 
кою легендою, було розіп’ято Христа. 2) Переносно — місце страти, 
мук. 

ГОЛІАФ (з давньоєвр.) — 1) За біблійним переказом, філістимля- 
нин-велетень, переможений у двобою майбутнім царем Іудеї — па¬ 
стухом Давидом. 2) Переносно — велетень; людина, яка хизується 
своєю силою. 

ГОЛКІПЕР (англ. еоаі-кеерег, від §оа1 — ворота і кеер — тримати, 
захищати) — у футболі, хокеї, регбі, ватерполо тощо гравець, який 
захищає свої ворота від попадання в них м’яча, шайби. Інша на¬ 
зва — воротар. 

ГОЛО... (від грец. бХод — весь, повний) — у складних словах озна¬ 
чає “весь”, “повний”, напр.: голографія, голоцен. 

ГОЛОГРАМА (від голо... і ...грама) — об’ємне зображення, одержа¬ 
не за допомогою голографії. 

ГОЛОГРАФІЯ (від голо... і ...графія) — спосіб записування просто¬ 
рової структури світлової хвилі й одержання об’ємного зображення 
об’єкта 

ГОЛОТУРІЇ (грец. оХоЗойріа) — безхребетні тварини типу голко¬ 
шкірих. Деяких Г. (зокрема трепангів) використовують у їжу. 
ГОЛОЦЕН (від голо... і ...цен) — сучасна епоха геологічної історії 
Землі, яка становить другий, верхній, відрізок антропогену. Розпо¬ 
чався 10—12 тис. років тому. 

гбльмій — хімічний елемент, символ Но, ат. н. 67; рідкісноземе¬ 
льний метал , належить до лантаноїдів. Від латинізованої назви 
Стокгольма — Гольмія. 

ГОЛЬФ (англ. §о10 — поширена в СІЛА, Канаді, Великій Британії 
та інших країнах спортивна гра на майданчику з доріжками — тра¬ 
сами, в кінці яких розташовано лунки. Мета гри — прогнати м’яч 
ключками по всіх доріжках і загнати його в лунки якомога меншою 
кількістю ударів. 

ГОМЕО... (від грец. брошс — подібний, однаковий) — у складних 
словах означає “подібний”, “однаковий”, “той самий”, напр.: го¬ 
меоморфізм, гомеопатія. 

ГОМЕОМОРФІЯ (від гомео... і ...морфія) — значна схожість, іноді 
майже повна подібність представників двох або більше груп орга¬ 
нічного світу (видів, родів, родини), не пов’язаних між собою безпо¬ 
середньою спорідненістю. _ 

ГОМЕОПАТІЯ (від гомео... і ...патія) — метод лікування хвороб, в 
основу якого покладено застосування мінімальних доз тих ліків, що 
у великих дозах викликають у здорової людини явища, подібні до 
симптомів даного захворювання (лікування подібного подібним). 
ГОМЕОСТАЗ (від гомео... і ...стаз) — відносна сталість фізико- 
хімічних та біологічних властивостей внутрішнього середовища ор¬ 
ганізму людини й тварин (сталість складу крові, температури тіла). 

139 




ГОМЕРИЧНИЙ 


ГОМЕРЙЧНИЙ — величезний, подібний за розміром, силою, по¬ 
тужністю до описаного Гомером в “Іліаді”; гомеричний 
сміх — нестримний гучний сміх. 

ГОМІНІДИ [лат. Ьотіпісіае, від Ьото (Ношіпіе) — людина] — роди¬ 
на ряду приматів, включає як викопних ( пітекантропи, неандерта¬ 
льці та ін.), так і сучасних людей. 

ГОМО... (від грец. 6рбе — рівний, однаковий) — у складних словах 
означає “рівність”, “однорідність”, “єдність”, напр.: гомодинамія, 
гомофонія. Протилежне — гетеро... 

ГОМОГАМІЯ (від гомо... і ...гамія) — 1) Одночасне достигання при¬ 
ймочки і пиляків у двостатевої квітки, завдяки чому можливе само¬ 
запилення. 2) Передавання особинами чоловічої і жіночої статей 
однакових комбінацій генів. 

ГОМОГЕНІЗАЦІЯ (від грец. броуЕУтіс — однорідний) — надання од¬ 
норідної структури металам, сплавам, сполукам, розчинам або 
емульсіям способом механічного, хімічного чи температурного діян¬ 
ня на них. 

ГОМОГЕННИЙ (від грец. броуєуііє — однорідний) — однорідний за 
складом (протилежне — гетерогенний)’, г-ні маси — групи одно¬ 
рідних у психологічному плані індивідів. Термін поширений у пси¬ 
хоаналізу. 

ГОМОЙОЛЙПЯ (від грец. броює — подібний і Хоуод — співвід¬ 
ношення, значення, число) — морфологічна або фізіологічна схо¬ 
жість органів чи ознак у тварин віддалених систематичних груп; ви¬ 
никає внаслідок подібних умов життя. 

ГОМОЛбГІЯ (від грец. броХоуіа — відповідність) — подібність ор¬ 
ганів різних рослин і тварин за будовою та походженням із спільних 
зачатків. Органи, яким властива Г., називають гомологічними 
(пор. гомотипія). 

ГОМОПЛАСТЙКА (від гомо... і пластика) — операція пересадження 
трансплантата від одного представника якого-небудь біологічного 
виду іншому представникові того самого виду (напр., пересадження 
від однієї людини іншій шкіри, нирки, рогівки). 
ГОМОСЕКСУАЛІЗМ (від гомо... і лат. $ехи$ — стать) — статевий 
потяг до осіб своєї статі. Чоловічий Г. має назву мужолозтво, педе¬ 
растія’, жіночий — лесбшство, сапфізм. 

ГОМОТЕТІЯ (від гомо... і грец. 9єт6с — розміщений) — розташу¬ 
вання подібних між собою фігур (на площині або у просторі), при 
якому прямі, що з’єднують відповідні точки фігур, перетинаю¬ 
ться в одній точці, яка називається центром Г.; перетворення 
площини або простору, що полягає у розтягуванні їх відносно 
центра Г. 

ГОМОТИПІЯ (від гомо... і ...типія) — окремий випадок гомології, 
подібність у будові органів, що симетрично розміщені по боках тіла. 
Гомотипові органи називають антимерами. 


140 




ГОРИЗОНТ 


ГОМОФОНІЯ (від гомо... і ...фонія) — тип багатоголосся, що харак¬ 
теризується поділом голосів на головний і супровідні, чим відрізня¬ 
ється від поліфонії, де голоси рівноправні. 

ГОМУНКУЛ, ГОМУНКУЛУС (від лат. Ьотипсиїиз — маленька 
людина) — за уявленнями середньовічних алхіміків, маленька, схо¬ 
жа на людину істота, яку можна вивести штучно (в колбі). 

...ГОН (від грец. уал'ісс — кут) — у складних словах відповідає по¬ 
няттю “кут”, напр.: пентагон, полігон. 

ГОНАДИ (від грец. уоуі) — народження, сім’я) — статеві залози, ор¬ 
гани, які утворюють статеві продукти у тварин та людини; у вищих 
тварин Г. є також залозами внутрішньої секреції. 

ГОНДбЛА (італ. ^опсіоіа) — 1) Плоскодонний одновесловий вене¬ 
ціанський човен з каютою. 2) Саморозвантажувальний залізничний 
напіввагон із поворотними люками в підлозі. 3) Кабіна, підвішена 
до аеростата. 

ГОНДОЛЬЄР (італ. §опсіоІіеге) — весляр на гондолі, човняр. 
ГОНІОМЕТРІЯ (від грец. ушуіа — кут і ...метрія) — розділ тригоно¬ 
метрії, де вивчаються способи вимірювання кутів, властивості три¬ 
гонометричних функцій та співвідношення між ними. 

...ГОНІЯ (від грец. уоуії — породження) — у складних словах відпо¬ 
відає поняттям “народження" “походження”, напр.: гетерогонія, 
глотогонія. 

ГОНОКбК (від грец. уоуод — сім’я і коки) — бактерія, що викликає 
гонорею; належить до групи коків. Паразит людини. 

ГОНОРАНТ (від англ. §иагапІог оГ а Ьііі — гарант за докумен¬ 
том) — особа, яка виступає гарантом платежу за векселем, що під¬ 
тверджується написом на ньому. 

ГОНОРАР (від лат. Ьопогагіит — винагорода за послуги) — грошо¬ 
ва винагорода авторам за художні або наукові твори, а також їх 
спадкоємцям. 

ГОНОРЕЯ (від грец. убмос, — сім’я і р£ш — течу) — інфекційна вене¬ 
рична хвороба з переважним ураженням слизових оболонок сечо¬ 
статевих органів', спричиняється гонококом, передається переважно 
статевим шляхом. Інша назва — трипер. 

ГОР- у релігії Стародавнього Єгипту бог сонця. 

ГОРГбНИ (грец. Горушуодн.) — у давньогрецькій міфології крипт, 
вкриті лускою, із зміями замість волосся жінки, від погляду яких 
все живе перетворювалося на каміння. 

ГОРЕЛЬЄФ (франц. ЬаиІ-геІіеГ, від Наиі — високий і геїїеГ — рельєф, 
випуклість) — скульптурний твір, у якому зображення виступає над 
площиною фону більш ніж на половину свого об’єму. 

ГОРЖЕТКА (франц. §ог§еІІе, зменш, від §ог§е — горло) — предмет 
жіночого одягу — хутро, яке огортає шию. 

ГОРИЗбНТ [грец. оріСшу (брі^оутоє), від брі'Сш — обмежую] — 1) Лінія 
позірного перетину неба і земної або водної поверхні (видимий 
г.). 2) Велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна 

141 




ГОРИЗОНТАЛЬ 


до прямовисної лінії на місці спостереження (істинний г.). 
3) Г. води — рівень води в річках, озерах, морях. 4) геол. Сукуп¬ 
ність відкладів, що включає одновікові породи різного складу, іноді 
з певним комплексом викопної фауни. 5) гірн. Сукупність гірничих 
виробок, що лежать на одному рівні. 6) Переносно — коло знань, 
інтересів тощо. 

ГОРИЗОНТАЛЬ — 1) Лінія, паралельна площині горизонту. 2) Лінія 
на географічній карті або плані, що сполучає точки з однаковою ви¬ 
сотою над рівнем моря. 

ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ — паралельний до поверхні Землі або до гори¬ 
зонту в даному місці. Протилежне — вертикальний. 

ГОРЙЛА (англ. еогіїїа, з афр. мов) — рід людиноподібних мавп ряду 
приматів. Поширені в Екваторіальній Африці. 

ГОРМбНИ (від грец. брраіо — рухаю, збуджую) — специфічні біо¬ 
логічно активні речовини, які виділяють ендокринні залози; регулю¬ 
ють функції в організмі. 

ГОРОСКбП (грец. сороанблод, від сора — час, тривалість і а хотіти — 
дивлюся) — таблиця взаємного розташування небесних світил і 
планет на визначений момент (народження людини, організація 
якоїсь установи тощо), якою користуються астрологи для пророку¬ 
вання долі, перебігу подій, стихійних лих і т. ін.; коментар такої по¬ 
дії. 

ГОРСТ (нім. Ногеї, букв. — гніздо) — геол. ділянка земної кори, об¬ 
межена скидами й трохи піднята над сусідніми ділянками, що осіли 
(пор. грабен). 

ГОРТЕНЗІЯ (лат. Ьогіепзіз — садовий, від Ьопиз — сад, город) — 
рід декоративних рослин родини ломикаменевих із зібраними у ве¬ 
лике суцвіття різнобарвними квітами. Поширені в Північній і Пів¬ 
денній Америці та Східній Азії. 

ГОСПІТАЛЬЙРИ (від франц. Ьозріїаііег — лікарняний, госпіталь¬ 
ний) — члени чернечого духовно-лицарського католицького ордену, 
заснованого під час хрестових походів на початку 12 ст. 

ГОСТІЇ (від лат. Ьогііа — жертва) — невеликі круглі прісні коржи¬ 
ки з пшеничного борошна із зображенням агнця або хреста, яки¬ 
ми причащають парафіян у католицьких і лютеранських церк¬ 
вах. 

ГбТИКА (від італ. §оіісо — готський) — художній стиль середньо¬ 
вічного мистецтва, особливо архітектури, для якого характерні вер¬ 
тикальні форми, вітражі, кам’яне різьблення. 

ГОФМАКЛЕР (нім. НоГтакІег) — головний біржовий маклер; оби¬ 
рається членами біржі на певний строк; входить до складу біржово¬ 
го комітету. 

ГОФМЕЙСТЕР (нім. Ноїшегіїег) — придворна посада в середньо¬ 
вічній Німеччині; придворний чин (і посада) у ряді держав. Зокре¬ 
ма в Росії Г. займався постачанням царського двору, організацією 
прийомів. 

142 




ГРАДУС 


ГОФР (франц. §аиґге, букв. — вафля) — тонкі металеві, азбоцемен¬ 
тні та інші листи зі складчастою, хвилеподібною поверхнею; засто¬ 
совують у будівництві, машинобудуванні. 

ГОФРЕ (від франц. §аиГгег — пресувати складки) — 1) Ряди парале¬ 
льних хвилястих складок на чому-небудь (переважно на тканині). 
2) Який має такі складки, напр. спідниця г. 

ГОХУА (кит. — національний живопис) — китайський живопис во¬ 
дяними фарбами на шовкових та паперових сувоях. 

ГРАБЕН (нім. ОгаЬеп, букв. — рів, канава) — геол. ділянка земної 
кори, що опустилася по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок 
(пор. горст). 

ГРАВІЙ (від франц. §гауіег) — пухка порода, яка складається з 
уламків гірських порід і мінералів від 2 до 20 мм. Застосовують як 
будівельний матеріал, заповнювач для бетону. 

ГРАВІМЕТРІЯ (від лат. §гауіз — важкий і ...метрія) — розділ гео¬ 
фізики, що вивчає величини, які характеризують гравітаційне поле 
Землі. 

ГРАВІТАЦІЯ [від лат. §гауі(ав (§гауі1а1із) — тягар, вага] — 1) Всесвіт¬ 
нє тяжіння. 2) Метод збагачення корисних копалин. 
ГРАВІЮВАННЯ (від франц. §гауег — вирізати, висікати) — нане¬ 
сення малюнків або написів на поверхню твердих матеріалів за до¬ 
помогою граверних інструментів або хімічних речовин. Застосову¬ 
ється при виготовленні гравюр і у текстильному виробництві. 
ГРАВЮРА (франц. §гауиге, від §гауег — вирізати, висікати) — 

1) Вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з ма¬ 
люнка, виконаного гравіюванням на дошці (друкарській формі). 

2) Друкований відбиток, отриманий шляхом відтворення авторсь¬ 
кого кліше. 

ГРАДАЦІЯ (лат. бгабаїіо — поступове підвищення, посилення, від 
бгасіиз — крок, ступінь) — послідовність, поступовість у розміщенні 
чого-небудь, при переході від одного до іншого; розподіл однорід¬ 
них предметів, понять за ступенем якості або кількості. 
ГРАДЙРНЯ (від нім. §гасііегеп — згущати соляний розчин) — 
1) Споруда, в якій випаровують соляний розчин для одержання со¬ 
лі. 2) Споруда у вигляді башти для охолодження води атмосферним 
повітрям. 

ГРАДІЄНТ [від лат. §гасііеп8 (§габіеп1із) — який крокує] — міра зро¬ 
стання або спадання в просторі якоїсь фізичної величини на одини¬ 
цю довжини; геотермічний г. — величина підвищення тем¬ 
ператури Землі із заглибленням на одиницю довжини. 
Г. м е т и — зміна сили мотивації діяльності залежно від міри відда¬ 
леності бажаної мети. 

ГРАДУС (від лат. егасіиз — крок, ступінь) — 1) Одиниця виміру ку¬ 
тів і дуг. 2) Одиниця виміру температури. 3) Одиниця виміру вмісту 
алкоголю в напої. Позначається °. 


143 




ГРАМ 


ГРАМ ( франц. ^гатте, від грец. уращш — дрібна міра ваги) — 
одиниця маси в СГС системі одиниць; позначається г. 1 Г. дорів¬ 
нює 1 • 10 ~ 3 кг у Міжнародній системі одиниць (51). 

...ГРАМА (від грец. ур&рра — риска, літера, написання) — у склад 
них словах означає “запис”, “графічне зображення”, напр.: осцило 
грама, фонограма. 

ГРАМАТИКА (грец. ураррсепхгі, від урарра — літера, написан 
ня) — 1) Будова мови (словотвір, морфологія і синтаксис). 2) Части 
на лінгвістики, що вивчає будову мови. 

ГРАМ-МОЛЕКУЛА (від грам і молекула) — кількість грамів речову 
ни, що дорівнює її молекулярній масі. Інша назва — моль 
ГРАМОФОН (від грец. ур&рра — літера, запис і ...фон) — музични 
апарат з рупором, призначений для відтворення звуків, записані 
на платівках. 

ГРАН (від лат. бгапит — зерно, зернятко) — 1) Одиниця аптекарс 
кої ваги або ваги коштовних металів і каменів. У різних країнах 
неоднаковий. Напр., у Росії 1 Г. дорівнює 62,209 мг, у Пол 
щі — 44 мг, у Великій Британії — 64,8 мг. 2) Переносно — дуже м 
ла (мізерна) величина. 

ГРАНАТИ (від лат. §гапа(и$ — зернистий) — група мінералів кле 
силікатів; колір від білого до чорного, крім синього. Використої 
ють у ювелірній справі та як абразивний матеріал. 

ГРАНД (ісп. §гапс!е — вельможа, від лат. §гапс1І5 — важливий) - 
Іспанії спадковий титул найвищого дворянства (до 1931 р.). 
ГРАН-ПРІ (франц. §гапсЗ ргіх — великий приз) — найвища наго) 
да на деяких музичних конкурсах, кінофестивалях, виставках. 
ГРАНТ (англ. §гап( — дарунок, дотація, субсидія) — одноразова г 
шова допомога, яка надається вченому або науковому колект 
для виконання досліджень з визначеної проблеми. 
ГРАНТ-ЕЛЕМЕНТ (від англ. §гапі — дарувати, давати дотац 
елемент) — показник, який використовується для порівняння у 
надання кредитів та позичок. 

ГРАНУЛИ (від лат. егапиіиш — зернятко) — 1) Зернисті включе 
в цитоплазмі клітин. 2) астр. Світлі утворення зернистої форм, 
поверхні Сонця. 3) Дрібні щільні грудочки будь-якої речовини 
мають вигляд зерен. 

ГРАНУЛЬОМА (від лат. ^гапціиш — зернина, зернятко і ...омі 
пухлиноподібне запальне розростання сполучної тканини; спс 
рігається при інфекційних захворюваннях, а також коли в тк; 
ни організму потрапляють сторонні тіла (осколки снаряда, 
тощо). 

ГРАНУЛЮВАННЯ — надання речовині форми дрібних частині 
гранул. 

ГРАНУЛЯЦІЯ (від лат. §гапиІит — зернина, зернятко) — 1) Т 
ме, що й гранулювання. 2) Поступове заростання ран, а також \ 
да сполучна тканина (часто із зернистою поверхнею), що утв 




...ГРАФІЯ 


ється при загоюванні ран або хронічному запаленні. 3) астр. Явище 
зернистості поверхні Сонця. 

ГРАСИРУВАТИ Хвід франц. егаззеуег — гаркавити) — вимовляти 
звук “р” на французький лад. 

ГРАТ (від нім. Сгаї — ребро, задирка) — зайвий метал, що залиша¬ 
ється на кромках виробів після штампування або іншої обробки. 
ГРАФ 1 (нім. Ога0 — 1) У Західній Європі за раннього середньовіч¬ 
чя — вищий королівський урядовець, у період феодальної роздроб¬ 
леності — великий феодал. 2) Спадковий титул вищого дворянства, 
а також особа, яка має цей титул. 

ГРАФ 1 (від грец. урафіо — пишу, зображаю) — математична мо¬ 
дель об’єктів довільної природи і в’язок, що сполучають будь-які 
пари цих об’єктів. Графічне зображення цієї моделі. 

...ГРАФ (від грец. урафіо — пишу, креслю, зображаю) — у складних 
словах означає особу, яка пише, або прилад, що записує, напр.: біб¬ 
ліограф, термограф. 

ГРАФА (від грец. урафй — запис, накреслення) — стовпець між дво¬ 
ма вертикальними лініями в таблицях, конторських книгах; розділ 
тексту. 

ГРАФЕМА (від грец. урафп — запис, накреслення) — найменша 
смислорозпізнавальна одиниця писемної мови, що в усній мові від¬ 
повідає фонемі. 

ГРАФІК (від грец. урафіибд — письмовий, зображений) — 1) Наоч¬ 
не зображення кількісної залежності різних явищ, процесів тощо. 
2) Докладний розклад за днями, годинами, хвилинами ходу вико¬ 
нання виробничого плану, чергування, перевезень тощо. 3) матем. 
Г. ф у н к ц і ї — крива, що зображує залежність функції від аргумен¬ 
ту. 

ГРАФІКА (грец. урафікті, від урафіо — пишу, малюю) — 1) Вид обра¬ 
зотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є од¬ 
нотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пе¬ 
ром, вуглем (без фарби) або друковані художні зображення, відтис¬ 
нуті на папері формою (див. Гравюра). 2) Частина науки про письмо, 
яка досліджує співвідношення літер і звуків; зображення писаних 
або друкованих літер, знаків. 

ГРАФІТ (нім. ОгарЬіі, від грец. урафіо — пишу) — мінерал класу са¬ 
мородних неметалів чорного або сірого кольору; найстійкіший різ¬ 
новид чистого вуглецю. Використовують для виготовлення олівців, 
у виробництві вогнетривів, електротехнічного обладнання, мастил, 
у ядерній техніці. 

ГРАФІТІ (італ. §гаШіі, букв. — видряпані) — стародавні написи й 
малюнки, зроблені гострими предметами на стінах споруд, посуді 
тощо. 

...ГРАФІЯ (від грец. ур&фіо — пишу, креслю, малюю) — у складних 
словах вказує на зв’язок з поняттями “записування”, “відобра¬ 
ження”, напр.: етнографія, монографія. 


145 




ГРАФО... 


ГРАФО... (від грец. урасрш — пишу, креслю, малюю) — у складних 
словах відповідає поняттям “письмо”, “почерк”, “креслення”, 
“малювання”, напр.: графоманія, графометрія. 

ГРАФОЛОГІЯ (від графо... і ...логія) — вивчення почерку з погляду 
його зв’язку з характером і психічним станом людини. Застосову¬ 
ють у психології, медицині, криміналістиці тощо. 

ГРАФОМАНІЯ (від графо... і ...манія) — хворобливий потяг до пи¬ 
сьменництва без творчого хисту. 

ГРАЦІЇ (лат. Огаїіае) — у давньоримській міфології три богині кра¬ 
си й радості (Аглая, Євфросинія, Талія), втілення жіночої чарівнос¬ 
ті і вічної юності. У давньогрецькій міфології — харити. 
ГРАЦІЙНІ д н і (від лат. §гаІіа — прихильність, милість) — пільгові 
дні, призначені для виконання грошового зобов’язання після на¬ 
стання його строку. 

ГРАЦІОЗНИЙ (італ. §гагіо$о, від лат. §гаііа — чарівність, вишука¬ 
ність) — витончений, стрункий, сповнений чарівності. 

ГРЕЖА (франц. §ге§е, італ. §г姧іо — необроблений, сировий) — 
шовк-сирець. 

ГРЕЙДЕР (англ. §гас!ег, від £гасІе — нівелювати) — причіпна земле¬ 
рийно-планувальна машина з ножем для профілювання доріг, зем¬ 
ляних насипів, переміщення й розрівнювання грунту тошо. 
ГРЕЙПФРУТ (англ. §гаре-ґшіі, букв. — виноградний фрукт) — вид 
цитрусових рослин родини рутових — субтропічне дерево з велики¬ 
ми кисло-гіркуватими плодами, схожими на апельсини; мають 
дієтичне й лікувальне значення. 

ГРЕЙФЕР (нім. Огеіґег, від §геіґеп — хапати) — вантажозахоплю- 
вальний пристрій (ківш зі щелепами) підйомних кранів, наванта¬ 
жувачів тощо. 

ГРЕНА (франц. §гаіпе, букв. — сім’я, зернина) — яйця метеликів 
шовкопряда, з яких виходить гусінь, що виділяє шовкову нитку й 
утворює кокон. 

ГРЕНАДЕРИ (франц. §гепас1іегз, від §гепасіе — граната) — 1) У 17— 
18 ст. солдати, спеціально навчені метати ручні гранати. 2) Добірні 
частини в багатьох європейських арміях 17—20 ст. 
ГРИГОРІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР див. Календар. 

ГРИЗАЙЛЬ (франц. §гі$аі11е, від §гі$ — сірий) — декоративний жи¬ 
вопис, виконаний відтінками одного кольору, звичайно сірого або 
коричневого; іноді імітує скульптурний рельєф. 

ГРИЗЕТКА (франц. ^гізеНе) — літературний тип легковажної місь¬ 
кої дівчини (швачки, хористки тощо). 

ГРЙЗЛІ (англ. бгіггіу, букв. — сірий) — бурий ведмідь, поширений 
на Алясці. 

ГРИЛЬ (від франц. £гі11ег _ смажити) — 1) Шафа для смаження з 
газовим чи електричним генератором інфрачервоних променів, яку 
застосовують для смаження птиці, великих шматків м’яса тощо на 


146 




ГРОТЕСК 


решітці чи обертових рожнах. 2) Спосіб такого приготування; стра¬ 
ва, приготована цим способом (напр. курчата-г.). 

ГРИЛЬЯЖ (від франц. £гі11а§е — смаження) — сорт шоколадних 
цукерок з начинкою із підсмажених з цукром горіхів, переважно в 
шоколаді. 

ГРИН-КАРД (англ. §гееп — зелений, сагб — картка) — свідоцтво, 
згідно з яким за певних умов одержується право на проживання та 
роботу у США та деяких інших країнах. Інша назва — зелена 
картка. 

ГРИП (франц. вгіррс) — гостроінфекційне захворювання, спричи¬ 
нюється вірусами кількох штамів. Передається крапельно-повітря¬ 
ним шляхом. Інша назва — інфлуенца. 

ГРИФ (нім. ОгііТ, букв. — рукоятка, захват) — 1) Рукоятка шаблі 
або іншої холодної зброї. 2) У струнних смичкових інструментах — 
наклеєна на шийку дерев'яна або пластмасова пластинка, до якої 
притискують струни. 3) спорт. Сталевий стрижень штанги. 
ГРИФОН (франц. §гі(Гоп, від лат. §гурЬи5, з грец. урйф) — 1) В антич¬ 
ній міфології фантастична істота — крилатий лев з орлиною го¬ 
ловою. Інша назва — г р и ф. 2) У мистецтві — декоративний мо¬ 
тив. 

ГРОГ (англ. §го£) — напій, виготовлений з рому або коньяку й гаря¬ 
чої води з цукром. 

ГРОС (нім. Сгор, букв. — великий) — дванадцять дюжин, міра, 
яка застосовувалася головним чином при лічбі гудзиків, пер та 
олівців. 

ГРОСБУХ (нім. ОгорЬисЬ, від §гор — великий та ВисЬ — книга) — 
головна книга в бухгалтерії, що містить повний перелік прибутко¬ 
во-видаткових операцій. 

ГРОСМЕЙСТЕР (нім. Огортеізіег, від §го(3 — великий і Меізіег — 
майстер) — 1) У католицькій церкві великий магістр, глава духов¬ 
но-лицарського ордену. 2) Найвище спортивне звання у шахах і ша¬ 
шках. 

ГРОС-ТЙРМС (від англ. егоз$ _ повний і іегтк — умови) — умови 
договору про морські перевезення, згідно з якими всі вантажні опе¬ 
рації виконуються за рахунок перевізника. 

ГРОСУЛЯР (від лат. 8го$$и1агіа — агрус) — мінерал з групи гранатів, 
жовто-зеленого кольору. 

ГРОТЕСК (від франц. §го1е5цие — химерний, смішний, від італ. 
егоііа — печера) — 1) Орнамент у вигляді переплетених зображень 
тварин, рослин тощо, найдавніші з яких були знайдені у руїнах дав¬ 
ньоримських споруд; у побуті називалися “гротами”. 2) Зображен¬ 
ня людей чи предметів у фантастично перебільшений, спотворено- 
комічний спосіб в образотворчому мистецтві, театрі. 3) Літератур¬ 
ний жанр, в якому поєднується фантастичне з реальним, правдопо¬ 
дібне і карикатурне. 4) Різновид друкарського шрифту. 


147 




ГРУМ 


ГРУМ (англ. §гоот) — 1) Хлопчик-лакей. 2) Слуга, який супрово¬ 
дить хазяїна у його поїздці верхи чи в екіпажі. 

ГРЮНДЕРСТВО (від нім. Огйпсіег — засновник) — масове лихо¬ 
манкове заснування підприємств, акціонерних товариств, банків , ха¬ 
рактерне для періоду пожвавлення виробництва. 

ГУАіІО (ісп. §иапо, з мови кечуа) — сухі відклади посліду морських 
птахів; цінне добриво. 

ГУАШ (франц. §оиасНе, від італ. £иагго — водяна фарба) — 1) Не¬ 
прозора (корпусна) водяна фарба, різновид акварелі. 2) Малюнок, 
виконаний такими фарбами. 

ГУБЕРНАТОР (від лат. §иЬегпаІог — правитель) — найвища урядо¬ 
ва особа в межах територіальної одиниці в деяких країнах; г. б і р- 
ж і — брокер, який на певний строк включається до складу керівни¬ 
цтва біржі. 

ГУБЕРНАТОРСТВО — адміністративно-територіальна одиниця, 
якою управляє губернатор. 

ГУВЕРНЕР (від франц. §оиуегпег — управляти) — вихователь дітей 
у заможній родині. Вихователька — гувернантка. 
ГУГЕНбТИ (франц. Ни§иепоІ5, від нім. Еіб§епоз5еп — союз¬ 
ники) — прихильники кальвінізму у Франції 16—18 ст. 

ГУДВІЛ (англ. §ооФуі11) — нематеріальна частина власності фірми, 
напр., репутація, компетенція, вплив тощо. 

ГУДРОН (від франц. §оибгоп — дьоготь, смола) — чорна смолиста 
маса, що її одержують після відгонки з нафти легких і більшості 
важких фракцій. Застосовують Г. у виробництві бітуму, як дорож¬ 
ньо-будівельний матеріал, у гумовій промисловості тощо. 
ГУЛЬДЕН (нім. Оиіїїеп, від Ооісі — золото) — 1) Грошова одиниця 
Нідерландів, поділяється на 100 центів. 2) Золота, потім срібна мо¬ 
нета в деяких європейських країнах 14—19 ст. 

ГУМАНІЗМ (від лат. Ьипіапиз — людяний, людський) — 1) Прогре¬ 
сивний ідейний напрям культури епохи Відродження, що утверджу¬ 
вав право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й 
людської особистості від обмежень і схоластики. 2) Ставлення до лю¬ 
дини як до найвищої цінності, захист права особистості на рівнопра¬ 
вність, свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей. 
ГУМАНІТАРНИЙ (від лат. Нитапказ — людство, людяність) — який 
стосується людини та її культури, звернений до людської особис¬ 
тості, її прав та інтересів; г-ні науки — суспільні науки (історія, 
філологія, філософія, соціологія, право, мистецтвознавство та ін.). 
ГУМАННИЙ (лат. Ьшпапиз) — людяний у своїх діях і ставленні до 
інших людей. 

ГУМАНОЇД (від лат. Ншпапиз — людський і ...оїд) — людиноподіб¬ 
на істота. Переважно вживається щодо ймовірних представників 
інших космічних цивілізацій. 

ГУМІАРАБІК (від лат. §итті — камедь і агаЬісиз — аравійський) — 
в’язка, швидкотужавіюча прозора речовина, яку виділяють аравій- 

148 



ҐЕШЕФТ 


ська й африканська акації. Використовують у текстильній промис¬ 
ловості, медицині тощо. 

ГУМІЛАК (від лат. §шпті — камедь і лак) — смола, що утворюється 
на гілках деяких тропічних рослин і містить шелак ; іде на виготов¬ 
лення сургучу, ізоляційних лаків. 

ГУМІФІКАЦІЯ (від лат. Нитик — грунт і... фікація) — перетворення 
продуктів розкладу органічних залишків на гумусні речовини (див. 
Гумус). 

ГУМОРАЛЬНИЙ (від лат. Ьишог — волога) — пов’язаний з рідина¬ 
ми організму — кров’ю, лімфою, тканинною рідиною. 

ГУМУС (від лат. Ниіптик — грунт) — органічна частина грунту, яка 
утворюється при гуміфікації. Інша назва — перегній. 

ГУРІЇ (перське хурі, від араб, хур — чорноокі) — в мусульманській 
міфології вродливі, вічно юні райські діви. 

ГУРМАН (франц. §оигшапй) — любитель і знавець витончених 
страв. Інша назва — гастроном. 

ГУРТ (нім. Оигі, букв. — пояс, підпруга) — 1) Те саме, що й нервю¬ 
ра. 2) Ребро, зріз карбованої монети. 

ГУСАР (угор. Ьииаг) — солдат і офіцер легкої кінноти в ряді європей¬ 
ських країн. Вперше назва “гусар” з’явилася у 15 ст. в Угорщині. 
ГУТАПЕРЧА (англ. §иііарегсЬа, від малайського §сіаіі — камедь, 
смола і регТ)а — дерево, що виділяє цю смолу) — пластична шкіро¬ 
подібна речовина, яку добувають із соку окремих рослин (гутапер¬ 
чевого дерева, евкомії та ін.); використовують для виготовлення ки¬ 
слотостійких і клейких матеріалів, в електро-, радіотехніці й меди¬ 
цині. 

ГУТАЦІЯ (від лат. §иіІа — крапля) — виділення листками рослин кра- 
пельводи через спеціальні продихи. Інша назва — “плач рослин”. 
ГЮЙС (від гол. £еи$ — прапор) — морський прапор, який підніма¬ 
ють на носі військових кораблів, що стоять на якорі; прапор при¬ 
морських фортець. 

ГЯУР (тур. §іаиг — вогнепоклонник, від араб, кафір — невірний) — 
у мусульман зневажливе назвисько всіх іновірців. 


<Ґ 

ҐАТУНОК (польс. §аШпек, від нім. ОаИип§ — рід, вид, сорт) — 
1) Сорт, розряд виробу за якістю. 2) Різновид культурної рослини, 
плоду і т. ін. залежно від їхньої господарської цінності. 3) Перенос¬ 
но — взагалі різновид. 

ҐЕШЕФТ (нім. СезсЬай — справа, торгова операція, фірма) — спе¬ 
кулятивна торгова операція. 


149 




ДАГЕРОТЙПІЯ 


ю 


ДАГЕРОТЙПІЯ — перший технічно розроблений спосіб фотогра¬ 
фування. Від прізвища французького винахідника Л.-Ж. Дагерра 
(1787-1851). 

ДАЙДЖЕСТ (англ. бщезі — короткий огляд, від лат. бщегеге — 
ділити) — періодичне видання, що містить матеріали, переважно 
скорочені, передруковані з інших видань. 

ДАКТИЛО... (від грец. 6<уиті)Ло<; — палець) — у складних словах від¬ 
повідає поняттю “палець”, напр.: дактилографія , дактилоскопія. 
ДАКТИЛОГРАМА (від дактило... і ...грама ) — відбиток, утворений 
притисненням пальців рук, покритих спеціальною фарбою, до па¬ 
перу. Використовується для ідентифікації особи. 
ДАКТИЛОГРАФІЯ (від дактило... і ...графія) — 1) Письмо пальцем 
на будь-якій поверхні — допоміжний засіб спілкування з глухим 
або сліпоглухим. 2) Техніка письма на друкарській машинці. 
ДАКТИЛОЛОГІЯ (від дактило... і ...логія) — ручна азбука, яка від¬ 
творює слова умовними знаками, зображуваними пальцями рук. 
Використовують для спілкування із глухонімими. 
ДАКТИЛОСКОПІЯ (від дактило... і ... скопія ) — розділ криміналіс¬ 
тики, що вивчає розташування папілярних ліній пальців рук з метою 
встановлення особи, реєстрації і розшуку карних злочинців. 
ДАКТИЛЬ (грец. бдситоХо!;, букв. — палець) — віршовий розмір з 
трисоадовою стопою і наголошеним першим складом. 
ДАЛАЙ-ЛАМА [від монг. далай — море (мудрості) і лама 2 ] — ти¬ 
тул первосвященика ламаїстської церкви (див. Ламаїзм), а також 
сам первосвященик, якого вважають живим богом у людській по¬ 
добі. 

ДАЛМАТЙН (англ. сіаішаїіап) — порода службових собак, назва 
якої походить від історичної області Югославії — Далмації, а також 
собака цієї породи. 

ДАЛЬТОНІЗМ — часткова колірна сліпота, здебільшого природже¬ 
на. Найчастіше дальтоніки не розрізняють червоного, зеленого або 
синього кольорів. Від прізвища англійського вченого Дж. Дальтона 
(1766-1844)., 

ДАМНІФІКАЦІЯ (від лат. батпшп — збиток і ...фікація) — збитки, 
втрата майна. 

ДАМНО (лат. батпит — збиток) — 1) Різниця між номінальною та 
курсовою вартістю грошей. 2) Збитки при продажу цінних паперів 
за ціною, нижчою за номінальну. 3) Витрати банківських закладів, 
пов’язані з інкасацією зданих на комісію векселів. 

ДАМОКЛІВ меч— 1) За давньогрецькою легендою меч, підвіше¬ 
ний на кінській волосині на час бенкету над головою заздрісника 
Дамокла, якому сіракузький тиран Діонісій на один день поступив- 


150 




ДЕ... 


ся власним місцем, шоб дати зрозуміти примарність щастя влади. 
2) Переносно — небезпека, постійна загроза. 

ДАНАЇВ дар, ДАНАЙЦІВ д а р — 1) Легендарний дерев’яний кінь 
із схованими у ньому воїнами, підступно подарований захисникам 
Трої данайцями (греками); вночі воїни відкрили міську браму для 
своїх військ, Трою було взято і зруйновано. 2) Переносно — пода¬ 
рунок д підступним наміром. 

ДАНАЇДИ (грец. Дауаібє^) — 1) У давньогрецькій міфології 50 дочок 
аргоського царя Даная, які вбили своїх чоловіків, за що були прире¬ 
чені наповнювати водою бездонну бочку. 2) Переносно — бочка 
д а н а ї д — нескінченна, марна робота. 

ДАНСИНГ [англ. сіапсіпе (Гіаіі) — танцювальна (зала)] — зала або 
майданчик для танців, здебільшого при ресторані чи кафе. 
ДАНТИСТ [франц. с!епіі$іе, від лат. бепз (йепііз) — зуб] — фахівець- 
практик з лікування та протезування зубів, який, на відміну від сто¬ 
матолога, не має вищої стоматологічної освіти. 

ДАО (кит. — шлях, закон, принцип) — поняття давньокитайської 
філософії, яке означало: в теорії пізнання — “шлях” природи, її 
закономірність; в етиці — смисл життєвого шляху людини, етич¬ 
ну норму (“дао-де”); в логіці — підставу, засновок, аргумент 
(“дао-лі”). 

ДАОСЙЗМ (від дао) — 1) Один з основних напрямів давньокитай¬ 
ської філософії. За Д., природа й життя людей підпорядковані не во¬ 
лі неба, а загальному законові — дао, який існує поза свідомістю 
людини. 2) Одна з китайських релігій. Виникла в 2 ст. до н. е. на ос¬ 
нові цього філософського напряму. 

ДАРВІНІЗМ — матеріалістичне вчення про еволюційний розвиток 
живих організмів на Землі, його чинники та закони. Від прізвища 
англійського природознавця Ч. Дарвіна (1809—82). 

ДАТО (італ. баїо, від лат. сЗаШз — даний) — від сьогоднішнього чис- 
ла; д. - в е к с е л ь — вексель , термін платежу за яким встановлюєть¬ 
ся через певний час від дня його видачі. 

ДАУН-ТИК (англ. сіашп ііск) — біржова операція з конкретним то¬ 
варом за ціною, нижчою за попередню, у межах однієї біржової се¬ 
сії. 

ДАФНА (грец. Дафуг]) — у давньогрецькій міфології німфа, перетво¬ 
рена на лавр. 

ДАФНІС (грец. Дасрхк;) — у давньогрецькій міфології сицилійський 
пастух надзвичайної краси, складач пісень. Син Гермеса й однієї з 
німф. Переносно — дуже вродливий юнак. 

ДАФНІЯ (від грец. басруї; — лавр) — рід прісноводних гіллястовусих 
ракоподібних. Поширені повсюдно, крім полярних областей. Є по¬ 
живою дрібних риб і мальків. Інша назва — водяна блоха. 
ДЕ... (лат. сіє...) — префікс, що означає: 1) віддалення, виділення, 
скасування, припинення, усунення чого-небудь, напр.: девальвація, 
дегазація. 2) рух донизу, зниження, напр. декомпенсація. 


151 




дебаркадер 


ДЕБАРКАДЕР (франц. беЬагсасІеге, від сІеЬа^иег — розвантажувати, 
висаджувати на берег) — 1) Плавуча пристань. 2) Станційна плат¬ 
форма, переважно крита. 

ДЕБАТИ (франц. беЬа(5, від беЬаПге — сперечатися) — 1) Обмін дум¬ 
ками на зборах, засіданні; дискусія. 2) Переносно — полеміка, супе¬ 
речки. 

ДЕБЕТ (від лат. беЬеІ — він винен) — ліва сторона бухгалтерського 
рахунку, що являє собою прибуткову частину та дебіторську забор¬ 
гованість. Протилежне — кредит. 

ДЕБІЛ (від лат. бсЬіІіз — немічний, кволий) — І) Той, хто страждає 
вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю. 
2) Переносно — недоумок, дурень. 

ДЕБІЛЬНІСТЬ (від лат. беЬіІіз — немічний, кволий) — природжене 
або набуте в ранньому дитинстві розумове недорозвинення, ступінь 
слабоумства. 

ДЕБІТ (франц. беЬіІ — збут, витрачання) — кількість води, нафти, 
газу, іншої рідини, що надходить із джерела або свердловини за 
одиницю часу. 

ДЕБІТбР (лат. сісЬіСог — зобов’язаний) — боржник (пор. кредитор). 
ДЕБУРС (франц. сІеЬошз) — неповоротні витрати, які додатково 
несе клієнт при отриманні основної послуги, напр., сплачує регіст- 
раційне мито. 

ДЕБЮТ (франц. йеЬиї, букв. — початок) — 1) Перший виступ акто¬ 
ра на сцені взагалі або в даному театрі. 2) Перший виступ на яко¬ 
мусь поприщі, напр. літературний д. 3) Початкова стадія шахової 
або шашкової партії. 

ДЕВАЛЬВАЦІЯ (від де... і лат. УаІУо — маю вартість) — 1) Змен¬ 
шення золотого вмісту (вартості) грошової одиниці, зниження кур¬ 
су паперових грошей щодо золота або іноземної валюти, яке здійс¬ 
нюється в законодавчому порядку. 2) Переносно — зниження, зне¬ 
цінення чого-небудь, напр. д. довіри. 

ДЕВАСТАЦІЯ (лат. сіеуааШіо, від сісуазїо — спустошую, розорюю) — 
комплекс заходів, спрямованих на знищення збудників інвазійних 
(див. Інвазія) та інфекційних захворювань людини, тварин і рос¬ 
лин на всіх фазах розвитку цих збудників (пор. дезінсекція, дезінфе¬ 
кція). 

ДЕВІЗ (франц. сієуізє — число) — 1) Стисле формулювання провід¬ 
ної ідеї, програми дій. 2) Слово, набір цифр або вислів як шифр ав¬ 
тора проекту або твору на закритому конкурсі, вступних екзаменах 
тощо. 3) Короткий напис на гербі, ордені. 

ДЕВІЗИ (від франц. сієуіз — кошторис) — платіжні засоби ( векселі , 
чеки, перекази), переважно в іноземній валюті, які використовую¬ 
ться в міжнародних розрахунках. 

ДЕВІЗНИЙ — який належить до девізів ; д-на політика — ме¬ 
тод впливу держави на рух курсу національної валюти шляхом ку- 
півлі-продажу іноземної валюти. 

152 




ДЕЗАБІЛЬЄ 


ДЕВбН, ДЕВОНСЬКИЙ ПЕРІОД — четвертий період палеозойської 
ери геологічної історії Землі. Розпочався близько 400 млн років то¬ 
му, тривав 60 млн років. Від назви англійського графства Девон- 
шир, де були вперше вивчені відклади цього періоду. 

ДЕГАЗАЦІЯ (від де... і газ) — 1) Знезараження місцевості, одягу, 
зброї тощо від отруйних речовин. 2) Видалення рудникового газу 
або газоповітряної суміші з підземних гірничих виробок. 3) Вида¬ 
лення газів з рідкого металу. 

ДЕГЕЛЬМІНТИЗАЦІЯ (від де... і гельмінти) — розділ девастації; 
комплекс лікувально-профілактичних заходів, за допомогою яких з 
організмів людей і тварин видаляють паразитичних червів — гельмін¬ 
тів. 

ДЕГЕНЕРАЦІЯ (лат. сіе^епегагіо, від сіе§епего — вироджуюся) — 
1) Виродження, погіршення з покоління в покоління певних рис 
або властивостей організму. 2) Процес руйнування органів або клітин 
організмів, ослаблення їхньої життєздатності. 
ДЕГІДРОГЕНІЗАЦІЯ (від де... і гідрогенізація) — відщеплення вод¬ 
ню від молекул хімічних сполук. Протилежне — гідрогенізація. 
ДЕГРАДАЦІЯ (від лат. с1е§гас1аііо — зниження) — рух назад, посту¬ 
пове погіршання, занепад, втрата якихось властивостей (пор. регрес). 
ДЕГРЕСІЯ (лат. сіе^геззіо, від йе§геіїіог — сходжу, спускаюся) — 
1) Сходження, спуск, падіння. 2) Пропорційне оподаткування із зни¬ 
женням процентної ставки для менших доходів. 

ДЕГУСТАЦІЯ (лат. гіе^изіаііо, від сіедшіо — куштую) — оцінювання 
якості продуктів харчування, вин, тютюну тощо на основі зорових, 
смакових, нюхових відчуттів на заключній стадії виробництва, кон¬ 
курсі тощо. 

ДЕДАКТЕБЛ (англ. сІесіисСіЬІе, від сіесіисі — відраховувати, утриму¬ 
вати) — частка відшкодування, яку страхова компанія виплачує 
авансом до врегулювання претензій і при остаточних розрахунках 
утримує із загальної суми. 

ДЕДАЛ (грец. ДаібаХо^) — у давньогрецькій міфології скульптор і 
винахідник, який спорудив лабіринт для Мінотавра, а також зробив 
крила для себе і свого сина Ікара. 

ДЕДУКЦІЯ (лат. йесіисііо, від сІесіисо — відводжу, виводжу) — ме¬ 
тод дослідження, який полягає в переході від загального до окре¬ 
мого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального прави¬ 
ла з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне поло¬ 
ження. Протилежне — індукція. 

ДЕЗ... (франц. сіез...) — префікс, що означає знищення, видалення, 
відсутність чи спотворення чогось, напр.: дезактивація, дезінформа¬ 
ція. 

ДЕЗАБІЛЬЄ (франц. сіезЬаЬіІІе, букв. — роздягнений) — 1) Стано¬ 
вище, коли людину застали напіводягненою або одягненою не від¬ 
повідно для сторонніх очей. 2) Легкий, домашній одяг, переважно 
жіночий. 


153 




ДЕЗАВУЮВАННЯ 


ДЕЗАВУЮВАННЯ (від франц. сіе$ауоиег — зрікатися, відмовляти¬ 
ся) — 1) Заява про свою незгоду з діями довіреної особи або про те, 
що дана особа не має повноважень діяти від імені заявника. 2) У 
міжнародному праві спростування главою держави або уряду дій 
дипломатичного представника у зв’язку з перевищенням ним своїх 
повноважень. 

ДЕЗАКТИВАЦІЯ (від дез... і активація) — усунення радіоактивних 
речовин з поверхні місцевості, споруд, одягу, води тощо. 
ДЕЗЕРТЙР (франц. бежгіеиг, від лат. гіекеПог — втікач, зрадник) — 

1) Особа, яка самочинно залишила свою військову частину або ухи¬ 
ляється від призову на військову службу. 2) Переносно — особа, яка 
ухиляється від виконання своїх службових або громадських обо¬ 
в’язків. 

ДЕЗИДЕРАТИ (від лат. Йе$іс1ега1ит — бажане, жадане) — 1) Поба¬ 
жання, вимоги. 2) Речі, книги, яких бракує для поповнення колек¬ 
ції, бібліотеки. 

ДЕЗІНВЕСТИЦІЯ (від дез... та інвестиція) — нові капіталовкла¬ 
дення, сума яких не перекриває зменшення основної) капіталу 
фірми. ' 

ДЕЗІНСЕКЦІЯ (від дез... і лат. іпзесішп — комаха) — боротьба зі 
шкідливими комахами спеціальними засобами. '• 

ДЕЗІНТЕРМЕДІАЦІЯ (англ. сіЄ5Іпіегтес1іа(іоп — усунення посеред¬ 
ника) — 1) Відмова банків від посередництва на ринку позичкових 
капіталів з переорієнтацією на власний випуск цінних паперів. 

2) Вилучення коштів з депозитних рахунків для подальшого роз¬ 
міщення на вигідніших умовах. 3) Відплив частини кредитних ре¬ 
сурсів за межі національної кредитно-фінансової системи. 
ДЕЗІНФЕКЦІЯ (від дез... та інфекція) — заходи, спрямовані на зни¬ 
щення збудників інфекційних захворювань людини і тварин. 
ДЕЗІНФЛЯЦІЯ (від дез... та інфляція) — зниження загального рівня 
цін у період спаду виробництва або у період уповільнення темпів 
його зростання, зменшення обсягів продажу. 

ДЕЗІНФОРМАЦІЯ (від дез... та інформація) — свідоме поширення 
неправильної інформації. 

ДЕЗОДОРАНТ (від дез... і лат. осїог — запах) — засіб, призначений 
для поглинання неприємних запахів і ароматизації повітря, тіла то¬ 
що, а також балон, олівець і т. ін. з цим засобом. 

ДЕЗОДОРАЦІЯ (від дез... і лат. осіогаїіо — нюх, запах) — заходи, 
спрямовані на усунення неприємних запахів у навколишньому се¬ 
редовищі, зокрема за допрмогою дезодорантів. 
ДЕЗОКСИРИБОНУКЛЕЇНОВА кислота (від лат. бе$охугіЬога — 
назва одного з моносахаридів і лисієш — ядро) — складна біоорга¬ 
нічна речовина; міститься переважно у клітинному ядрі; зберігає й 
передає спадково генетичну інформацію про будову, розвиток та ін¬ 
дивідуальні ознаки кожного живого організму. Скорочена назва — 
ДНК. 

154 




ДЕКЛАРАЦІЯ 


ДЕЗОРГАНІЗАЦІЯ (від франц. сІЄ50г§апі$аІіоп — розлад) — брак 
організованості, порушення громадського порядку, дисципліни , нор¬ 
мальної діяльності, розладнаність, розвал. 

ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ (від дез... і орієнтація) — 1) Введення в оману, по¬ 
збавлення правильної орієнтації. 2) Втрата здатності орієнтуватися. 
ДЕЇЗМ (англ. с1еі$т, від лат. сіеив — бог) — релігійно-філософське 
вчення, яке визнає бога першопричиною світу, але заперечує його 
втручання в явища природи й суспільного життя. 

ДЕЙТЕРІЙ (від грец. 6 єйтєро <5 — другий) — важкий ізотоп водню з 
масовим числом 2. Найважливіша сполука Д. — важка вода. Засто¬ 
совують в атомній енергетиці і під час наукових досліджень. 

ДЕКА (нім. Беске, букв. — покрив, кришка) — частина корпусу 
струнних інструментів, виготовлених з резонансної деревини, що 
служить для підсилення звука. 

ДЕКА... (від грец. бека — десять) — у складних словах означає де¬ 
сять, у десять раз більше, напр.: декалітр, декатрон. 

ДЕКАДА [від грец. 5єиа<; (бвкабоф — десяток] — 1) Період часу три¬ 
валістю десять днів. 2) Десятиденний проміжок часу, присвячений 
якомусь явищу або громадській події. 

ДЕКАДЕНТСТВО, ДЕКАДАНС (від франц. гіесабепі — занепадни¬ 
цький, бесайепсе — занепад) — напрям у мистецтві й літературі кін¬ 
ця 19 — початку 20 ст., шо характеризувався занепадницькими на¬ 
строями, песимізмом, зверненням до містики. 

ДЕКАЕДР (від дека... і ...едр) — тіло, обмежене десятьма площинами. 
ДЕКАН (лат. сіесапиз, букв. — десятник, від бесет — десять) — 1) У 
вищому навчальному закладі — керівник факультету. 2) У католи¬ 
цькій та англіканській церкві — сан священика. 

ДЕКАНАТ (лат. сіесапаїиз) — адміністративно-навчальне управлін¬ 
ня факультету, очолюване деканом. 

ДЕКАПІТАЦІЯ [від де... і лат. сариї (сарііі$) — голова] — 1) Страта 
через відтинання голови. 2) Відтинання голови у тварин під час 
фізіологічних і біохімічних дослідів. 3) Видалення точки росту стебла 
у рослин. 

ДЕКАТИРУВАННЯ (від франц. сіесаііг — знищувати блиск) — об¬ 
робка тканин парою чи гарячою водою для поліпшення їхніх якос¬ 
тей і запобігання усадці виробів з них. 

ДЕКВАЛІФІКАЦІЯ (від де... і кваліфікація) — втрата професійних 
знань, досвіду. 

ДЕКЛАМУВАННЯ, ДЕКЛАМАЦІЯ (від лат. сіесіашаїіо, з йесіато — 
вправляюся в красномовстві) — І) Мистецтво виразного читання 
літературних творів. 2) Переносно — пишномовна манера говори¬ 
ти; промова, стаття тощо в такій манері. 

ДЕКЛАРАЦІЯ (лат. сіесіагаїіо, від бесіаго — заявляю, оповіщаю) — 
1) Офіційне проголошення державою, партією, міжнародними, 
міждержавними організаціями основних принципів, а також доку¬ 
мент, у якому їх викладено; оголошення, заява приватної особи чи 

155 




ДЕКЛАСбВАНИЙ 


організації. 2) Заява платника податку про характер і розмір дохо¬ 
дів. 3) Заява, що подається на митниці про перевезення через кор¬ 
дон цінностей, а також кількість товару, його вагу, ціну, сорт для 
визначення мита. 4) Документ, що додається до грошових і цінних 
пакетів, які пошта надсилає за межі країни. 

ДЕКЛАСОВАНИЙ (франц. бесіазхе) — який втратив зв’язок зі сво¬ 
їм класом і не примкнув до іншого; д-ні елементи — морально 
занепалі осрби, зв’язані зі злочинним світом. 

ДЕКОДУВАННЯ (від де... і кодування) — розшифровування кодів 
чисел, що надходять на входи логічних пристроїв. 

ДЕКОЛОРАЦІЯ (лат. сіесоїогаїіо, від бесоїого — знебарвлюю) — 
знебарвлення., 

ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ (від де... і колонізація) — процес ліквідації коло¬ 
ніалізму. 

ДЕКОЛЬТЕ (франц. бесоїіеіе) — виріз у верхній передній частині 
сукні, блузки. 

ДЕКОМПЕНСАЦІЯ (від де... і компенсація) — недостатня діяль¬ 
ність будь-якого органу або організму людини чи тварини внаслідок 
порушення здатності організму протистояти патологічним змінам 
(напр., д. серця при його вадах). 

ДЕКОР (франц. бесог, від лат. бесого — прикрашаю) — архіт. суку¬ 
пність декоративних елементів (прикрас). 

ДЕКОРАТИВНИЙ (франц. бесогаїіГ, від лат. бесого — прикра¬ 
шаю) — який прикрашає або служить для оздоблення; д-ні рос¬ 
лини— численна група культурних й дикорослих рослин, які ви¬ 
користовуються в садово-парковому господарстві. 

ДЕКОРАЦІЯ (лат. бесогаїіо, від бесого — прикрашаю) — 1) Худож¬ 
нє та архітектурне оформлення сцени, знімального павільйону або 
майданчика. 2) Переносно — зовнішньо привабливе, але таке, що 
приховує непринадну суть чогось. 

ДЕКЙРТ (нім. Оекогі) — знижка ціни товару за дострокову оплату 
його. Застосовується також, коли товар іншого зразка або якість 
його нижча, ніж передбачено угодою. 

ДЕКРЕТ (франц. бесгеї, від лат. бесгеїиш — постанова, ухвала) — 
1) Постанова верховної влади з якогось питання, що має силу зако¬ 
ну, напр., д. про мир. 2) Урядовий акт, що видається в порядку ви¬ 
конання, управління, на відміну від законодавчих актів. 
ДЕКСТРЙНИ (від лат. бехіег — правий) — проміжні продукти гід¬ 
ролізу крохмалю. Застосовують у текстильній, поліграфічній і взут¬ 
тєвій промисловості. 

ДЕКУВЕР (франц. бесоиуеП, букв. — непокритий) — різниця між 
оцінкою майна і страховою сумою, що лишається на ризик страху¬ 
вальника. 

ДЕКХОЛДЕР (англ. беск Ьоібег, від беск — готовий до дій, Ьоібег — 
володар, утримувач) — особа, уповноважена держателем доручень 
клієнтів на виконання певних біржових операцій. 

156 




ДЕМАРКАЦІЯ 


ДЕЛЕГАТ (від лат. с 1 е 1 е§аПі 5 — посланець) — обраний або призначе¬ 
ний представник, уповноважений держави, організації, установи, 
колективу, що представляє їхні інтереси на з’їздах, нарадах, конгре¬ 
сах ТОЩО. 

ДЕЛЕГАЦІЯ (від лат. бе1е§аІіо — вислання) — група делегатів від 
держави, організації, установи тощо. 

ДЕЛЇВЕРІ (англ. сіеііуегу — поставка, доставка) — передавання 
права власності на товар однією особою іншій. 

ДЕЛІКАТЕС (франц. сіеііса(еззе) — вишукана, тонка страва. 
ДЕЛІКТ (від лат. беїісіит — провина, правопорушення) — будь-яка 
дія, що суперечить законові; правопорушення. 

ДЕЛІРІЙ (лат. сіеіігіит, від сіеііго — божеволію) — порушення 
свідомості людини при деяких інфекційних захворюваннях, отру¬ 
єннях (напр. алкоголем), запальних ураженнях головного мозку то¬ 
що. Виявляється в маренні, галюцинаціях. 

ДЕЛІСТИІІГ (від де... і лістинг) — виключення цінних паперів зі 
списку торгівлі на фондовій біржі, лістингу. 

ДЕЛЬТА (грец. 5єХта — Д, 6) — 1) Четверта літера грецького алфа¬ 
віту. 2) Складена річковими наносами низовинна ділянка суходолу 
в гирлі річки, розчленована рукавами і протоками. 

ДЕЛЬТА-... — у складних словах означає стан речовини (напр. дель¬ 
та-залізо) або зв’язок з дельта-частинками (напр. дельта-проміння). 
ДЕЛЬТАПЛАН (від грец. 5£Хта — назва четвертої літери грецького 
алфавіту і лат. ріапит — площина) — літальний апарат з несучою 
поверхнею трикутної (дельтаподібної) форми, котрий використову¬ 
ється для планерування та керується змінами положення тіла 
пілота. 

ДЕЛЬФІНАРІЙ — відгороджена ділянка моря, океану або басейн, в 
якому утримують дельфінів з метою вивчення, дресирування та по¬ 
казу відвідувачам. 

ДЕЛЬФІНИ (грец. 5єХсрїує<;) — підродина морських ссавців ряду ки¬ 
топодібних. Поширені в багатьох морях і океанах. Вивчення особ¬ 
ливостей організму Д. має велике значення для біоніки. 
ДЕЛЬФІНІЙ, ДЕЛЬФІНІУМ [грец. бєХсріуюу, від бєХсрії; (бєХфЇУоф — 
дельфін] — рід багаторічних трав’янистих рослин родини жовтеце¬ 
вих. Поширені в Європі, Азії, Північній Америці та Східній Африці. 
Окремі види культивують як декоративні. Інша назва — сокирки. 
ДЕМАГОГ (грец. 5щ.іаушу6<;, букв. — вождь народу) — 1) У Старода¬ 
вній Греції політичний діяч демократичного напряму. 2) Особа, яка 
намагається завоювати популярність, вдаючись до демагогії. 
ДЕМАГОГІЯ (грец. бпмаушуіа, від бїїмо? — народ і аусо — веду) — 
облудні обіцянки, гасла, лестощі, викривлення фактів, шо викори¬ 
стовуються політичними діячами для завоювання довіри мас. 
ДЕМАРКАЦІЯ (франц. бешагсаііоп — розмежування) — 1 ) Визна¬ 
чення лінії державного кордону на місцевості. 2) Зона запалення, 
що утворюється в живій тканині на межі з ділянкою відмерлої. 


157 




ДЕМАРКЕТИНГ 


ДЕМАРКЕТИНГ (від де... та маркетинг) — лінія поведінки в марке¬ 
тингу, націлена на зниження попиту на товари, випуск яких галь¬ 
мується можливостями виробництва. 

ДЕМЕРЕДЖ (англ. сіетигга§е, букв. — простій) — штраф за простій 
судна під час навантаження або розвантаження понад обумовлений 
договором термін. 

ДЕМЕТРА (грец. Дпмптра) — у давньогрецькій міфології спочатку 
богиня родючості й хліборобства, згодом і покровителька шлюбу та 
родинного життя. У римлян Д. ототожнювали з Церерою. 
ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ (від де... і мілітаризація) — роззброєння; забо¬ 
рона тримати на певній території збройні сили, будувати військові 
об'єкти та мати оборонну промисловість. 

ДЕМІСЕЗОННИЙ (від франц. сіеті-заізоп — перехідна пора року) — 
придатний для носіння навесні й восени. 

ДЕМІУРГ (грец. бгщіоируос — творець) — 1) В Стародавній Греції 
спочатку майстер, вільний ремісник, художник, пізніше — вища 
урядова особа в дорійських державах. 2) За релігійними уявлення¬ 
ми, творець світу, бог. 3) У філософії Платона — ідеальна першоос¬ 
нова. 4) Переносно — творча сила, творець. 

ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ (від де... і мобілізація) — 1) Переведення зброй¬ 
них сил і економіки країни з військового стану на мирний. 2) Звіль¬ 
нення військовослужбовців у запас після закінчення терміну служ¬ 
би або у зв’язку із скороченням чисельності збройних сил. 3) Пере¬ 
носно — зменшення активності в якійсь діяльності. 
ДЕМОГРАФІЯ (від грец. бпрос — народ і ...графія) — наука, що 
вивчає склад, чисельність, розподіл населення на території земної 
кулі, відтвррення тощо. 

ДЕМОКРАТ — 1) Прихильник демократії. 2) Член демократичної 
партії. 3) Людина, яка відзначається демократизмом, звичайно про 
людину з привілейованих верств. 

ДЕМОКРАТІЯ (грец. бгщоиратіа — народовладдя, від бпцос; — народ 
і хратос — влада) — 1) Форма політичної організації суспільства, що 
характеризується участю народу в управлінні державними справа¬ 
ми. 2) Принцип організації колективної діяльності, при якому забез¬ 
печується активна і рівноправна участь членів колективу у здійс¬ 
ненні всіх заходів. 

ДЕМОН (грец. баіцшу) — 1) У давньогрецькій міфології нижче бо¬ 
жество, що сприяє чи перешкоджає людині у здійсненні її намірів. 
2) У християнстві — злий дух, диявол. 

ДЕМОНЕТИЗАЦІЯ (від де... і монета) — позбавлення держав¬ 
ною владою монети сили законного платіжного засобу і засобу 
обігу. 

ДЕМОНОЛОГІЯ (від демон і ..логія) — віровчення про злих духів 
( демонів) у ряді релігій. 

ДЕМОНСТРАТОР (від демонстрація) — особа, що демонструє та 
реалізує товар. 

158 




ДЕНДРЙТИ 


ДЕМОНСТРАЦІЯ (лат. сіешопзігаїіо, від сіетопзїго — показую, по¬ 
яснюю) — 1) Процесія, мітинг та інші форми прилюдного вираження 
суспільних настроїв (д. святкова, д. політична). 2) Публічний показ 
чого-небудь (д. моделей). 3) Наочний метод навчання (д. таблиці, 
приладів, кінофільмів та ін.). 4) Загрозливі дії з боку якоїсь держави 
(д. сили). 5) Військові дії з метою замаскувати напрям головного 
удару та виявити системи вогню противника. 6) Переносно — визи¬ 
вна, задирлива поведінка. 

ДЕМОНТАЖ (франц. бетопіа§е, від йетопіег — розбирати) — роз¬ 
бирання на частини або зняття з місця машин, пристроїв або спо¬ 
руд. Протилежне — монтаж. 

ДЕМОРАЛІЗАЦІЯ (франц. сіетогаїізаііоп, від лат. Ве... — без і то- 
гаїіз — моральний) — 1) Моральний розклад, занепад, розбеще¬ 
ність. 2) Занепад дисципліни, настрою, втрата здатності до дії. 
ДЕМОС (грец. бїїмос — народ) — у Стародавній Греції народ — ос¬ 
новна частина вільного повноправного населення, що протистояла 
аристократії. 

ДЕМПІНГ (англ. гішпріп§, букв. — скидання, від бшпр — скидати) — 
продаж товарів на зовнішніх ринках за викидними цінами, значно 
нижчими за витрати виробництва. 2) Д. в а л ю т н и й — знецінення 
валюти даної країни щодо валюти країни-імпортера як засіб конку¬ 
рентної боротьби. 

ДЕМУНІЦИПАЛІЗАЦІЯ (від де... і муніципалізація) — скасування 
муніципалізації; повернення колишнім власникам вилученого у 
них майна; продаж муніципальних підприємств приватним фірмам і 
окремим особам. 

ДЕНАТУРАЛІЗАЦІЯ (від де... і натуралізація) — втрата громадянст¬ 
ва (підданства) тієї чи іншої держави. Протилежне — натураліза¬ 
ція. 

ДЕНАТУРАЦІЯ (від де... і лат. паїига — природні якості, єство) — 
1) Зміна або позбавлення природних якостей. 2) Д. б і л к і в — 
зміна природних властивостей білків під впливом температури, ти¬ 
ску тощо. 3)Д. спирту — додавання до спирту-сирцю певних ре¬ 
човин з метою підкреслення непридатності його для споживання, 
о ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (від де... і націоналізація) — 1) Повернення 
державою націоналізованих підприємств або майна колишнім влас¬ 
никам. Інша назва — реприватизація. 2) Втрата національних особ¬ 
ливостей культури, мови тощо. 

ДЕНДІ (англ. бапбу) — елегантно одягнений чоловік, франт, чепу- 
рун. 

ДЕНДРАРІЙ (від грец. 5£у5роу — дерево) — частина території бота- 
нічного саду, парку, де вирощують деревні й кущові рослини. 
ДЕНДРЙТИ (від грец. 6£у5рєоу, 6£у5роу — дерево) — 1) Деревопо¬ 
дібні агрегати кристалів. У вигляді Д. кристалізуються золото, 
срібло, мідь тощо; Д. льоду є сніжинки. 2) Кристали деревоподіб¬ 
ної форми, що утворюються під час затвердіння деяких видів литва. 

159 




ДЕНДРО... 


3) Відгалуження нервових клітин, що проводять нервовий імпульс 
до інших нервових клітин. 

ДЕНДРО... (від грец. 5£у5роу — дерево) — у складних словах відпо¬ 
відає поняттю “дерево”, напр.: дендрологія, дендропарк. 
ДЕНДРОЛОГІЯ (від дендро... і ...логія) — розділ ботаніки , який 
вивчає деревні рослини. 

...ДЕНДРОН (від грец. біуброу — дерево) — у складних словах від¬ 
повідає поняттям “дерево”, “деревоподібний”, напр.: лепідоденд¬ 
рон, рододендрон. 

ДЕНДРОПАРК (від дендро... і парк) — великий парк, у якому виро¬ 
щують деревні й чагарникові рослини. 

ДЕНОМІНАЦІЯ (лат. сіепотіпаїіо — перейменування) — заміна 
номінальної вартості грошових знаків з обміном за певним співвід¬ 
ношенням старих грошових знаків на нові. 

ДЕНОНСУВАННЯ, ДЕНОНСМЦЯ (від франц. сіепопсег — повідо¬ 
мляти) — у міжнародному праві оголошення недійсним, таким, що 
втратив чинність (напр. д. договору). 

ДЕНОТАТ (від лат. «ІепоШиз — позначений, визначений) — пред¬ 
мет як об’єкт називання певним іменем. 

ДЕНСИМЕТРІЯ (від лат. сіепзиз — щільний, густий і ...метрія) — 
сукупність методів вимірювання відносної густини рідин і твердих 
тіл. 

ДЕНТИН [від лат. сіепз (сіепііз) — зуб] — міцна кісткоподібна тка¬ 
нина, щр становить основну масу зуба. 

ДЕНУДАЦІЯ (лат. йеписіаііо, від сіеписіо — оголюю, розкриваю) — 
сукупність процесів руйнування гірських порід водою, вітром, льо¬ 
довиками тощо і перенесення продуктів руйнування до нижчих 
ділянок земної поверхні, де вони нагромаджуються. Протилежне — 
акумулювання. 

ДЕОНТОЛОГІЯ [від грец. Ьіоч (6£оуто$) — потрібне, необхідне і 
...логія] — 1) Галузь знань про етичні принципи поведінки медичного 
персоналу, спрямовані на максимальне підвищення ефективності 
лікування хворого. 2) Розділ етики, що вивчає проблеми обов’язку, 
моральні вимоги. 

ДЕПАРТАМЕНТ (франц. бераПетепі, від сіерагііг — розділяти) — 
1) Адміністративно-територіальна одиниця у Франції. 2) У деяких 
державах назва відомства, міністерства (напр., Державний д. у 
США). 3) Відділ у ряді установ, іноді самостійний орган управління. 
ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ (від де... і лат. регеопа — особа, особис¬ 
тість) зміна самосприйняття, для якої характерна втрата власного 
“Я”, збайдужіння до того, що колись було значущим (родини, ро¬ 
боти тощо). 

ДЕПЕША (франц. сіересНе) — термінове повідомлення, телеграма. 
ДЕПІЛЯЦІЯ (від лат. йеріїаге — знищувати волосся) — процедура 
видалення волосся з лікувальною чи косметичною метою. Див. та¬ 
кож Епіляція. 

160 




ДЕРИВАЦІЯ 


ДЕПО (франц. берої, букв. — склад, сховище) — 1) Транспортне 
підприємство, споруда для зберігання та ремонту локомотивів, ва¬ 
гонів. 2) Будівля для пожежних машин і обладнання для гасіння по¬ 
жежі. 3) Органи-резервуари людини та вищих тварин (селезінка, пе¬ 
чінка тощо), в яких зберігається частина крові, надходження якої у 
кровотік пов’язане з браком кисню, фізичними зусиллями тощо. 
ДЕПОЗЙТ (від лат. берогіїит — річ, віддана на схов) — гроші або 
цінні папери, що їх вносять до кредитних установ для зберігання. 
Імпортний д. — обов’язкові платежі у конвертованій валюті, 
які вносяться імпортерами на спеціальні банківські рахунки; впро¬ 
ваджений з метою обмеження імпорту. 

ДЕПОЗИТАРІЙ (від депозит) — 1) Фізична або юридична особа, 
якій довірені на зберігання депозити. 2) Склад, сховище цінностей 
(коштовностей). 3) Державна або міжнародна організація, яка збе¬ 
рігає справжній текст міжнародного договору. 

ДЕПОНЕНТ [від лат. беропепз (беропепііз) — той, що відкладає] — 
1) Особа або організація, яка є власником депозиту. 2) Бути на д е- 
п о н е н т і — про гроші, не одержані у визначений термін і внесені 
як депозит. 

ДЕПОНУВАННЯ (від лат. беропо — кладу) — 1) Передавання кош¬ 
тів та цінних паперів на зберігання у банк, нотаріальну контору, де¬ 
позитарій. 2) Передавання на зберігання ратифікаційних грамот. 
3) Віддавання (рукопису) на зберігання в бібліотеку. 

ДЕПОРТ (франц. берогі, від лат. бероПо — відношу) — купівля цін¬ 
них паперів з одночасним продажем їх на певний термін за нижчим 
курсом. Застосовують на фондовій біржі для одержання курсової різ¬ 
ниці. Протилежне — репорт. 

ДЕПОРТАЦІЯ (лат. бероПаїіо, від бероПо — засилаю, виселяю) — 
примусове виселення з місця постійного проживання як засіб пока¬ 
рання. 

ДЕПРЕСІЯ (лат. бергеззіо, від бергіто — придушую, пригнічую) — 
1) Фаза економічного циклу, що характеризується застоєм у госпо¬ 
дарстві, недовантаженням підприємств, безробіттям, млявою тор¬ 
гівлею тощо. 2) Хворобливий стан пригніченості, безвиході, відчаю, 
пов’язаний з психічними захворюваннями або реакцією організму на 
важку життєву ситуацію. 3) Зниження земної поверхні. 4) Зона зни¬ 
ження атмосферного тиску. 

ДЕПУТАТ (від лат. бериіаіиз — визначений) — 1) Виборний пред¬ 
ставник населення в постійно діючих органах влади. 2) Особа, упов¬ 
новажена колективом (групою) для виконання якогось доручення. 
ДЕРБІ — кінні змагання 3-річних верхових та 4-річних рисистих 
коней. Вперше провів в Англії в 1778 р. лорд Дербі. 

ДЕРВІШ (перс. — жебрак) — мусульманський чернець-жебрак. 
ДЕРИВАЦІЯ (лат. бегіуаііо, від бегіуо — відводжу, утворюю) — 
1) Підведення води з водойми до гідроелектростанцій та інших 
об’єктів, а також відведення її з них (каналами, тунелями тощо). 

161 




ДЕРЙЛІКТ 


2) Утворення нових слів від уже наявних у мові. 3) Відхилення кулі 
від лінії прицілювання, спричинюване обертовим рухом кулі і дією 
на неї опору повітря й сили тяжіння. 

ДЕРЙЛІКТ (англ. сіегіїісі) — 1) Майно, власник якого невідомий. 
2) Судно, яке в морі залишив екіпаж. 

...ДЕРМА, ...ДЕРМІЯ (від грец. б£рра — шкіра, оболонка, плівка) — 
у складних словах вказує на зв’язок з поняттям “шкіра”, напр.: ек¬ 
зодерма, склеродермія. 

ДЕРМАТЙН [від грец. ббрра (ббрратоф — шкіра] — різновид штуч¬ 
ної шкіри. 

ДЕРМАТЙТИ [від грец. ббрра (бірцатоф — шкіра] — запальні за¬ 
хворювання шкіри людини й тварин. 

ДЕРМАТО... [від грец. бірра (ббрратоф — шкіра] — у складних сло¬ 
вах відповідає поняттям “шкіра”, “шкірна хвороба”, напр.: дерма¬ 
тологія, дерматоміцети. 

ДЕРМАТОЗИ [від грец. бірра (бєрратоф — шкіра] — різноманітні 
природжені чи набуті захворювання шкіри людини й тварин. 
ДЕРМАТОЛОГІЯ (від дермато... і ..логія) — наука про будову шкіри, 
її фізіологічні функції, хвороби шкіри, профілактику й лікування їх. 
...ДЕРМІЯ див. ...Дерма. 

ДЕСАНТ (франц. сіезсепіе, букв. — спуск) — 1) Спеціально підгото¬ 
влені війська, призначені для воєнних дій у ворожому тилу або ви¬ 
саджені у ворожому тилу (повітряний д., морський д.). 2) Висадка 
військ у ворожому тилу. 

ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (від де... і сенсибілізація ) — !) біол. Зменшен¬ 
ня чутливості організму людини чи тварин до повторного введення 
хімічних (переважно білкових) речовин, що спричиняють алергіч¬ 
ний стан (див. Алергія). 2) Зменшення світлочутливості фотографіч¬ 
ного матеріалу. Протилежне — сенсибілізація. 

ДЕСЕРТ (франц. сіезхеп) — солодощі, фрукти тощо, які подають 
наприкінці обіду. 

ДЕСИГНАТ (від лат. сіе5І§паге — означати, відзначати) — у логіці 
поняття, якого стосується дана назва; синонімічне терміну “зна¬ 
чення слова”. Див. також денотат. 

ДЕСКРЙПТОР (лат. сіезсгіріог, від сіезсгіЬо — описую) — одиниця 
інформаційно-пошукової мови, що відповідає певному поняттю. 
ДЕСКРЙПЦІЯ (лат. йезсгірііо) — опис, що констатує відношення 
між елементами тексту. 

ДЕСОРБЦІЯ (від де... і сорбція) — видалення адсорбованих (див. 
Адсорбція) речовин з поверхні адсорбента. Протилежне — сорбція. 
ДЕСПОТ (від грец. бєатгбтг)!; — володар, самодержець) — 1) У старо¬ 
давніх східних монархіях і деяких феодальних державах Сходу пра¬ 
витель з необмеженою владою. 2) Переносно — жорстока, свавіль¬ 
на людина. Див. також Тиран. 

ДЕСПОТІЯ (від грец. бєатготєіа — необмежена влада) — форма дер¬ 
жавного устрою і правління, що характеризується крайньою цент- 

162 




ДЕФЕКТОЛОГІЯ 


ралізацією влади й сваволею правителя, не обмеженою законом. 
Див. також Тиранія. 

ДЕСТРУКЦІЯ (лат. сіезігисііо, від йе5Ігио — ламаю, руйную) — роз¬ 
пад, руйнування чогось. 

ДЕТЕКТОР (лат. беїесіог — відкривач, від йеІе§о — виявляю) — 
1) Пристрій, за допомогою якого здійснюється виділення коливань 
низької частоти з високочастотних модульованих коливань. 2) При¬ 
лад для виявлення радіоактивного та теплового випромінювання, а 
також елементарних частинок. Д. неправди — прилад, за допо¬ 
могою якого за різними фізичними параметрами визначається від¬ 
повідність істині тверджень досліджуваного. 3) Найпростіший без¬ 
ламповий радіоприймач. 

ДЕТЕНШЕН (англ. сіеїепїіоп — затримування) — 1) Простій судна, 
за який сплачується штраф {демередж). 2) Відшкодування збитків 
судновласнику фрахтувальником за простій судна. 
ДЕТЕРМІНАНТА [від лат. сіеіегтіпапз (гіеїегтіпапііз) — який ви¬ 
значає, обмежує] — причина, що визначає виникнення явища. 
ДЕТЕРМІНІЗМ (від лат. йеіегтіпо — обмежую, визначаю) — філо¬ 
софський принцип , що стверджує об’єктивну закономірність і при¬ 
чинну зумовленість усіх явищ природи і суспільства. Протилежне — 
індетермінізм. 

ДЕТОНАТОР (від лат. беїопо — гримлю) — 1) Вибухова речовина, 
здатна своїм вибухом спричинити вибух {детонацію) іншої речови¬ 
ни. 2) Заряд такої речовини, що викликає вибух основного заряду 
снаряда, бомби тощо. 

ДЕТОНАЦІЯ (від франц. беїопаїіоп — постріл, вибух) — 1) Блиска¬ 
вичне поширення хімічного перетворення речовини, викликане 
вибухом іншої речовини або ударом, струсом. 2) Д. палива — 
надто швидке згоряння робочої суміші в циліндрі двигуна внутріш¬ 
нього згоряння, що супроводжується механічним стукотом. 
ДЕТОНУВАННЯ (від франц. сіеїоппег — співати фальшиво) — не¬ 
точне, фальшиве виконання музичного твору. 

ДЕ-ФАКТО (лат. сіє їасіо, букв. — насправді) — фактично, на ділі. 
Див. також Де-юре. 

ДЕФЕКАЦІЯ (лат. йеГаесаііо, від сіеГаесо — очищую) — ]) Очищен¬ 
ня від бруду. 2) Виведення з організму людини й тварин через аналь¬ 
ний отвір калових мас. 3) У цукровому виробництві — процес очи¬ 
щення сирового бурякового соку від сторонніх домішок. 

ДЕФЕКТ (від лат. сіеїесіиз — вада) — хиба, ушкодження, що відби¬ 
ваються на якості чого-небудь. 

ДЕФЕКТЙВІІИЙ (від лат. сіеГесіІуиз — недостатній, неповний) — 
який має істотні фізичні чи психічні вади, ненормальний. 
ДЕФЕКТНИЙ — який має дефект (дефекти), ушкоджений. 
ДЕФЕКТОЛОГІЯ (від дефект і ...логія) — наука про розвиток, 
навчання і виховання дітей з різними фізичними й психічними вада¬ 
ми (глухота, сліпота, розумова відсталість тощо). 


163 




ДЕФЕКТОСКОПІЯ 


ДЕФЕКТОСКОПІЯ (від дефект і ... скопія ) — сукупність методів 
виявлення внутрішніх і прихованих дефектів матеріалів і виробів. 
ДЕФІБРИЛЯТОР (від де... і лат. ПЬгііІаІіо — швидкі скорочення 
м’язових волокон) — апарат, призначений для ліквідації порушен¬ 
ня серцевої діяльності шляхом дії на серцевий м’яз коротким елек¬ 
тричним імпульсом. 

ДЕФІЛЕ (франц. беПІе, від сіеГіїег — проходити) — ущелина, вузь¬ 
кий прохід у важкопрохідній місцевості, зручний для затримання 
ворожих сил. 

ДЕФІЛЮВАННЯ (від франц. сіеГіїег — проходити) — проходження 
урочистим маршем, рядами, колоною перед ким-небудь. 
ДЕФІНІЦІЯ (лат. беГіпіІіо, від беГіпіо — визначаю) — коротке ви¬ 
значення, що відбиває істотні риси якогось поняття. 

ДЕФІС (нім. Оіуіз — риска, від лат. сііуізіо — розчленування) — ко¬ 
ротка риска, яка у друкованому тексті виступає як знак переносу, 
між частинами складних слів, напр.: науково-популярний, диван- 
ліжко, та при скороченні слова, напр. б-ка ( бібліотека). 

ДЕФІЦИТ (від лат. беГісії — не вистачає) — 1) Перевищення видат¬ 
ків над доходами, пасиву балансу — над його активом. 2) Нестача 
матеріальних цінностей порівняно з потребою в них, напр. д. води. 

3) Переносно — недостатність чого-небудь, напр. д. активності. 

4) Про товари, послуги підвищеного попиту. 

ДЕФЛОРАЦІЯ (від пізньолат. беПогаїіо, букв. — зривання квітів) — 
порушення цілісності дівочої пліви; позбавлення цноти. 
ДЕФЛЯЦІЯ (лат. беЯаІіо, від сіеЯо — видуваю, здуваю) — 1) Штуч¬ 
не зменшення грошової маси, випущеної в обіг у період інфляції, з 
вилученням надлишку паперових грошей. 2) Руйнування й розвію¬ 
вання гірських порід і грунтів під дією вітру. 

ДЕФОЛІАНТИ (від де... і лат. Гоїіит — лист) — хімічні сполуки, які 
спричиняють опадання листя з рослин. 

ДЕФОЛТ (англ. сіеГаиІІ — невиконання зобов’язань) — 1) Невико¬ 
нання законних вимог або взятих на себе зобов’язань. 2) Припи¬ 
нення виплати відсоткових сум на цінні папери у разі ліквідації ком¬ 
панії. 

ДЕФОРМАЦІЯ (лат. сісГогтаїіо, від йеГогто — перекручую, спо¬ 
творюю) — 1) Зміна форми або розмірів тіла від прикладених сил, 
нагрівання тощо. 2) Природне або штучне відхилення форми органа 
тіла від нормальної. 3) Переносно — викривлення якихось якостей, 
уявлень, понять, напр. д. смаків. 

ДЕХКАНИ (тадж.) — назва селян у Середній Азії та в Ірані. 
ДЕХЛОРУВАННЯ (від де... і хлор) — 1) Відщеплення хлору від орга¬ 
нічних сполук. 2) Очищення водопровідної води від хлору, що зали¬ 
шився в ній після хлорування. 

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ (від де... і централізація) — знищення, скасу¬ 
вання або ослаблення централізації; розширення прав низових ор¬ 
ганів управління. 

164 




джин 


ДЕЦЕРЕБРАЦІЯ (від де... і лат. сегеЬгит — мозок) — метод експе¬ 
риментального дослідження рефлекторної діяльності довгастого та 
спинного мозку при ізоляції їх від впливів проміжного мозку та ко¬ 
ри великих півкуль перерізуванням стовбурової частини головного 
мозку тварин. 

ДЕЦИ... (від лат. бесет — десять) — у складних словах відповідає 
поняттю “десята частина”, напр.: децибел, дециметр. 

ДЕЦИБЕЛ (від деци... і бел) — логарифмічна одиниця відношень 
енергій, потужностей у радіотехніці, електротехніці, акустиці', 
позначається дБ. 1 Д. дорівнює 0,1 бела. 

ДЕЦИМАЛЬНИЙ (лат. бесітаїіх) — десятковий; д-на система — 
метрична система', д-на вага — десяткова вага. 

ДЕЦИМЕТР ( від деци... і метр ‘) — одиниця довжини — 0,1 мет¬ 
ра; позначається дм. 

ДЕШИФРАТОР (від дешифрування) — електронний пристрій, який 
перетворює код числа, що надійшов до його входів, на сигнал в од¬ 
ному з його виходів. 

ДЕШИФРУВАННЯ (від франц. бесЬіїїгег — розбирати, відгадува¬ 
ти) — 1) Читання (розшифрування) тексту, написаного умовними 
знаками {шифром), тайнописом. 2) Розшифрування різних систем 
давньої писемності. 

ДЕ-ЮРЕ (лат. бе.іиге, букв. — за правом) — згідно із законом, зако¬ 
нодавчо, формально. Див. також Де-факто. 

ДЖАЗ, ДЖАЗ-БАНД (англ. } агг, іагг-Ьапсі) — 1) Професіональне 
музичне мистецтво, що є синтезом африканської і європейської му¬ 
зики; вид розважальної, переважно танцювальної, музики. 2) Ор¬ 
кестр або ансамбль, що виконує джазову музику. 

ДЖЕЙРАН (тюрк.) — вид парнокопитних ссавців роду газель з чор¬ 
ними порожнистими рогами. Поширені переважно в пустельній та 
напівпустельній частині Азії. Об’єкт мисливства. 

ДЖЕК-ПОТ (англ. їаск-рої, і ас крої, від їаск — валет і рої — сукуп¬ 
ність ставок) — найбільший виграш у лотереї за рахунок приєднан¬ 
ня суми, не виграної у попередньому тиражі. 

ДЖЕНК (англ. щпк — мотлох, утиль) — 1) Товари низької якості, 
які заповнили торговельну мережу, але не користуються попитом. 
2) Ненадійна облігація, яка не має кредитної підтримки. 
ДЖЕНТЛЬМЕН (англ. еепіїстап, букв. — благородна людина) — 
1) У Великий Британії та інших англомовних країнах особа, що до¬ 
держується прийнятих у доброму товаристві, аристократичному се¬ 
редовищі правил поведінки. 2) Взагалі коректний, добре вихований 
чоловік, підкреслено уважний до жінок. 

ДЖЕРСІ (англ. )ег$еу) — вовняна або шовкова трикотажна тканина; 
одяг з такої тканини. 

ДЖИГА див. Жига. 

ДЖИГІТ (тюрк.) — вправний, відважний вершник. 

ДЖИН (англ. §іп) — ялівцева горілка. 


165 



джйни 


ДЖИНИ (араб., букв. — духи) — в давньоарабському фольклорі та 
мусульманській міфології фантастичні істоти, створені Аллахом з 
бездимного полум’я (духи), наділені розумом. Д. можуть виконува¬ 
ти накази людини, яка стає їхнім господарем. 

ДЖИНСИ (англ. )еап$, від італ. іеап — вид міцної тканини) — брю¬ 
ки особливого крою з міцної бавовняної тканини. Назва походить 
від міста Генуя, де почали випускати цю тканину. 

ДЖИП (англ. )еер, від)ее — рухатися, пересуватися) — легковий ав¬ 
томобіль підвищеної прохідності. 

ДЖИХАД (араб. — священна війна, війна за віру; букв. — старан¬ 
ність, заповзяття) — одна з настанов ісламу , за якою всі боєздатні 
мусульмани повинні вести “священну війну” проти “невірних”. Ін¬ 
ша назва — газават. 

ДЖІУ-ДЖЙТСУ (япон. дзюдзюцу) — японська система підготовки 
до самозахисту без зброї, елементи якої використовують у дзюдо. 
ДЖОКЕР (англ. ркег, букв. — жартівник) — у деяких картярських 
іграх (покері та ін.) особлива додаткова карта у колоді, якою можна 
замінити будь-яку іншу карту. 

ДЖОНКА (малайське фоп§, від кит. чуань — судно) — різновид віт¬ 
рильного човна з широкими високо піднятими кормою й носом. 
ДЖОУЛЬ — одиниця роботи або енергії в Міжнародній системі 
одиниць (51); позначається Дж. І Д. дорівнює 1 Н • м. Від прізвища 
англійського фізика Дж.-П. Джоуля (1818—89). 

ДЖУНГЛІ (англ. )ип§1е, від джангал, мовами гінді та маратхі, — ліс, 
гущавина) — важкопрохідні деревно-чагарникові хащі, перевиті 
ліанами. Поширені в місцевостях з вологим тропічним і субтропіч¬ 
ним кліматом й заболоченими грунтами. 

ДЖУТ (англ. .щіе, від санскр. букв. — переплетене волосся) — рід 
тропічних трав’янистих рослин родини липових. Вирощують пере¬ 
важно в Індії як технічну культуру. З волокна Д. виробляють мотуз¬ 
ки, мішковину, килими тощо. 

ДЗЕН (від япон., кит. — чань, із санскр. — медитація) — одна з 
найвпливовіших шкіл буддизму у Японії. 

ДЗЮДО (від япон. дзю — м’якість і до — шлях) — японський на¬ 
ціональний вид боротьби; вид спортивної боротьби. 

ДИ..., ДІ... (грец. 5і..., від біс; — двічі) — у складних словах означає 
“двічі”, “подвійний”, напр.: дилогія, діетиламін. 

ДИВАН 1 (перс. — канцелярія) — 1) Рада з вищих сановників у су¬ 
лтанській Туреччині. 2) У деяких сучасних мусульманських країнах 
урядова установа в судових та адміністративних справах. 

ДИВАН 2 (перс., первісне значення — запис, книга) — у літературах 
Близького й Середнього Сходу збірка віршів одного поета з суво¬ 
рим порядком жанрової і римової послідовності. 

ДИВЕРГЕНЦІЯ (від лат. с!іуег§еп1іа — розходження) — 1) б'юл. Роз¬ 
ходження ознак у організмів однієї систематичної групи в процесі 
еволюції. Приводить до виникнення нових видів. 2) мовозн. Пере- 

1136 




ДЙЗЕЛЬ 


творення діалектів однієї мови на окремі мови; перетворення ва¬ 
ріантів однієї фонеми на окремі фонеми. 3) матем. Число, що хара¬ 
ктеризує зміну векторного потоку в кожній точці векторного поля. 
4) мед. Розведення зорових осей очей шляхом повороту очних яблук 
назовні. Протилежне — конвергенція. 

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ (від лат. гііуегхик — різний, віддалений і 
...фікація) — поширення господарської, фінансової діяльності на 
нові сфери (розширення номенклатури товарів, послуг тощо). 
ДИВЕРСІЯ (від лат. сііуєгмо — відхилення, відтворення, з сііуєПо — 
прямую в інший бік) — 1) Підривні дії (підпали, руйнування тощо), 
що здійснюються з метою завдати шкоди воєнному й економічному 
потенціалу держави, посіяти тривогу серед населення. 2) Військова 
операція, що здійснюється з метою відвернути сили і увагу против¬ 
ника від головного напряму воєнних дій. 

ДИВЕРТИСМЕНТ (від франц. сііуепі$5етет — розвага) — 1) Кон¬ 
цертна програма з естрадних номерів, що є заключною частиною 
вистави або концерту. 2) У балеті та опері — вставні танцювальні 
номери, не пов’язані з сюжетом. 3) Легка віртуозна музична п’єса 
типу попурі. 

ДИВІДЕНД (від лат. сііуійепбит — те, що треба розділити) — части¬ 
на прибутку акціонерних товариств, яку періодично розподіляють 
між акціонерами відповідно до кількості акцій. 

ДИГІТАЛІС (лат. сІівіїаІІБ, від сііеііік — палець) — рід трав’янистих 
рослин родини ранникових із схожими на наперсток квітами. По¬ 
ширені в Європі та Західній Азії. Окремі види вирощують як лікар¬ 
ські або декоративні. Інша назва — наперстянка. 
ДИДАКТИКА (від грец. 5і6актія6<; — повчальний) — частина педа¬ 
гогіки, яка розробляє загальні методи навчання і виховання в проце¬ 
сі навчання. 

ДИДАКТЙЧНИЙ (грец. бібаятіиб? — який стосується дидактики, 
повчальний); д-на література — повчальна література, що ви¬ 
користовує художню форму викладу для передачі моральних, філо¬ 
софських і наукових знань та ідей. 

ДИЗ..., ДИС... (грец. 5еа..., лат. сЗіз...) — префікс, що означає утруд¬ 
нення, порушення, розлад, поділ, втрату, позбавлення; надає по¬ 
няттю, до якого додається, негативного або протилежного змісту, 
напр.; дизасоціація, дисбаланс. 

ДИЗАЖІО (італ. йізае^іо — відхилення, від лат. сііза&ро — утруднен¬ 
ня) — відхилення ринкового курсу грошових знаків, векселів та ін¬ 
ших цінних паперів в бік зниження від їхньої номінальної вартості. 
Протилежне — ажіо. 

ДИЗАЙН (від англ. бе$і§п — проектувати, конструювати) — худож¬ 
нє конструювання предметів, проектування естетичного вигляду 
промислових виробів, оформлення інтер’єрів тощо. 

ДЙЗЕЛЬ — 1) Двигун внутрішнього згоряння, де впорснуте паливо 
займається від високої температури повітря, стисненого поршнем. 

167 




ДИЗЕНТЕРІЯ 


Від прізвища німецького винахідника Р. Дізеля (1859—1913). 2) Роз¬ 
мовна назва поїзда місцевого сполучення з двигуном внутрішнього 
згоряння. 

ДИЗЕНТЕРІЯ (грец. бестєутєрїа — розлад кишечнику) — гострозара¬ 
зна інфекційна хвороба; запалення слизової оболонки товстого ки¬ 
шечнику, яке супроводиться загальним отруєнням організму. 
ДИЗ’ЮНКЦІЯ (лат. с1із]ипсїіо, від бі$)ип§о — роз’єдную, розріз¬ 
няю) — логічна операція, що полягає в поєднанні двох або більше 
висловлювань за допомогою логічного сполучника “або” в нове, 
складне судження (пор. кон’юнкція). 

ДИКСИЛЕНД [від англ. Оіхіеіапб, букв. — країна Діксі (розмовне 
позначення Півдня США)] — джазова музика, в якій звичайний 
акомпанемент підкреслюється акцентованим ритмом; джазовий ор¬ 
кестр, ансамбль, що виконує музику цього стилю. 

ДИКТАТ (нім. Ьікіаі, від лат. бісіо — диктую, наказую) — 1) У між¬ 
народному праві — нерівноправний договір, нав’язаний однією 
державою іншій. 2) Політика нав’язування своїх умов, вимог, угод 
сильною державою іншій, слабшій державі. 

ДИКТАТОР (лат. бісіаіог, від бісіо — диктую, наказую) — 1) У Ста¬ 
родавньому Римі призначувана сенатом особа з необмеженими пов¬ 
новаженнями. 2) Правитель з необмеженою владою. 3) Переносно — 
особа, що має необмежену владу в якійсь галузі і нав’язує свою во¬ 
лю іншим. 

ДИКТАТУРА (лат. бісіаіига) — необмежена влада, яка спирається 
на силу. 

ДИКТОФОН (від лат. сіісіо — диктую і ...фон) — різновид фоногра¬ 
фа^ для записування й відтворювання усної мови. 

ДЙКЦІЯ (від лат. бісііо — вимова) — вимова, манера вимовляти 
слова, склади й звуки у розмові, співі й декламуванні. 

ДИЛЕМА (від грец. ВіХіщра — подвійний засновок) — 1) Умовивід з 
умовним та роздільним засновками (або—або), з яких необхідно 
обрати один, оскільки третій неможливий. 2) Переносно — необ¬ 
хідність вибору між двома небажаними можливостями. 

ДЙЛЕР (англ. сіеаіег — торгівець, агент з продажу) — 1) Особа або 
установа — торговельний представник підприємства, фірми. 2) Бір¬ 
жовий посередник, що займається купівлею та продажем цінних 
паперів. 

ДЙЛЕРСТВО (від дилер) — 1) Професійна діяльність дилерів. 2) Опе¬ 
рації купівлі-продажу товару, які виконують компанії- товаровироб¬ 
ники, власники товару або дистриб'ютори. 

ДИЛЕТАНТ (італ. сШеїіапіе, від лат. беїесіо — усолоджую, тішу) — 
особа, що займається якоюсь справою (в галузі науки, мистецтва 
тощо), хоч її знання в цій справі поверхові. 

ДИЛЕТАНТЙЗМ, ДИЛЕТАНТСТВО (від дилетант) — поверхове, 
без належної підготовки заняття якоюсь галуззю науки, мистецтва 
тощо. 

168 




ДИПЛОМАНТ 


ДИЛІЖАНС (франц. бі1і§епсе, від лат. сіі1і§еп$ — прудкий, жвавий) — 
критий багатомісний екіпаж, запряжений кіньми, для перевезення 
людей і багажу. 

ДИЛбГІЯ (від ди... і ...логія) — 1) У давньогрецькому театрі — дво¬ 
актна драма. 2) Два самостійні літературні твори, пов’язані заду¬ 
мом, сюжетом і персонажами. 

ДИМАИЗ-ЧАРТЕР (англ. сіетаізе сЬаПег) — договір найму, у відпо¬ 
відності з яким судно передається фрахтувальнику на певний тер¬ 
мін разом з командою. 

ДЙНА (від грец. б^анк; — сила) — одиниця сили в СГС системі 
одиниць; позначається дин. 1 Д. дорівнює 1 • 10“ 5 Н у Міжнародній 
системі одиниць (81). 

ДИНАМІКА (грец. биуаціхбі; — сильний, від біЗуарц — сила) — 1) Роз¬ 
діл механіки, в якому вивчають рух тіл під дією прикладених до них 
сил. 2) Хід розвитку, зміна якогось явища. 3) Рух, розвиток, дія. 
Протилежне — статика. 

ДИНАМІТ (франц. бупатіїе, від грец. біЗуарц — сила) — вибухова 
речовина, яку застосовують у військовій і гірничій справі. 
ДИНАМОМЕТР (від біЗуацк; — сила і ...метр) — прилад для ви¬ 
мірювання величини сили або моменту сили під час випробування 
машин та їх експлуатації, а також сили людських м’язів. Інша назва — 
силомір. 

ДИНАР (від лат. бепагіи$ — який складається з десяти) — 1) Старо¬ 
винна золота монета країн мусульманського Сходу. 2) Назва гро¬ 
шової одиниці ряду країн Азії, Африки та Європи. 

ДИНАСТІЯ (грец. биуаатєіа — влада, панування) — 1) Кілька монар¬ 
хів з одного й того ж роду (сім’ї), які змінюють один одного на тро¬ 
ні за правом успадкування. 2) Переносно — кілька поколінь однієї 
родини, що передають від батьків до дітей фах, майстерність тощо. 
ДИНГО (англ. біп§о, з австрал. мов) — здичавілий свійський соба¬ 
ка, здавна завезений у Австралію. 

ДИНОЗАВРИ (від грец. 5єіуо<; — страшний, жахливий і ...завр) — 
група велетенських плазунів мезозойської ери. 

ДИПЛОМ (франц. біріоте, від грец. бітгХища — лист, документ, 
складений удвоє) — 1) Офіційний документ про закінчення вищого 
чи середнього спеціального навчального закладу, про присвоєння 
вченого ступеня чи звання. 2) Офіційне свідоцтво про наукове від¬ 
криття, технічний винахід. 3) Документ, який засвідчує право орга¬ 
нізації чи особи на виконання певної дії (напр., на ведення торгів¬ 
лі). 4) Нагорода за успіхи у спортивних змаганнях, конкурсах, ви¬ 
ставках тощо. 5) Робота, яку виконують випускники вищих або се¬ 
редніх спеціальних навчальних закладів після закінчення курсу 
навчання. 

ДИПЛОМАНТ (від диплом) — 1) У вищих та середніх спеціальних 
навчальних закладах студент, який виконує дипломну роботу. 2) Осо¬ 
ба, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі. 


169 




ДИПЛОМАТ 


ДИПЛОМАТ (франц. сііріотаїе, від грец. 6І7гХира — лист, доку¬ 
мент, складений удвоє) — 1) Службова особа, що займається дипло¬ 
матією (1), працівник дипломатичної установи. 2) Переносно — 
особа, яка досягає своєї мети, діючи обережно і вміло, тактовна в 
стосунках з іншими. 

ДИПЛОМАТИКА (франц. біріотаїщие, від грец. біігХшца — лист, 
документ, складений удвоє) — допоміжна історична дисципліна, що 
вивчає походження, форму й зміст актових джерел (офіційних і 
приватних). 

ДИПЛОМАТІЯ (франц. йіріошаїіе, від грец. бітгХшра — лист, доку¬ 
мент, складений удвоє) — 1) Офіційна діяльність глав держав, уря¬ 
дів та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зов¬ 
нішньої політики й захисту прав та інтересів держави за кордоном. 
2) Переносно — мистецтво досягти своєї мети методами, прита¬ 
манними дипломатові (2). 

ДИПОЛЬ (від ди... і грец. тг6Хо<; — полюс) — 1) Пристрій, у якому 
два різнойменні рівні за величиною електричні заряди містяться на 
певній відстані один від одного. Інша назва — двополюсник. 
2) Антена у вигляді двох симетрично розташованих провідників. 
ДИПСОМАНІЯ (від грец. бїїуа — спрага і ...манія) — періодичний за¬ 
пій. Див. Алкоголізм. 

ДИПТИХ (від грец. біттзхо<; — подвійний, складений удвоє) — 1) У 
давніх греків і римлян дві сполучені вкриті воском дощечки для пи¬ 
сьма. 2) Ікона на двох стулках (складень). 3) Дві картини, пов’язані 
одним задумом. 4) Музичний цикл із двох п’єс. 

ДИРЕКТИВА (франц. сіігєсііує, від лат. сіігі £0 — керую, направляю) — 
розпорядження, керівна вказівка, настанова, що її дають вищі орга¬ 
ни підпорядкованим, керівник — підлеглим. 

ДИРЕКТОРІЯ (франц. бігесіоіге, від лат. сіігесіогіит — управління, 
керівництво) — 1) Уряд Французької Республіки, який складався з 
5 директорів і існував у 1795—99 рр. 2) Уряд, створений на Україні 
під час громадянської війни 1918—20 рр. 

ДИРИГЕНТ [від лат. сіігіеепх (сіігщепііа) — напрямний] — особа, яка 
керує оркестром, хором, ансамблем, оперною або балетною трупою 
тощо і дає власне трактування музичних творів у їхньому виконанні. 
ДИРИЖАБЛЬ (франц. ФгіееаЬІе, букв. — керований) — керований 
аеростат видовженої форми з двигуном і пропелером. 

ДИРХЕМ — 1) Старовинна арабська срібна монета. 2) Грошова 
одиниця або розмінна монета деяких арабських країн. 3) Міра ваги 
дорогоцінних металів у Єгипті й Судані. 

ДИС... див., Диз... 

ДИСАХАРИДИ (від ди... і грец. аамуар — цукор) — кристалічні ву¬ 
глеводи, молекули яких складаються із залишків двох моносахари¬ 
дів. Найпоширенішими Д. є сахароза, лактоза тощо. Багато Д. — 
цінні харчові речовини; їх застосовують також у мікробіології й ме¬ 
дицині. 

170 




ДИСКОБОЛ 


ДИСБАКТЕРІОЗ (від дис... і бактерії) — якісна зміна бактеріальної 
мікрофлори організму, головним чином кишечнику. 

ДИСБАЛАНС (від дис... і баланс) — 1) Неврівноваженість обертових 
деталей машини щодо їхньої осі. 2) Переносно — порушення відпо¬ 
відності компонентів якого-небудь процесу, явища тощо. 
ДИСГАРМОНІЯ (від дис... і гармонія) — 1) Порушення закономір¬ 
ного поєднання музичних тонів, немилозвучність, різноголосся, 
розлад. 2) Відсутність розмірності, порушення гармонії. 3) Перенос¬ 
но — розлад, різнобій. 

ДИСЕРТАЦІЯ (лат. сіі.чзсгіаііо — розвідка, дослідження, від ФхчеПо — 
досліджую) — наукова праця, яку підготовлено для прилюдного за¬ 
хисту на здобуття вченого ступеня. 

ДИСИДЕНТ [від лат. Фччісіепч (сіізчісіепііч) — незгодний] — 1) Осо¬ 
ба, релігійні погляди якої розходяться з догматами панівної церк¬ 
ви. 2) Інакодумець, який виступає проти панівної у країні чи су¬ 
спільному осередку ідеології, суспільного ладу. 

ДИСИМІЛЯЦІЯ (від лат. сііччітіїіч — несхожий) — 1) Розклад орга¬ 
нічних сполук в організмах з перетворенням їх на прості речовини, в 
результаті чого відбувається оновлення живої матерії та утворення 
потрібної для життєдіяльності енергії. Процес, протилежний асимі- 
ляціїх нерозривно з нею пов’язаний як один з етапів обміну речовин 
в організмах. 2) Заміна в слові одного з двох однакових або схожих 
звуків іншим, менш подібним (напр., “лицар” замість “рицар”). 
ДИСИПАЦІЯ (лат. сііччіраііо, від гііччіро — розсіюю) — 1) Розсію¬ 
вання атмосфери планет внаслідок переходу молекул газів з атмос¬ 
фери планети до космічного простору. 2) У фізичних системах — пе¬ 
рехід частини енергії впорядкованого процесу в енергію невпорядко- 
ваного процесу. 

ДИСК (грец. біако<;) — 1) Плоский круг, кругла пластина. 2) У лег¬ 
кій атлетиці снаряд для кидання, що має сочевицеподібну форму. 
3) Магазин для патронів у ручному кулеметі, автоматі. 4) Носій ін¬ 
формації у вигляді круглої платівки з феромагнітним або світлочут¬ 
ливим покриттям. 

ДИСКАНТ (від дис... і лат. сапіич — спів) — 1) Високий голос у хло¬ 
пчиків, відповідний жіночому сопрано. 2) Співак з таким голосом. 
ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ (від дис... і кваліфікація) — 1) Позбавлення 
спортсмена (або команди) права участі у спортивних змаганнях, 
спортивного звання за порушення правил змагання, а також мо¬ 
рально-етичних норм поведінки. 2) Оголошення когось не відповід¬ 
ним певній посаді чи роботі. 

ДИСКЕТА (від диск) — касета з носієм інформації у вигляді гнучко¬ 
го диска, що використовується в електронно-обчислювальних ма¬ 
шинах, комп'ютерах. 

ДИСК-ЖОКЕЙ (англ. сііьк-іоскеу) — ведучий дискотеки. 
ДИСКОБОЛ (грец. бктхорбХсх;, від біохор — диск і (З&АХіо — кидаю) — 
спортсмен — метальник диска. 


171 




ДИСКОМФОРТ 


ДИСКОМФОРТ (від дис... і комфорт) — брак належних умов, по¬ 
трібних для спокою, врівноваженості, нормальної життєдіяльності і 
праці людини; невигода. 

ДИСКОНТ (англ. сіі$соипІ) — 1) Облік (купівля) векселя. 2) Обліко¬ 
вий відсоток, який стягують банки при обліку векселя. 3) Знижка з 
ціни товару, валюти. 4) Різниця між номіналом цінного паперу та 
його біржовим курсом. 

ДИСКОНТНА ПОЛІТИКА (від дисконт) — політика підвищення 
або зниження ставок за купівлю векселів центральними емісійними 
банками для регулювання попиту й пропозиції позичкових капіта¬ 
лів, стану платіжного балансу і валютних курсів. 
ДИСКОНТУВАННЯ (від дисконт) — купівля векселя у його власни¬ 
ка до закінчення терміну дії векселя за ціною нижче номінальної. 
ДИСКОТЕКА (від диск... і ...тека) — 1) Зібрання або сховище платі¬ 
вок (дисків). 2)_Музичний молодіжний клуб з танцювальною залою. 
ДИСКРЕДИТАЦІЯ (від франц. сіізсгесіііег — підривати довір’я) — 
підрив довір’я до когось, чогось, приниження гідності, авторитету 
когось. 

ДИСКРЕТНИЙ (лат. сіізсгеїш) — роздільний, перервний, який 
складається з окремих частин (на противагу неперервному). Д - н а 
зміна — стрибкоподібна зміна. 

ДИСКРЕЦІЙНИЙ (від франц. сіі$сгеііоппаіге — залежний від влас¬ 
ного розсуду) — який діє на власний розсуд; д-на влада — право 
глави держави, уряду, вищої службової особи діяти в певних умовах 
на свій розсуд. _ 

ДИСКРИМІНАЦІЯ (лат. сіізсгітіпаіїо, від сіїзсгітіпо — розрізняю, 
розділяю) — обмеження в правах або позбавлення прав певної ка¬ 
тегорії громадян за расовою чи національною належністю, політич¬ 
ними або релігійними переконаннями, статтю тощо. 

ДИСКУСІЯ (лат. сіІ5си$$іо, від іїі$сиііо — розглядаю, досліджую) — 

1) Публічне обговорення якогось спірного питання (пор. дебати). 

2) Переносно — спір, суперечка. 

ДИСЛОКАЦІЯ (від дис... і лат. Іоси$ — місце) — 1) Розміщення вій¬ 
ськових частин, з’єднань, військових кораблів тощо на території 
певної країни. 2) Зміщення шарів гірських порід, головним чином 
під впливом внутрішніх сил Землі. 3) Зміщення кісток під час пере¬ 
ломів. 

ДИСМЕНОРЕЯ (від дис..., грец. рг|у — місяць і р£со — течу) — роз¬ 
лад менструацій. 

ДИСОНАНС (франц. с!і$$опапсе, від лат. сіі$$опап$ — різноголосий, 
різнозвучний) — 1) Негармонійне звучання двох і більше звуків, 
відсутність милозвучності ( консонансу). 2) Неповна рима, коли в 
словах, які римуються, збігаються приголосні при частковій або пов¬ 
ній розбіжності голосних. 3) Переносно — відсутність у чомусь гар¬ 
монії, невідповідність слів або поведінки когось настроям, переко¬ 
нанням інших людей. 


172 


ДИСПОНЕНТ 


ДИСОЦІАЦІЯ (лат. сіізвосіаііо, від сіі$$осіо — роз’єдную) — 1) Роз¬ 
пад молекул на кілька простих молекул, атомів, радикалів або іонів. 

2) психол. Порушення зв’язності психічних процесів. 

ДИСПАНСЕР (франц. сіізрепзаіге, від лат. сіізрепзо — розподіляю) — 
спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, до завдань яко¬ 
го належить виявлення хворих на ранніх стадіях певних хвороб, лі¬ 
кування, систематичний нагляд за станом здоров’я окремих груп на¬ 
селення з метою запобігання виникненню і поширенню цих хвороб. 
ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ (від диспансер) — метод медичного обслуго¬ 
вування населення, який передбачає раннє виявлення захворілих, 
систематичний медичний нагляд за станом здоров’я певних груп 
здорових людей та багатьох категорій хворих, ряд оздоровчих захо¬ 
дів тощо. 

ДИСПЕПСІЯ (від дис... і грец. ліфи; — травлення) — порушення 
процесів травлення. 

ДИСПЕРСІЙНИЙ — який стосується дисперсії, д. а н а л і з — фізи- 
ко-хімічні методи вивчення ступеня подрібнення речовини на час¬ 
тинки; статистичний метод виявлення чинників, які найістотніше 
впливають на властивості досліджуваного об’єкта ; д-не сере¬ 
довище— середовище, в якому розміщені частинки подрібненої 
речовини. 

ДИСПЕРСІЯ (лат. сіізрегеіо — розсіяння) — 1) Розсіяння. Д. с в і т- 
л а — розклад білого світла за допомогою призми на окремі кольоро¬ 
ві промені, що утворюють спектр. 2) Подрібнення речовини на ду¬ 
же дрібні частинки. 3) матем. Міра розсіяння можливих значень 
випадкрвої величини навколо її середнього значення. 
ДИСПЕРСНИЙ (від лат. сіізрегзиз — розсіяний, розсипаний) — 
який стосується характеристики розмірів дрібних частинок, розпо¬ 
ділених в однорідному середовищі; д-ні системи — фізико- 
хімічні системи, в яких одна із складових частин (д-на фаза) розпо¬ 
ділена у вигляді дуже дрібних частинок у дисперсійному середовищі. 
До дисперсних систем належать емульсії, суспензії, дими. 
ДИСПЕРСНІСТЬ (від лат. йізрегзиз — розсіяний, розсипаний) — 
ступінь подрібнення речовини на частинки без зміни її хімічного 
складу. 

ДИСПЛЕЙ (англ. Ш$р1ау, букв. — показ, демонстрування) — при¬ 
стрій для виведення інформації на екран ЕОМ. 

ДЙСПОЗЙЦІЯ (лат. с1і$ро$іїїо, від сіігропо — розташовую, роз¬ 
міщую) — 1) План розташування бойових кораблів на рейді *, базі, у 
відкритому морі. 2) План шикування сухопутних військ до бою. 

3) Складова частина правової норми, яка визначає права й обов’яз¬ 
ки учасників правовідносин. 

ДИСПОНЕНТ [від лат. сіізропепз (йізропепііз) — який розміщує, 
розподіляє] — 1) Уповноважений у справах фірми. 2) Фізична або 
юридична особа, що має вільні суми на рахунках у комісіонерів чи ко¬ 
респондентів банку. 


173 




ДИСПОНУВАННЯ 


ДИСПОНУВАННЯ (від лат. сіізропеге — розподіляти, розміщува¬ 
ти) — розпоряджання вільними сумами коштів на рахунках комісіо¬ 
нерів чи кореспондентів банку. 

ДИСПРОПОРЦІЯ (від дис... і пропорція) — несумірність, невідпо¬ 
відність частин чого-небудь, порушення пропорційності. 

ДИСПУТ (від лат. сіізриіо — досліджую, сперечаюся) — наукова 
дискусія, обговорення якогось питання публічно, перед аудито¬ 
рією. 

ДИСТАЛЬНИЙ (від лат. йіЛо — перебуваю на відстані) — найвідда- 
леніший від середньої площини тіла (про частину органа, ділянку 
тіла людини чи тварини). 

ДИСТАНЦІЯ (лат. сіізіапііа — відстань) — 1) Віддаль між чим-не- 
будь; часовий проміжок між подіями. 2) Господарська одиниця 
поділу залізниць, шосейних і водних шляхів. 3) спорт. Ділянка 
між стартом і фінішем у змаганнях з бігу, перегонах, плаванні то¬ 
що. 4) Переносно — різниця у соціальному становищі, посадах 
тощо. 

ДИСТИЛЯЦІЯ (від лат. йізііііаііо — стікання краплинами) — роз¬ 
ділення сумішей рідин на компоненти частковим випаровуванням і 
наступною конденсацією утвореної пари. 

ДИСТЙНКЦІЯ (лат. сіізііпсііо — розрізнення) — пізнавальний акт, 
в процесі якого фіксується різниця між предметами дійсності або 
елементами свідомості (відчуттями, уявленнями тощо). 
ДИСТРИБУТИВНИЙ (лат. сіізігіЬиІЇУш, від сІізігіЬио — розділяю, 
розподіляю) — розподільний; д. а н а л і з — метод лінгвістичного 
дослідження, за яким класифікацію мовних одиниць і вивчення їх¬ 
ніх властивостей провадять із врахуванням їх сполучуваності, тобто 
розглядають у контексті. 

ДИСТРИБУЦІЯ (від лат. сіізігіЬиІіо) — 1) Розчленування, розподіл. 
2) мовозн. Розподіл мовних одиниць у потоці мовлення або у систе¬ 
мі мови відповідно до законів даної мови. 

ДИСТРИБ’ЮТОР (англ. йізігіЬиЮг, від сІіяїгіЬиїіоп — розподілення, 
розміщення) — оптовий торгівець, підприємець або фірма, які за¬ 
ймаються збутом продукції. 

ДИСТРОФІЯ (від дис... і ...трофія) — порушення живлення тканин, 
органів або організму людини чи тварини в цілому, що призводить 
до виснаження організму. 

ДИСФУНКЦІЯ (від дис... і функція) — порушення, розлад функцій 
органа або організму. 

ДИСЦИПЛІНА (від лат. сіізсірііпа — вчення, виховання, розпоря¬ 
док) — 1) Певний обов’язковий порядок поведінки членів групи 
громадян, діяльності організації, що відповідає нормам права й мо¬ 
ралі суспільства або вимогам певної організації. 2) Окрема галузь 
наукового знання, навчальний предмет. 

ДЙФАМАЦІЯ (лат. сііГГапіаііо, від сШТато — позбавляю доброго 
імені) — оголошення (як правило, в пресі) дійсних або вигаданих 

174 V 




ді... 


відомостей, що ганьблять честь і гідність громадянина, псують ре¬ 
путацію установи, організації тощо. 

ДИФЕРЕНТ [від лат. сіііТегепз (гіііТегепііх) — різниця] — 1) Кут по¬ 
здовжнього нахилу судна внаслідок різниці осадки носа й корми. 
2) Різниця міжцінами на товар при його замовленні та отриманні. 
ДИФЕРЕНЦІАЛ (від лат. Фіїегепііа — різниця, відмінність) — 1) ма- 
тем. Головна частина приросту функції, пропорційна приростові 
аргументу. 2) тех. Механізм, за допомогою якого передається рух 
від одного вала кільком іншим, які обертаються з різною відносною 
швидкістю. 

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ (франц. сііїїегепсіаііоп, від лат. ФЯегепІіа — різ¬ 
ниця, відмінність) — поділ, розчленування цілого на якісно відмін¬ 
ні частини. 

ДИФІРАМБ (грец. 5і9йрамРо(;) — І) Жанр античної лірики', хвалебні 
твори на честь богів і героїв. 2) Переносно — надмірне вихваляння, 
прославляння кого-, чого-небудь. 

ДИФРАКЦІЯ (від лат. сШТгасіиз — розломлений) — явище огинан¬ 
ня хвилями (світловими, звуковими тощо) зустрічних перешкод; 
д. частинок — розсіяння потоку електронів, нейтронів та інших 
елементарних частинок атомами кристалів, рідин тощо. 
ДИФТЕРІЯ (від грец. 5іф9£ріоу — шкірка, плівка) — інфекційна 
хвороба людини, переважно в дитячому віці, що найчастіше вражає 
зів і мигдалики. Інша назва — дифтерит. 

ДИФТЙНГ (грец. бісрвоууо?, від 5і<; — двічі і ср96ууо<; — звук) — спо¬ 
лучення двох голосних звуків, що вимовляються як один склад. 
ДИФУЗІЯ (від лат. сІИТшіо — поширення) — взаємне проникнення 
речовин (газу, рідини, твердого тіла), зумовлене тепловим рухом їх¬ 
ніх молекул. 

ДИФУЗОР (від дифузія) — 1) Розширена частина каналу (труби), в 
якій сповільнюється рух газу або рідини. 2) Конічна мембрана для 
відтворення звуку в гучномовцях. 3) Апарат для добування методом 
дифузії цінних речовин із сумішей. 4) Пристрій у фотоапаратах і 
фотозбільшувачах для одержання фотографічних зображень м’яко¬ 
го малюнка. 

ДИФУНДУВАТИ (від лат. ФГГипсіо — розливаю) — просочуватися, 
змішуватися внаслідок дифузії. 

ДИХОТОМІЯ (від грец. біхоторіа — поділ на дві частини) — 1) Тип 
галуження рослин, при якому головна вісь роздвоюється на дві од¬ 
накові гілки. Д. властива і деяким безхребетним тваринам. 2) У ло¬ 
гіці — поділ обсягу поняття на два видові поняття, шо суперечать 
одне одному (поняття А поділяють на поняття Б і не Б). 3) Поділ ди¬ 
ска планети або Місяця термінатором. 

ДИЯКОН (грец. 5іакоуо<; — служитель) — помічник священика при 
богослужінні й відправленні християнських обрядів; нижчий духов¬ 
ний сан. 

ДІ... див. Ди.... 


175 




ДІА... 


ДІА... (грец. 5ю...) — префікс, що означає наскрізний рух, проник¬ 
нення, розподілену дію, розділення, взаємність, посилення, завер¬ 
шеність, напр.: діапозитив, діатермія. 

ДІАБАЗ (франц. «ЗіаЬазе, від грец. бібфа<л<; — перехід, переправа) — 
магматична гірська порода темно-сірого кольору із зеленуватим 
відтінком. Використовується як будівельний матеріал та сировина 
для кам’яного литва. 

ДІАБЕТ (грец. 6 ісфптп<;, від бісфаіуш — проходжу) — хвороби люди¬ 
ни, загальною ознакою яких є виділення сечі у великій кількості; 
цукровий д. виникає внаслідок порушення обміну речовин у 
зв’язку з недостатньою функцією підшлункової залози; н е ц у к р о- 
в и й д. — тяжке порушення водно-сольового обміну, що настає 
внаслідок ураження проміжного мозку та гіпофіза. 

ДІАГЕНЕЗ (від діа... і генез) — перетворення пухких відкладів на дні 
водних басейнів на осадові гірські породи. 

ДІАГНОЗ (від грец. біаууіоов; — розпізнавання, визначення) — ви¬ 
сновок про хворобу на підставі обстеження хворого. 
ДІАГНОСТИКА (від грец. біауум 0 тж 6 <; — здатний розпізнавати) — 
процес розпізнавання і визначення хвороби; наука про методи вста¬ 
новлення діагнозу. 

ДІАГОНАЛЬ (від грец. бшушукх; — проведений від куга до кута) — 

1) Відрізок прямої, шо з’єднує вершини двох кутів багатокутни¬ 
ка, не прилеглих до однієї сторони, або вершини багатогранни¬ 
ка, що не належать одній грані. 2) Вид тканини з косими рубчи¬ 
ками. 

ДІАГРАМА (від грец. біаурарда — малюнок, фігура , креслення) — 
графічне зображення співвідношення між величинами у вигляді 
ліній, стовпчиків, секторів круга тощо. 

ДІАДЕМА (грец. біабщіа — головна пов’язка, вінець) — 1) Пов’язка 
для голови у давньогрецьких жерців. 2) Вінець у князів і царів як си¬ 
мвол влади. 3) Жіноча дорогоцінна прикраса у вигляді невеликої 
відкритої корони. 

ДІАЛЕКТ (від грец. бі&Хєятої; — розмова, говір, наріччя) — терито¬ 
ріальний, рідше професійний або соціальний різновид загальнонаро¬ 
дної мови. 

ДІАЛЕКТЙЗМ — слово або словосполучення, властиве якомусь 
діалектові. 

ДІАЛЕКТИКА (грец. біаАєнтшп — мистецтво вести бесіду, від 
біаХіуораї — веду бесіду, обговорюю) — 1) У первісному значенні — 
мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом 
виявлення й подолання суперечностей у судженнях противника. 

2) Філософська наука про найзагальніші закони розвитку і руху при¬ 
роди, суспільства і мислення, науковий метод пізнання дійсності в 
її суперечливості, цільності і розвитку. 3) Процес розвитку чого-не¬ 
будь в усій багатоманітності його форм і суперечливості його про¬ 
явів. 


176 




ДІАСПОРА 


ДІАЛЕКТИЧНИЙ (від діалектика) — який Грунтується на діалек¬ 
тиці; д-на логіка — наука про закони та форми руху мислення, 
здатного відобразити у пізнанні діалектику природи і суспільства, 
про закономірності пізнання істини; д. матеріалізм — філософ¬ 
ське вчення марксизму, яке з матеріалістичних позицій дає пояснен¬ 
ня світу, способів його пізнання й перетворення на основі розкрит¬ 
тя загальних д-них законів його розвитку. 

ДІАЛЕКТОЛОГІЯ (від діалект і ...логія) — розділ мовознавства, що 
вивчає діалекти. 

ДІАЛОГ (від грец. 6іаЛоуо<; — розмова, бесіда) — 1) Розмова між 
двома або кількома особами; частина художнього твору, в якій пе¬ 
редається така розмова. 2) Літературно-публіцистичний жанр, твір у 
формі розмови, полеміки двох або кількох персонажів. 

ДІАМАНТ [франц. (ііашапі, нім. Оіашапі, букв. — алмаз, від грец. 
бЬауас, (абараутоф — твердий метал ] — 1) Чистий штучно огране¬ 
ний алмаз. Інша назва — брильянт. 2) Друкарський шрифт, кегль 
якого дорівнює 4 пунктам (1,5 мм). 

ДІАМЕТР (від грец. біарєтро^) — відрізок прямої, що проходить че¬ 
рез центр кола і сполучає дві його точки, а також довжина цього 
відрізка. 

діаметральний — 1) Який стосується діаметра. 2) Який ділить 
шо-небудь навпіл, вздовж діаметра. 3) Д - н а протилежність — 
цілковита протилежність. 

ДіАНА (лат. Біапа) — у давньоримській міфології богиня Місяця й 
полювання. Її ототожнювали з грецькими богинями Артемідою і Ге- 
катою. Див. також Селена. 

ДІАПАЗОН (від грец. біатшайу — всеструнний інтервал, октава) — 
1) Сукупність звуків різної висоти, доступних для виконання 
співаком, музичним інструментом. 2) Смуга частот (довжин ра¬ 
діохвиль), на яких здійснюється радіоприйом або радіопередача. 
3) Переносно — обсяг, коло інтересів, здібностей, знань, діяль¬ 
ності. 

ДІАПОЗИТЙВ (від діа... і позитив) — фотографічне позитивне зо¬ 
браження на прозорій основі (склі або плівці), призначене для де¬ 
монстрації на екрані за допомогою проектора. 

ДІАПРОЕКТОР (від діа... і проектор) — ліхтар для проектування 
діапозитивів на екран. Інша назва — діаскоп. 

ДІАРЕЯ (від грец. 5іарр£со — стікаю) — розлад діяльності кишечни¬ 
ку — часті рідкі випорожнення. 

ДІАСКОП (від грец. 5іа<жотг£іо — уважно розглядаю) — оптико-ме- 
ханічний пристрій, за допомогою якого проектуються на екран 
збільшені зображення прозорих оригіналів (діапозитивів, діафільмів 
тощо). 

ДІАСПОРА (від грец. біасттгора — розсіяння) — 1) Перебування знач¬ 
ної частини народу (етнічної спільноти) поза межами своєї батьків¬ 
щини. 2) Частина етнічної спільноти, яка постійно живе в чужій 

177 




ДІАСТОЛА 


країні, зберігаючи зв’язок зі своїм народом, національні традиції 
тощо. 

ДІАСТОЛА (від грец. біасттоЛд — розтяг, розширення) — розслаб¬ 
лення мускулатури серця, що повторюється ритмічно після її ско¬ 
рочення (систоли). 

ДІАТЕЗ (від грец. біаЗєсл; — схильність) — індивідуальна особли¬ 
вість організму людини (а також тварин), що виявляється в спри¬ 
йнятливості до деяких захворювань, у характерних реакціях на зви¬ 
чайні подразники. 

ДІАТЕРМІЯ (від діа... і ...термія) — застосування з лікувальною ме¬ 
тою (для глибокого прогрівання органів і тканин) струму високої 
частоти. 

ДІАТОНІЧНА ТАМА (від грец. біатоушо; — розтягнений; який пе¬ 
реходить від тону до тону) — муз. послідовний ряд звуків, що скла¬ 
дається з тонів і півтонів (на відміну від хроматичної гами); у повній 
діатонічній гамі — 7 звуків. 

ДІАФІЛЬМ (від діа... і фільм) — короткий художній або науково- 
популярний фільм на кіноплівці з чорно-білих або кольорових діа¬ 
позитивів, який переглядають через фільмоскоп або за допомогою 
діаскопа. 

ДІАФРАГМА (від грец. біАсррауца — перегородка) — 1) Сухожилко- 
во-м’язова перегородка у ссавців і людини, яка відокремлює грудну 
порожнину від черевної. 2) Перепона між двома середовищами 
(між рідинами, розчином і розчинником, рідиною і газом тощо). 
3) Пристрій у оптичних приладах, що ним регулюють розмір отво¬ 
ру, крізь який проходить світло. 

ДІАХРОНІЯ (від діа... і грец. хроуо; — час) — аспект дослідження 
мовних явищ, що опирається на історичну послідовність у їхньому 
розвитку. 

ДІЕЗ (франц. йіе5Є, від грец. Вієте; — інтервал у чверть тону) — знак 
підвищення звука на півтону. 

ДІЕЛЕКТРИКИ (англ. сііеіесігісз, від грец. біа — через і англ. еіес- 
ігіс — електричний) — речовини, питома електропровідність яких 
дуже мала (напр.: скло, фаянс, слюда). Використовуються як ізоля¬ 
тори, конденсатори тощо. 

ДІЄТА (від грец. біонта — спосіб життя, режим харчування) — спе¬ 
ціально розроблений режим і раціон харчування людйни. 
ДІЄТОТЕРАПІЯ (від дієта і терапія) — лікування різних захворювань 
спеціальною дієтою. Інша назва — лікувальне харчування. 
ДІОД [від ді... і (електр)од] — електронна лампа або напівпровідни¬ 
ковий прилад з двома електродами, який пропускає струм лише в 
одному напрямі. Використовується для випрямлення змінного 
струму. 

ДІОНЇС, ДІОНЇСІЙ (грец. Діоуйоїо;) — у давньогрецькій міфології 
бог рослинності, родючості, вологи, пізніше — покровитель вино¬ 
градарства й виноробства. Те саме, що й Вакх, Бахус. 

178 




ДОКЕМБРІЙ 


ДібПТРИКА (грец. біолгріка — дзеркало) — розділ геометричної 
оптики, де вивчається заломлення світла під час проходження його 
через заломні поверхні та їхні системи. 

ДібПТРІЯ (від грец. бютгтїір — той, хто бачить наскрізь) — одини¬ 
ця оптичної сили лінзи ; дорівнює оптичній силі лінзи, фокусна від¬ 
даль якої 1 м; позначається дп. 

ДІОРАМА (від діа... і грец. браца — вигляд, виДовище) — 1) Вид 
живопису, в якому зображення виконується з обох боків прозорого 
спеціально освітленого матеріалу. 2) Картина великих розмірів, з 
предметним бутафорським об’ємним планом, що надає зображен¬ 
ню ілюзії просторовості. На відміну від панорами Д. охоплює лише 
частину горизонту. 

ДІУРЕЗ (від грец. бюор&о — виділяю сечу) — виділення сечі. 
ДОБЕРМАН (нім. БоЬегшапп) — те саме, що й доберман-пінчер. 
Від імені німецького кінолога, який вивів цю породу у 70-х роках 
19 ст. 

ДОБЕРМАН-ПІНЧЕР (нім. БоЬегтапп РіпзсЬег) — порода дрібно¬ 
шерстих службових собак чорної чи коричневої масті, а також соба¬ 
ка цієї породи. 

ДОГ (від англ. бо§ — собака) — порода дуже великих дрібношерс¬ 
тих службових собак чорної, мармурової чи сірої масті, а також со¬ 
бака цієї породи. 

ДбГМА, ДОГМАТ [грец. ббура (ббуратоф — думка, вчення] — 1) По¬ 
няття, ідея, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов. 
2) Основне положення якого-небудь вчення (напр. релігії), яке при¬ 
ймається на віру і не може бути об’єктом критики. 

ДОГМАТЙЗМ (від догма) — спосіб засвоєння й застосування 
знань, в якому те чи інше вчення або положення сприймається як 
догма, застосовується без урахування конкретних умов життя; 
один з виявів метафізичного способу мислення. 

ДОГМАТИКА (від грец. боуратіхбі; — який викладає вчення) — сис¬ 
тематичний виклад догматів релігії. 

ДОДЕКАЕДР (від грец. біобєиа — дванадцять і... едр) — дванадця¬ 
тигранник. Правильний Д. — фігура, обмежена 12 правильними 
п’ятикутниками. 

ДОЖ (італ. с1о£с, від лат. сіих — вождь, воєначальник) — глава держа¬ 
ви у Венеціанській (7—18 ст.) і Генуезькій (14—18 ст.) республіках. 
ДОЗЙМЕТР (від доза і ...метр) — прилад для вимірювання дози іо¬ 
нізуючого випромінювання. 

ДОЗИМЕТРІЯ (від доза і ...метрія) — сукупність методів вимірю¬ 
вання дози іонізуючого випромінювання, рівня радіоактивних за¬ 
бруднень. 

ДОКЕМБРІЙ (від кембрій) — 1 ^Найдавніший еон геологічної істо¬ 
рії Землі, включає архей і протерозой. 2) Найдавніші товщі земної 
кори і час, що відповідає їхньому утворенню. На Д. припадає близь¬ 
ко 6/7 усієї геологічної історії Землі. 


179 




ДОКТОРАНТ 


ДОКТОРАНТ [від лат. босіогапз (босІогапгі$)] — особа, прикріп¬ 
лена до наукової установи для підготовки докторської дисерта¬ 
ції. 

ДОКТРИНА (лат. сіосігіпа — вчення) — наукова або філософська 
теорія, провідний теоретичний або політичний принцип. 
ДОКТРИНЕР (франц. босігіпаіге) — людина, що сліпо дотримуєть¬ 
ся застарілої, відірваної від життя доктрини', схоласт. 

ДОКУМЕНТ (від лат. боситепїит — повчальний приклад, взі¬ 
рець, доказ) — 1) Діловий папір, що підтверджує будь-який факт 
або право на щось; складений відповідно до вимог закону акт, що 
посвідчує факти, які мають юридичне значення ( диплом про освіту, 
заповіт тощо). 2) Офіційне посвідчення особи ( паспорт , трудова 
книжка тощо). 3) Історично-вірогідні письмові джерела. 4) Мате¬ 
ріальний об'єкт, в якому міститься та або інша інформація, при¬ 
значена для передачі у часі й просторі (напр.: фотоплівка, перфо¬ 
карта). 

ДОЛАР (англ. сіоііаг, від нім. Таїег — талер ') — грошова одиниця 
США, Канади, Австралії та ряду інших країн; поділяється на 
100 центів ; Д. США — головна валюта доларової зони. 
ДОЛІХОЦЕФАЛ, ДОЛІХОКЕФАЛ (від грец. 5оХіхо<; — довгий і 
...цефал) — людина, в якої відношення ширини голови до її довжи¬ 
ни становить менше 75,9 %. 

ДОЛОМІТ — 1) Мінерал класу карбонатів білого, жовтуватого, 
сірого кольору. Використовують як вогнетрив, флюс, у сільському 
господарстві. 2) Осадова гірська порода, що складається переважно 
з цього мінералу. Від прізвища французького геолога Д. Долом’є 
(1750-1801). 

ДОЛЬМЕНИ (франц. боїтепз, від бретонського бої — стіл і теп — 
камінь) — стародавні (переважно часу бронзового віку) поховальні 
споруди у вигляді кількатонних вертикальних кам’яних брил, пере¬ 
критих зверху кам’яною плитою. 

ДОМБРА — казахський народний щипковий двострунний музич¬ 
ний інструмент з грушоподібним корпусом. 

ДОМЕН (франц. сіотаіпе, від лат. сіотіпіит — володіння) — 1) Спад¬ 
кове земельне володіння короля в країнах Європи за середньовіччя. 
2) Частина вотчини феодала, на якій він вів самостійне господарст¬ 
во, використовуючи працю залежних від нього і безземельних се¬ 
лян. 3) Частина речовини, що має відмінні від решти речовини 
фізичні властивості. 

ДОМІНАНТА [від лат. ботіпапз (ботіпапііх) — панівний] — 1) Го¬ 
ловний принцип, ідея, ознака; найважливіша складова частина чо¬ 
го-небудь. 2) фізіол. Тимчасово панівне вогнище збудження в цент¬ 
ральній нервовій системі, здатне гальмувати збудження з інших 
рефлекторних центрів. 3) муз. П’ятий ступінь мажорного або мінор¬ 
ного ладу; акорд, побудований на цьому ступені; позначається літе¬ 
рою Д. 4) мовозн. Основний член синонімічного ряду. 

180 




досьб 


ДОМІНАТ (лат. ботіпаїиз — панування, єдиновладдя) — необме¬ 
жена рабовласницька монархія, що встановилася в Римській імперії 
в кінці 3 ст. н. е. 

ДОМІНІКАНЦІ (лат. сіотіпісапі) — католицький чернечий орден, 
заснований в 1215 р. іспанським ченцем Домініком для боротьби 
проти єресей. Нині один з найвпливовіших католицьких орденів. 
ДОМІНІОН (англ. ботіпіоп, від лат. ботіпішп — володіння, влада) — 
термін, що застосовувався до самоврядних частин колишньої Британ¬ 
ської імперії. З 1947 р. замінений терміном “член Співдружності”. 
ДОМІНО (франц., італ. ботіпо, від лат. ботіпиз — пан) — 1) Мас¬ 
карадний костюм — довгий одяг з каптуром. 2) Плащ з відлогою у 
католицьких ченців. 3) Гра в прямокутні пластинки з вибитими на 
них крапками-очками, а також самі ці пластинки. 

ДОМІЦИЛІАТ (від англ. ботісіїе, з лат. ботісіїішп — оселя, приту¬ 
лок) — третя особа, вказана у векселі, яка має оплатити вексель за 
місцем проживання платника або в іншому обумовленому місці. 
ДОМІЦИЛЮВАННЯ (від англ. ботісіїе, з лат. ботісіїіит — оселя, 
притулок) — операція надання володарем банківського рахунку пра¬ 
ва банку регулювати платежі за його векселями. 

ДОН (ісп., італ. боп, від лат. ботіпиз — пан) — 1) Шанобливе звер¬ 
тання до чоловіка в Іспанії та інших іспаномовних країнах. 2) Поче¬ 
сний титул духовенства і дворян у Італії. 

ДОНАТОР (лат. бопаїог — дарувальник) — 1) Особа, що робить 
внесок, пожертвування. 2) Зображення будівника храму (з моделлю 
в руках), замовника твору живопису. 3) Речовина, яка служить для 
одержання з неї іншої речовини чи матеріалу. Напр., вода є 
д. водню, вуглекислий газ — д. вуглецю. 

ДОНАЦІЯ (англ. бопаїіоп, від лат. бопаїіо) — 1) Передавання вдар, 
пожертвування. 2) Документ про дарування, дарча. 

ДЙННА (італ. боппа — пані) — шанобливе звертання до жінок в 
Італії, Португалії та ряді інших країн. 

ДОНОР (від лат. бопо — дарую) — людина, яка дає реципієнту свою 
кров для переливання, тканину або орган для трансплантації. 
ДОНЬЯ (ісп. бопа — пані) — шанобливе звертання до жінок в Іспа¬ 
нії та інших іспаномовних країнах. 

ДбПІНГ (англ. боріп§, від боре — давати наркотик) — речовини, 
що при введенні в організм викликають тимчасове підвищення його 
активності. 

ДОРИЧНИЙ ЙРДЕР — один з основних давньогрецьких архітек¬ 
турних ордерів, шо відзначається простотою і монументальністю 
оздоблення. Від назви давньогрецької області Дорили. 

ДОРТУАР (франц. богіоіг, від богтіг — спати) — спільна спальня 
для учнів у закритому навчальному закладі. 

ДОСЬб (франц. боззіег, від боз — спина; зворотний бік) — сукуп¬ 
ність документів, матеріалів, що стосуються певного питання, спра¬ 
ви, особи, а також папка, в якій містяться ці матеріали. 


181 




дотація 


ДОТАЦІЯ (лат. боїаііо — дар, пожертвування, від лат. боїо — на¬ 
діляю) — асигнування з державного бюджету установам, організа¬ 
ціям, окремим виробникам на покриття збитків; доплата. 

ДОФІН (франц. баирЬіп) — з 12 ст. спадкоємний титул феодаль¬ 
них володарів графств на південному сході Франції, з 14 ст. титул 
спадкоємців французького престолу, скасований в 1830 р.; особа, 
яка мала цей титул. 

ДОЦЕНТ [від лат. сіосепв (босепів) — той, хто навчає; викладач] — 
вчене звання викладача вищих навчальних закладів (нижче профе¬ 
сора і вище асистента), а також особа, що має це звання. 
ДРАГОМАн (франц. сіга^отап, від араб, тарджуман — тлумач) — 
перекладач при дипломатичних представництвах і консульствах 
країн Сходу. 

ДРАГУНИ (франц. с1га§оп5, від лат. сігасо — дракон, з грец. брйкшу — 
змій) — в європейських країнах з 16 ст. вид кавалерії, призначений 
для ведення бою як у кінному, так і в пішому строю. 

ДРАЙВ (англ. сігіує) — в тенісі — один з основних ударів, що надає 
м’ячу обертання в напрямі польоту. 

ДРАЙВЕР (англ. йгіуєг — водій) — програма для управління робо¬ 
тою периферійного обладнання комп’ютера. 

ДРАКОН (від грец. бр&жоу — змій) — 1) міф. Крилата вогнедишна 
казкова істота — змій. 2) Рід ящірок родини агамових. 3) Сузір’я в 
Північній півкулі неба. 

ДРАМА (грец. брара, букв. — дія) — 1) Літературний твір, призна¬ 
чений для постановки на сцені, для якого характерні серйозність 
конфлікту й глибина переживань персонажів. 2) Переносно — сум¬ 
на, трагічна подія в житті людини, в історії народу. 

ДРАПРІ (франц. бгарегіе) — завіса, фіранка з тканини, зібраної в 
складки. 

ДРАТХААР (нім. ОгаІПІіааг, від ОгаЬі — дріт і Нааг — волосся, хут¬ 
ро) — порода жорсткошерстих німецьких лягавих собак різноманіт¬ 
них мастей з шерстю середньої довжини, а також собака цієї поро¬ 
ди. _ 

ДРАХМА (грец. брахип, букв. — жменя) — 1) Вагова й грошова оди¬ 
ниця в Стародавній Греції. 2) Старовинна аптекарська міра ваги, 
що дорівнювала 1/8 унції. 

ДРЕДНОУТ (англ. с!геас1пои§ГіІ, букв. — безстрашний) — великий 
панцирний лінійний корабель з далекобійною артилерією. Похо¬ 
дить від назви першого корабля такого класу. 

ДРЕЙФ (від гол. сігііуєп — гнати, плавати) — 1) Повільне пере¬ 
міщення судна під дією хвиль, вітру. 2) Д. нульового рівня — 
зміна в часі величини вихідної напруги, яку визначають, коли не¬ 
має корисного вхідного сигналу. 

ДРЕНАЖ, ДРЕНАЖУВАННЯ (англ. бгаіпа§е, від бгаіп — відкачува¬ 
ти, відводити) — 1) Система заходів, спрямованих на відведення 
води, осушення грунту, система штучних водотоків для такого осу- 

182 




ДУЕЛЬ 


шування. 2) мед. Виведення з порожнин тіла, ран гною, рідини за 
допомогою особливої трубки з отворами, марлевих смужок тощо; 
матеріали для цієї процедури. 

ДРИБЛІНГ (англ. бгіЬЬІігщ) — майстерне ведення м’яча (в футболі, 
баскетболі і т. ін.) або шайби (в хокеї). 

ДРІАДИ (грец. ДриАбєі;) — у давньогрецькій міфології німфи — по¬ 
кровительки дерев, які народжувалися водночас із деревом, жили в 
його гіллі і вмирали разом з ним. 

...ДРОМ (від грец. броро^ — місце для бігу) — у складних словах 
означає місце запускання літальних апаратів, проведення змагань, 
випробувань, напр.: автодром, космодром. 

ДРОСЕЛЬ (нім. бгоззеї, від сігоззеїп — душити, глушити, скорочу¬ 
вати) — 1) Котушка індуктивності в електричному колі для усунен¬ 
ня змінної складової струму в цьому колі, розділення чи обмеження 
сигналів різної частоти ( електричний д.). 2) Клапан для регулюван¬ 
ня тиску рідини, пари чи газу за рахунок зменшення перерізу труби. 
ДРУЗА (нім. Огизе) — 1) Сукупність кристалів, шо одним кінцем 
наросли на спільній основі гірської породи. 2) Зіркоподібні криста¬ 
ли щавлевокислого кальцію, що утворюються в процесі життєдіяль¬ 
ності в клітинах багатьох рослин. 3) Скупчення в тканинах парази- 
тичнрго грибка. 

ДРУЇДИ (франц. сігиісіез, з кельт.) — жерці у стародавніх кельтів, 
які лікували, виконували судові функції. 

ДУАЙЄН (франц. сіоуеп, букв. — старшина, старійшина) — особа, 
яка очолює дипломатичний корпус в якійсь країні. 

ДУАЛІЗМ (від лат. сіиаііз — подвійний) — 1) Філософське вчення, 
яке виходить з визнання двох першоначал світу — ідеального й ма¬ 
теріального (духу і матерії) — незалежними і самостійними, на про¬ 
тивагу монізму. 2) Двоїстість, роздвоєність чогось. 

ДУБЛЕР (від франц. боиЬІег — подвоювати) — 1) Той, хто замінює 
основного виконавця певного завдання (д. -космонавт, д.-актор то¬ 
що). 2) Актор, шо виконує мовну партію при дублюванні кінофіль¬ 
му іншою мовою. 

ДУБЛЕТ (від франц. йоиЬІеІ, з сіоиЬІе — подвійний) — 1) Другий 
однаковий примірник якоїсь речі, напр. д. книги у бібліотеці. 2) Під¬ 
роблений дорогоцінний камінь, склеєний з двох частин, з яких верх¬ 
ня — справжній дорогоцінний камінь. 

ДУБЛІКАТ (від лат. сіиріісаіиз — подвоєний) — другий примірник 
документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал. 
ДУБЛІН (франц. боиЬІоп, від ісп. боЬІоп, з сЗоЬІе — подвійний) — 
старовинна золота іспанська монета, яка містила вдвічі більше зо¬ 
лота, ніж кастильська, що передувала їй в обігу. 

ДУБЛЯЖ (від франц. сіоиЬІаее — подвоєння) — озвучування кіно¬ 
фільму іншою мовою; фільм, озвучений іншою мовою. 

ДУЕЛЬ (франц. сіиеі, від лат. биеііит — війна) — 1) Смертельний 
Двобій супротивників на заздалегідь визначених умовах. 2) Пере- 

183 




ДУЕНЬЯ 


носно — змагання, боротьба двох сторін (напр., словесна д. — дис¬ 
пут). 

ДУЕНЬЯ (ісп. биепа — хазяйка, пані) — в Іспанії жінка похилого 
віку, яка наглядала за поведінкою дівчини, молодої жінки з дворян, 
всюди супроводжуючи її. 

ДУЕТ (італ. биено, від італ. і лат. сіио — два) — 1) Музичний твір для 
двох виконавців (співаків, музикантів, танцюристів), з яких кожен 
має свою партію. 2) Виконання музичного твору двома співаками, 
танцюристами або на двох інструментах. 3) Переносно — учасники 
парного спортивного або естрадного виступу. 

ДУКАТ (італ. бисаіо, від биса — герцог) — старовинна срібна, потім 
золота монета, вперше випущена в Італії в 12 ст. 

ДУМПЕР (англ. сіишрег, від битр — звалювати) — самоскидна ма¬ 
шина, якою перевозять на невелику віддаль сипкі вантажі. 
ДУМПКАР (англ. сіитр-саг, від битр — звалювати, викидати і саг — 
візок) — залізничний напіввагон з кузовом, шо має пневматичний 
пристрій цля розвантажування. 

ДУОДЕНАЛЬНИЙ (від лат. биобепі — по дванадцяти) — дванадця¬ 
типалий; який стосується дванадцятипалої кишки. 
ДУОДЕЦИМАЛЬНИЙ (лат. биобесітиз) — дванадцятий; д - н а 
система числення — система, за якою кожна виша одиниця 
складається з 12 нижчих. 

ДУбЛЬ (від лат. био — два) — дводольна ритмічна фігура в музиці. 
ДУПЛЕТ (від франц. боиЬІе — подвоєний) — 1) У більярді удар ку¬ 
лею в іншу кулю, яка, вдарившись об борт, відскакує і потрапляє в 
лузу. 2) Два майже одночасні постріли з двоствольної мисливської 
рушниці. 

ДУТАР (перс, дотар, від до — два і тар — струна) — щипковий інст¬ 
румент грушоподібної форми з двома струнами, поширений у та¬ 
джиків, туркменів, узбеків. 

ДУХАН (від араб, дуккан — крамниця) — корчма, невеликий ресто¬ 
ран, крамничка на Кавказі та Близькому Сході. 

ДХАРМА (санскр.) — одне з центральних понять давньоіндійської 
філософії, що означає закон, правило, принципи, мораль, слово; у ре¬ 
лігійних системах — Бог, Абсолют. 

ДЮБЕЛЬ (нім. ОйЬеІ — закріпка, шип, цвях) — порожнистий стри¬ 
жень, гострий кінець якого забивають у цегляну або бетонну стінку 
для вгвинчування шурупів. 

ДЮЙМ (від гол. биіш, букв. — великий палець) — міра довжини в 
англійській системі мір (2,54 см). До 1918 р. використовувалася і в 
Росії. 

ДЮКЕР (нім. Нйкег, від лат. бисо — веду) — напірний трубчастий 
водовід, прокладений нижче від дна річки чи каналу, по схилах та 
дну яру, під залізницею або шляхом, що перетинають водотік. 
ДЮШЕС (від франц. бисЬеззе — герцогиня) — назва кількох десерт¬ 
них сортів груші з соковитими солодкими плодами. 

184 



ЕВТЕКТИКА 



ЕБОНІТ (англ. еЬопйе, від еЬопу — чорне дерево, з грец. брєуод) — 
твердий чорний з блискучою поверхнею злому матеріал, який одер¬ 
жують вулканізацією гумових сумішей. Широко застосовують в елект¬ 
ротехніці, медицині. 

ЕВАКУАЦІЯ (лат. еуасиаііо, від еуасио — спорожнюю) — 1) Виве¬ 
зення людей, тварин та матеріальних цінностей з місцевості, що пе¬ 
ребуває під загрозою нападу ворога або стихійного лиха. 2) Відве¬ 
дення військ з районів, які вони раніше займали. 3) мед. Видалення 
з якого-небудь органа або організму в цілому якихось речовин. 
ЕВАЛЬВАЦІЯ (франц. ехаїиаііоп, від уаіиє — ціна, вартість) — 
оцінювання, обчислення. 

ЕВДЕМОНІЗМ (грец. єйбаїроуіарбд, від єйбаїроуіа — щастя) — етич¬ 
ний принцип, який основою моральності вважає прагнення людини 
до щастя. 

ЕВЕНТУАЛЬНИЙ (від лат. єуєпШз — випадок) — можливий у яко¬ 
мусь випадку, за певних обставин, ймовірний. 

ЕВКАЛІПТ (від грец. єй — добре і хаХічгтбд — вкритий) — рід австра¬ 
лійських деревних або чагарникових рослин родини миртових. Бага¬ 
то видів культивують. З листя добувають ефірну олію, деревина ціну¬ 
ється як будівельний матеріал, кору використовують як дубитель. 
ЕВОЛЮЦІЙНИЙ (від еволюція) — безперервний, поступовий, 
який розвивається поступово. 

ЕВОЛЮЦІЯ (лат. єуоіШіо, від єуоіуо — розгортаю) — 1) Одна з ос¬ 
новних форм руху, розвитку в природі — безперервний поступовий 
розвиток при збереженні якості в процесі кількісних змін (на від¬ 
міну від революції). 2) Процес зміни, розвитку, перетворення ко¬ 
гось, чогось. 3) Різного роду перегрупування, зміни положення в 
просторі (напр. е. літака). 

ЕВРИКА (грец. єбрпиа — я знайшов) — 1) Приписуваний давньо¬ 
грецькому вченому Архімеду (бл. 287—12 до н. е.) вигук у ту мить, 
коли він відкрив основний закон гідростатики (закон Архімеда). 

2) Переносно — вигук радості з приводу вдалого розв’язання задачі, 
виникнення ідеї, нової думки. 

ЕВРЙСТИКА (від грец. єйріохш — знаходжу) — 1) В античній філо¬ 
софії — сукупність прийомів навчання за допомогою навідних запи¬ 
тань, теорія такої методики. 2) Сукупність логічних прийомів і ме¬ 
тодичних правил теоретичного дослідження і пошуків істини. 

3) Наука, що вивчає творчу діяльність. 

ЕВРИТМІЯ (від грец. єйре9ріа — гармонійність, ритмічність, роз¬ 
міреність) — рівномірність ритму в музиці, танці та у вимові. 
ЕВТЕКТИКА (від грец. єбтпитос — легкоплавкий, швидкорозчин- 
ний) — суміш двох (або кількох) речовин у такому співвідношенні. 


185 




ЕВТЕРПА 


за якого температура плавлення її нижча, ніж температура плав¬ 
лення суміші цих самих речовин в інших співвідношеннях. Е. за¬ 
стосовують для виробництва композиційних матеріалів. 

ЕВТЕРПА (грец. Ейтєртгті) — у давньогрецькій міфології одна з дев’я¬ 
ти муз , покровителька музики. 

ЕВФЕМІЗМ (від грец. єікргімі<Ш<к — пом’якшений вираз) — слово, 
вираз, які замінюють у мові слова і вирази з грубим або непристой¬ 
ним змістом чи забарвленням (напр., “говорити неправду” замість 
“брехати”). 

ЕВФОНІЯ (від грец. єйсрюуіа — милозвучність) — 1) Гармонійний 
добір звуків у тексті художнього твору. 2) Уникання в мові нехарак¬ 
терних для неї сполучень звуків. 

ЕГІДА [від грец. аіуід (аіуібод) — шкіра кози; вихор, буря] — 1) У да¬ 
вньогрецькій міфології шит Зевса. 2) Переносно — під егідою — 
під захистом, наглядом, під покровительством. 

ЕГО... (лат. е£о — я) — у складних словах вказує на виділення 
своєї особи, підкреслення власної значущості, напр.: егоїзм, его¬ 
центризм. 

ЕГОЇЗМ (франц. Є£ОЇзте, від лат. е§о — я) — моральний принцип і 
негативна риса характеру, шо полягають у нехтуванні інтересами 
суспільства й інших людей заради особистих інтересів. Протилеж¬ 
не — альтруїзм. 

ЕГОГІСИХОЛбГІЯ (від лат. е§о — я і психологія) — один з напрямів 
психоаналізу , що ставить у центр дослідження проблеми людського 
“Я”. 

ЕГОТЙЗМ (франц. е£оІі$те — самозакоханість, від лат. Є£о — я) — 
переоцінення своєї особи, самозакоханість. 

ЕГОЦЕНТРИЗМ (від лат. Є£о — я і центр) — 1) Суб’єктивно-ідеа¬ 
лістичний філософський та моральний принцип, за яким індивід, осо¬ 
бистість вважається центром Всесвіту. 2) Негативна риса характеру, 
що полягає в крайньому індивідуалізмі, егоїзмі. 

ВДАФОН (від грец. £6афод — грунт, земля) — сукупність усіх живих 
істот, що живуть у грунті. 

ЕДЕЛЬВЕЙС (нім. Ебеїтеір, від ебеї — благородний і \уеір — 
білий) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини складно¬ 
цвітих із схожим на зірку суцвіттям. Поширені у горах Європи і 
Азії. Вирощують як декоративну рослину. Інша назва — б і л о т к а. 
ВДЕМ (давньоєвр. — рай) — 1) За Біблією, земний рай, місцепере¬ 
бування людини до гріхопадіння. 2) Переносно — благодатний ку¬ 
точок Землі. 

ЕДЙКТ (лат. ебісіит, від ебісо — оголошую) — 1) У Стародавньому 
Римі заява, що містила програму діяльності магістрату або службо¬ 
вої особи ( претора, консула). 2) Особливо важливий указ імперато¬ 
рам короля. 

ЕДІП (грец. Оібйгоид) — 1) У давньогрецькій міфології цар м. Фів, 
що зумів розгадати три загадки сфінкса, яких ніхто до нього розга- 

186 




ЕКВІЛІБРЙСТИКА 


дати не міг. 2) Переносно — мудра людина, що знаходить вихід із 
складних життєвих ситуацій. 

ЕДІПІВ КОМПЛЕКС — несвідомий потяг дитини до батьків про¬ 
тилежної статі та агресивне почуття до батьків своєї статі. Одна з 
провідних категорій психоаналізу. Назва походить від міфічного ца¬ 
ря Едіпа, який убив власного батька та одружився з матір’ю. 

...ВДР (від грец. ебра — основа, бік, сторона) — кінцева частина 
назв, багатогранників, напр.: чексаедр, октаедр. 

ЕЖЕКТОР (франц. фесієиг — викидний, від лат. іасіо — кидаю) — 
1) Струминна помпа для відсмоктування (при значному розріджен¬ 
ні) рідин, газів, пари або сипких тіл. 2) Механізм у вогнепальній 
зброї, який автоматично викидає стріляний патрон. 

ЕЗОПІВСЬКА мова — замасковане висловлювання думок. Від 
імені давньогрецького байкаря Езопа. 

ЕЗОТЕРИЧНИЙ (від грец. Іаштєріхбд — внутрішній) — який міс¬ 
тить внутрішній, глибинний або таємний, прихований смисл. Про¬ 
тилежне — екзотеричний. Е-не знання — таємне вчення, відоме 
лише вузькому колу обраних осіб, 

ЕЙДЕТЙЗМ (від грец. єїбод — форма, вигляд) — психол. здатність 
відтворювати надзвичайно яскравий наочний образ предмета через 
тривалий час після припинення його сприйняття. 

ЕЙКУМЕНА див. Ойкумена. 

ЕЙФОРІЯ (від грец. єв — добре і форєсс — переношу) — 1) Стан без¬ 
причинного піднесеного настрою, відчуття радості, безтурботності, 
що спостерігається при деяких психічних хворобах. 2) Переносно — 
радісний настрій, піднесення, часто без зв’язку із зовнішніми об¬ 
ставинами. Інша назва — е в ф о р і я. 

ЕКАУНТИНГ (від англ. ассоипііп§ — облік, звітність) — сфера дія¬ 
льності, пов’язана із збиранням, обробленням та аналізом фінансо¬ 
вої інформації. 

ЕКВАТОР (від лат. аечиаіог, з аециик — рівний) — лінія перетину 
земної кулі площиною, що проходить через центр Землі, перпенди¬ 
кулярно до осі її обертання; поділяє Землю на дві півкулі — Північ¬ 
ну й Південну; е. небесний — лінія перетину небесної сфери 
площиною, перпендикулярною до осі світу; поділяє небесну сферу на 
дві півкулі — Північну й Південну. 

ЕКВАТОРІАЛЬНИЙ 1) Який стосується екватора. 2) Розміщений 
близько до екватора; властивий районам, розміщеним біля еквато¬ 
ра. 

ЕКВІВАЛЕНТ [від ае^иіVа1епз (аечиіуаіепііз) — рівноцінний] — 
що-небудь рівноцінне, рівносильне, рівнозначне; предмет або кіль¬ 
кість, що відповідає іншим предметам або кількостям, може за¬ 
мінювати або виражати їх. 

ЕКВІЛІБРЙСТИКА (від лат. аеяиіІіЬгіІаз — рівновага) — 1) Жанр 
циркового мистецтва, заснований на вмінні виконавця робити 
складні акробатичні вправи, зберігаючи рівновагу при нестійких 

187 




ЕКВІПОЛЙНТНІСТЬ 


положеннях тіла (на канаті, кулі тощо). 2) Переносно — вміння лег¬ 
ко виходити із складних ситуацій, пристосовуватися до різних об¬ 
ставин. 

ЕКВІПОЛЕНТНІСТЬ [від лат. аециіроііепк (аечиіроііепііз) — рівно¬ 
сильний, рівнозначний] — у логіці — збіг за значенням при можли¬ 
вій відмінності за смислом. 

ЕКВІРИТМІЯ (від лат. ае^ии$ — рівний і ритм) — якнайточніша 
передача перекладачем ритмічних особливостей кожного окремого 
вірша оригіналу. 

ЕКЗАЛЬТАЦІЯ (лат. ехакаїіо, від ехаїїив — дуже високий) — збу¬ 
джений стан, іноді самочинно викликаний; надмірна захопленість. 
У психіатрії — стан збудження без затьмарення свідомості. 
ЕКЗАМЕН (лат. ехатеп — зважування, дослідження, випробуван¬ 
ня) — 1) Перевірка, іспит з якого-небудь навчального предмета. 
2) Переносно — взагалі перевірка, випробування. 

ЕКЗАРХ (грец. е£архо<;— керівник) — 1) У Стародавній Греції глава 
жерців при храмі. 2) У Візантійській імперії намісник імператора, 
правитель області. 3) У православ’ї — глава церковної округи (ек¬ 
зархату). 

ЕКЗЕКВАТУРА (від лат. ехвеяиог — виконую) — 1) У міжнародному 
праві документ про визнання консула урядом країни, в яку він при¬ 
значений. 2) Виконання в даній країні судового рішення, прийня¬ 
того в іншій країні. 

ЕКЗЕКУЦІЯ (від лат. ехвесиїіо — виконання, покарання) — 1) Тіле¬ 
сне покарання. 2) Виконання рішень судових і адміністративних 
органів , переважно карального характеру. 

ЕКЗЕМА (від грец. йнСєра — висип) — запальне захворювання 
шкіри, що виникає переважно як алергійна реакція (див. Алергія). 
ЕКЗЕМПЛІФІКАЦІЯ (від лат. ехетрішп — взірець, зразок і 
...фікація) — з’ясування чогось методом прикладів, за допомогою 
ілюстративних матеріалів; підтвердження документами. 
ЕКЗЕМПЛЯР (від лат. ехетріаг — зразок, приклад) — 1) Окремий 
предмет з числа подібних речей. 2) Представник якогось роду — 
тварин, рослин тощо. 3) Переносно — особа, яка відзначається див¬ 
ними або негативними рисами. 

ЕКЗЕРСЙС (франц. ехегсісе, від лат. ехегсіїіит — вправа) — 
вправа, призначена для тренування техніки виконання музики, 
танцю. 

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ (від лат. ехівіепйа — існування) — течія в су¬ 
часній філософії та літературі, що ставить у центр вивчення і відо¬ 
браження існування людини та її переживань. 
ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНИЙ АНАЛІЗ (від лат. ехівіепсііа — існуван¬ 
ня) — напрям сучасного психоаналізу, орієнтований на дослідження 
особистості в усіх проявах її існування. 

ЕКЗИСТЕНЦІЯ (лат. ехізіепііа, від ехівіо — існую) — основна кате¬ 
горія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те не- 

188 




ЕКО... 


пізнаване, ірраціональне в людському “Я”, внаслідок чого людина є 
конкретною неповторною особистістю. 

ЕКЗО... (грец. — зовні, поза) — префікс, що означає “зовні”, 
“поза чимсь”, напр.: екзодерма, екзотоксини. Протилежне — ен- 
до..., єн то.... 

ЕКЗОГАМІЯ (від екзо... і ... гамія) — за первіснообщинного ладу 
звичай, який забороняв шлюби між членами однієї родової групи. 
Протилежне — ендогамія. 

ЕКЗОГЕННИЙ (від екзо... і ...генний) — зумовлений зовнішніми 
причинами. Протилежне — ендогенний. 

ЕКЗОСФЕРА (від екзо... і сфера) — зовнішня оболонка земної ат¬ 
мосфери, починається з висоти близько 1000 км, переходить у між¬ 
планетний простір. 

ЕКЗОТЕРЙЧНИЙ (від грец. є^штєріхбд — зовнішній) — загально¬ 
доступний, призначений для публічного викладу, адресований не- 
посвяченим. Протилежне — езотеричний. 

ЕКЗОТЕРМІЧНИЙ (від екзо... і термічний) — який віддає тепло; 
е-ні реакції — хімічні реакції, під час яких виділяється тепло 
(напр. горіння). Протилежне — ендотермічний. 

ЕКЗОТИКА (від грец. є^штіиод — чужий, іноземний) — 1) Дивні, не¬ 
звичні, з погляду людей даної країни, особливості природи, звича¬ 
їв, мистецтва далеких країв. 2) Переносно — щось незвичне, диво¬ 
вижне. 

ЕКЗОТЙЧНИЙ — 1) Який стосується екзотики, виходить за межі 
звичного. 2) Переносно — химерний, дивовижний. 

ЕКІВОК (франц. ^итхдіе, від лат. аериіуосиз — двозначний) — 
двозначність, натяк на щось, викрут. 

ЕКІПІРОВКА (від франц. еяиірег — споряджати) — спорядження; 
все необхідне для того, щоб забезпечити чиюсь діяльність. 
ЕКЛЕКТИКА, ЕКЛЕКТИЗМ (від грец. бкЛєхтіибс — той, що виби¬ 
рає) — 1) Напрям в античній філософії, для якого характерні поєд¬ 
нання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання 
відмінностей між ученнями й школами. 2) Механічне поєднання в 
одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; без¬ 
принципне запозичання й змішування суперечливих ідей, оцінок 
теорій. 3) Переносно — відсутність оригінальності і самостійності. 
4) Поєднання в одному творі ознак різних стилів мистецтва. 
ЕКЛЕР (франц. есіаіг) — заварне тістечко довгастої форми з кремом 
усере/шні. 

ЕКЛІПТИКА (від грец. ЬсЛєпгпхгї — затемнення) — 1) Велике коло 
небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця, 
або коло, утворюване перерізом цієї сфери площиною земної ор¬ 
біти. 2) Площина, в якій рухається Земля навколо Сонця. 

ЕКО... (від грец. оїхос — оселя, середовище) — у складних словах 
означає відношення до середовища, екології, напр.: екосистема, 
екотип. 


189 




ЕКОГЕНЕЗ 


ЕКОГЕНЕЗ (від еко... і ...генез) — історичний процес зміни організ¬ 
мів, пов’язаний із змінами умов життя (екологічних умов). 
ЕКОЛОГІЯ (від еко... і ..логія) — 1) Наука, яка вивчає зв’язок жи¬ 
вих організмів між собою і з довкіллям. 2) Умови існування людини, 
тварин і рослин у певному регіоні. 

ЕКОНОМІКА (грец. оіиоуорікі), від оїход — оселя, середовище і 
уброд — закон) — 1) Історично визначена сукупність суспільно-ви¬ 
робничих відносин, що характеризують економічний лад суспільст¬ 
ва. 2) Організація, структура і стан господарського життя, певної 
галузі господарства. 3) Наука, що вивчає специфіку виробничих від¬ 
носин у певній галузі або сфері суспільної діяльності (е. промисло¬ 
вості, е. управління тощо). 

ЕКОСФЕРА (від еко... і сфера) — шар атмосфери, що є фізіологічною 
межею для польотів у відкритій кабіні літального апарата. 
ЕКОТЙП (від еко... і тип) — група особин будь-якого виду рослин, 
які пристосовані до певних грунтово-кліматичних умов. 

ЕКОТОП (від еко... і ...топ) — сукупність природних чинників 
(кліматичних, грунтових), яка характеризує певну однорідну ділян¬ 
ку землі. 

ЕКС... (лат. ех...) — префікс, що означає відокремлення, рух догори, 
позбавлення, звільнення, зміну якості, завершення, напр.: ексгума¬ 
ція, екслібрис. 

ЕКС-... (лат. ех — з, від) — у складних словах означає “колишній”, 
напр.: екс-президент, екс-чемпіон. 

ЕКСГУМАЦІЯ (від екс... і лат. Ііигпиз — земля) — в слідчій і судовій 
практиці викопування трупа з метою судово-медичного дослідження. 
ЕКСИКАТОР ( від лат. ехзіссо — висушую) — прилад для збезвод¬ 
нювання лабораторних препаратів. 

ЕКСКАВАТОР (англ. схсауаіог, від лат. ехсауо — видовбую) — са¬ 
мохідна землерийна машина з ковшем для виймання й переміщу¬ 
вання грунту, гірської породи тощо. 

ЕКСКЛЮЗИВНИЙ (від франц. ехеїигіГ, з лат. ехсіибеге — виключа¬ 
ти) — виключний, який розповсюджується на обмежене коло пред¬ 
метів, осіб; е-не інтерв’ю — інтерв’ю, дане тільки одному жур¬ 
налісту або спеціально для певного друкованого органу, тсле- чи ра¬ 
діопрограми. 

ЕКСКРЕМЕНТИ (від лат. ехсгешепіиш — відхід, виділення) — про¬ 
дукти випорожнення людини й тварин (кал і сеча). Інша назва — 
фекалії. 

ЕКСКУРС (лат. ехсигеш — відступ, від ехсигго — вибігаю) — у ви¬ 
кладі або описі чого-небудь відхилення від основної теми з метою 
висвітлити побічні або додаткові питання (напр., е. у минуле). 
ЕКСЛІБРИС (лат. ех ИЬгіз, букв. — з книг) — художньо виконана 
позначка на книжці, переважно з ім’ям її власника. 

ЕКСПАНДЕР (англ. ехрапбег, від лат. ехрапбо — розширюю) — 
1) Радіотехнічний пристрій для збільшення різниці у силі звукових 

190 



ЕКСПОНАТ 


сигналів. 2) Пневматичний двигун, що діє під впливом стисненого 
газу. 3) Інструмент для розширення труб. 4) Розширювальний при¬ 
стрій у машинах, призначених для проходження свердловин під зе¬ 
млею. 

ЕКСПАНСИВНИЙ (франц. ехрапзіГ, від лат. ехрапзіо — розширен¬ 
ня, поширення) — який бурхливо, нестримано виявляє свої почут- 
тя. 

ЕКСПАНСІЯ (від лат. ехрапзіо — розширення, поширення) — 
1) Загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політи¬ 
ка, спрямована на економічне і політичне поневолення інших кра¬ 
їн. 2) Розширення чогось, вихід із початкових меж. 
ЕКСПАТРІАЦІЯ (від екс... і лат. раїгіа — батьківщина) — добро¬ 
вільне або примусове виселення за межі батьківщини, звичайно з 
позбавленням громадянства. 

ЕКСПЕРИМЕНТ (лат. ехрегітепішп, від ехрегіог — випробовую) — 

1) Науковий дослід, вивчення певного явища у точно фіксованих 
умовах. 2) Спроба зробити щось нове, переважно пов’язане з ризи¬ 
ком. 

ЕКСПЕРТ (від лат. ехрегШз — досвідчений) — фахівець, який здійс¬ 
нює експертизу. 

ЕКСПЕРТЙЗА (франц. ехрегїізе, від лат. ехрегїиз — досвідчений) — 
розгляд, дослідження експертом, групою експертів якихось справ, 
питань, що потребують спеціальних знань (напр.: медична е., бухгал¬ 
терська е., судова е.). 

ЕКСПЛАНТАЦІЯ (від лат. ехріапіаііо — викорінення) — вирощу¬ 
вання тваринних або рослинних тканин, клітин або частин органів 
поза організмом. 

ЕКСПЛІКАЦІЯ (лат. ехріісаііо, від ехріісо — пояснюю, розгор¬ 
таю) — 1) Наукове пояснення, подання чогось у наочній формі. 

2) Йояснення умовних позначень на планах, картах тощо (пор. ле¬ 
генда). 3) Детальний режисерський план постановки спектаклю. 
ЕКСПЛІЦЙТНИЙ (від лат. ехріісіїиз — розплутаний, впорядкова¬ 
ний) — розгорнутий, доступний зовнішньому спостереженню. 
Протилежне — імпліцитний. 

ЕКСПЛУАТАЦІЯ (франц. ехріоііаііоп) — 1) Одержання власника¬ 
ми засобів виробництва прибутків за рахунок чужої праці. 2) Систе¬ 
матичне використання людиною родовищ корисних копалин, про¬ 
мислового устаткування, засобів транспорту тощо. 

ЕКСПОЗЙЦІЯ (від лат. ехрозіііо — виклад, опис) — 1) Системати¬ 
зоване розміщення експонатів у музеї або на виставці. 2) Вступна 
частина літературного або музичного твору. 3) Величина, яка харак¬ 
теризує кількість освітлення, що потрапляє на світлочутливі мате¬ 
ріали при фотографуванні чи кінозніманні. 

ЕКСПОНАТ (від лат. ехропо — виставляю для огляду) — предмет 
мистецтва, взірець продукції, що їх виставляють на виставці, у му¬ 
зеї. 


191 




ЕКСПОНЕНТ 


ЕКСПОНЕНТ [від лат. ехропепз (ехропепііз) — який виставляє для 
огляду] — 1) Особа чи організація, шо виставляє на виставці, у музеї 
експонати, організує виставку. 2) Показник степеня. 
ЕКСПОНОМЕТР (від лат. ехропо — виставляю, показую і ...метр) — 
прилад, яким визначають експозицію при фотографуванні чи кіно¬ 
зніманні. Інша назва — експозиметр. 

ЕКСПОРТ (англ. ехрогі, від лат. ехрогїо — вивожу) — 1) Вивіз за 
межі країни товарів, капіталу, цінних паперів для реалізації їх на 
зовнішньому ринку. 2) Кількість і вартість вивезених за кордон то¬ 
варів (пор. імпорт). 

ЕКСПОРТЕР (франц. ехрогіеиг, від лат. ехрогїо — вивожу) — особа, 
організація або країна, яка вивозить товари, капітали або цінні па¬ 
пери за кордон. 

ЕКСПРЕС (англ. ехргезз, від лат. ехргеззиз, з ехргітеге — вираз¬ 
ний) — швидкісний пасажирський поїзд, судно, автобус, які рухаю¬ 
ться без зупинок або з мінімальною кількістю їх. 

ЕКСПРЕС- (англ. ехрге$$, від лат. ехрге$$и$ — виразний, опук¬ 
лий) — у складних словах означає “моментальний”, “терміновий”, 
напр.: експрес-аналіз, експрес-інформація. 

ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ (від експрес- і аналіз) — 1) Сукупність методів 
кількісного хімічного аналізу, шо дають змогу швидко контролюва¬ 
ти певний виробничий чи технологічний процес. 2) Швидкий, опе¬ 
ративний аналіз увізних сферах науки та практичної діяльності. 
ЕКСПРЕСИВНИЙ (франц. ехрге$$іГ, від лат. ехрге$$и$ — виразний, 
опуклий) — виразний, наділений експресією. 
ЕКСПРЕС-ІНФОРМАЦІЯ (від експрес- та інформація) — оператив¬ 
не інформаційно-бібліографічне видання, яке містить реферати пу¬ 
блікацій про головні досягнення, відкриття, винаходи в якій-не- 
будь галузі науки і техніки. 

ЕКСПРЕСІОНІЗМ (від франц. ехргеззіоп — вираження, вираз¬ 
ність) — течія в мистецтві й літературі першої третини 20 ст., різно¬ 
вид авангардизму. Для Е. характерні яскравість, гротескність худож¬ 
нього образу. 

ЕКСПРЕСІЯ (лат. ехргеззіо — вираження, від ехргіто — чітко ви¬ 
мовляю, зображую) — виразність, підкреслене виявлення почуттів, 
переживань. 

ЕКСПРОМТ (від лат. ехрготіиз — який є під рукою, готовий) — 
короткий виступ (прозовий, віршований, музичний) без підготов¬ 
ки, різновид імпровізації. 

ЕКСПРОПРІАЦІЯ (лат. ехргоргіаііо, від ехргоргіо — позбавляю 
власності) — 1) Примусове вилучення майна у власність держави. 
2) Позбавлення засобів виробництва певного класу іншим кла¬ 
сом, яке здійснюється як економічним, так і насильницьким 
шляхом. 

ЕКСТАЗ (від грец. ехотаоїд — нестяма, несамовитість) — найвищий 
ступінь захоплення, шо межує з нестямою. 

192 




ЕКСТРАКЦІЯ 


ЕКСТЕНСЙВНИЙ (від лат. ехіепзіуиз — розширювальний) — по¬ 
в’язаний з кількісним (а не якісним) збільшенням, розширенням, 
поширенням. Протилежне — інтенсивний. 

ЕКСТЕР’ЄР (франц. ехіегіеиг, від лат. ехіегіог — зовнішній) — зов¬ 
нішній вигляд і будова тіла тварини. 

ЕКСТЕРИТОРІАЛЬНИЙ (від екс... і територія) — який користу¬ 
ється особливими правами, що надаються дипломатичним предста¬ 
вникам за взаємною домовленістю держав. 

ЕКСТЕРН (від лат. ехіешиз — зовнішній, сторонній) — особа, що 
складає екзамени в навчальному закладі, не відвідуючи заняття у 
ньому. 

ЕКСТЕРНАТ (від лат. ехіегпиз — зовнішній, сторонній) — система 
навчання, що ґрунтується на самостійному вивченні курсу навчаль¬ 
ного закладу без відвідування занять з наступним складанням екза¬ 
менів за цей курс. 

ЕКСТРА (від лат. ехіга — поза, крім, над) — найвищий ступінь яко¬ 
сті; вище від загальноприйнятих норм або зразків. 

ЕКСТРА... (від лат. ехіга — поза, зовні, крім) — префікс, ідо означає 
надмірність, винятковість, розташування поза чимсь, напр.: екстра- 
корпоральний, екстраординарний. 

ЕКСТРАВАГАНТНЙЙ (від франц. ехІгауа§апі — безглуздий, недо¬ 
ладний) — який привертає увагу своєю незвичайністю; своїм вигля¬ 
дом, манерами, суперечить, кидає виклик загальноприйнятим зви¬ 
чаям, нормам, моді. 

ЕКСТРАВЕРСІЯ (нім. Ехігауегзіоп, від екстра... і лат. уегзеге — обер¬ 
нений, направлений) — тип особистості, якому притаманний ін¬ 
терес до об’єктів зовнішнього світу, легкість контактів з оточен¬ 
ням. Протилежне — інтроверсія. 

ЕКСТРАВЕРТ (нім. Ехігауеп, від екстра... і лат. уєПіо — повер¬ 
таю, обертаю) — людина, інтереси якої спрямовані на об’єкти зо¬ 
внішнього світу, товариська, контактна. Протилежне — інтро¬ 
верт. 

ЕКСТРАДЙЦІЯ (від екс... і лат. ІгасЗіїіо — передача) — видача інозем¬ 
ній державі особи, що вчинила злочин проти цієї держави. 
ЕКСТРАКТ (від лат. ехігасіит — вилучене) — 1) Згущена випарову¬ 
ванням водна, спиртова або ефірна витяжка з рослинних чи тварин¬ 
них тканин. 2) Переносно — стислий виклад якогось твору, доку¬ 
мента тощо. 

ЕКСТРАКТОР (від лат. ехзігасіог — витягальний) — 1) Апарат для 
екстракції (1). 2) Пристрій для видалення стріляної гільзи чи патро¬ 
на з патронника. 3) Медичний інструмент для видаляння зуба, зуб¬ 
ного нерва тошо. 

ЕКСТРАКЦІЯ (від лат. ехІгаЬо — витягаю, вилучаю) — 1) Розділення 
суміші речовин на складові частини за допомогою розчинників. 
2) Медична операція видалення, витягнення чого-небудь, напр. е. 
зуба. 


193 




ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ 


ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ (від лат. ехігаогсііпагіих — надзвичайний, 
незвичайний) — винятковий, рідкісний. Протилежне — ординарний. 
ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ (від екстра... і лат. роїіо — пригладжую, оброб¬ 
ляю) — 1) Наближене знаходження за рядом даних значень функції 
інших її значень, що містяться поза цим рядом (пор. інтерполяція). 
2) Метод наукового дослідження, який полягає в перенесенні ви¬ 
сновків, одержаних у результаті вивчення однієї частини явищ та 
процесів, на іншу однорідну сукупність, на інший час. 
ЕКСТРЕМІЗМ (від лат. ехігетих — крайній) — схильність до край¬ 
ніх поглядів і дій (переважно в політиці). 

ЕКСТРЕМУМ (від лат. ехігетшп — край, кінець) — найбільше та 
найменше значення функції. Під цим терміном об'єднуються по¬ 
няття максимуму і мінімуму. 

ЕКСТРУЗІЯ (лат. ехїгихіо, від ехігисіо — виштовхую) — 1) Вихід з 
кратера вулкана на поверхню Землі в’язкої лави у формі купола або 
стовпоподібного підняття. 2) Обробка (продавлювання крізь фор¬ 
мувальні пристрої) матеріалів тиском, що створюється спеціальни¬ 
ми пресами. 

ЕКСУДАТ (лат. еххисіаіит, від еххибо — виділяю, потію) — рідина, 
що збирається при запальних процесах у тканинах або порожнинах 
тіла людини й тварин. Інша назва — в и п і т. 

ЕКСУДАЦІЯ (від лат. еххисіаііо — потіння) — 1) мед. Процес ви¬ 
ділення запального випоту (ексудату). 2) тех. Виділення рідких 
компонентів із вибухових речовин внаслідок неправильного збе¬ 
рігання або виготовлення їх. 

ЕКСЦЕНТРИК (лат. ехсепігісих — віддалений від середини) — 
1) Диск, вісь обертання якого не збігається з його геометричною 
віссю; рухома деталь у вигляді такого диска або циліндра. 2) Цирко¬ 
вий або естрадний актор, який виконує ексцентричні номери. 
ЕКСЦЕНТРЙЧНИЙ (франц. ехсепігіцие) — 1) геом. Який не має 
спільного з будь-чим центра, відхиляється від центра (пор. концен¬ 
тричний). 2) Своєрідний, незвичайний, дивовижний. 3) Побудова¬ 
ний на різких звукових або зорових контрастах, на незвичайних 
прийомах, напр. е. трюк. 

ЕКСЦЕС (від лат. ехсеххих — вихід, відступ, відхилення) — 1) Зло¬ 
вживання, нестриманість; надмірність, крайній прояв у чому-не- 
будь. 2) Переносно — порушення громадського порядку. 

ЕКТО... (від грец. ік тбд — поза, зовні) — те саме, що й екзо... 
ЕКТОПАРАЗИТИ (від екто... і паразити) — організми, які парази¬ 
тують на поверхні тіла людини, тварин або рослин. 

ЕКЮ 1 (франц. еси, букв. — щит) — старовинна французька золота 
і срібна монета із зображенням щита. 

ЕКЮ 1 (англ. еси — скор. Еигореап сиггеху ипії — європейська валют¬ 
на одиниця) — грошова одиниця, яка лежить в основі європейської 
валютної системи', введена у 1979 р., вартість узгоджується з вартіс¬ 
тю валют держав, що входять до Європейського Союзу. 

194 




ЕЛЕКТРОМОБІЛЬ 


ЕЛАСТЙЧНИЙ (лат. еіазіісив) — 1) Пружний, гнучкий, розтяжний. 
2) Позбавлений різкості, м’який, плавний (е-ні рухи). 3) Перенос¬ 
но — який легко пристосовується, змінюється. 

ЕЛЕВАТОР (від лат. еіеуаіог — піднімальний) — 1) Машина для 
безперервного переміщення вантажів, грунту тощо у вертикальній 
або крутопохилій до горизонту площині. 2) Сталевий хомут для під¬ 
хоплювання труб або штанг під час спускання їх у нафтову свердло¬ 
вину. 3) Велике механізоване зерносховище. 4) Хірургічний інстру¬ 
мент, яким видаляють з м’яких тканин роздроблені кістки. 
ЕЛЕГАНТНІСТЬ [від лат. еіееапз (еіе^апііз) — вишуканий, витон¬ 
чений] — вишуканість, витонченість; бездоганність в одязі, мане¬ 
рах., 

ЕЛЕГІЯ (грєц. бАєуєіа, від еАєуос — журлива пісня) — 1) Один із жан¬ 
рів лірики: вірш, у якому виражені настрої журби, меланхолії, смутні 
роздуми. 2), Музичний твір задумливого, сумного характеру. 
ЕЛЕКТОРАТ (від лат. еіесіог — виборець) — коло виборців, котрі 
голосують за певну кандидатуру або політичну партію на парла¬ 
ментських, президентських чи муніципальних виборах. 
ЕЛЕКТРИКА (від грец. тіАєхтроу — бурштин) — 1) Форма енергії, зу¬ 
мовлена рухом заряджених елементарних частинок ( електронів, по¬ 
зитронів та протонів). 2) Освітлення, яке одержують за рахунок цієї 
енергії. 

ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ [від електричка) і ...фікація] — широке впрова¬ 
дження в господарство та побут електричної енергії. 
ЕЛЕКТРЙЧНИЙ — пов’язаний з електрикою, властивий їй. 
ЕЛЕКТРО... (від грец. пХєитроу — бурштин) — у складних словах 
означає “електричний”, напр.: електроліз, електротехніка. 
ЕЛЕКТРОД (від електро... і грец. 656с — дорога, шлях) — провід¬ 
ник, яким підводять електричний струм до рідин і газів, а також по¬ 
люси (анод, катод ) гальванічних елементів та акумуляторів. 
ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ (від електро... і енергія) — енергія електричного 
струму. 

ЕЛЕКТРОКАР (від електро... і англ. саг — візок) — візок з електрич¬ 
ним двигуном, що живиться від акумуляторів. Застосовують перева¬ 
жно для перевезення без колій вантажів всередині підприємства. 
ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАМА (від електро... і кардіограма) — графічне 
зображення електричних імпульсів у серцевому м’язі, одержане за 
допомогою електрокардіографа. 

ЕЛЕКТРОЛІЗ (від електро... і ...ліз) — розклад речовин постійним 
електричним струмом; використовується для добування й очищен¬ 
ня металів, водню, кисню тощо, нанесення різних покриттів. 
ЕЛЕКТРОЛІТИ (від електро... і грец. Аитос — розчинний) — речо¬ 
вини, в яких носіями електрики є позитивні й негативні іони. 
ЕЛЕКТРОМОБІЛЬ (від електро... і лат. тоЬіІіз — рухомий) — ав¬ 
томобіль з електричним двигуном, що живиться струмом від встано¬ 
влених на машині акумуляторів. 


195 



ЕЛЕКТРОН 


ЕЛЕКТРОН (від грец. гіХєнтроу — бурштин) — 1) У давніх греків на¬ 
зва бурштину. 2) Найлегша з елементарних частинок, негативний 
заряд якої становить 1,6 • 10 -19 Кл, маса — 9,1 • 10 -28 г; позначаєть¬ 
ся е. 

ЕЛЕКТРОНІКА (від електрон) — 1) Наука про електронні та іонні 
процеси у вакуумі, газах і напівпровідниках. 2) Галузь техніки, яка 
займається розробкою, виробництвом і застосуванням електронних 
та іонних приладів, а також продукція цієї галузі. 

ЕЛЕКТРОННИЙ (від електрон) — який стосується електронів, еле¬ 
ктроніки', е-н а пошта — пересилання та зберігання повідомлень 
між користувачами комп’ютерної мережі на базі інформаційних 
технологій', е-ні гроші — система безготівкових розрахунків з 
використанням комп’ютерної мережі, системи зв’язку на базі ін¬ 
формаційних технологій. 

ЕЛЕКТРОФОРЕЗ (від електро... і грец. срор£со — несу, переношу) — 
рух від дії електричного поля дисперсних твердих частинок, рідинних 
крапель або газових пухирців, завислих у рідинному або газоподіб¬ 
ному середовищі. Використовують для збагачення глин, виділення 
каучуку з латексу, у фізіотерапії. 

ЕЛЕКТРОИібК (від електро... і шок) — метод лікування психічних 
розладів подразненням мозку дозованими електричними розряда¬ 
ми. 

ЕЛЕМЕНТ (від лат. еіешепїит — стихія, первісна речовина) — 1) У 
давньоримській філософії стихія (вогонь, повітря, вода й земля). 
2) Складова частина будь-чого цілого. 3) Проста, нерозкладна речо¬ 
вина; вид атомів, що характеризуються однаковим електричним за¬ 
рядом ядра та сукупністю однакових властивостей. 4) Прилад для 
одержання електричного струму. 5) Про людину як носія певних со¬ 
ціальних ознак. 

ЕЛЕМЕНТАРНИЙ (лат. еіетепіагіш) — 1) Який стосується елемен¬ 
тів. 2) Початковий, найпростіший, основний; е-на математи¬ 
ка — та частина математики, яку вивчають у початковій і середній 
школі; е-на частинка — найменша з відомих частинок речо¬ 
вини. 3) Переносно — найпростіший, загальновідомий; поверховий. 
ЕЛЕУТЕРОКОК (від грец. іХєй&єрос — вільний і иоияос — кісточка, 
зернина) — кущова рослина родини аралієвих. Поширений в Схід¬ 
ній Азії. Корінь використовують у медицині як тонізуючий засіб, для 
лікування неврозів тощо. 

ЕЛІКСЙР (від араб, аль-іксир — філософський камінь) — 1) Концен¬ 
трований настій на спирту, кислотах, який застосовують у медицині, 
косметичній промисловості. 2) Мета пошуків алхіміків (див. Ал¬ 
хімія) — чарівний напій, здатний зберегти молодість, продовжити 
життя. 

ЕЛІМІНАЦІЯ (від лат. еіітіпаїіо, букв. — винесення за поріг) — 
1) Виключення, видалення, ліквідація. 2) матем. Виключення не¬ 
відомих із системи рівнянь. 

196 




ЕМАНАЦІЯ 


ЕЛІНГ (гол. Ье11іп§) — 1) Прибережна споруда для будування або 
ремонту суден. 2) Споруда для будування, стоянки й ремонту дири¬ 
жаблів. 3) Приміщення на водній станції для зберігання спортив¬ 
них суден та інвентарю. 

ЕЛІПС (від грец. Шєіфк; — нестача, недолік) — замкнена овальна 
крива, що є геометричним місцем точок, сума віддалей яких від 
двох заданих точок ( фокусів 1 Е.) є величиною сталою. 

ЕЛІПСбїД (від еліпс і ...оїд) — замкнена овальна еліпсоподібна по¬ 
верхня з трьома взаємно перпендикулярними площинами симетрії. 
Якщо обертати еліпс навколо однієї з двох його осей, то утвориться 
е. обертання. 

ЕЛІТА (франц. еіііе — краще, добірне, від лат. е1і§о — вибираю) — 

1) Найкращі рослини, найдоброякісніше сортове насіння, найкра¬ 
щі за продуктивністю тварини даної породи, відібрані для селекції. 

2) Найактивніша, найкраще освічена частина суспільства, народу, 
певного угруповання. 

ЕЛЛАДА [грец. ' ЕААас (' ЕЛЛабоф] — назва стародавньої, а також су¬ 
часної Греції. 

ЕЛЛІНІЗМ (грец. Ш.пуісгцбд, від "ЕЛХг)у — грек) — 1) Період в історії 
Східного Середземномор’я, Передньої Азії і Причорномор’я з часу 
завоювань Александра Македонського (4 ст. до н. е.) до 30-х років 
1 ст. н. е. 2) Слово або мовний зворот, запозичені з давньогрецької 
мови. 

ЕЛЬ (англ. аіе) — міцне англійське світле пиво з ячмінного соло- 

ЕЛЬДОРЛДО (від ісп. еі богабо — золочений, в золотому одязі) — 
1) Фантастично багата місцевість, яку розшукували іспанці, завойо¬ 
вуючи Південну Америку. 2) Переносно — країна казкових багатств 
і чудес. 

ЕЛЬФИ (нім. ЕІГеп) — у давньогерманській міфології духи природи, 
які живуть у повітрі, землі, горах; маленькі гарні люди, які люблять 
кружляти в місячному сяйві. 

ЕЛіОВІЙ (лат. еіиуіо — заливання, повінь, від еіио — вимиваю) — 
продукти руйнування гірських порід, які залишилися на місці їх 
утворення. 

ЕМАЛЬ (франц. етаіі, від франкського хтеїїап — плавити) — 
1) Склоподібна блискуча маса, яка служить для покриття поверхні 
керамічних або металевих виробів, предметів декоративного мисте¬ 
цтва. 2) Художній виріб з таким покриттям. 3) Тверда блискуча ре¬ 
човина, що становить собою зовнішню поверхню зуба і захищає 
його від руйнування. 4) Малярська фарба, яка утворює блискучий 
рівний шар. 

ЕМАНАЦІЯ (від лат. етапаїіо — витікання) — релігійно -філософсь¬ 
кий термін, запроваджений стародавніми філософами ; позначає ви¬ 
тікання, випромінювання з божественного начала всієї різноманіт¬ 
ності світу. 


197 




ЕМАНСИПАЦІЯ 


ЕМАНСИПАЦІЯ (лат. етапсіраііо, від ешапсіро — звільняю від 
опіки) — 1) Звільнення від залежності, гніту. 2) Зрівняння в правах 
(звичайно щодо рівних прав жінок і чоловіків). 

ЕМБАРГО (ісп. етЬаг£о — заборона, накладення арешту) — 1) За¬ 
борона державною владою будь-якої країни або міжнародною орга¬ 
нізацією ввозити в якусь країну або вивозити золото, іноземну ва¬ 
люту, товари та інші цінності. 2) Заборона заходити в порти і вихо¬ 
дити з них іноземним суднам. 

ЕМБЛЕМА (від грец. £ррхііра — вставка, рельєфна прикраса) — 
предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне 
поняття, ідею. 

ЕМБОЛІЯ (від грец. £рРоХод — клин) — закупорювання судин час¬ 
тинками—емболами, що може спричинювати тяжкі захворювання і 
навіть смерть. 

ЕМБРІОЛОГІЯ (від грец. єрРриоу — зародок і ...логія) — наука про 
закономірності утворення організмів і формування їх на ранніх ста¬ 
діях розвитку. 

ЕМБРІОН (грец. ерРртоу — зародок) — 1) Організм тварини або лю¬ 
дини у початковій стадії розвитку (до виходу з яйцевої оболонки 
або з материнського організму). Інша назва — зародок. 2) Пере¬ 
носно — зачаток, початкова стадія, форма чого-небудь. 
ЕМБРІОНАЛЬНИЙ (від ембріон) — зачатковий, зародковий; який 
перебуває в зачатковому стані; е. розвиток — розвиток зародка 
(і ембріона) в тілі матері або в зародкових оболонках. Інша назва — 
фетальний. 

ЕМІГРАНТ [від лат. еті§гап$ (етщгапііз) — який виселяється] — 
особа, що залишила батьківщину і виїхала в іншу країну на постій¬ 
не чи тривале проживання (пор. іммігрант). 

ЕМІГРАЦІЯ (лат. еті§гаІіо — виселення, переселення) — І) Пере¬ 
селення з батьківщини в іншу країну і життя в ній. 2) Час і місце пе¬ 
ребування за межами своєї батьківщини внаслідок такого пересе¬ 
лення. 3) Сукупність емігрантів , що живуть у якійсь країні (пор. 
діаспора, імміграція). 

ЕМІНЕНЦІЯ (лат. етіпепііа — перевага, довершеність, доскона¬ 
лість, від етіпо — підношуся) — у католицькій церкві титул єпис¬ 
копів і кардиналів. 

ЕМІР (араб. — повелитель, воєначальник) — титул феодальних 
правителів у деяких країнах Азії і Африки; в монархічних арабських 
країнах — титул синів монарха. 

ЕМІРАТ — держава, очолювана еміром ; феодальне володіння емі- 
ра. . 

ЕМІСІЯ (лат. ЄГПІ55ІО — випуск, випромінювання) — 1) Випуск 
банкнотів, паперових грошей та цінних паперів державними уста¬ 
новами та акціонерними товариствами. 2) Випускання елементар¬ 
них частинок у навколишнє середовище поверхнею твердого тіла чи 
рідини. 

198 




ЕНВІРОНІКА 


ЕМІТЕНТ [від лат. етіїїепз (етіїїепііх) — який випускає] — устано¬ 
ва, яка випускає в обіг цінні папери, банкноти або паперові гроші, 
здійснює емісію. 

ЕМІТУВАТИ (від лат. етіНо — випускаю, висилаю) — 1) Випуска¬ 
ти цінні папери, банкноти або паперові гроші (див. Емісія). 2) Ви¬ 
кликати вихід елементарних частинок у навколишнє середовище з 
поверхні твердих і рідких тіл внаслідок нагрівання тіла, опромінен¬ 
ня його світлом, іонізуючим промінням тощо. 

...ЕМІЯ (від грсц. аїра — кров) — у складних словах відповідає по¬ 
няттю “захворювання крові”, напр.: гіперемія, уремія. 

ЕМОЦІЇ (франц. етоііоп, від лат. єгпоуєо — хвилюю, збуджую) — 
душевні переживання, почуття. 

ЕМПАТІЯ (англ. етраіЬу — співчуття, співпереживання) — здат¬ 
ність людини емоційно відповідати на переживання інших (пор. сим¬ 
патія, антипатія). 

ЕМПІРЕЙ (від грец. їрішрої; — вогненний) — 1) В уявленні давніх 
греків верхня частина неба, сповнена світла і вогню; оселя богів. 
2) Переносно — висота, височінь; витати в емпіреях — фан¬ 
тазувати,, плекати нездійсненні мрії. 

ЕМПІРЙЗМ (від грец. 6р7гаріа — досвід) — напрям у теорії пізнан¬ 
ня, який на противагу раціоналізмові вважає єдиним джерелом і кри¬ 
терієм пізнання чуттєвий досвід, недооцінює значення логічного 
аналізу і теоретичних узагальнень. 

ЕМПІРЙЧНИЙ (грец. єртгаріибс;) — властивий емпіризму або за¬ 
снований на емпірії (досвіді); е-на соціологія — один з про¬ 
відних напрямів сучасної соціології, основним методом якого є опис 
окремих сторін суспільного життя; е-не знання — знання, яке 
відображає дійсність з боку її зовнішніх зв’язків і відношень, вклю¬ 
чає в себе те, що доступне живому спогляданню. 

ЕМПІРІЯ (грец. бртеїріа — досвід) — 1) Людський досвід, сприй¬ 
няття зовнішнього світу за допомогою органів чуттів. 2) Спостере¬ 
ження в природних умовах, на відміну від експерименту. 
ЕМУЛЬГАТОР (нім. Етиіеаіог, від лат. ети1§ео — дою) — речови¬ 
на, яка сприяє утворенню й стабілізації емульсій (напр.: мило, же¬ 
латин тощо). 

ЕМУЛЬСІЯ (франц. ешиїзіоп, від лат. етиіцсо — дою) — 1) Диспер¬ 
сна система — рідина, яка містить завислі краплинки іншої рідини. 
2) Світлочутливе покриття на фотоматеріалах, що найчастіше являє 
собою зерна деяких солей срібла в желатині. 

ЕМФІЗЕМА (від грец. брсрйогща — здуття) — надмірне скупчення 
повітря в органах', е. легень — розширення легень у людини, зу¬ 
мовлене зниженням еластичності легеневої тканини; п і д ш к і р- 
н а е.— припухання шкіри, спричинене скупченням повітря або га¬ 
зів у підшкірній клітковині. 

ЕНВІРбНІКА (від англ., франц. єпуігопз — оточення) — комплекс 
науково-технічних знань про вплив навколишнього середовища на 

199 




ЕНДАРТЕРІЇТ 


людину, на створювані нею споруди й машини, вивчення цього 
впливу й захцст від нього. 

ЕНДАРТЕРІЇТ (від енд(о)... і грец. &ртт)рїсн — артерії) — запалення 
внутрішньої оболонки артерії. Облітеруючий е. — захворю¬ 
вання людини з ураженням нервової і судинної систем ; супроводи¬ 
ться місцевими розладами кровообігу (переважно в нижніх кінців¬ 
ках). 

ЕНДЕМІЗМ (від грец. £у6гщ°є — місцевий, тубільний) — пристосо¬ 
вування окремих видів організмів до певного, порівняно обмежено¬ 
го, географічного району. 

ЕНДЕМІК (від грец. ^убгірод — місцевий, тубільний) — рослина або 
тварина, поширена лише в певній місцевості. 

ЕНДЕМІЯ (від грец. £у — в і 5г}род — народ, країна, область) — 
постійне існування та періодичне поширення деяких інфекційних 
хвороб у певній місцевості (пор. пандемія, епідемія). 

ЕНДО... (від грец. єу5оу — всередині) — префікс, шо означає знахо¬ 
дження всередині чогось, напр.: ендодерма, ендоскоп. Протилеж¬ 
не — екзо... 

ЕНДОГАМІЯ (від ендо... і ...гамія) — за первіснообщинного ладу 
звичай, за яким дозволялися шлюби лише між особами однієї су¬ 
спільної групи.Протилежне — екзогамія. 

ЕНДОГЕННИЙ (від ендо... і ...генний) — зумовлений внутрішніми 
причинами. Протилежне — екзогенний. 

ЕНДОКАРД, ЕНДОКАРДІЙ (від ендо... і грец. харбіа — серце) — 
внутрішня серцева оболонка, що утворює клапани серця. 
ЕНДОКАРДИТ (від ендокард) — запалення внутрішньої оболонки 
серця з ураженням його клапанів. 

ЕНДОКРИННИЙ (від ендо... і грец. иріуш — відділяю) — пов’яза¬ 
ний із залозами внутрішньої секреції ; е-ні залози — залози тва¬ 
рин і людини, що не мають вивідних проток і виділяють продукти 
своєї діяльності ( гормони ) в кров або лімфу. 

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ (від ендо..., грец. хріуш — відділяю і ...логія) — 
наука, що вивчає будову й функцію ендокринних залоз, продукти їх¬ 
ньої життєдіяльності — гормони, а також захворювання, пов’язані з 
порушенням функції цих залоз. 

ЕНДОКРИНОПАТІЯ (від ендо..., грец. хріусо — відділяю і ...па- 
тія) — загальна назва хвороб, спричинюваних порушенням діяль¬ 
ності залоз внутрішньої секреції. 

ЕНДОПАРАЗЙТИ (від ендо... — всередині і паразити) — організми, 
шо паразитують в органах і тканинах людини, тварин або рослин 
(напр. глисти). 

ЕНДОПЛАЗМА (від ендо... і плазма) — внутрішній шар цитоплазми 
тваринних і рослинних клітин. 

ЕНДОСКОПІЯ (від ендо... і ...скопія) — метод дослідження (безпо¬ 
середнього огляду) слизової оболонки порожнистих органів за до¬ 
помогою ендоскопа. 


200 




ЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ 


ЕНДОТЕРМІЧНИЙ (від ендо... і термічний) — який вбирає тепло; 
е-ні реакції — хімічні реакції, які відбуваються з вбиранням те¬ 
пла (напр., розклад вапняку на негашене вапно й вуглекислий газ). 
Протилежне — екзотермічний. 

ЕНДШПІЛЬ (нім. Епбзріеі, від Епйе — кінець і Зріеі — гра) — за¬ 
ключна стадія партії в шахи або шашки. 

ЕНЕОЛІТ (від лат. аепеиз — мідний, бронзовий і ...літ) — мідний 
вік; перехідний період від неоліту до бронзового віку. Час появи 
перших знарядь з міді. 

ЕНЕРГІЯ (від грец. еу£руєіа — діяльність) — 1) Загальна міра всіх 
форм руху матерії. 2) Переносно — наполегливість, рішучість у до¬ 
сягненні мети. 

ЕНЗЙМИ (нім. Епгуте, від грец. Ь — в, всередині і ОЗрп — заквас¬ 
ка) — те саме, що й ферменти. 

ЕНЗООТІЯ (від грец. єу — в, на і Сцзоу — тварина) — поширення ін¬ 
фекційної хвороби тварин на обмеженій території чи акваторії 
(пор. панзоотія). 

ЕНКАУСТИКА (грец. іуисшотіид, від іунаіш — випалюю) — живо¬ 
пис гарячими восковими фарбами. 

ЕНТЕРИТ (від грец. ЕУтєроу — кишка) — запалення слизової обо¬ 
лонки тонких кишок. 

ЕНТЕРОКОЛІТ (від грец. Еутєроу — кишка і коліт) — загальне ура¬ 
ження тонкого і товстого кишечнику (пор. ентерит). 

ЕНТО... (від грец. £ут6д — всередині) — те саме, що й ендо... 
ЕНТОМОЛбГІЯ (від грец. єутороу — комаха і ...логія) — наука про 
комах. 

ЕНТРОПІЯ (від грец. Ь — в і тротп) — поворот, зміна, перетво¬ 
рення) — 1) фіз. Особлива фізична величина ( функція стану тер¬ 
модинамічної системи), яка в спостережуваних явищах і процесах 
характеризує знецінювання (розсіювання) енергії, зумовлене пе¬ 
ретворенням усіх її видів на теплову і рівномірним розподілом те¬ 
пла між тілами (вирівнюванням їхніх температур). 2) У теорії ін¬ 
формації — міра невизначеності ситуації; в математиці — міра 
невизначеності випадкової функції. 3) мед. Заворот повік усере¬ 
дину. 

ЕНТУЗІАЗМ (грец. еу9оиоіаац6с, від £у9оілла(ш — захоплююся бо¬ 
жеством) — велике піднесення, порив, натхнення. 

...ЕНХІМА (грец. єухі>ма, букв. — налите, тут — тканина) — у склад¬ 
них словах означає живу тканину, напр. паренхіма. 

ЕНЦЕФАЛІТ (від грец. єуи&раХод — мозок) — запалення головного 
мозку; спричиняється мікробами, вірусами, деякими отруєннями, 
травмами. 

ЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ (від грец. букбраХое — мозок і ...графік) — ме¬ 
тод рентгенологічного дослідження головного мозку, при якому в 
порожнину черепа вводяться спеціальні речовини, що дають чітку 
тінь на рентгенограмах. 


201 




ЕНЦИКЛОПЕДЙЗМ 


ЕНЦИКЛОПЕДИЗМ (франц. епсусіоресіізте, від грец. 
£ухикЛотгш5єіа — коло загальноосвітніх знань) — всебічна освіче¬ 
ність, обізнаність із різних галузей знань. 

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (від грец. єуиехЛотгсибєіа — коло загальноосвіт¬ 
ніх знань) — науково-довідкове видання, що об’єднує в певній сис¬ 
темі найістотніші відомості з усіх галузей знань (універса¬ 
льна е.) чи будь-якої однієї (галузева е.). 

ЕОЗИНОФІЛИ (від грец. тішд, букв. — ранкова зоря і ...філ) — група 
лейкоцитів, протоплазма яких заповнена зернятками, що легко за¬ 
барвлюються еозином — червоним синтетичним барвником. Під¬ 
вищена кількість Е. в крові спостерігається при різних захворюван¬ 
нях (найчастіше алергічних). 

ЕбЛ (грец. АїоЛод) — у давньогрецькій міфології бог, володар вітрів. 
БОЛІТИ (від грец. тісод, букв. — ранкова зоря і ...літ) — невеликі 
уламки каменю, що нагадують стародавні кам’яні знаряддя. 
ЕОЛОВИЙ (від Еол) — зумовлений діяльністю вітру; е - в і 
відклади — геологічні відклади, що утворюються з перенесених 
вітром продуктів руйнування гірських порід; е-ва арфа — в дав¬ 
ньогрецькій міфології арфа, що звучить від легкого подуву вітру. 
Е(Ш (від грец. оііоу — ера, епоха) — найбільший підрозділ геологіч¬ 
ної історії Землі, що об’єднує кілька ер. Виділяють два Е.: докемб¬ 
рійський, або криптозойський (див. Докембрій), і фанерозойський 
(див. Фанерозой): 

ЕОС (грец. "Есод) — 1) У давньогрецькій міфології богиня ранкової 
зорі, світанку, сестра Сонця й Місяця, мати всіх вітрів і безлічі зі¬ 
рок; у давньоримській міфології — Аврора. 2) У поезії — ранкова зоря. 
ЕПАТАЖ (франц. ераіа§е) — скандальна витівка; поведінка, спря¬ 
мована на свідоме порушення загальноприйнятих правил і норм. 
ЕПАТУВАТИ (франц. ераіег) — вражати, дивувати незвичайною 
поведінкою, порушенням загальноприйнятих норм і правил. 

ЕПІ... (грец. 4тп...) — префікс, що означає перебування над чимось 
або на чомусь, рух проти чогось чи до чогось, супроводження, дода¬ 
вання, надмірність, наступність, послідовність, причинність, напр.: 
епігенез, епізоотія. 

ЕПІГЕНЕЗ (від епі... і ...генез) — 1) Уявлення про зародковий роз¬ 
виток організмів як про процес, який відбувається шляхом послідов¬ 
них перетворень. 2) Уявлення про розвиток особистості від наро¬ 
дження до старості як про безперервний процес, що складається з 
низки етапів, у яких розвиток залежить від прийняття альтернатив¬ 
них рішень. 

ЕПІГОН (від грец. бтгіуоуод — нащадок) — послідовник якого-не- 
будь наукового, політичного чи мистецького напряму, який у нових 
умовах механічно відтворює застарілі ідеї або мистецькі прийоми й 
засоби своїх попередників. 

ЕПІГРАМА (від грец. бтгіурарма — напис) — 1) У давніх греків — на¬ 
пис на пам’ятнику, будинку тощо з поясненням значення предмета. 

202 




ЕПІЛбГ 


2) Короткий вірш сатиричного змісту, здебільшого спрямований 
проти кого-небудь. 

ЕПІГРАФ (від грец. єшурафп — заголовок, напис) — 1) У стародав¬ 
ніх греків — напис на пам’ятнику. 2) Цитата, афоризм тощо, 
вміщені перед текстом твору або його розділами для відбиття осно¬ 
вної ідеї твору. 

ЕПІГРАФІКА (від грец. бтур&сріо — надписую) — допоміжна істо¬ 
рична та філологічна дисципліна, що вивчає стародавні написи, ви¬ 
різьблені на твердих матеріалах (камінь, метал тощо). 
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ (від епідемія і ...логія) — наука, що вивчає при¬ 
чини виникнення й закономірності поширення епідемій, а також 
розробляє методи боротьби з ними. 

ЕПІДЕМІЯ (грец. бтпбгщіа, від Є7гібгім°е — поширений в народі) — 
масове поширення інфекційної хвороби в певній місцевості (пор. 
пандемія, ендемія). 

ЕПІДЕРМІС (від епі... і грец. бєрца — шкіра) — 1) Зовнішній шар 
шкіри у людини й тварин, що складається з багатошарового плос¬ 
кого епітелію, поверхневі клітини якого роговіють. 2) У рослин — 
покривна тканина листків, молодих стебел, частин квітки; склада¬ 
ється з одного шару живих клітин. Інша назва — епідерма. 
ЕПІДІАСКОП (від епі... і діаскоп) — оптичний прилад для проекту¬ 
вання на екрані прозорих малюнків ( діапозитивів) і непрозорих зо¬ 
бражень, напр. репродукцій. 

ЕПІЗООТІЯ (від епі... й грец, Сйоу — тварина) — поширення інфек¬ 
ційної хвороби тварин на значній території (пор. панзоотія, ензоотія). 
ЕПІКА (грец. £7 пк6<; — епічний, від Епос, — слово, розповідь) — різні 
епічні твори, епічна поезія. 

ЕПІКРИЗ (від грец. ілїирклс — визначення, висновок) — заключна 
частина історії хвороби, що містить обгрунтування діагнозу захво¬ 
рювання, опис лікування, медичний прогноз та лікувально-профіла¬ 
ктичні рекомендації (пор. анамнез). 

ЕПІКУРЕЄЦЬ — 1) Послідовник епікуреїзму. 2) Переносно — лю¬ 
дина, що цад усе цінує насолоду життям. 

ЕПІКУРЕЇЗМ — 1) Філософсько-етичне вчення, яке виходить з 
атомістичних і особливо з етичних ідей давньогрецького філософа 
Епікура (341—270 до н. е.). За Е., найвище благо — розумна насоло¬ 
да радощами життя. 2) Світогляд, що виник на ґрунті перекручено¬ 
го тлумачення вчення Епікура як прагнення лише до чуттєвих насо¬ 
лод. 3) Переносно — схильність до чуттєвих насолод. 

ЕПІЛЕПСІЯ (грец. єтгіЛпфіа, від £.7пЛац(За\’со — нападаю, схоп¬ 
люю) — хронічна психічна хвороба людини, що характеризується 
періодичними нападами із загальними судомами і втратою свідомос¬ 
ті. Інша назва — падуча хвороба. 

ЕПІЛЙГ (грец. ітгіХоуод — висновок, післямова) — заключна части¬ 
на п’єси, повісті, роману, в якій коротко розповідається про дальшу 
долю героїв твору, викладаються філософські погляди автора тощо. 

203 




ЕПІЛЯЦІЯ 


ЕПІЛЯЦІЯ (від лат. ех — з і рііиз — волосся) — процедура видалення 
волосся з лікувальною чи косметичною метою. Див. також Депіля- 
ція. 

ЕПІСТОЛЯРНИЙ (від грец. їтпатоХгі — лист, послання) — 1) Який 
стосується літературних творів у формі листів, послань. 2) Який сто¬ 
сується приватного листування. 

ЕПІТАЛАМА (від грец, єтп9аХарюс; — шлюбний) — пісня або вірш, 
що виконувалися під час весільних обрядів (пор. гіменей). 
ЕПІТАФІЯ (грец. £ютафюс;, від іпі — над і тасрос — могила) — 1) Над¬ 
гробний напис. 2) Вірш, написаний з приводу чиєї-небудь смерті. 
ЕПІТЕЛІЙ (від епі... і грец. 9г|Хії — сосок) — 1) Тканина тварин і 
людини, шо складається з щільно розмішених видовжених клітин. 
Виконує функції захисту, виділення й всисання. 2) Тонкостінні 
клітини, що вистилають переважно внутрішні порожнини рослин. 
ЕПІТЕТ (від грец. і7гі9етоу — прикладка, прізвисько) — художнє 
означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість 
явища, предмета, поняття, дії. Один з основних тропів мови. 
ЕПІФОРА (грец. єтпфорй — перенесення, повторення) — стилістич¬ 
на фігура ; повторення в кінці віршованих рядків, фрази однакових 
слів, виразів чи звукосполучень з метою посилення виразності та 
мелодійності мови (пор. анафора). 

ЕПІЦЕНТР (від епі... і центр) — 1) Місце на земній поверхні безпо¬ 
середньо над вогнищем землетрусу ( гіпоцентром ). 2) Місце на зем¬ 
ній поверхні безпосередньо над вогнищем підземного або під вог¬ 
нищем повітряного ядерного вибуху. 3) Переносно — місце особли¬ 
во сильного вияву будь-чого. 

ЕПІЧНИЙ (грец. Ітябф — 1) Властивий епосові, розповідний; спов¬ 
нений героїзму. 2) Переносно — велично спокійний, безсторонній. 
ЕПОЛЕТИ (франц. ераиіеііеа, зменш, від ераиіе — плече) — вузькі, 
заокруглені на кінці, часто з торочками, погони, де розміщуються 
знаки розрізнення. Належність парадної форми офіцерів, генералів, 
адміралів в арміях і флотах багатьох країн. 

ЕПОПЕЯ (ірец. її готгоіїа, від їлое — розповідь і тгоіїш — творю) — 

1) Художній твір, у якому широко й різнобічно зображено великі іс¬ 
торичні події, поставлено проблеми загальнонародного значення. 

2) Переносно — ряд подій, пов’язаних з героїчними подвигами. 
ЕПОС (від грец. їло? — слово, розповідь) — 1) Героїчні народні піс¬ 
ні, думи, поеми, оповіді. 2) Оповідний рід художньої літератури. 
Жанри Е. — епопея, роман, а також середні й малі епічні жанри — 
повість, оповідання, нарис. 

ЕПбХА (від грец. Ї7ГОХП — зупинка, затримка) — 1) Тривалий період 
часу, ознакою якого є визначні події або процеси в природі, суспіль¬ 
стві, науці, мистецтві. 2) Підрозділ геологічного періоду. 

ЕРА (лат. аега) — 1) Система літочислення. 2) Великий історичний 
період , докорінно відмінний від інших. 3) Один з найбільших відріз¬ 
ків часу в хронології геологічної історії Землі. 

204 




ЕРОГЕННІ 


ЕРАТО (грец. ’ Ератсі) — в давньогрецькій міфології одна з 9 муз, по¬ 
кровителька ліричної поезії. 

ЕРБІЙ — хімічний елемент, символ Ег, ат. н. 68; блискучий метал, 
належить до лантаноїдів. Застосовують для виробництва деяких 
сплавів, скла тощо. Від назви селища Іттербю у Швеції. 

ЕРГ (від грец. єруоу — робота) — одиниця роботи або енергії в СГС 
системі одиниць. 1 Е. — робота сили в 1 дину на шляху в 1 см. 1 Е. 
дорівнюємо -7 Дж. 

ЕРГОГРАФІЯ (від грец. єруоу — робота і ...графів) — метод графіч¬ 
ної реєстрації роботи м’язів людини. 

ЕРГОНОМІКА (від грец. єруоу — робота і уород — закон) — наука, 
що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на 
людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування нав¬ 
колишніх умов виробництва для ефективної праці. 
ЕРДЕЛЬТЕР’ЄР — порода службових собак, виведена в Англії в 
долині річки Еру, а також собака цієї породи. 

ЕРЕБ (грец. "ЕреРод) — 1) У давньогрецькій міфології персоніфікація 
мороку — син Хаосу, брат Ночі. 2) Найпохмуріша частина підзем¬ 
ного царства; пекло. 

ЕРЕКТОР (англ. егесїог, від лат. егІ£о — ставлю прямо, підіймаю, 
напружую) — пересувний пристрій для встановлення тюбінгів або 
блоків 1 при спорудженні тунелів і шахт. 

ЕРЕКЦІЯ (від лат. егесііо — випрямлення, набрякання) — 1) Збіль¬ 
шення об’єму чоловічого статевого члена; настає в результаті напо¬ 
внення кров’ю порожнин (печеристих тіл) при статевому збуджен¬ 
ні. 2) Випрямлення якої-небудь частини тіла, напр. тулуба. 

ЕРЗАЦ (від нім. Егзаіг — заміна) — неякісний замінник, сурогат. 
ЕРЙНІЇ (грец. ’ ЕршЗєд) — у давньогрецькій міфології богині про¬ 
кляття, кари й помсти. У римлян — фурії. 

ЕРЙСТИКА (грец. іріопип, від бріСш — сперечаюся) — мистецтво 
вести дискусію, полеміку. 

ЕРИТЕМА (грец. брйбгща — червоність) — почервоніння шкіри під 
впливом різних подразнень — механічних, хімічних, фізичних тощо. 
ЕРИТРОЦЙТИ (від грец. єребрбд — червоний і ...цитії) — одна з 
форм клітин крові; містять гемоглобін, виконують головну роль у га¬ 
зообміні організму (перенесення кисню і вуглекислоти). Інші на¬ 
зви — червоні кров’яні тільця, червонокрівці. 
ЕРКЕР (нім. Егкег) — напівкруглий, прямокутний або гранчастий 
засклений виступ у зовнішній стіні будинку, закритий напівбалкон. 
ЕРМІТАЖ (франц. егтіїа§е, букв. — келія, від егтйе — пустель¬ 
ник) — 1) Заміський будинок, парковий павільйон. 2) Назва відомого 
музею мистецтва в Санкт-Петербурзі, заснованого в Росії у 1764 р. 
ЕРОГЕННІ зони (від грец. їрссд — кохання і ...генний) — 1) Части¬ 
ни людського тіла, подразнення яких стимулює статеве збудження. 
2) У психоаналізі — частини тіла, що займають провідне місце в роз¬ 
витку та функціонуванні сексуального інстинкту. 


205 




ЕРбЗІЯ 


ЕРбЗІЯ (лат. егозіо — роз’їдання) — 1) Процес руйнування грунту 
або гірських порід. 2) Руйнування металу , поверхні металевих ви¬ 
робів під впливом механічних чинників, електричних розрядів тощо. 
3) Порушення цілості епітеліального (див. Епітелій) шару шкіри 
або слизових оболонок. 

ЕРОС, ЕРОТ [грсц. ’ , Ершс ("Ерштод)] — у давньогрецькій міфології 
бог кохання, у давньоримській — Амур, Купідон. 

ЕРбТИКА (від грец. £ршпиа — любовні начала) — 1) Почуттєвість, 
хтивість, підвищений інтерес до проблем статі. 2) Зображення оголе¬ 
ного тіла, статевих стосунків у літературі й мистецтві; твори, що 
містять таке зображення. 

ЕРОТОМАНІЯ [від грец. єріод (£рмтод) — любов і... манія ] — хвороб¬ 
ливо підвищена статева збудливість, психічний розлад на еротично¬ 
му грунті. 

ЕРСТЕД — одиниця напруженості магнітного поля в СГС системі 
одиниць; позначається Е. 1Е дорівнює 79,58 А/м у Міжнародній си¬ 
стемі одиниць (51). Від прізвища датського фізика Г.-К. Ерстеда 
(1777-1851). 

ЕРУДИЦІЯ (лат. егисііііо — освіченість, вченість, від егисііо — 
освічую) — глибокі знання в певній галузі науки чи в багатьох галу¬ 
зях,, широка обізнаність, начитаність, енциклопедизм. 

ЕСЕ (франц. еззаі, букв. — спроба) — жанр критики, публіцистики — 
короткі нариси, які відзначаються невимушеністю форми і містять 
особисті роздуми, що не претендують на вичерпне розкриття теми. 
ЕСЕНЦІЯ (від лат. еззепііа — суть) — 1) Леткі ефірні олії, добуті дис¬ 
тиляцією з рослин. 2) Міцний розчин, витяжка якої-небудь речови¬ 
ни, напр. оцтова е. 

ЕСКАДРА (франц. езсасіге) — 1) Оперативно -тактичне з’єднання 
надводних військових кораблів різних класів. 2) З’єднання військо¬ 
во-повітряних сил у деяких іноземних арміях. 

ЕСКАДРЙЛЬЯ (франц. езсасігіїїе, зменш, від езсасіге — ескадра) — 
тактичний підрозділ військово-повітряних сил, що складається з 
кількох ланок або загонів військових літаків. 

ЕСКАДРбіІ (франц. езсайгоп) — підрозділ у кавалерії. 

ЕСКАЛАДА (франц. езсаіасіе, від лат. зсаіае — драбина) — оволодін¬ 
ня муром фортеці за допомогою штурмових драбин. 

ЕСКАЛАТбР (англ. езсаіаіог, від франц. езсаіабег — підійматися) — 
похилий конвеєр у вигляді рухомих сходів. Використовується в мет¬ 
ро для підйому та спуску пасажирів. 

ЕСКАЛАЦІЯ (від англ. езсаіаііоп, букв. — піднімання сходами) — 
поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, 
напр.: е. кризи, е. конфлікту. 

ЕСКАЛбП (франц. езсаіоре) — страва з телятини, свинини або ба¬ 
ранини (смажені тонкі шматочки корейки). 

ЕСКАПАДА (франц. езсарасіе — витівка; таємна втеча) — екстрава¬ 
гантна витівка; ворожий випад. 

206 




ЕСТАФЕТА 


ЕСКВАЙР (англ. езчиіге, від лат. зциіагіиз — щитоносець) — 1) У 
феодальній Англії зброєносець лицаря, пізніше — одне з нижчих 
дворянських звань. 2) У СІЛА та Великій Британії почесний титул, 
що його присвоюють мерам, мировим суддям, вищому розряду ад¬ 
вокатури і старшим урядовцям, а також особа, яка має цей титул. 
Інша назва — сквайр. 

ЕСКІЗ (франц. елрлззе, від грец. ох£6юу — імпровізований вірш) — 
попередній начерк креслення, картини тощо. 

ЕСКОРТ (франц. езсоПе, від італ. зсоПа — супровід, охорона) — 
військовий конвой, охорона, супровід. 

ЕСКУДО (португ., ісп. езсибо, букв. — герб, щит) — грошова оди¬ 
ниця Португалії та Чилі. 

ЕСКУЛАП (лат. Асхсиїаріиз) — латинська назва давньогрецького 
бога лікування Асклепія, культ якого був перенесений у Рим. Пере¬ 
носно (найчастіше іронічно) — лікар, медик. 

ЕСПАДА (ісп. езраба, букв. — шпага) — те саме, що й матадор. 
ЕСПАДРОН (франц. езрасіоп) — колюча й рубаюча зброя з трохи 
вигнутим або прямим клинком. Застосовують у фехтуванні. 
ЕСПАНДЕР (англ. ехрапбег, від лат. ехрапбо — розтягую) — спор¬ 
тивний прилад для розвитку м’язів. Складається з ручок, з’єднаних 
гумовими джгутами чи пружинами, може мати вигляд кільця з жор¬ 
сткої гуми. 

ЕСПАНЬЙбЛКА (франц. езра^по! — іспанський) — коротенька го¬ 
стра борідка. 

ЕСПЕРАНТО (есп. езрегапіо — той, хто сподівається) — міжнарод¬ 
на штучна мова, яку створив у 1887 р. польський лікар Л. Замен- 
гоф. 

ЕСПЛАНАДА (франц. езріапабе — майдан, відкрите місце) — 

1) Незабудований простір між мурами фортець або міськими му¬ 
рами та найближчими будовами, що служив оборонним цілям. 

2) Площа перед великим будинком. 3) Широка вулиця з алеями 
посередині. 

ЕСТАКАДА (франц. еласабе, від Прованс, еласа — паля, балка) — 
споруда (поміст на палях) для залізничного або іншого шляху, про¬ 
кладеного над землею, іноді над поверхнею води. 

ЕСТАМП (франц. еЛатре, від еЛатрег — відтискувати, карбува¬ 
ти) — твір графіки, відбиток з форми, виготовленої за участю авто¬ 
ра, на папері, шовку та інших матеріалах. Види Е. — гравюра, офорт, 
літографія. 

ЕСТАФЕТА (франц. елаГеПе, з італ. ЛаГеІІа, зменш, від ЛаїТа — стре¬ 
мено) — 1) Термінове повідомлення, пакет, що його передавали 
гінцями, переважно кінними, які змінювали один одного. 2) Вид 
командних спортивних змагань на швидкість (з бігу, на лижах, ве¬ 
лосипедах та ін.) із зміною учасників і передаванням палички або 
іншого умовного предмета — естафети. 3) Переносно — традиція, 
яку приймають від старшого покоління або попередників. 


207 




ЕСТЕТ 


ЕСТЕТ (від грец. аіа9птг|і; — який відчуває) — 1) Особа, яка цінує в 
мистецтві зовнішні форми. 2) Прихильник, шанувальник прекрас¬ 
ного, витонченого. 

ЕСТЕТИКА (від грец. аі(т9г)тія6с — чуттєво сприйманий) — 1) Філо¬ 
софська наука про прекрасне та його роль у житті суспільства, про 
загальні закони художнього пізнання дійсності й розвитку мистецт¬ 
ва. 2) Система чиїх-небудь поглядів на мистецтво. 3) Краса, худож¬ 
ність. 

ЕСТРАГбН (франц. е5Іга§оп) — вид багаторічних трав’янистих рос¬ 
лин роду полин родини складноцвітих. У природі зустрічається в 
Європі й Азії. Вирощують як пряну рослину. Інша назва — тархун. 
ЕСТРАДА (франц. езігабе, від ісп. ехігасіо — поміст, з лат. зігаїит — 
настил, поміст) — 1) Постійний чи тимчасовий критий або відкри¬ 
тий поміст, піднятий над рівнем землі або підлоги, для виступів ак¬ 
торів або мистецьких колективів. 2) Концертно-видовищні висту¬ 
пи, т. зв. малі форми мистецтва. 

ЕСТРОГЕНИ (від грец. оїотрос — пристрасть, лють і ген) — 
1) Жіночі статеві гормони. 2) Органічні сполуки, препарати , до скла¬ 
ду яких входять жіночі статеві гормони або їхні хімічні аналоги. 
ЕСТУАРІЙ (лат. аезСиагішп) — широке воронкоподібне гирло річ¬ 
ки, яка впадає в океан або море. 

ЕСХАТОЛОГІЯ (від грец. Еоха тос — останній, крайній і ...логія) — 
релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту. 

ЕТАЛОН (франц. еіаіоп, від еіаіег — виставляти, показувати) — 

1) Зразкова міра або вимірювальний прилад, призначені для збе¬ 
рігання і відтворення гранично точних одиниць вимірювання. 

2) Переносно — зразок, мірило, напр. е. краси. 

ЕТАН (від грец. схі&пр — ефір , гірське повітря) — органічна сполука, 
безбарвний горючий газ. Застосовують для синтезу спиртів , синте¬ 
тичного каучуку тощо. 

ЕТИКА (лат. еііііса, від грец. р9ос — звичай) — 1) Наука, що вивчає 
мораль. 2) Норми поведінки, сукупність моральних правил певної 
соціальної групи. 

ЕТИКЕТ (франц. еіщиеііе, від флам. яСеекеп — встромляти) — уста¬ 
новлені норми поведінки, правила чемності у дипломатичних колах, 
у товаристві. 

ЕТЙЛ (від грец. аі9г|р — гірське повітря і іЗХг) — матерія) — 1) Одно¬ 
валентний радикал (4) органічної сполуки етану. 2) Е. б р о м и с- 
т и й — органічна сполука, безбарвна рідина з ефірним запахом. За¬ 
стосовують в органічному синтезі. 

ЕТИЛЕН (від етил) — органічна сполука, безбарвний горючий газ. 
Застосовують д ля одержання поліетилену та інших органічних речовин. 
ЕТИМОЛбГІЯ (грец. £ті!моЛоу!а, від їтідюу — істина і ...логія) — 
1) Розділ мовознавства, що вивчає походження слів. 2) Походжен¬ 
ня, первісна форма , вихідне значення слова, що визначаються при 
зіставленні його зі спорідненими словами тієї самої або іншої мови. 

208 




ЕФЕМЕРНИЙ 


ЕТІОЛ